Реферат на тему:
Гаєк (Хаєк) Фридрих Август – економіст
ГАЄК (ХАЄК) Фридрих Август, фон (нар. 1899) – австрійський економіст і
політичний філософ. Гаєк народився у Відні в родині науковців. Замолоду
він захоплювався соціалізмом, вивчав економіку у Візера, а також право у
Віденському університеті. Крім того, цікавився філософією і теоретичною
психологією.
Опісля Першої світової війни він працював з Люд-вігом фон Мізесом,
спочатку на державній службі, а потім в Інституті дослідження проблем
економічних циклів. Гаєк приклав основну теорію австрійської школи
економічної теорії до проблем економічних циклів. Хоча він не в усьому
був згоден із Мізесом стосовно економічних і політичних підходів,
критична праця Мізеса «Соціалізм» справила на нього величезний вплив. У
1931 році він обійняв посаду професора в Лондонській школі економіки.
Протягом 1940-х років Гаєк продовжував опрацьовувати свої методологічні
твори з економіки. З тих пір він писав переважно на теми політичної
філософії і методології соціології. З 1950 по 1962 рік він був
професором Чиказького університету, а потім працював у Фрайбурзі і
Зальцбурзі. У 1974 році Гаєк став лауреатом Нобелівської премії,
присудженої йому за праці з економічної теорії.
У низці статей (опублікованих у збірці «Індивідуалізм та економічна
система», 1948) Гаєк поширив концепцію Мізеса на економічні розрахунки
при соціалізмі. Він доводив, що на відміну від ринкової економіки
централізована економіка не може використовувати інтуїтивні знання
індивідів. Тому Гаєк у своїх працях наголошував на важливості
фрагментарного й інтуїтивного знання і на значенні ринків як інституцій,
що сприяють використанню такого знання, а також подоланню невігластва і
навчанню методом проб і помилок.
Ідеї Гаєка щодо економічних розрахунків лежать в основі його праці «Шлях
до рабства» (1944). У цій роботі тоталітаризм подано як ненавмисний
наслідок спроби запровадити економічне планування. Крім того, у цій
книзі знаходимо яскраве відтворення принципів класичного лібералізму.
Гаєк допускає обмежений рівень державної діяльності. Але вона зводиться
до заходів, сумісних із його концепцією верховенства права
(Кеспіззіааі).
Лібералізм Гаєка включає оцінку багатьох корисних соціальних інституцій
як продуктів людської діяльності, проте не людського задуму. Ця тема,
розроблювана з опертям на Юма і шотландську історичну школу як на своїх
попередників, поступово стає провідною в працях Гаєка. Справедливе
суспільство грунтується не просто на егоїстичних прагненнях, введених в
установлені лепжавою законні рамки, а радше на комп- лексній системі
законності, етичної традиції і правил поведінки, характер яких
усвідомлюється – і може бути усвідомлений – основною масою його членів
лише інтуїтивно.
Усе це надає працям Гаєка берківської гостроти. Це привело його до
розгляду суспільного розвитку та проблеми групового відбору – і тут він
стикнувся з деякими складними питаннями. Не завжди можна точно
встановити зв’язок між його баченням якостей механізмів відбору і його
лібералізмом. А нераціоналістич-ний характер цих тем виразно контрастує
з надто раціоналістичними і майже утопічними прожектами створення нового
ліберального устрою. Але ці прожекти, в свою чергу, надихалися ідеями
Гаєка щодо «стихійного впорядкування», притаманного ринку та іншим
невибудовуваним людьми інституціям.
v
a
$&†iP
?
ph нень і дозволяє уникнути примусу з боку інших. Його аргументація має
консеквенціональний і, в широкому розумінні, утилітаристський характер.
Але все це визначається чи не кантівською вимогою стосовно того, щоб
закони потрактовували всіх громадян однаково. Наголошення Гаєка на
невігластві індивідів і на їх загальній нездатності оцінювати
довготермінові наслідки конкретних дій, віддалило його від більш звичних
форм утилітаризму.
Гаєк писав також на теми методології соціальних наук. У цій царині він
обстоював методологічний індивідуалізм. За Гаєком, явища суспільного
світу слід розуміти як передбачувані й непередбачувані плоди осмисленої
людської діяльності. Гаєк також доводить, що людська діяльність
орієнтується на об’єкти, класифіковані за «суб’єктивними» людськими
критеріями, а не за їх «об’єктивними» властивостями, які, на думку
вчених, що працюють у царині природничих наук, їм притаманні. Коли
йдеться про складні явища як у природничих, так і в суспільних науках,
наші знання зводяться до «пояснення принципу», на основі якого вони
функціонують, і до «модельних прогнозів» на відміну від деталізованих
розрахунків, можливих у деяких галузях природничих наук.
Ці праці певною мірою були реакцією на тенденцію до «оприроднення»,
характерну для членів Віденського гуртка (Нейрат, Карнап), і на
«сцієнтизм» у суспільних науках. Вони також пов’язані з роботами Гаєка з
когнітивної психології сприйняття і, зрештою, з його політичною думкою.
З погляду Гаєка, ці хибні методологічні ідеї засліплюють людей, не
дозволяючи їм побачити достоїнства ринку і «розвиненого» суспільного
ладу, а також того різновиду знання, що його ми отримуємо від таких
інституцій.
У 1960 році Гаєк опублікував свою основну працю «Конституція свободи». У
ній він розглядає класичний ліберальний суспільний устрій як такий лад,
що зво- дить до мінімуму примус і приносить матеріальну користь своїм
громадянам. Він також розглядає практичні проблеми державної політики і
недвозначно заявляє, що держава має встановити пряме соціальне
забезпечення поза ринком. Слідом за цією працею вийшла трилогія «Право,
законодавство і свобода» (1973-1979), у якій класичний лібералізм було
поєднано з «еволюційною» тематикою і було затавровано правовий
позитивізм. Гаєк вважає ідеал соціальної справедливості нездійсненним в
умовах ринкової економіки, а гонитву за ним – шкідливою через свої
наслідки, і піддає критиці плюралістичну політику груп інтересів. Він
також розглянув проблему стабільності ринкового ладу і висунув
радикальні пропозиції щодо нового ліберального устрою включно з новою
схемою розділення владних гілок. Якщо, гадав він, громадяни візьмуть
владу в свої руки, це утримає їх від уживання заходів, які можуть
остаточно довести деструктивність прагнень і до свободи, і до людського
добробуту.
Нещодавно Гаєк знову повернувся до економічних і політичних проблем. Він
висунув ідею щодо необхідності «денаціоналізації грошей» і піддав
критиці кейн-сіанську економічну політику, що є близькою до його власних
ранніх економічних праць. Нині він працює над наступною трилогією з
лібералізму та ринкового ладу.
Праці Гаєка складні, у них охоплено широкий діапазон історичних і
теоретичних проблем, причому деякі з них є наскрізними. їх слід
витлумачувати як розвідки з політичної економії, що зосереджуються
напроблемах індивідуальної свободи і ринкового ладу та їх функціональних
передумовах, а зовсім не як праці з аналітичної філософії, на що Гаєк
часом претендує. Хоча роботи Гаєка створюють багато проблем з огляду на
їх непослідовність та можливість різних інтерпретацій, вони справили
значний вплив на деяких учених молодшого покоління, а також спричинилися
до відродження інтересу до класичного лібералізму в англійській
політичній думці.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
