UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДепортації молдавських священиків у 1945–1947 роках (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2116
Скачало226
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Депортації молдавських священиків у 1945–1947 роках

 

 

Вступ

 

Прийнятий 20 січня 1918 року декрет РНК «Про відокремління церкви від

держави і школи від церкви» забороняв «видавати які-небудь місцеві

закони або постанови, які б утискали або обмежували свободу совісті чи

встановлювали якісь переваги або привілеї на основі віросповідної

приналежності громадян». Далі в декреті містилося дуже важливе положення

про те, що «усілякі правопозбавлення, пов'язані зі сповідуванням якоїсь

віри чи несповіданням жодної віри, скасовуються». Конституція 20–30-х

років також фіксувала відзначену позицію. Однак така чітка постановка

питання про підхід до релігії на практиці не мала нічого спільного з

конкретними діями більшовицької партії щодо Церкви. Відокремивши в січні

1918 року Церкву від держави і школу від Церкви, радянська влада й далі

втручалася в її внутрішнє життя, репресивними методами прагнула спочатку

пригнітити, а потім і знищити Церкву і релігію.

 

Після революції й громадянської війни життя Церкви стало постійно

контролюватися органами НКВС, було зруйновано тисячі храмів, фізично

знищено десятки тисяч віруючих і представників духівництва. Якщо в 1917

р. у Росії існувало понад 80 тис. храмів, причому близько 3 тис. з них

розміщувалися на територіях, що ввійшли до складу СРСР у 1939–40 рр.,

якщо до революції в Росії налічувалося понад тисячу жіночих і чоловічих

монастирів, то в 1940 р. не існувало жодного, лише на нових територіях

їх нараховувалося 64.

 

У знову приєднаних перед війною регіонах, на відміну від усієї іншої

території Союзу, серед населення переважали вірні, і церковна діяльність

провадилася дуже активно, тим більше що у всіх цих регіонах Церкву

раніше не було відділено від держави.

 

Після включення їх до складу СРСР на церковні організації нових

територій було негайно поширено всі принципи взаємин Церкви і держави,

що склалися в Союзі.

 

Нові керівні органи влади почали здійснювати антицерковні державні

заходи. Життя і діяльність Кишинівської єпархії було узято під нагляд

Уповноваженого ЦК ВКП(б) і РНК СРСР по Молдавії й органами НКВС. І, як

нам відомо, робота цих органів, «покликаних вирішувати питання взаємин з

Церквою, виявлялася настільки непродуманою і неприкрито «антицерковною»,

зневажливою щодо вірних, що навіть у НКВС республіки були змушені

реагувати на вкрай негативні наслідки такого курсу» [3, с. 319–320].

 

Повоєнний період

 

Відразу після приєднання Бессарабії до СРСР з благословення Намісника

Патріаршого престолу Митрополита Алексія (Симанського) у вересні 1944

року до Кишинева прибув архімандрит Ієронім (Захаров). Перебуваючи в

Кишиневі, архімандрит Ієронім зустрічається з протоієреєм Володимиром

(Поляковим, у майбутньому — єпископ Кишинівський і Молдавський Венедикт

(18.02.1947 — 03.06.1948). — М. М.), який детально ознайомлює його з

обстановкою в єпархії [1, с. 10].

 

Протоієрей С. Петров повідомляє в Журналі Московської Патріархії за 1947

рік, що «після вигнання німецько-румунських загарбників з території

Бессарабії в серпні місяці 1944, Кишинівська єпархія виявилася в дуже

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ