.

Життєвий і творчий шлях Олександра Сергійовича Пушкіна (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
26 11545
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Життєвий і творчий шлях Олександра Сергійовича Пушкіна

Російський поет і прозаїк Олександр Сергійович Пушкін народився 26
травня (6 червня) 1799 в Москві.

З боку батька походив з древнього але збіднілого боярського роду,
представники якого славилися в російській історії своєю незалежною і
бунтівною вдачею: так, в 1697 Петро Великий страчував Федора Пушкіна за
причетність до стрілецького бунту. Поету випала інша доля: він немало
зазнав і від Олександра I, якого зневажав, і від Миколи I, який
намагався його закріпачити духовно. З материнської сторони Пушкін був
правнуком улюбленця Петра Великого Абрама Ганнібала.

Такі протилежні сімейні традиції безсумнівно вплинули на ставлення
Пушкіна до Петра Великому і російському самодержавству: в своїй поезії
він прославляє як свободу, так і російську державність. У 1811 Пушкін
вступив у Царськосільський ліцей, заснований для підготовки державної
еліти з числа дітей російського дворянства. Ліцей давав чудову освіту, в
якій переважали гуманітарні дисципліни.

Деякі з співучнів Пушкіна з дитячих років вподобали літературу і
складали вірші, але Пушкін далеко їх випередив не тільки в знанні
французької літератури, але і в розумінні політичних проблем. Ще вдома
він чув розповіді про вбивство Павла I і причетності Олександра I до
змови проти батька. У 1814 році перший його вірш було опубліковано в
журналі “Вісник Європи”, і ще до закінчення ліцею у 1817 році він став
учасником літературного гуртка “Арзамас”, де познайомився з видними
російськими літераторами.

Глибоко вплинула на Пушкіна війна 1812 року. У Царському Селі бувало
багато блискучих офіцерів імператорської гвардії, які повернулися з
європейських походів. Серед них йому особливо близьким став П.Я.
Чаадаєв.

Закінчивши ліцей, Пушкін був призначений чиновником державної колегії
закордонних справ, однак вів світське життя, перемежаючи поетичні
заняття і політичні суперечки з любовними пригодами. Літературними
зразками були для нього на той час французькі й італійські поети –
Парні, Вольтер, Лебрен, Деліль, Аріосто, Тассо; а з російських –
Державін, Жуковський і Карамзін. Під цим впливом він написав свою
“романтичну” ліроепічну поему “Руслан і Людмила” (1817-1821) і безліч
віршів у дусі французьких поетичних послань і елегій – класицистських і
передромантичних. Також було написано кілька вільнодумних епіграм і
віршів на суспільно-політичні теми.

Вони викликали невдоволення Олександра I, і Пушкіну було наказано
покинути Санкт-Петербург. Він був перекладений на посаду чиновника в
Єкатеринослав.

Почався другий період його життя і літературної творчості: південне
заслання (Кавказ, Крим, Кишинів і Одеса), що продовжувався з 1820 по
1824 роки. Майже відразу після прибуття в Єкатеринослав Пушкін
відправився в подорож по Кавказу і Криму з сім’єю генерала Н.Н.
Раєвського, прославленого героя 1812 року. Подорож ця виявилася значною
подією в його житті, тому що Пушкін познайомився з дочкою Раєвського
Марією, пізніше дружиною декабриста князя С.Г. Волконського, яка в 1827
році відправилася в Сибір до свого чоловіка-катожника і чия повна
героїки і трагізму доля безумовно справила велике враження на Пушкіна.
Про це згадується в поемі “Полтава”. У сім’ї Раєвських Пушкін залучився
до поезії Дж. Байрона.

Пишність Кавказу, чарівність Криму і екзотичний колорит тутешніх місць
створили фон для оповідних байронічних поем Пушкіна “Кавказький бранець”
(1820-1821), “Брати-розбійники” (1821-1822) і “Бахчисарайський фонтан”
(1821-1823). Політичні ідеї Байрона, його “поезія діяння”, боротьба за
свободу пригноблених народів не знайшли відгуку в Пушкінських поемах.
“Кавказький бранець” закінчується епілогом, що прославляє тріумфальний
марш російської імператорської армії.

Після цієї подорожі Пушкін провів залишок свого південного заслання на
державній службі в Кишиневі й Одесі.

Після зухвалої “Гавриіліади” (1821), написаної в стилі Вольтера і
Паруні, Пушкін приступив до свого монументального твору, роману у віршах
“Євген Онєгін” (1823-1831). На його стиль виразно вплинули “Беппо” і
“Дон Жуан” Байрона. Однак, Пушкінську поему “Цигани” (1824) прийнято
вважати естетичним і етичним розмежуванням з байронізмом.

Як наслідок почався третій період його життя. Пушкін жив в самій глибині
Росії, де все було пройнятий духом російської старовини. Відповідно до
цієї зміни обстановки змінився також характер його творчості. Не менш
істотно впливала монументальна “Історія держави Російської” Карамзіна,
особливо завдяки її рясним приміткам, де щедро цитувалися древньоруський
джерела і літописи.

Така зміна в складі Пушкінського читання виразно відбилася і на його
поезії. Середні розділи “Євгена Онєгіна” переносять читача з
Санкт-Петербургу в безтурботну російську сільську провінцію, до
російських звичаїв, обрядів і провінційних типів, не порушених іноземним
впливом.

У 1824-1825 роках Пушкін працював над “Борисом Годуновим”, слідуючи
поетиці шекспірівських трагедій. Сюжет був запозичений з останнього тому
карамзинської “Історії держави Російської”, але початкове зіставлення
психологічного і політичного самозванства перетворюється в тему вільної
і скованої особистості, природженого вождя й авантюриста, “маленького
Наполеона”. Вона переважає в ряді творів Пушкіна – наприклад, у “Скупому
лицарі”, “Моцарті і Сальєрі”, “Пострілі” (всі три 1830), – і виразно
присутня в “Піковій дамі” (1833). Крім того, легко виявляються таємні
натяки, що підтверджуються листами поета, на Олександра I і його
моральну співучасть у вбивстві батька. Крім згаданих великих творів,
Пушкін створив в цей час ряд шедеврів любовної лірики, що частково
відносяться до колишніх переживань, частково ж до зв’язку з Ганною Керн.

ph

Oe

J”i%E&f)Z,„.////////oo?//aeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeae

DoG`J

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020