.

Визначення управлінського впливу на ефективність функціонування авіакомпаній (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
373 2727
Скачать документ

Реферат на тему:

Визначення управлінського впливу на ефективність функціонування
авіакомпаній

Транспорт — важлива галузь кожної держави. Обсяг транспортних послуг
багато в чому залежить від стану економіки країни, а сам транспорт часто
стимулює підвищення рівня активності економіки. Особливе місце серед
різних видів транспорту посідає авіаційний транспорт.

Розвиток ринкових відносин в Україні спричинив руйнування галузевої
системи управління повітряним транспортом. Цей процес був необхідний і
закономірний, проте первинний ефект виявився різко негативним — зросла
кількість аварійних ситуацій, їх тяжкість, зменшилися обсяги перевезень
і випуск парку повітряних суден тощо. Значною мірою це було обумовлено
тим, що замість наявної системи галузевого управління авіаційним
транспортом не було створено еквівалентної системи управління і
регулювання транспортної діяльності, адаптованої до умов ринкового
господарювання.

На сучасному етапі становлення економіки в нашій країні змінилися
взаємостосунки авіатранспортних підприємств з державою. Підприємства
змушенні виживати в умовах високої конкуренції з боку інших видів
транспорту і успішніших авіакомпаній, самостійно вирішувати поточні
завдання виробництва польотів і продажу авіаперевезень без значної
фінансової підтримки держави. Вони прагнуть знайти вихід із такого
становища, зменшуючи свої витрати і не знижуючи якості пропонованих
послуг. У цих умовах щоразу актуальнішим стає ефективне використання
ресурсів підприємства. Упродовж тривалого часу поняття ефективності дуже
важливе і в економічній теорії, і в практичній діяльності підприємств.
Проблема вдосконалення системи управління підприємством з метою
підвищення ефективності, основного критерію якості управління ресурсним
потенціалом, який є в розпорядженні підприємства, за своїм змістом дуже
складна. В ній сконцентровано всі соціальні й економічні проблеми
розвитку підприємства: наявність та доступ до ресурсів, економічна
рівновага, оптимальність відтворення, рівень життя робітників,
професіоналізм керівництва, використання в діяльності підприємства
маркетингових підходів та ін.

У світовій теорії та практиці не існує єдиних підходів, універсальних
форм вдосконалення управління і організації роботи підприємств з
урахуванням соціального аспекту, визначенням системи показників
оцінювання ефективності діяльності, методів планування та прогнозування
процесу підвищення ефективності управління підприємством. Ці питання
вивчали такі вчені-економісти: Т. Пітерс, Р. Уотерман, В. Кнорринг, Е.
Січ, В. Василенко, В. Співак, Ф. Котлер та ін. Однак критичний огляд
наукових робіт свідчить, що низка теоретичних та методичних питань
невирішені. Це стосується вивчення ефективності як критерію якості
управління підприємством.

Велике значення для забезпечення безперебійного виробничого процесу на
підприємстві має не тільки наявність тих чи інших видів ресурсів
(матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних), а й їх розподіл за
рівнями організаційної структури управління. Стійкість виробництва, яку
визначають за тривалістю ліквідації збоїв, залежить від кількості
ресурсів, наявних на кожному рівні. Володіння правом розпоряджатися
певними ресурсами визначає міру централізації управління на
підприємстві. Питання централізації або децентралізації управління
пов’язане з проблемою розподілу влади [1]. Необхідний розумний розподіл
завдань за ієрархічними рівнями системи управління. Цей розподіл
залежить від права керівників того чи іншого рівня розпоряджатися
необхідними ресурсами, ухвалювати рішення для конкретної проблеми. Вибір
доцільного ступеня централізації управління — завдання оптимізаційне.
Воно сприяє поліпшенню соціально-економічних показників підприємства.
Постає проблема підвищення економічності і підтримки стабільного
становища авіакомпанії на ринку авіатранспортних послуг.

Для вирішення зазначених питань важливо дослідити підходи до формування
і функціонування органів управління та поняття соціально-економічної
ефективності авіапідприємства як критерію якості управління його
діяльністю.

Рішення проблеми передбачає:

•   дослідити способи організації перевезень і управління сервісним
обслуговуванням пасажирів на повітряному транспорті;

•   вивчити і вдосконалити основні етапи підготовки польотів і
технології обслуговування пасажирів на повітряному транспорті;

•   провести аналіз основних критеріїв якості обслуговування пасажирів
на повітряному транспорті;

•   визначити стратегічні цілі управління розвитком пасажирських
авіаперевезень;

•   проаналізувати економічну діяльність і досліджувати вплив її
результатів на управління пасажирськими авіаперевезеннями;

•   встановити найбільш ефективні напрями інформатизації управлінських
процесів авіаційними перевезеннями пасажирів;

•   проаналізувати правові основи регулювання перевезень пасажирів на
повітряному транспорті і основні завдання державного регулювання
пасажирськими авіаперевезеннями.

Така робота дасть змогу підвищити якість управління підприємством на
всіх рівнях, розглянути поняття ефективність; обґрунтувати власний
погляд на це поняття як на економічну категорію та показник критерію
якості управління діяльністю авіапідприємства, а також на суть
організаційної культури як обов’язкового чинника ефективного управління
підприємством. На думку провідних фахівців у сфері менеджменту, питанням
формування і розвитку організаційної культури на вітчизняних
підприємствах приділяється недостатньо уваги.

Сучасна організаційна культура українських підприємств, а точніше
практично цілковита її відсутність, не передбачає орієнтації на
створення сприятливих умов для перспективної діяльності, а спрямована на
задоволення поточних потреб. На практиці, як правило, відбувається таке:
можливості ринкової економіки використовують з метою швидкого
нагромадження, використання і розбазарювання цінностей і благ. Це завдає
величезних збитків потенціалу і перспективам довгострокового розвитку
підприємства [3].

Керівництво будь-якого підприємства (фірми, компанії) повинне
використовувати вплив організаційної культури на підвищення ефективності
діяльності. Тільки ті організації, яким вдається віднайти цінності, що
мають вирішальне значення для досягнення поставленої мети, зробити їх
спільними для всіх співробітників і пов’язати ці цінності, а також всю
сукупність набутих навиків і умінь персоналу із структурою, стратегією,
стилем управління, досягають успіху в сучасних умовах. Отже, створення і
розвиток організаційної культури як основи ефективного управління
підприємством — важливе завдання керівництва. Воно дає змогу орієнтувати
всі структурні підрозділи і всіх працівників на досягнення поставленої
поточної і стратегічної мети.

Авіакомпанія — соціально-економічна система; вона розв’язує і проблеми
забезпечення безперебійного виробничого процесу, і свої соціальні
питання. Внаслідок дії різних несприятливих чинників, на
авіатранспортному підприємстві виникають збої, які призводять до
відхилення вильотів літаків від розкладу. Затримки рейсів мають
економічні і соціальні наслідки. Для авіатранспортних підприємств
актуальна проблема забезпечення безперервності виробничого процесу.
Регулярність польотів — один з основних показників, що характеризують
діяльність авіакомпанії із виробництва повітряних перевезень. Затримки
вильотів спричиняють простої повітряних суден, порушення ритмічності
виконання інших рейсів і злагодженості роботи виробничих підрозділів
певного авіатранспортного підприємства. Підвищення стійкості виробництва
сприяє зменшенню економічних втрат від збійних ситуацій; крім того, воно
має важливий соціальний зміст, оскільки сприяє поліпшенню якості
обслуговування пасажирів внаслідок ліквідації незручностей у разі
затримки рейсів, береже час пасажирів. Робота авіапідприємства
задовольнятиме пасажирів лише в тому випадку, якщо буде гарантована
висока безпека польотів і регулярність рухів, оперативність і культура
обслуговування.

Завдання забезпечення високої стійкості виробництва і зниження збитків
авіатранспортного підприємства від збоїв може бути вирішене за допомогою
вдосконалення авіа-технічної бази, від якої залежать технічне
обслуговування і підготовка літаків до польотів. Авіаційно-технічну базу
можна трактувати самостійним підприємством. Вона також розв’язує свої
соціальні і економічні проблеми. Тривалість і частота затримок рейсів,
що усувають фахівці авіатехнічної бази, мають важливе значення для
пасажирів.

На повітряних лініях малої і середньої протяжності тривалість затримки є
вирішальним чинником для вибору між літаком як засобом пересування й
іншим видом конкуруючого транспорту [2]. На протяжних повітряних лініях,
коли пасажири не мають вибору (в умовах затримки будь-якої тривалості
вони змушені чекати моменту готовності повітряного судна до польоту),
важливі передусім економічні показники. Чим триваліша збійна ситуація,
що усувається працівниками авіаційно-технічної бази, тим більших
економічних збитків буде завдано авіакомпанії.

Необхідно розробити методику побудови ефективної системи підготовки
повітряних суден до рейсів, в якій завдання, пов’язані з усуненням
затримок рейсів, і використовувані з цією метою ресурси підприємства
були б розумно розподілені за рівнями системи. Основна мета полягає в
розробці організаційно-методичного забезпечення соціально-економічних
показників системи підготовки повітряних суден до рейсу і у виробленні
рекомендацій для побудови економічної і стабільної системи. Для
досягнення сформульованої мети необхідно вирішити такі завдання:

1)    вибрати і обґрунтувати соціально-економічні критерії якості
системи підготовки повітряних суден до рейсу;

2)    розробити модель стійкості виробництва;

3)    розробити модель економічності управління;

4)    розробити методику оптимізації (за критерієм стійкості
виробництва) розподілу фахівців системи підготовки повітряних суден до
рейсу за її виробничими рівнями;

5)    розробити методику визначення ступеня централізації усунення
затримок вильотів, оптимального за критерієм економічності системи
підготовки повітряних суден до рейсу.

Перехід авіакомпаній до ринкової концепції управління спричинив
необхідність корінної зміни або вдосконалення організаційних структур
управління діяльністю компанії. Необхідне створення гнучких
організаційних структур, що легко пристосовуються до специфіки
стратегічних програм і здатні вдосконалюватися.

В основі управління бізнесом за кордоном — доктрина «невтручання». Вона
передбачає, що уряд не повинен втручатися в діяльність приватних осіб,
що займаються підприємництвом, а надавати їм свободу дій. Все ж практика
свідчить, що насправді ця доктрина меншою мірою придатна для транспорту,
ніж для інших видів діяльності. Існує багато причин, через які
суспільство повинне здійснювати особливий контроль над авіаційним
транспортом:

1.   Основні операції транспорту необхідно регулювати на користь
суспільної безпеки.

2.   У багатьох випадках транспорт — закономірна монополія, що є
гальмівним чинником його розвитку.

3.   Найчастіше у транспортній галузі відбувається конкурентна боротьба.
Це призводить до зниження заробітної платні працівників галузі.

4.   Соціальні витрати транспорту значні, у зв’язку з цим їх необхідно
враховувати і перерозподіляти. Авіаційний транспорт не може існувати без
таких складових, як аеродроми, технічне обслуговування тощо. Це вимагає
додаткового фінансування.

5.   Транспорт часто потребує міжнародної взаємодії, що зумовлює
необхідність державних угод.

6.   Транспорт разом із системою матеріально-технічного постачання і
зв’язком є частиною інфраструктури національної економіки і водночас
стимулятором її розвитку.

7.   Транспорт, унаслідок високого рівня інтенсивності перевезення
пасажирів і вантажів, є галуззю, що прогресивно стимулює інфляційні
процеси. Тому в умовах нестабільної економічної ситуації необхідний
контроль рівня тарифів.

8.   Транспорт є центральною ланкою в ліквідації надзвичайних ситуацій і
відіграє важливу роль у забезпеченні обороноздатності країни.

Основним завданням авіації є перевезення пасажирів, а супутній сервіс є
видом людської діяльності, який спрямований на задоволення потреб людей
за допомогою послуг. Організація сервісу на транспорті визначається
сукупністю всіх видів діяльності задля задоволення і надання послуг з
доставки пасажирів і їх багажу [5].

Основним фактором сервісного обслуговування, незалежно від видів
перевезення, є якість обслуговування пасажирів. В умовах ринкової
економіки якість послуги, як і будь-якого іншого товару, є визначальним
чинником її конкурентоспроможності, зокрема щодо повітряного транспорту.
Світова практика свідчить: забезпечити високу якість авіатранспортної
продукції за критеріями гарантування безпеки і регулярності польотів,
культури обслуговування пасажирів і вантажів, а також охорони
навколишнього середовища в умовах ринкової економіки, неможливо без
здійснення контролю над діяльністю авіапідприємств з боку держави.

Якість послуги визначається сукупністю властивостей послуги для
задоволення певної потреби авіапасажира відповідно до його вимог (або до
стандартів та інших нормативних документів) [4].

Для забезпечення конкурентоспроможності і ефективності виробництва у
виконавця виникає необхідність задовольняти щоразу зростаючі вимоги
споживача, тобто безперервно підвищувати якість послуг. Серед
найстійкіших чинників конкурентоспроможності є регулярне підвищення
рівня задоволення потреб пасажирів з випередженням зростання тарифів на
надані послуги. Актуальність проблеми підвищення якості зростатиме
внаслідок насичення ринку послугами з перевезення пасажирів і вантажів
авіапідприємствами різних видів. Це пов’язано з тим, що проблема
підвищення якості і ефективності авіатранспортної системи країни має
соціальне, політичне, науково-технічне і економічне значення.

Надання права виходу на міжнародний ринок ставить перед працівниками
авіапідприємств завдання оволодіти сучасними навичками управління,
теорією маркетингу і практичного його використання на рівні основної
виробничої ланки підприємства. Маркетинг означає якісно новий підхід до
управління авіатранспортним виробництвом, до задоволення ринкового
споживчого попиту. Особливості авіатранспортного маркетингу значною
мірою обумовлені специфікою ринку. Цей ринок має складну структуру і є
відкритою системою, елементи якої взаємодіють із зовнішнім середовищем.

Як уже наголошувалося раніше, продукцією, тобто товаром, повітряного
транспорту є перевезення пасажирів і вантажів. Крім того, авіакомпанії
пропонують на ринку значний перелік послуг, супутніх задоволенню
додаткових потреб, пов’язаних із переміщенням. Масштабність пропозиції
можна оцінити за провізною здатністю парку повітряних суден,
експлуатованих авіакомпаніями на комерційній основі.

Особливу роль в організації перевезень пасажирів і якості їх
обслуговування відіграє координація взаємодії служб і підрозділів
авіакомпаній у процесі підготовки транспортних засобів до відправлення.
Структура служби організації перевезень визначається у кожному
конкретному випадку, залежно від об’єму повітряних перевезень певного
аеропорту, наявності в міського аеровокзалу, в якому проводиться
реєстрація пасажирів, що вилітають, типу повітряних суден, що
експлуатують аеропорт, наявність в аеропорту міжнародного сектора й
інших підрозділів цієї галузі транспорту.

Література

Кулаев Ю. Ф. Экономика гражданской авиации Украины. — К.: «Феникс»,
2004.

Жан Марк ле Галль. Управление человеческими ресурсами. — Москва: МКУ,
1995.

Черников С. Ю. Повышение эффективности авиакомпаний посредством взаимной
интеграции в альян-совые структуры // Сборник научных статей аспирантов
и соискателей. Вып. 5. — М.: МИРБИС, 2006.

Кнорринг В. И. Теория, практика и искусство управления. — М.: НОРМА,
2001.

Райзберг Б. А. Фатхутдинов Р. А. Управление экономикой. — М., 1999.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020