UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНаціональна еліта як фактор державотворення: уроки минулого й реалії сьогодення (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2359
Скачало111
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Національна еліта як фактор державотворення: уроки минулого й реалії

сьогодення

 

 

Історичний досвід та сучасна практика свідчать, що побудувати

національну державу можна тільки за умови, коли в суспільстві є верстви,

групи, зацікавлені в її існуванні. Відбутися може лише соціально

розвинений народ, що має власну провідну верству, життєздатну еліту. Про

це в загостреній формі вустами одного зі своїх героїв говорив І. Франко:

«Поки ви, русини, не маєте своїх дідичів і міліонерів, поти ви не є

жаден народ, а тілько купа жебраків та невольників» [1, с. 369].

Усвідомлюючи залежність державницького поступу від ролі й місця

провідної верстви в суспільно-політичному житті, він звертається до

інтелігенції із закликом «витворити з величезної етнічної маси

українського народу українську націю, суцільний культурний організм,

здібний до самостійного культурного й політичного життя…» [2, с. 404].

 

Відсутність цього соціального прошарку вже не раз спричиняла в Україні

втрату незалежності. До цього долучався також трагічний вплив зовнішніх

чинників. Так, Українська автономія в складі Російської держави в другій

половині ХVІІ — на початку ХVІІІ ст. не втрималася й загинула через те,

що не мала достатньо надійного соціального ґрунту, а тому не могла не

втратити й провідної своєї верстви. Своєрідність тогочасних подій в

Україні полягала в тому, що антифеодальна за своїм змістом визвольна

війна була водночас національною революцією, боротьбою за власну

державність. Національно-визвольні змагання дали додатковий імпульс

становленню буржуазних, ранньокапіталістичних відносин, які всупереч

феодальній реакції, почали розвиватися на українських землях завдяки

козацтву, духовенству, міщанству та вільному селянству. Здобувши право

на необмежену участь у політичному житті, вільне заняття промисловою

діяльністю, право на володіння землею — основним національним

багатством, ці соціальні верстви, насамперед козацтво, творили

українське суспільство як політичну й господарську цілість. Попри

суперечливий характер, певні прорахунки та відступи, у ментальності

українців утверджується державницька ідея, яка стала метою визвольних

змагань ХVІІІ–ХХ століть. Водночас нової якості набули етнічні процеси,

пов'язані з національним самоусвідомленням українців, визначенням

їхнього місця серед інших народів.

 

На жаль, після революції Б. Хмельницького, коли було досягнуто певної

самостійності, український народ в особі його провідної верстви —

української шляхти не зміг скріпити цю самостійність, а навпаки —

розгубив її впродовж століття. Згодом нова українська аристократія, що

виникла з середовища, розворушеного Хмельниччиною, поспіль

денаціоналізувалася, зрадила національні інтереси, дедалі більше

відходила від ідеї державності в бік чистої користі. «Боротьба за

соціальні привілеї і за адміністративну автономію як засіб кращої

охорони тих привілеїв — ось що було змістом панівної верстви в Україні,

а не боротьба за автономію української нації», — писав відомий дослідник

М. Шаповал [3, с. 24–25].

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ