UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваБез мови нема народу (реферат)
Автор
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось28431
Скачало1810
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Без мови нема народу

 

"Спочатку було Слово…" і що з ним сталося потім, мудрих думок про те,

що мова є етногенетичний код нації. Бо так воно є. Гумбольдт сказав, що

"Мова народу - це його дух і дух народу - це його мова". А Гумбольдтові

можна вірити, він був німець і українського буржуазного націоналізму

йому не закидали.

 

Отже, мова народу не лише відтворює історичний шлях його розвитку, а й

моральні цінності, його емоційний світ, його спосіб мислення.

 

Мова виконує роль основної розпізнавальної ознаки етносу і є основним

засобом збереження його духовної самобутності. Вона - основа культури. В

культурі закодовано досвід нації через посередництво національної мови.

Неповноцінне функціонування мови веде до неповноцінного функціонування

культури. А неповноцінне функціонування культури веде до неповноцінного

функціонування держави. Чому ж ми тоді дивуємось, що ходимо 10 років по

колу, як сліпий шахтарський кінь, і не можемо піднести ані економіки,

ані рівня законності, ані добробуту? Ці аксіоматичні істини відомі

кожному студентові, - але, здається, інтелектуально складні для деяких

владоможців, які, мабуть, з цієї причини тут відсутні.

 

Пригадаймо, що процес творення власної державності починається 1989 року

Законом "Про мови в Українській РСР", який проголосив українську єдиною

державною мовою. Подібна законодавча політика захисту і підтримки

національної мови, розширення сфери її використання була властива й

іншим республікам колишнього Радянського Союзу. Саме з офіційного

проголошення законодавчою владою державного статусу мови корінної і

найчисельнішої нації почалися перші кроки пострадянських країн до

власного державотворення та національного самовизначення.

 

Перші кроки нашого постколоніального буття були позначені створенням

Товариства української мови, "Меморіалу" імені В. Стуса, Народного Руху

України, інших організацій, пріоритетними цілями яких були боротьба за

впровадження української мови в усі сфери суспільного життя,

реабілітація національної культури, домінанта моральних критеріїв над

прагматичними, утвердження українських державних символів.

 

На хвилі ейфорії 90-их було певне піднесення. Відкрились українські

садки, перейшли на українську середні школи та ВУЗи, створювалися

українські засоби масової інформації, державні й місцеві органи влади

почали вести документацію українською мовою. Якщо у 1987 році в усіх

обласних центрах України налічувалося 72 % шкіл з російською мовою

викладання, 16 % - з українською (12 % змішаних), то у 2000-2001році, за

офіційною статистикою, шкіл з українською мовою навчання вже 70 %.

Здавалося б, маємо підстави для оптимізму? "Процес пішов"?..

 

Пішов, але не в той бік. Україна швидко втрачає ті здобутки, яких

встигла досягти в перші роки незалежності. За даними Інституту

соціології, лише 37% українців спілкуються українською, хоча більш ніж

60% записали цю мову як рідну. Тут є над чим замислитись.

 

Насправді рівень поширеності української мови відповідає сьогодні

рівневі 1958 року, тобто рівневі хрущовської відлиги! Тепер, як і тоді,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ