UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваБіоетика: принцип справедливості (реферат)
Автор
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4632
Скачало215
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Біоетика: принцип справедливості

 

Принцип справедливості

 

Ще легендарний китайський мудрець Лао Цзи зазначав: “... Де з’являється

після втрати дао; людяність – після втрати де; справедливість – після

втрати людяності; ритуал – після втрати справедливості”. Що ж стоїть за

поняттям справедливість, які її критерії і яке практичне застосування

цього принципу у біоетиці?

 

Ідея справедливості – одна з найголовніших ідей, які регулюють людські

відносини. Історія культури має в наявності низку конкретних формульовок

принципу справедливості, безпосередньо зв’язаних з “золотим правилом

моральності”. (17; с.71). Різноманітні визначення справедливості, які

існують в моральній філософії; дещо полегшують, але й дещо утруднюють

розуміння принципу справедливості, а саме: як він спрацьовує у біоетиці.

 

Якщо три попередні принципи (“не нашкодь”, “чини добро”, повага

автономії) відносилися до біоетичних ситуацій, в яких наші рішення, дії,

оцінки стосувалися когось одного (пацієнта), то принцип справедливості

охоплює різних людей і навіть різні соціальні групи.

 

Біоетика дає значно вузьке, але разом з тим значно строге визначення

принципу справедливості. Його можна сформулювати так: з усіма необхідно

обходитися однаково неупереджено і давати кожному те, що йому належить

(2; с.383). Таким чином можна відмітити дві найістотніші ознаки

справедливості – неупередженість і розподільність.

 

Більшість теоретиків моральної філософії визнають неупередженість

головною ознакою справедливості, бо вона вимагає від нас здатності

мислити з позиції цілого, абстрагуючись від впливу часткових цінностей і

інтересів (18; с. 56). Російський філософ А.Ільїн писав, що

“справедливість полягає у неупередженому предметному урахуванні,

визнанні і охороні кожного духовного суб’єкта в усіх його суттєвих

властивостях і слушних претензіях” (19; с.208). Неупередженість

встановлює рівність всіх перед встановленими у суспільстві нормами і

вимагає однакового ставлення до всіх, “не дивлячись на лиця”. Тобто

неупередженість містить в собі наступний критерій справедливості – рівні

повинні розглядатися рівно, а нерівні – нерівно.

 

Але тоді , в якому значенні справедлива нерівність? Чи для досягнення

рівності необхідно звести до мінімуму нерівність людей? Сучасний

індійський філософ Дая Крішна вважає, що “сама спроба усунення

нерівності приречена на провал, не тільки тому, що багатоманітність є

самою природою реальності, але і тому, що така спроба поєднана з

насильним зрівненням нерівних, а це тягне за собою нерівність між тими,

хто примушує, і тими, кого примушують” (20; с.146-147).

 

На думку П.Д.Тищенка, існують дві умови, які можуть виправдати

нерівність. Це:

 

якщо нерівність є життєвим наслідком неупередженого застосування

однакових мірил для оцінки ( догани чи нагороди), конкуруючих між собою

і в суспільстві індивідів, які мають нерівні здібності, таланти,

можливості (Тобто справедливість є нерівність, яка виникає в результаті

чесної конкуренції);

 

якщо нерівність визнається стійким мірилом як істотна відмінність

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ