Реферат на тему:
Грунтові обстеження при землевпорядкуванні. Польові та лабораторні
обстеження грунтів
Використання матеріалів ґрунтових обстежень при землевпорядному
проектуванні є однією із обов’язкових умов забезпечуючи якість
розробляємих проектів. Ґрунтові карти і додаткові документи до них
(картограми, пояснюючі записки) служать основою при вирішенні питань
раціонального розміщення угідь, правильної побудови і розміщення
сівозмін і інших виробничих ділянок, підбору сільськогосподарських
культур, диференційованого застосування агротехніки і добрив, при
розробці протиерозійних і культуртехнічних міроприємств, проведення
земельнооціночких робіт і т.д.
Для цих цілей використовують матеріали крупномасштабного обстеження
ґрунтів.
Крупно масштабне обстеження ґрунтів
Під крупномаештабним обстеженням ґрунтів розуміють вивчення умов
грунтотворення і грасзічне відображення в масштаб: 1:10000 – 1:50000
просторового розміщення окремих ґрунтових відмін.
Масштаб обстеження ґрунтів і відображення на ґрунтових картах
встановлюють в залежності від складності ґрунтового покриву, наявності
ерозійних процесів і виробничого напрямку господарства.
В районах лісостепу обстеження проводять в масштабах 1:10 000 – 1:25
000, в степовій зоні в масштабі l:25000.
В лісостеповій зоні яка характеризується великою розмаїтістю ґрунтового
покриву, а також в районах із значним поширенням еродованих земель і в
гірських землеробних районах обстеження ґрунтів проводиться в масштабі
1:10 000.
В одному і тому ж господарстві ґрунти можуть бути обстеженні в різних
масштабах при потребі (зрошені, осушені землі, виноградники, і сади
площі дослідних посівів – сортодільниць).
Роботи по обстеженню ґрунтів проводять в три етапи: підготовчий,
польовий і камеральний.
Підготовчі роботи – в склад їх входить збір, вивчення і систематизація
картографічних 5 рукописних матеріалів по кліматичних, геоморфологічних
і ґрунтових умовах даного району робіт, а також матеріали, які
характеризують спеціалізацію господарства, стан агротехніки,
меліоративні заходи, ефект окремих агротехнічних міроприємств і
удобрення, врожайність сільськогосподарських культур, роботу дослідних
станцій, сортодільниць.
На основі зібраних матеріалів у відповідності з прийнятою класифікацією
складають попередні номенклатурні списки ґрунтів і проводять їх
групування.
Для проведення польових робіт готують картографічну основу, яка включає
в себе матеріали трьох видів: матеріали аерофотозйомки (фотоплани),
топокарти з горизонталями і плани внутрігосподарського
землевпорядкування.
При одночасному використанні всіх цих матеріалів виділення контурів
ґрунтів проводять безпосередньо на аерофотознімках (фотопланах),
топографічну карту використовують для одержання додаткових даних про
рельєф, а план внутрішньогосподарського землевпорядкування – для
одержання точних даних про склад земельних угідь господарства.
Польові робота – в них входить складання з допустимою ступінню точності
ґрунтової карти, на якій відображається розміщення ґрунтів на
обстежуваній території.
Польове картографування ґрунтів проводять на основі вивчення
морфологічних яри знаків ґрунтів і встановлення закономірностей їх
поширення.
При роботі на матеріалах аерофотозйомки, базуючись на дешифровочних
признаках ґрунтів, спочатку проводять камеральне дешифрування
аерофотознімків під стереоскопом. В полі перевіряють правильність
дешифрування (перевірять і уточнюють границі контурів грунтів, позначені
при камеральному дешифруванні) в раніше намічених пунктах, або при
необхідності у знову вибраних пунктах закладають розрізи.
Місцезнаходження розрізів фіксують на аерофотозйомках або топокартах з
точністю ±3 мм. Вивчають морфометричні показники ґрунтів у закладеному
розрізі. Після із виділених генетичних горизонтів беруть зразки ґрунту
вагою не менш як 0,5кг кожний (із всіх повних розрізів і 1/10 пів’ям)
для проведення аналізів.
Границі ґрунтових контурів на аерофотознімках наводять тушшю і потім
переносять на фото план. При роботі на топокартах або планах
землекористування границі контурів також наводять тушшю.
Камеральні роботи включають:
перевірку, уточнення, критичну оцінку і узагальнення даних польових
спостережень і описів, документуючих матеріалів;
лабораторний аналіз відібраних зразків ґрунтів, в завдання яких входить
уточнення і перевірка польових визначень ґрунтів і їх найважливіших
властивостей (хімічних і фізичних) складання і оформлення ґрунтової
карти і її кінцева редакція;
складання ґрунтового нарису.
До виконуємих аналізів ґрунтів відносять, визначення механічного складу,
вміст гумусу, реакція ґрунтового розчину pH сума і склад ввібраних
катіонів, рухомий фосфор, азот, калій, аналіз водної витяжки в засолених
ґрунтах.
На основі результатів аналізів і обробки польових матеріалів, у польову
ґрунтову карту вносять відповідні поправки і уточнення, а саме
визначають правильні назви ґрунтів, механічний склад, заселеність,
солонцюватість, і т.д…
Складають авторський оригінал ґрунтової карти, для цього ґрунтові
контури з польових матеріалів переносять на раніше підготовлену основу.
H
ae
H
ae
???????$??$??????По викресленому оригіналу карти вираховують площі
ґрунтів, потім оригінал карти розмножують літографічним методом в
необхідній кількості екземплярів для виготовлення ґрунтового плану і
картограми.
Пояснюючим текстом до ґрунтової карти і супроводжуючим її матеріалом є
звіт “Ґрунти господарства і рекомендації по їх використанню”,
складається він із слідуючих основних розділів:
загальні відомості про господарство;
природні умови;
характеристика ґрунтів господарева і рекомендації по їх покращенню і
використанню;
Набір картограм, тобто документів, доповнюючих і деталізуючи ґрунтові
карти, визначається характером ґрунтового покриву і виробничими
особливостями ґрунтів.
Однією із основних є картограма агровиробничих груп ґрунтів.
Агровиробниче групування ґрунтів необхідне для приведення карт до
вигляду, більш зручного для використання в сільськогосподарському
виробництві і в землевпорядному проектуванні.
Агровиробничі групи повинні об’єднувати ґрунти, подібні по слідуючих
основних ознаках і властивостях:
генезису і рівню врожайності, які характеризуються будовою ґрунтового
профілю, механічним складом, фізичним і структурним станом ґрунтів і
ґрунтотвірних порід, фізико-хімічним властивостям ґрунтів, водним,
повітряним і тепловим режимами ґрунтів;
умовами залягання по рельєфу;
ступеня однорідності ґрунтових контурів;
придатності для вирощування окремих культур або груп культур;
особливостях агротехніки, застосування якої необхідне для вирощування
тих або інших культур;
меліорація мі, застосування якої бажане або необхідне для підвищення
родючості грунтів;
Картограму агровиробничих груп грунтів виготовляється на контурній копії
ґрунтової карти, шляхом оконтурення і далі ілюміновки однойменних груп
грунтів. В легенді до картограми вказують площу групи.
Картограму еродованих земель — складають для господарства в якому
поширені змиті грунти або є потенційна небезпека прояву ерозії.
Картограму складають на копії ґрунтової карти на якій виділяють контури
змитих грунтів, об’єднаних в категорії (групи) в залежності від ступеня
змитості, крутизни і характеру схилів, протиерозійної стійкості грунтів
і видів угідь.
На картограмі відмічається прояв лінійної (яружної”) ерозії.
Легенда — площа змитих, протиерозійного міроприємства.
Картограма перезволожених грунтів — складається для господарств, які
мають більше 25% земель, як. потребують міроприємств по боротьбі з
перезволоженням.
На картограмі виділяють такі групи грунтів:
– постійний надлишок вологи, раціональне сільськогосподарське
використання яких без осушення неможливе;
– довготривале (на протязі більшої частини вегетаційного періоду)
надлишкове переззоложеиня. Використання під ріллю неможливе;
– тиммчасове (на протязі меншої частини вегетаційного періоду)
надлишкове зволоження;
– проведения гідромеліоративних міроприємтсв підвищить продуктивність
ріллі;
– короткочасне (на протязі двох-трьох тижнів) надлишкове перезволоження;
проведення агротехнічних заходів і підбір культур підвищують
продуктивність ріллі.
Виходячи із об’єктивних властивостей грунтів, встановлюють передбачувану
ефективність меліорації, яка фіксується на картограмі шляхом поділу
контурів перерахованих груп на підгрупи в залежності від очікуваного
підвищення продуктивності грунтів (різкого, значного і помітного).
Крім того, на контурах значками показують джерела перезволожений
(атмосферні води, делювіально-натічні, паводкові, ґрунтова,
грунтово-напірні).
На картограмі приводять площі груп і підгруп, а також основні пропозиції
по покращенню грунтів.
Картограму кам’янистості грунтів — складають для господарств, в яких
поширені кам’янисті ґрунти, підвищення продуктивності яких можна
досягнута шляхом проведення збору каміння. На картограмі графічно
відтворюють ділянки з різною ступанню кам’янистості, а також ділянки,
виділені в залежності від розмірів і положення каміння.
Ступінь кам’янистості грунтів встановлюють по проценту вкриття ґрунту
камінням ‘(при менше 10% — слабокам’янисті; і 0-20% —
сєредньокам’янисті; 20-40% — сильнокам’янисті; більше 40% — дуже сильно
кам’янисті).
В легенді до картограми відмічають площу виділених градацій грунтів і
рекомендації по їх використанню і поліпшенню.
При необхідності, крім перерахованих картограм, складають також
картограми глибини залягання і мінералізації ґрунтових вод, картограму
механічного складу грунтів і інші…
Матеріали крупномасштабных ґрунтових обстежень періодично (в середньому
раз в 15 роив) обновлюють шляхом проведення робіт по коректурі, зміст і
об’єм яких встановлюють в результаті аналізу старих матеріалів. При
цьому приймають до уваги характер і якість використаних раніше
топооснов, масштаб попередніх обстежень і точність картування
забезпечуючих їм, відповідність їм попередньої номенклатури грунтів до
нині діючої, повноту лабораторних аналізів грунтів, а також набір і
зміст картограм.
У випадку якщо на території господарства були проведені меліоративні
міроприємства, коректура виконується через 3-5 років після завершення
осушення, супроводжуємих визначенням водно-фізичних властивостей
грунтів.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
