UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМова – характер народу (реферат)
Автор
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5176
Скачало205
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Мова – характер народу

 

П Л А Н

 

Мова – це характер народу, його пам’ять, історія і духовна могутність.

 

Функції мови.

 

Мова і суспільство.

 

Мова і мовлення.

 

Структура мови.

 

Сучасна українська літературна мова.

 

Значення мови.

 

Мова – це характер народу, його пам’ять, історія і духовна могутність. У

ній відбивається психічний склад народу, його звичаї, традиції, побут,

сучасне і минуле, його розум і досвід, краса і сила душі. Все це народ

оформлює словом. Рідну мову Панас Мирний назвав “живою схованкою

людського духу”, Іван Франко - “генофондом культури”. У відомому вірші

“Рідна мова” М. Рильський дає таке поетичне визначення рідної мови:

 

Як гул століть, як шум віків,

 

Як бурі подих - рідна мова.

 

Вишневих ніжність пелюстків,

 

Сурма походу світанкова,

 

Неволі стогін, волі спів

 

Життя духовного основа.

 

Українську мову знають насамперед за безмертиним мистецькими зразками

класиків і народнопоетичною творчістю. Визначний учений Росії І.І.

Срезневський стверджував, що українська мова – “одна з найбагатших мов

слов’янських” і назвав її “поетичною, музикальною, мальовничою”.

 

Відомий російський письменник Микола Берг із захопленням писав про

українську мову і пісню: “чарівна, ніжна й граціозна”, а Лев Толстой

додав: “Скільки в них краси і грації, скільки дужого, молодого почуття й

сили!” Любив “чарівні мелодії української народної пісні, хвилюючу красу

української музики, прекрасну українську мову” М. Горький, народну

поезію України він назвав “апофеозом краси”.

 

Мова, як відомо, є основним знаряддям людських стосунків, нею повсякчас

користується людина, висловлюючи свої думки, спрямовуючи свою діяльність

до певної мети. Без мови не може існувати і розвиватися суспільство, бо

за допомогою мови налагоджують своє виробництво, передають новим

поколінням величезний досвід, набутий людством протягом віків.

 

Ми думаємо, як правило, словами. Мова й думка йдуть поряд. Освіта,

наука, мистецтво, культура, пов’язані з мовним вихованням, вони не

можуть розвиватись, якщо занепадає мова – найголовніше і найбагатше

джерело національної духовності.

 

Величезну роль у розвитку суспільства відіграло виникнення письма, що

являє собою розмовну мову, закріплену в знаках. На основі писемної мови,

в процесі історичного розвитку суспільства виникає літературна мова,

тобто мова державних установ, громадських організацій, навчальних

закладів, науки, преси, театрів, а пізніше – кіно, радіо, телебачення

тощо.

 

Літературна мова має свій словниковий склад, умовні граматичні форми,

установлену вимову, єдиний правопис. Спочатку літературною мовою

вважалася книжна мова. Склалося так, що після прийняття в Київській Русі

християнства (988 р.) книжною мовою стала староболгарська

(церковнослов’янська мова), яка прийшла на Русь разом з культовими

книжками. Створили її брати-месіонери, проповідники православ’я Кирило

та Мефодій на основі західноболгарської (македонської) говірки міста

Солуня (тепер Салоніки).

 

Близько 863 р. брати переклали грецько-візантійські церковні книжки

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ