UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМісто Тячів (Закарпаття) (реферат)
Автор
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3403
Скачало159
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Місто Тячів (Закарпаття)

 

В Тячеві, райцентрі Закарпатської області, я бував декілька разів.

Останній раз в січні 2004 року. Містечко, або місто Тячів (статус міста

Тячеву надали в 60-х роках минулого століття), виділяється серед

Закарпатських населених пунктів, перш за все своєю архітектурою.

Приватні будинки будуються з односкатним дахом, а по бокам даху

споруджують зубці, що зменшуються за нахилом даху. Всі новозбудовані

будинки мають, як мінімум два поверхи, хоча вони не здаються великими.

Взагалі, у Тячеві все невеличке – площі, вулиці, провулки, будівлі,

кафе, крамнички.

 

 

В Тячіві довгий час жив та працював відомий угорський художник Шімон

Голлоші. На будинку, де він мешкав, встановлено меморіальну дошку. А в

1993 році, коло місцевої школи був відкритий пам`ятник Галлоші.

 

У самому центрі висотна Реформаторська церква XIV століття, стеля якої

викладена яскраво розмальованим кахелем. Вона була реконструйована у

1748 та 1810 роках.

 

З боку західного фасаду прибудована триярусна дзвіниця із шатровим

покриттям. На верхньому ярусі дзвіниці знаходиться давній годинник.

Стіни храму кріплені міцними контрфорсами, які придають церкві більш

грізний вигляд. Неф церкви перекритий дерев'яним кессоном з розписами

середини ХVІІІст.

 

 

Шукаючи інформацію про Тячів в Інтернеті, я знайшов таку легенду:

 

“Колись давним-давно на вітчизну напав ворог: стільки їх було, як на

небі зірок. Вони на швидких конях мчалися; випалили села, міста, людей

перестріляли або забрали у полон у далекий схід, звідки не було вороття.

 

 

Король відправив дружину, дітей, придворних (подруг королеви) у далекий

ліс із довіреним військом, де їх ніхто не знайде. У ті часи ще не було

проїздної дороги, і утікачі збиралися до гір уздовж Тиси. Наніч

відпочили під горою, де на них напали вороги. Військо гідно боролося,

багатьох нападників убили, а решта втекло. Один з нападників

розвернувся, прицілився у королеву і вистрілив у неї. Замітивши це,

улюблена служанка королеви захистила її своїм тілом і стріла попала їй у

груди. Щоб краще захищатися, вони вибралися на вершину гори, де королева

занесла хвору у свою палатку, перев’язала рану, цілу ніч пильнувала за

нею.

 

Ранком сонячне проміння наповнило весь край золотистим промінням.

Королева винесла смертельно ранену служанку на свіже повітря. Побачивши

цей чудовий краєвид, вона тихо сказала: «Велична королево, мені

подобається це місце».

 

Королева плачучи заспокоювала подругу: «Ти не помреш, незабаром

вилікуєшся. Король виб'є із країни ворогів і цей край я подарую тобі».

Бідна ранена, вона старалася усміхатись, але прийшла остання хвилина,

взяла руку своєї королеви і благала її: «Королево моя, не пускайте

мене!». Но смерть була сильніша

 

Королева наказала, щоб понесли і поховали тіло посередині цієї

місцевості, і всі нехай понесуть на неї землю: чоловіки повний шолом, а

жінки повний фартушок. І так створився один великий горб над бідолашньою

придворною дамою.

 

Через декілька років, коли країна вже була вільна, королева на честь

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ