Реферат на тему:
Методологія злочинних голодоморів — у талмудичних джерелах
Для вченого завжди важливо з’ясувати причини певного явища. Коли мова
йде про злочинні голодомори в Україні, навмисне організовані
єврейсько-більшовицьким режимом СРСР, то ця потреба постає з іще більшою
гостротою. Ще донедавна про справжні причини голодоморів знало вельми
небагато спеціалістів, проте нині приховане стає очевидним.
Спочатку прислухаємось до свідчень чесних істориків щодо ідейних
натхненників голодоморів в Україні та ставлення до них самої
єврейсько-більшовицької влади. Дослідники Андрій Куліш і Андрій Дикий
наголошують на разючій відмінності у ставленні цієї влади до священиків
та рабинів зокрема, і до християнства й іудаїзму загалом: «Жид
Губельман-Ярославський дуже заповзято боровся з релігією, особливо
християнською, грабуючи та закриваючи церкви, організовуючи блюзнірські
виступи “безбожників” під час релігійних свят». Синагоги залишалися
недоторканими, а їхнє майно не конфісковували. Не бачили москвини й
пародійно-блюзнірських виступів у дні жидівських релігійних свят. Мало
того, коли священиків відправляли у концтабори на повільну смерть або й
просто розстрілювали на місці, жидівські рабини від квітня 1920 р. і до
вересня 1935 р. отримували офіційну платню від совєтського уряду. Про
розлоге релігійне життя жидів у 30-х (!) роках, коли християнська
релігія була практично заборонена, пише Андрій Дикий, покликаючись на
жидівські джерела [1, с. 166, 202–204].
За словами єврея М. Слоніма, часто евреї-комуністи, які фанатично вірили
у вчення Леніна, дивно поєднували це із заповітами… Талмуда… Релігію
викорінювали, але християнську, а не юдейську [2, с. 65–66].
Щодо головних заповітів Талмуда та іншої талмудичної літератури, то
особливо вражають чесні і мужні оприлюднення їх для широкого загалу
світової громадськості, здійснені ізраїльським професором Ісраелем
Шахаком у книзі «Єврейська історія, єврейська релігія: тягар трьох
тисячоліть» [3], хоча й не з усіма його думками щодо неєвреїв можна
погодитися.
Найбільш вражають свідчення відомого єврейського дослідника, що
розкривають коріння сіонізму, талмудизму, після них цілком зрозумілими
стають глибинні причини найжахливіших злочинів сіоністів — світових
воєн, революцій, голодоморів та геноцидів, спрямованих насамперед проти
українців та інших слов’ян!
Не довіряти цьому серйозному єврейському дослідникові немає жодних
підстав. Говорячи про вбивства та геноцид уже скоєні й ті, що чиняться
сьогодні євреями проти неєвреїв, він посилається на настанови
найавторитетніших іудейських релігійних праць — Галахи (юридичної
системи класичного іудаїзму, яку втілювали в життя практично всі євреї
від IX до кінця ХVІІІ ст. і яка продовжує застосовуватися в наші дні у
формі ортодоксального іудаїзму, — заснована переважно на Вавилонському
Талмуді) та «Шулхан-Арух» («найавторитетнішого кодексу, який нині широко
використовують як довідник») та ін.
І. Шахак не заперечує зловісного твердження юдейських рабинів:
«Найкращого з неєвреїв убий, кращій із змій розітри голову!» Хоча він це
злочинне правило намагається дещо згладити і зауважує, що цей закон діє
під час війни, а не в усіх випадках, як стверджували вищезгадані рабини.
Але найцікавіше читаємо далі: «Ставлення іудаїзму до вбивства неєврея
абсолютно відмінне від убивства єврея, що карається смертю як один із
найтяжчих гріхів. Єврей, який убив неєврея, винен тільки у “грісі проти
законів Небес”, а тому не повинен наказуватися на земному суді».
Непрямо ж сприяти смерті неєврея, — на цих словах та коментарі до них
особливо хочемо звернути увагу читачів, — абсолютно не гріх. Один із
двох найважливіших коментарів до «Шулхан-Арух» пояснює, що коли мова йде
про неєврея, то діє принцип «не піднімай руки, щоби поранити його, але
можна поранити (чи по іншому довести до смерті, що випливає з контексту
подальших аргументів автора. — В. К.) його непрямим чином, наприклад,
забрати драбину, після того як він упав у яму…» [3, с. 101].
F
gdIY?
Але ж у цьому сатанинському законі-дозволі та коментарях до нього по
суті міститься методологія-об-ґрунтування всіх голодоморів, геноцидів та
економічних воєн, насамперед проти українців та інших слов’ян! Якщо ж
непрямо сприяти смерті неєвреїв не є гріхом, то можна, замість драбини,
наприклад, забрати в них хліб та іншу їжу і так спровадити їх на той
світ, що й робила злочинна єврейсько-більшовицька влада в Україні
впродовж усіх відомих голодоморів за їхніми нелюдськими законами!
Такий самий злочин сіоністи з яничарами чинять і нині проти українців та
інших слов’ян, з тою лише незначною відмінністю, що тепер вони діють
більш витончено і підступно — забирають не сам хліб, а гроші на його
купівлю, постійно накручуючи ціни на товари першої необхідності!
Українці, добре затямте собі, хто, як і чому чинить сьогодні над нами
новий геноцид та економічну війну, і, понад те, — вельми ймовірно готує
справжню війну тими ж злочинними методами, якими, на жаль, рясніє
трагічна історія українців та інших слов’ян.
Саме і такі найжахливіші злочини теж узаконені іудаїзмом, що далі
підтверджує І. Шахак: «Вищезгадані закони… — просто дитяче белькотіння
порівняно зі спеціальними законами, спрямованими проти давніх хананеян
та інших народів, котрі населяли Палестину до того, як вона була
завойована Ісусом На-вином. Усі ці народи повинні бути повністю знищені,
причому і Талмуд, і талмудична література повторюють біблійні заклики до
геноциду давно неіснуючих народів із ще більшим запалом. Впливові
рабини, які мають послідовників в ізраїльській армії, ототожнюють
палестинців (чи навіть усіх арабів) із цими давніми народами, так що
настанова “не залишай живими нікого, хто дихає” несподівано стає
актуальною і залучається рабинами сьогодні» [3, с 120].
Звідси цілком імовірно напрошується зловісна паралель: якщо рабини
ототожнюють усіх арабів із колишніми приреченими народами, виправдовуючи
сучасний геноцид арабів, то чому б не припустити, що українці, росіян та
й усіх слов’ян (як і раніше — скіфи, арії) віддавна і донині включно
рабини також прирівнюють до цих приречених стародавніх народів Біблії,
тобто вже сьогодні зазнають різноманітних геноцидів та переслідувань?!
Понад те, зважаючи на той факт, що у випадку війни вбивство стає навіть
«міцвою» (тобто обов’язком, релігійною заповіддю!), а також зважаючи на
багато-численні звинувачення українців у антисемітизмі та на
найнесподіваніші «виверти» талмудистів, — не здивуємося, якщо колись
дізнаємося, що проти українців і слов’ян віддавна оголошено таємну
невидиму війну до повного знищення!
Підсумовуючи нашу невелику розвідку, ще раз наголосимо, що методологія,
ідеологічні засади всіх навмисних злочинних голодоморів-геноцидів в
Україні аж до сьогодні містяться у талмудичних джерелах іудаїзму, який
давно поставив їх вище навіть 10-ти Божих заповідей. Про це і раніше
свідчили багато відомих дослідників, як українських (наприклад, Павло
Штепа [4, с 55-57]), так і зарубіжних (Девід Дюк [5, с 79-96] та ін.).
Але коли ці свідчення почали підтверджувати навіть чесні єврейські
дослідники, зокрема й Ісраель Шахак, то зникли будь-які сумніви щодо їх
достовірності. І за ці небачені досі широкомасштабні злочини без терміну
давності іудейсько-талмудичні вчителі та виконавці рано чи пізно
постануть перед неупередженим і об’єктивним судом — якщо не людським, то
Божим судом неодмінно…
Література
Дикий А. Евреи в России и в СССР. — Новосибірськ, 1994.
Куліш А. Геноцид. Голодомор 1932-1933. Причини, жертви, злочинці. —
Полтава, 2000.
Шахак І. Єврейська історія, єврейська релігія: тягар трьох тисячоліть. —
К.: МАУП, 2005.
Штепа П. Мафія і Україна. — Львів: ВПК «Глобус», 2002.
Дюк Д. Еврейский вопрос глазами американца: моё исследование сионизма. —
К.: МАУП, 2002.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
