Реферат на тему:
Виготовлення та закладення нівелірних знаків
Нівелірні знаки — це металічні або залізобетонні конструкції, які
закладаються у верхній шар ґрунту, в стіну будівлі або в скелю.
Типи і конструкції реперів регламентуються “Інструкцією про типи центрів
геодезичних пунктів (ГКНТА-2.01, 02-01-93)”, К., ГУГКіК, 1994. Вони
залежать від фізико-географічних умов місцевості, в якій вони
закладаються.
Довготривалість збереження нівелірних знаків забезпечується як
правильним вибором місць їх закладання, так і типом та конструкцією, яка
не дає змоги порушити їх без застосування механізмів.
При створенні висотної нівелірної мережі країни виникає необхідність в
пунктах нівелювання, які мають велику гарантію в стабільності висотного
положення. З цією метою закладаються вікові і фундаментальні репери. Їх
призначення — служити еталонами висот на території країни.
Вікові репери — це найбільш капітальні споруди в висотній нівелірній
мережі. Вони закладені поблизу Кронштадтського футштока, а також на
кінцях ліній нівелювання I класу, які знаходяться, як правило, на
узбережжях морів.
Вибір місць закладання вікових реперів узгоджується та затверджується в
Укргеодезкартографією.
Виготовлення нівелірних знаків
Виготовлення нівелірних знаків здійснюється, як правило, централізованим
способом. Марки для скельних реперів, вікових, фундаментальних,
ґрунтових та скельних реперів і чавунні відливки для стінних реперів
виготовляють за замовленнями геодезичних організацій на заводах, де
функціонують ливарні та штампувальні цехи. Залізобетонні конструкції
вікових, фундаментальних та ґрунтових реперів виготовляють за
замовленнями геодезичних організацій на заводах залізобетонних
конструкцій або шляхом власного виробництва з використанням
бетонозмішувачів, вібраторів для ущільнення бетону, багатосекційних
розбірних опалубок, а також найпростіших інструментів. Конструкцією
знаків передбачається закладання монтажних петель, що полегшують
переміщення та встановлення репера за допомогою механізмів або вручну.
Складовими частинами реперів є металічні труби діаметрів 8–15 см, марки,
арматурний дріт, залізні петлі, які скріплюються бетоном, що являє собою
суміш цементу (марки 300 і вище), піску, гравію та щебеню і води.
Заливаються залізобетонні конструкції у виготовлені заздалегідь опалубки
відповідної форми, де проходить кілька денний процес застигання,
твердіння і загартовування бетону. На протязі цього процесу слід строго
дотримуватися необхідної технології виробництва, яка передбачає
змішування матеріалів у певних пропорціях, дотримання теплового,
тіньового, зволожуючого та ін. режиму виготовлення залізобетонних
конструкцій реперів.
В окремих випадках у важкодоступних районах виготовлення репера
здійснюється безпосередньо на місці закладання. При цьому треба
витримувати необхідну технологію виготовлення репера і його закладання.
Виготовленням реперів в польових умовах займається бригада з 4 чоловік.
Закладання нівелірних знаків
Закладання вікових, фундаментальних та ґрунтових реперів здійснюється
бригадою з 5 чоловік, а стінних та скельних — бригадою з 2–4 чол.
Вікові, фундаментальні та ґрунтові репери закладаються у верхній шар
ґрунту у такій послідовності: риття котловану необхідної глибини
(відповідними механізмами або вручну), встановлення репера, трамбування
(ущільнення) ґрунту, зовнішнє оформлення репера (окопування ровом
необхідних розмірів та встановлення пізнавального стовпа). При
закладанні стінних або скельних реперів, в стіні або в скелі
видовбується отвір, в який на цементному розчині вставляється стінний
репер, після чого поверхня зарівнюється. Після закладання нівелірного
знаку оформляється технічна документація, до якості входять:
карточка закладання геодезичного пункту зі схемою і описом його
місцезнаходження;
акт здачі геодезичних пунктів для нагляду за збереженням та інші
документи.
Використання нівелірних знаків дозволяється після проходження певного
терміну після їх закладання. При цьому стінні та скельні репери можуть
експлуатуватися після повного затвердіння бетону в стіні (не менше двох
днів після закладання), а ґрунтові репери — після осідання ґрунту в
місцях їх закладання (не менше 10 днів для звичайних ґрунтових реперів і
3–6 місяців для фундаментальних і вікових реперів).
Література
1. Інструкція з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000,
1:1000 та 1:500. Київ: ГУГКіК, 1999.
2. Инструкция по нивелированию I, II, III и IV классов. — М.: «Недра»,
1990.
3. Інструкція про типи центрів геодезичних пунктів (ГОНТА – 2.01,
02–01–93). — К.: ГУГКіК, 1994.
4. Основні положення створення Державної геодезичної мережі України.
Затв. пост. Кабміну України від 8.06.98 № 844.
5. Руководство по топографическим съемкам в масштабах 1:5000, 1:2000,
1:1000, 1:500. Высотные сети. — М.: «Недра», 1976.
6. Селиханович В.Г. Геодезия. — М.: «Недра», 1981.
7. Справочник геодезиста (в двух книгах). — М.: «Недра», 1975.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
