Реферат
на тему:
Боротьба з організованою злочинністю у фінансово-кредитній сфері держави
Економіка незалежної України завжди була і, напевне, буде ще досить
тривалий час об’єктом злочинних зазіхань з боку організованих груп і
злочинних організацій (далі – ОГ і ЗО). Не стоїть осторонь цих процесів
і фінансово-кредитна система нашої держави.
Слід зазначити, що одночасно з появою фінансово-кредитних установ (далі
– ФКУ) виник і ряд проблем, що не існували раніше. Одна з них –
необхідність забезпечення безпеки ФКУ від протиправних дій ОГіЗО.
Кількість таких фактів на сьогодні залишається досить високою і має
тенденцію до зростання. Особливість проблеми полягає в тому, що основну
роботу з організації захисту від кримінальних проявів законодавець
поклав на самі ФКУ. На жаль, надійність здійснюваних ними заходів
безпеки в ряді випадків є невисокою. Водночас, відсутність останнім
часом належної захищеності ФКУ від економічних ризиків і загроз
кримінального характеру стало однією з причин банкрутства та зміни форми
діяльності значного числа таких організацій. Жертвами злочинців стали як
малі, так і великі ФКУ [1].
На сьогодні окремі фінансово-кредитні установи досить потужно працюють у
“тіні”, здійснюючи економічну діяльність поза контролем із боку держави,
не вступаючи з нею як із суб’єктом господарювання в економічні
відносини.
За даними Інтерполу, прибутки організованої злочинності у
фінансово-кредитній сфері перевищують прибутки від усіх злочинів в
економіці та посідають третє місце по прибутковості після наркобізнесу і
торгівлі зброєю [2].
Організована злочинність в фінансово-кредитних відносинах проявляється в
різних кримінальних формах:
– у криміналізації банківської справи;
– у системі грошових розрахунків, насамперед у сфері несанкціонованого
переведення безготівкових коштів у готівку;
– у збільшенні обсягів фальшивомонетництва, що включає в обіг не тільки
фальшиві грошові кошти, але і фальшиві цінні папери, банківські
документи (за даними експертів країни Західної Європи, по фальшивим
авізо та розрахунковим чекам за останні декілька років отримано понад 1
млрд. доларів США, причому з обігу вилучається не більше 10 % фальшивок)
тощо [3].
Масовий характер у фінансово-кредитній сфері почали набувати такі види
кримінального підприємництва, як:
– розкрадання коштів по підроблених платіжних документах;
– незаконне одержання і нецільове використання пільгових кредитів;
– переведення капіталів у сферу тіньової економіки та закордонні банки
(особливо в ті, що розташовані в офшорних фінансових центрах);
– валютні спекуляції на біржі;
– “відмивання” кримінально отриманих прибутків і т. ін.
Крім цього, у даній сфері мають місце і розкрадання грошових коштів з
використанням комп’ютерних систем. Це пов’язано із здійсненням операцій
по появі сум грошових коштів, що фактично на даний рахунок не
зараховувалися, або операцій по нарахуванню відсотків на незаконно
зараховані суми грошових коштів. Також здійснюється нарахування
надлишкових грошових коштів на рахунках при автоматичному перерахунку
гривневих залишків за рахунок попереднього збільшення залишкових сум
грошових коштів.
У деяких випадках у ФКУ існує недостатньо ефективна система контролю, а
також допускаються істотні порушення, що створюють основу для проведення
незаконних операцій.
Криміналізація фінансово-кредитної сфери має особливу небезпеку,
оскільки вона дестабілізує грошово-кредитну систему, підпорядковуючи
своєму впливу ключові сегменти ринку, формуючи фінансову базу для
вростання організованої злочинності в різні органи державної влади за
допомогою корупції та хабарництва. Вона проявляється в різних формах,
наприклад:
– зрощування кримінального капіталу з банківським;
– розкрадання коштів ФКУ за допомогою різних шахрайських операцій;
– використання таких установ у незаконних операціях представниками
різних органів державної влади;
– відмивання “брудних” коштів через банківські операції [4].
Розкрадання та шахрайські операції здійснюються з використанням найбільш
уразливих у даний момент сторін діяльності ФКУ. Досвід боротьби з такими
злочинами свідчить, що потрібен певний час для створення цілого
комплексу спеціальних, різноманітних по змісту заходів, достатніх для
ефективної протидії проникненню ОГ і ЗО до фінансово-кредитної сфери.
Окрім вищезазначеного, мають місце і таки види злочинів:
– приховування прибутків від оподаткування;
– нецільове використання кредитів;
– порушення валютного законодавства;
– шахрайства з фінансовими ресурсами;
– хабарництво та різного роду зловживання тощо.
Все це спричиняє поглиблення кризи неплатежів, збільшення заборгованості
заробітної плати і є однією з передумов посилення соціальної напруги в
державі.
Слід зауважити, що заходи, які вживають правоохоронні та інші державні
органи щодо посилення боротьби зі злочинністю, зокрема з її
організованими формами, поки що неадекватні наявній ситуації і
недостатньо дійові. Не вишукано ефективних засобів викриття тих, хто
злочинним шляхом створює надприбутки, підтримує тіньову економіку,
заподіює великих збитків державі. Не досягнуто належної скоординованості
дій правоохоронних та відповідних контролюючих органів, місцевих
державних адміністрацій. Це призводить до зневірювання громадян у
спроможність влади захистити їх честь, гідність, особисту безпеку і
викликає підвищену занепокоєність станом правопорядку в державі [5].
Сьогодні вже ні в кого не виникає сумнівів, що спроби ОГ і ЗО впливати
на макроекономічні процеси та суспільно-політичну ситуацію в державі є
однією з найреальніших загроз для національної безпеки країни.
Крім цього, концентрація кримінальних інтересів навколо великих
фінансових капіталів зумовлює найбільш високу інтенсивність злочинних
проявів у регіонах активного підприємництва, інвестування значних
коштів, у тому числі тіньового походження.
Злочини, що скоюються у фінансово-кредитній сфері або з її
використанням, можна віднести до одних із найбільш небезпечних
економічних злочинів, оскільки їх негативного впливу зазнає не лише
банківський сектор, але й багато інших суб’єктів економічної діяльності
та фінансовій системі держави у цілому.
Проблема розкриття та попередження злочинів, скоєних з використанням
фінансово-кредитної системи, є і залишається особливо актуальною.
Правоохоронними органами вживаються відповідні заходи щодо вдосконалення
боротьби зі злочинністю у фінансово-кредитній сфері. Проте,
ускладнюється цей процес тим, що організована злочинність на сьогодні
має здебільшого транснаціональний характер, складу організаційну
структуру та значно поширила свій вплив на фінансово-кредитну систему.
Без перебільшення можна сказати, що “географія” розповсюдження злочинів
у фінансово-кредитній системі Україні представлена досить широко.
Так, можна підкреслити, що на поширення протиправних проявів ОГ і ЗО у
фінансово-кредитній системі впливають такі чинники:
– відсутність належного контролю за діяльністю комерційних банків з боку
наглядових та контролюючих органів;
– неналежний контроль з боку банків за дотриманням кредитних угод та
надходженням грошових коштів до бюджетів всіх рівнів;
– відсутність механізму регулювання грошових потоків готівки та їх
використання для підвищення обсягів виробництва у державі, а також її
вилучення з тіньового обігу шляхом інкасації;
– протиріччя в законодавстві, які сприяють скоєнню злочинів та
потребують врегулювання [6].
Noooooooooooooooooooooooooooo
проведенні кримінологічної класифікації економічних злочинів виділяють
окремим видом злочинність у фінансово-кредитній сфері, а саме злочини:
– що посягають на фінансову систему [7];
– у сфері фінансових відносин [8];
– проти прав та законних інтересів кредиторів;
– проти порядку обігу грошових коштів, цінних паперів та інших грошових
документів [9].
Заслуговує на увагу і класифікація економічних злочинів, запроваджена О.
Литваком. Пропозицією останнього є проведення класифікації злочинів у
сфері економіки шляхом розподілу по групах залежно від наявності певних
ознак, а саме – ознак розкрадання та зловживання службовим становищем
[10].
Виходячи із знань про структуру ФКУ, можемо провести класифікацію
злочинів за критерієм – вид діяльності у фінансово-кредитній сфері, на
який посягає злочин (місце вчинення злочину). До даної групи належать
злочини, що вчиняються у:
– банківських установах;
– спеціалізованих небанківських кредитно-фінансових установах;
– установах поштово-ощадно-пенсійної системи і т. ін..
Необхідно зазначити, що, здійснивши класифікацію злочинів у
фінансово-кредитній сфері, можна окремо виділити злочини, що
безпосередньо посягають на ФКУ та злочини, що за об’єктом посягання
пов’язані з ФКУ. Аналіз злочинів, що вчиняються безпосередньо у ФКУ, дає
змогу встановити, що шляхом зловживання посадовим становищем можуть
вчинятися такі посягання:
– незаконне відкриття або використання за межами України валютних
рахунків;
– фіктивне банкрутство;
– доведення до банкрутства;
– приховування стійкої фінансової неспроможності;
– незаконні дії у разі банкрутства;
– шахрайство з фінансовими ресурсами і т. ін.;
– порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів.
Крім цього, завдати шкоди фінансово-кредитним відносинам можуть також
злочини, які головним чином спрямовані на суспільні відносини щодо
забезпечення нормальної діяльності державного апарату, апарату органів
місцевого самоврядування, об’єднань громадян, окремої організації,
підприємства та установи, але поряд з цим шкода у зв’язку з даним
посяганням завдається і ФКУ. До таких посягань необхідно віднести
злочини у сфері службової діяльності:
– зловживання владою або службовим становищем;
– перевищення влади або службових повноважень;
– службове підроблення;
– службова недбалість;
– одержання хабара;
– давання хабара і т. ін.
Класифікація злочинів у ФКУ по окремих видах дозволяє також
систематизувати заходи протидії вказаним злочинам. Майже всі автори
приходять до висновку, що необхідно виділити три напрями профілактичної
роботи:
– загальна профілактика (виявлення та усунення криміногенних факторів,
що обумовлюють злочини у ФКУ);
– спеціальна профілактика (виявлення та недопущення злочинів у ФКУ,
вчинення яких готується);
– індивідуальна профілактика (встановлення осіб, від яких з високим
ступенем вірогідності можна очікувати вчинення злочинів у ФКУ та вжиття
до них заходів виховного характеру) [11].
Вчинення конкретного злочину у ФКУ в кожному окремому випадку
визначається специфікою тієї чи іншої фінансової операції, з
використанням якої здійснюються злочинні дії. Тому, як зазначає
російський науковець В.Д. Ларічев, класифікація злочинів у
фінансово-кредитній сфері, пов’язана з використанням ОГ і ЗО таких
механізмів:
– готівкових та безготівкових розрахункових операцій: а) операцій по
відкриттю рахунків, б) розрахунків платіжними дорученнями, в)
розрахунків з використанням вимог-доручень, г) розрахунків з
використанням акредитивів, д) міжбанківських розрахунків, е) операцій по
веденню рахунків з використанням меморіальних ордерів;
– валютних операцій: а) операцій по обміну валюти, б) ввезенні та
вивезенні валютних цінностей, в) роздрібній торгівлі та наданні послуг
за іноземну валюту, г) проведенні валютних операцій за
зовнішньоторговими угодами;
– кредитних операцій: активних та пасивних;
– функціонування ринку цінних паперів [12].
Підтримуючи наведену класифікацію, М.П. Яблоков додає до зазначених
злочинів ще й банківські які вчинюються з використанням
електронно-обчислювальних машин та комп’ютерних мереж, а також –
розкрадання грошових коштів з використанням пластикових платіжних карток
[13].
Поступова переорієнтація спецпідрозділів, які ведуть боротьбу з
організованою злочинністю, інших правоохоронних органів на викриття та
знешкодження саме організованих її форм, розкриття та розслідування
найнебезпечніших злочинів, що вчиняються ОГ і ЗО у фінансово-кредитній
сфері є вимогою сучасності та потребує відповідного реагування з боку
держави.
Результативність боротьби з цими злочинами та правопорушеннями, має
оцінюватися передусім з точки зору ступеня суспільної небезпеки
розкритих та розслідуваних злочинів або виявлених правопорушень
(зрозуміло, з обов’язковим урахуванням своєчасності їх виявлення та
розкриття, а в необхідних випадках – і запобігання), службового
становища притягнутих до встановленої чинним законодавством
відповідальності осіб (для боротьби з корупцією), відшкодування
заподіяних злочинною діяльністю збитків та, врешті-решт, результатів
судового розгляду як єдиного критерію законності та обґрунтованості
притягнення винних до відповідальності.
Водночас слід зазначити, що на ефективність боротьби з організованими
формами злочинності та корупцією негативно впливає і певна
недосконалість чинного законодавства.
Так, існують певні розбіжності у підході щодо визначення поняття
“злочинна організація”, відмежування злочинів, що вчиняються в їх
складі, від злочинів, вчинених у складі звичайних злочинних груп з тим
або іншим ступенем організованості (наприклад, того ж бандитизму).
При цьому слід зазначити, що розробка нових законодавчих актів щодо
питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, повинна
здійснюватися одночасно з внесенням змін до інших законів, що
регламентують як порядок проведення оперативно-розшукової діяльності,
дізнання та досудового слідства, так і основних засад функціонування
державних органів, які беруть участь у боротьбі з організованою
злочинністю і корупцією.
Це дозволить не тільки чітко визначити коло правоохоронних та інших
державних органів, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і
корупцією, їх права та обов’язки, а й уникнути зайвого дублювання та
паралелізму в їх роботі [14].
Список використаних джерел
1. Пашкевич А.В. Преступность в банковской сфере. – Ел. ресур.:
2. Исправников В.О. Теневая экономика: Личность, предпринимательство,
криминал, государство // Теневая экономика и организованная
преступность. – М., 1998. – С. 65.
3. Есипов В.М. Финансово-кредитная сфера: вопросы преодоления
криминальных явлений // Организованная преступность – 3. – М., 1996. –
С. 186.
4. Максимов С.В. Коррупционная преступность в России: правовая оценка,
источники развития, меры борьбы // Аналит. Обозрение. Преступность в
России. – М., 1997. – С. 3.
5. Про невідкладні заходи щодо зміцнення законності і правопорядку:
постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.1996 № 1201.
6. Гадойбоєв С.А. Загальна характеристика криміналізації
кредитно-фінансової системи України // Наук. – теорет. журнал НАВСУ
“Науковий вісник”. – 1999. – № 2. – С. 120–125.
7. Медведев А.М. Экономические преступления: понятие и система //
Советское гос-во и право. – 1992. – № 1. – С. 79.
8. Матусовский Г.А. Экономические преступления. – Харьков: Консум. –
1999. – С. 52.
9. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності:
кримінально-правова характеристика: Монографія. – К.: Юрид. практика,
2003. – С. 21–22.
10. Литвак О. Державний вплив на злочинність: кримінологічно-правове
дослідження. – К., 2000. – 280 с.
11. Курс кримінології. Особлива частина: Підручник: у 2 кн. / М.В.
Корнієнко, Б.В. Романюк, І.М. Мельник та ін. / За заг. ред. О.М. Джужи.
– К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 82.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
