UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПроблеми застосування антитерористичного законодавства України і шляхи його вдосконалення (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4045
Скачало320
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Проблеми застосування антитерористичного законодавства України і шляхи

його вдосконалення

 

Протидія тероризму не може бути ефективною без якісного

нормативно-правового забезпечення, особливо у кримінально-правовій

галузі, оскільки в прийнятих останнім часом міжнародних конвенціях,

присвячених проблемам боротьби з тероризмом, намітилася чітка тенденція

до розширення сфери кримінально-правової заборони відносно будь-яких

терористичних проявів і встановлення спеціальних складів злочинів в

національних законодавствах. У зв’язку з цим після ратифікації Конвенції

Ради Європи про запобігання тероризму від 16 травня 2005 р. був

прийнятий Закон України від 21 вересня 2006 р. № 170 – V, яким

постановлено частини четверту та п’яту статті 258 КК виключити і

доповнити Кодекс статтями 2581 – 2584 КК [1]. Однак, ознайомлення з цими

законодавчими актами показує, що вони не відповідають повною мірою ні

Конвенції Ради Європи, ні іншим конвенціям, крім того, вони не тільки не

усувають наявні раніше в антитерористичному законодавстві протиріччя,

але й породили нові. Крім того, практично проігноровано положення

Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, яка була

ратифікована Законом України від 12 вересня 2002 р. № 149 – IV [2], в

якій йдеться про необхідність введення в кримінальне законодавство

окремого складу злочину про фінансування тероризму.

 

У вказаних статтях КК України помилково використовується вузьке для

українського законодавства поняття “терористичний акт”, тоді як в

Конвенції Ради Європи йдеться про запобігання тероризму, терористичній

діяльності та терористичним злочинам. Так, в статті 5 Конвенції

рекомендується встановити в національному законодавстві кримінальну

відповідальність за публічне підбурювання до вчинення терористичного

злочину, в статті 6 – за залучення до терористичної діяльності, в статті

7 – за навчання терористичній діяльності, в статті 9 – за супутні

злочини [3].

 

У науковій літературі давно вже визнано, що терміном “терористичний акт”

в українському законодавстві охоплюються лише ті дії, ознаки яких

передбачено в диспозиції ст. 258 КК; що поняття “терористичний акт” є

складовою частиною більш широкого поняття – “злочини терористичної

спрямованості”, яке, в свою чергу, охоплюється ще більш широким поняттям

– “терористична діяльність”, яке охоплює злочини терористичної

спрямованості, так і сприяння таким діянням у будь-якому вигляді:

створення терористичної групи чи терористичної організації; фінансування

терористичної діяльності; підготовку терористів; пропаганду і поширення

ідеології тероризму і т. ін. Ці поняття відповідають трьом рівням

тероризму: 1) тероризм у вузькому розумінні (терористичний акт); 2)

тероризм у широкому сенсі (злочини терористичної спрямованості); 3)

тероризм у найбільш широкому розумінні (терористична діяльність) [4, с.

11–31; 5, с. 36–57; 6, с. 78–80].

 

Як бачимо, в Конвенції Ради Європи категорія “тероризм” вживається у

самому широкому розумінні, тобто – як терористична діяльність. Водночас

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ