Реферат
на тему:
Аналіз оборотного капіталу
Завданням аналізу оборотного капіталу є вивчення змін, які відбулися в:
• складі, структурі та динаміці оборотного капіталу;
• співвідношенні темпів зростання оборотного капіталу та темпів
зростання реалізації;
• якості оборотного капіталу та ефективності його використання.
Розпочинають аналіз з оцінки змін складу, структури та
динаміки оборотного капіталу.
Аналіз змін складу, структури та динаміки оборотного капіталу
Показники v
На початок року
На кінець року
Відхилення
тис. грн.
у %
тис. грн.
у %
тис. грн.
у %
Оборотний капітал (поточні активи)
2822,7
100,0
2539,2
100,0
– 283,5
–
3 них:
– виробничі запаси
1439,8
51
1441,4
57
+1,6
+6
– незавершене виробництво
– готова продукція
1
0,4
0,9
0,4
-0,1
0
– грошові кошти
0,6
0,2
28,9
1,1
-28,3
+0,3
– короткострокові фінансові вкладення
–
–
–
–
–
–
– дебіторська заборгованість
1384,3
49
1068,0
42
-316,3
-7
З даних таблиці видно, що загальна „сума поточних активів за рік
зменшилась на 283,5.тис. грн. – із 2822,7 до 2539,2 тис. грн., або на
10%.Виробничі запаси збільшились на 1,6 тис. грн. – із 1439,8 до 1441,4
тис. грн.,
або на 6%. Дебіторська заборгованість зменшилась на 316,3
тис. грн. – з 1384,3
до 1068,0 тис. грн. або на 7%.
Грошові кошти збільшились на 28,3 тис. грн. – з 0,6 до 28,9 тис. грн.,
або на 0,9%.
Зниження по готовій продукції на 0,1 тис. грн. – з 1 до 0,9 тис. грн.
Аналізуючи зміни структури розміщення оборотних коштів, можна зробити
висновок, що у звітному році частка виробничих запасів зросла на 6 % (з
51 до 57%). Збільшення питомої ваги виробничих запасів у структурі
активів може свідчити як про зростання виробничого потенціалу
підприємства, так і про прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси
захистити кошти від знецінення під впливом інфляції або ж про
нераціональність обраної господарської стратегії, унаслідок чого значну
частину поточних активів іммобілізовано в запасах. Частка грошових
коштів –
на 0,9% (із 0,7 до 1 ,2 %) при одночасному зниженні частки готової
продукції на 14,3 % (із 16,2 до 1,9 %), дебіторської заборгованості
на 3 ,9 % (з 0,2 до 1,1%).
на 0,4
Слід зазначити, що структура оборотного капіталу значною мірою
визначається галузевою належністю підприємства, особливостями продукції,
видом діяльності. Наприклад, склад, структура оборотного капіталу
машинобудівного чи літакобудівного заводу суттєво відрізняються від
аналогічних показників хлібозаводу чи швейної фабрики.
Для контролю, оцінки та регулювання своєї фінансової діяльності
підприємства розробляють і встановлюють нормативи на деякі види
оборотних коштів. У ході аналізу необхідно порівняти фактичні залишки
кожного виду оборотних коштів з їх нормативами. У результаті порівняння
одержують наднормативний залишок або нестачу до нормативу. І перше, і
друге заслуговують на негативну
оцінку. Так, наявність наднормативних залишків товарно-матеріальних
цінностей свідчить про спад активності підприємства, нераціональне
використання оборотного капіталу, сповільнення його оборотності.
Утримання зайвих запасів спонукає підприємство збільшувати витрати на їх
зберігання. Окрім того, підприємство ризикує втратити частину вартості
цих запасів у результаті старіння та фізичної зношеності. Зайві запаси,
нарешті, заморожують грошові кошти, які можуть використовуватись більш
прибуткове в іншому місці. Усе це може призвести до фінансових
ускладнень підприємства.
Нестача товарно-матеріальних цінностей до нормативу може негативно
вплинути на показники виробничої програми.
Тому підприємство повинно працювати в напрямі оптимального забезпечення
виробництва запасами з тим, щоб виробництво вчасно і в повному обсязі
забезпечувалось усіма видами ресурсів і, в той же час, щоб матеріальні
цінності не залежувались на складі.
Слід мати на увазі, що для недопущення накопичення наднормативних
запасів фінансова служба підприємства повинна постійно стежити за діями
постачальницьких і збутових служб, які укладають угоди з постачальниками
та покупцями, щодо створення запасів сировини, матеріалів тощо, а також
щодо відвантаження готової продукції.
Запобігти нагромадженню наднормативних запасів можна, якщо відповідні
служби підприємства грамотно визначають його потребу в тих чи інших
матеріальних ресурсах, укладають угоди на їх закупівлю виходячи з потреб
виробництва, стежать, щоби постачальники не порушували строків поставки
сировини, матеріалів, комплектуючих виробів. Доцільним є порядок, за
якого всі угоди на поставку матеріальних ресурсів обов’язково візуються
у фінансовому відділі підприємства. У візі фінансові відділи
відмовляють, якщо кількість сировини, матеріалів, куплених комплектуючих
деталей, які мають надійти підприємству за угодою, перевищує планову
потребу в них з обов’язковим урахуванням наявних перехідних запасів.
На багатьох підприємствах розроблено індивідуальні нормативи запасів для
цехів і служб, створено ефективну систему контролю за оплатою
товарно-матеріальних ресурсів, що надходять на підприємство, діє система
матеріальної відповідальності за завезення й оплату зайвих для
підприємства товарно-матеріальних цінностей або створення запасів у
кількостях, що перевищують нормативну потребу.На зарубіжних фірмах,
зокрема у США, у центрі уваги фінансового аналізу та менеджменту
постійно перебувають питання забезпечення фірм товарно-матеріальними
цінностями в обсягах, що дозволяють забезпечувати виконання замовлень
клієнтів та функціонувати з мінімальними витратами.
Першочергове завдання аналізу в цій сфері – визначити та звести до
мінімуму всі види витрат, що виникають у зв’язку із закупівлею
товарно-матеріальних запасів і підтриманням їх оптимальних обсягів. Це
завдання на багатьох фірмах вирішується завдяки впровадженню моделі
найекономнішого обсягу замовлень (НОЗ).
Найекономніший обсяг замовлень – це така кількість товарно-матеріальних
цінностей, яка за регулярного замовлення забезпечує мінімальні витрати
на організацію замовлення і на зберігання запасів.
Витрати на замовлення включають заробітну плату службовців відділу
постачання, витрати на комп’ютерне опрацювання інформації тощо. Що
частіше роблять замовлення, то більші витрати на підготовку та виконання
замовлень. Витрати на організацію замовлень будуть мінімальні, якщо всі
необхідні товарно-матеріальні цінності замовляються за один раз на
початку року.
Витрати на зберігання запасів включають різні витрати, пов’язані з
роботою складів і складуванням запасів. Коли зростає кількість одиниць у
кожному замовленні, зростають і складські витрати. Отже, витрати на
складування та зберігання запасів максимальні тоді, коли річні потреби
задовольняються одразу за одне замовлення. А якщо сировину, матеріали
замовляють меншими партіями, то витрати на зберігання зменшуються.
Найекономніший обсяг замовлень (НОЗ) можна визначити за такою формулою:
НОЗ =
де К- необхідна кількість одиниць товару на кожен період; В –
витрати на організацію одного замовлення; ВЗ – витрати на зберігання
запасів та складування.
Завданням аналізу та менеджменту запасів е також розробка та
застосування систем управління запасами підприємства (фірми).
Залежно від розмірів фірми та природи її товарно-матеріальних запасів
такі системи можуть бути і дуже простими, і надзвичайно складними.
Прикладами простого способу управління є метод «червоної лінії» та метод
«двох контейнерів».
У великих компаніях звичайно застосовують комп’ютеризовані системи
управління запасами.
Порівняно новий підхід до управління товарно-матеріальними запасами
розроблений японськими фірмами. Цей метод, що отримав назву системи
«саме вчасно» (“just – in – time”), або JIT, стає дедалі популярнішим у
світі.
У новій концепції управління (розробленій японцями) запаси не
допускаються, вважаються безкорисними й одночасно небезпечними.
Перехід до умов виробництва «саме вчасно» виправдовується необхідністю
пристосування до попиту споживачів, перетворює виробництво в потік і
робить непотрібними запаси.
Використання системи JIT не лише значною мірою знижує поточні витрати
компаній, фірм на зберігання товарно-матеріальних запасів, а й сприяє
прискоренню їх оборотності, оскільки за такої системи виробник координує
виробничий процес з постачальниками таким чином, аби сировина і
матеріали прибули саме тоді, коли вони необхідні для виробництва.
У СІНА, наприклад, застосування системи JIT фірмою «Ford» дало
можливість збільшити оборотність товарних запасів з двадцяти разів на
рік до 30-40.Система поставки «саме вчасно» (just in time) може бути
ефективною при умові, якщо:
• є хороша система інформаційного забезпечення;
• постачальники мають хороші системи контролю за якістю та
поставками;
підприємство має добре налагоджену систему управління запасами.
Слід зазначити, що запровадження такої системи на вітчизняних
підприємствах є досить проблематичним, оскільки ми маємо недостатньо
розвинутий ринок постачання, збуту, надання транспортних послуг.
Оскільки фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від стану
та структури поточних активів, у ході аналізу необхідно дати оцінку
стану виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції,
грошових коштів, дебіторської заборгованості.
Аналіз стану виробничих запасів розпочинають з перевірки відповідності
фактичних залишків їх плановій потребі.
Для цього фактичні залишки за окремими видами матеріальних запасів
порівнюють з плановими нормами, перерахованими на фактичний випуск.
Доцільно зіставити темп зростання виробничих запасів з темпами зростання
реалізації продукції.
Позитивної оцінки заслуговує випередження темпів зростання реалізації
над темпами зростання виробничих запасів.
Вартість виробничих запасів може змінюватися як за рахунок збільшення їх
кількості, так і за рахунок підвищення вартості, викликаної зростанням
інфляції.
Для оцінки виробничих запасів вивчають показник середнього запасу
кожного виду матеріалів у днях (Зд.). Він розраховується за формулою:
де О – середній залишок того чи іншого виду матеріалів;
Д -тривалість періоду, що аналізується;
В – витрати даного виду матеріалу.
Обчислений за цією формулою фактичний середній запас у днях основних
видів матеріалів порівнюється з плановим, встановлюється відхилення,
вивчаються причини відхилень.
Причинами створення наднормативних залишків виробничих запасів можуть
бути:
• наявність неходових, залежаних матеріальних цінностей;
• необґрунтованість нормативів;
• свідоме нагромадження запасів у зв’язку з перебоями в постачанні та
інфляційними процесами;
• відхилення фактичних витрат матеріалів на виробництво продукції від
планових.
Залежно від причин розробляють заходи щодо зменшення наднормативних
залишків виробничих запасів. Важливими умовами досягнення оптимальних
виробничих запасів є обґрунтовані розрахунки їх потреби, встановлення
постійних договірних відносин з постачальниками і виконання ними своїх
зобов’язань, налагодження ритмічності випуску продукції, усунення
недоліків у плануванні й обліку.Наднормативні залишки готової продукції
можуть бути викликані:
• втратою ринків збуту;
• недостатньою конкурентоспроможністю продукції;
• низькою купівельною спроможністю покупців;
• подорожчанням собівартості продукції;
• неритмічністю випуску та відвантаження продукцїі;
• несвоєчасністю укладення договорів на поставку готової продукції;
• незадовільною роботою служби маркетингу.
Збільшення залишків готової продукції на складах підприємств призводить
до замороження оборотного капіталу, відсутності коштів для розрахунків з
банком, бюджетом, постачальниками, робітниками з оплати праці. У
теперішній час це одна з основних причин спаду виробництва, зниження
його ефективності, незадовільної платоспроможності підприємств та їх
банкрутства.
Саме тому в ході аналіз) вивчають склад готової продукції, тривалість та
причини створення її наднормативних залишків. Залежно від причин
розробляють заходи щодо зменшення цих залишків, зокрема – щодо пошуку
нових ринків збуту. Для цього вивчають шляхи зниження собівартості
продукції, підвищення її якості і конкурентоспроможності, структурної
перебудови економіки підприємства, організації ефективної реклами.
У нашому прикладі залишки готової продукції на кінець року
зменшились у 1,1 раза (1 : 0,9), що заслуговує позитивної оцінки.
Зменшення залишків готової продукції свідчить про її
конкурентоспроможність. Наднормативних залишків готової продукції
підприємство не має.
Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить також і від стану
грошових коштів, які є наймобільнішою частиною оборотних засобів. Сума
грошових коштів повинна бути такою, щоб її вистачило для покриття всіх
першочергових платежів. Збільшення коштів на рахунках у банку свідчить,
як правило, про зміцнення фінансового стану підприємства. Але якщо
великі залишки коштів тривалий час не використовуються, то це свідчить
про неефективне використання оборотного капіталу. Для одержання прибутку
кошти необхідно використовувати для розширення власного виробництва або
вкладати в акції інших підприємств.
Аналіз розпочинають з визначення змін питомої ваги найбільш мобільної
частини оборотного капіталу (грошові кошти в касі та на рахунках) до
суми мобільних оборотних коштів.
Аналіз змін питомої ваги грошових коштів у мобільних оборотних коштах
Показники
На початок року
На кінець року
Відхилення
Загальна сума мобільних коштів (тис. грн.)
2822,7
2539,2
– 283,5
Грошові кошти (тис. грн.)
0,6
28,9
+28,3
Питома вага грошових коштів у загальній сумі мобільних коштів
0,2
1,1
+0,9
Як видно, питома вага грошових коштів у загальній сумі мобільного
оборотного капітал) збільшилася на 0,9 і становить 1,1%.
Наступний етап аналізу грошових коштів передбачає вивчення змін, які
відбулися в їх складі та структурі на кінець аналізуючого періоду
порівняно з початком періоду.Дебіторська заборгованість – це
заборгованість підприємств, організацій, осіб даному підприємству. Це як
безвідсоткова позика клієнтам.
Розмір дебіторської заборгованості визначається умовами підприємства
щодо розрахунків зі своїми клієнтами. Якщо ці умови суворі, менше
клієнтів купують його товари в кредит, зменшується обсяг реалізації,
отже, зменшується величина дебіторської заборгованості за рахунками
клієнтів. З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються,
з’являється більше замовників, зростає обсяг реалізації і сума
дебіторської заборгованості за рахунками клієнтів. Послаблення умов
розрахунків має як переваги, так і недоліки.
Переваги – це зростання обсягу реалізації і прибутку. Недоліки
-можливість збільшення суми безнадійних боргів.
Саме тому якість оборотного капіталу, фінансовий стан підприємства
значною мірою залежить від стану розрахункової дисципліни і від розміру,
якості та ліквідності дебіторської заборгованості.
В умовах переходу до ринку багато підприємств потрапили в зону
господарської невизначеності і підвищеного ризику, вперше стали перед
необхідністю об’єктивної оцінки платоспроможності і надійності своїх
партнерів, постійного контролю за якістю розрахунково-фінансових
операцій і розрахункової дисципліни.
У діяльності багатьох підприємств укоренилась шкідлива практика
зловживання позиковими коштами. Виникають ситуації, коли підприємство,
яке вважається безнадійним боржником, у той же час має солідний валютний
рахунок, здійснює активні фінансові вкладення в акції та інші цінні
папери, в статутні фонди інших підприємств. Використовуючи механізм
безвідсоткової товарної позики, підприємства-партнери одержують
продукцію без передоплати, перетворюють її в гроші і задіюють як
оборотні, кошти.
Відвернення коштів у дебіторську заборгованість призводить до фінансових
утруднень, підприємство буде відчувати нестачу коштів для придбання
виробничих запасів, виплати заробітної плати, розрахунків з бюджетом,
постачальниками. Окрім того, заморожування коштів призводить до
сповільнення оборотності капіталу. Тому кожне підприємство повинно бути
зацікавлене в скороченні термінів погашення платежів шляхом
удосконалення розрахунків, своєчасного оформлення розрахункових
документів, передоплати, впровадження вексельної форми розрахунків тощо.
Завданням аналізу дебіторської заборгованості є вивчення та
оцінка:
• складу та структури дебіторської заборгованості;
• питомої ваги дебіторської заборгованості в сумі поточних активів;
• її реальності (правдивості);
• правильності оформлення дебіторської заборгованості;
• показників якості та ліквідності цієї заборгованості;
• впливу дебіторської заборгованості на фінансові результати
підприємства; • пошуку шляхів прискорення оборотності дебіторської
заборгованості. Для аналізу використовують:
• дані бухгалтерського балансу;
• дані аналітичного обліку.
Перш за все вивчають, які зміни відбулися в складі та структурі
дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду порівняно з
початком, а також у питомій вазі дебіторської заборгованості щодо
загальної суми поточних активів.
Аналіз стану дебіторської заборгованості
(тис. грн.)
№ п/п
Показники
На початок року
На кінець року
Відхилення
сума (тис. грн.)
питома вага у %
сума (тис. грн.)
питома вага
У %
сума (тис. грн.)
питома вага у %
1.
Дебіторська заборгованість
1384,3
100
1068,0
100
-316,3
–
За розрахунками з бюджету
1174,8
85
658,2
62
-516,6
-2,3
– 3 ІНШИМИ
дебіторами 206,3
15
339,4
31,8
–
+16,8
2.
Оборотні активи
2822,7
X
2539,2
X
-283,5
X
3.
Питома вага дебіторської заборгованості в загальній сумі поточних
активів (%)
4,9
42,1
-6,9
Як видно, загальна сума дебіторської заборгованості зменшилась на кінець
року на 316,3 тис. грн., у тому числі заборгованість за товари, роботи і
послуги, строк оплати яких не настав, – на 516,6 тис. грн.
З обороту підприємства відвернено на кінець року 42,1% коштів
від загальної суми поточних активів. Хоча це й менше на 6,9%, аніж на
початок року, але відвернення такої значної суми з обороту негативно
впливає на фінансовий стан підприємства і може спричинити фінансові
труднощі.
Доцільно визначити темпи зростання дебіторської заборгованості і
порівняти їх з минулими періодами. Більш високі темпи зростання
порівняно з минулими періодами, пов’язані з неплатежами, свідчать про
погіршення платоспроможності підприємства. В нашому випадку дебіторська
заборгованість на кінець року порівнюючи з
початком зменшилась на 27%.
Порівняно з минулим роком (46%) темп зростання зменшився 7,3%. Зменшення
темпів зростання дебіторської заборгованості зумовлено значним
зменшенням
(на 44%) заборгованості за товари, строк оплати яких не настав
–
X
Z
O
Oe
o
o
o
–
Z
?o
6:NVhlrv??’–?¬??ue
–
*
.
8
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
