.

Провадження справ в апеляційній інстанції (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
264 4909
Скачать документ

Реферат на тему

Провадження справ в апеляційній інстанції

План

1. Суть, завдання та основні риси апеляційного провадження

2. Суб’єкти, процесуальний порядок і строки розгляду в суді кримінальних
справ у апеляційному провадженні

Література 1. Суть, завдання та основні риси апеляційного провадження

Справедливість судового рішення неможлива без реалізації права
заінтересованої особи на його перевірку іншим складом суду, який є
колегіальним, незалежним від суду, що постановлював оскаржуване рішення,
та який без відправлення справи в той самий суд може сам скасувати
попереднє рішення і, дослідивши необхідні обставини, постановити своє,
остаточне. Такий порядок перевірки судових рішень має назву
апеляційного.

Понад 80 останніх років Україна не знала апеляційного перегляду судових
справ і єдиною формою перевірки законності й обґрунтованості судових
рішень, що не на брали законної сили, було касаційне провадження. У 2001
р. КПК було передбачено порядок апеляційної перевірки судових рішень,
постановлених місцевими судами. Разом із тим, судові рішення,
постановлені апеляційними судами як судами першої інстанції, тобто у
найбільш складних справах, переглядаються у касаційному порядку
касаційним судом. Таку непослідовність у порядку перевірки судових
рішень, які не набрали законної сили, має бути виправлено зі створенням
Апеляційного суду України.

Апеляційне провадження — самостійна стадія кримінального процесу, в якій
суд інстанції вищого рівня на підставі апеляцій перевіряє законність і
обґрунтованість вироків, ухвал суду першої інстанції та постанов судді,
що не набрали законної сили, а також постанов про застосування чи
незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру,
ухвалених місцевими судами.

Перед судом апеляційної інстанції при перегляді ним кримінальної справи
в порядку апеляційного провадження стоять такі завдання:

а)не допустити виконання незаконного, необґрунтованого та
несправедливого вироку;

б)швидко виправити допущені на попередніх стадіях помилки, прорахунки та
порушення;

в)забезпечити захист і реалізацію прав, законних інтересів учасників
процесу;

г)сприяти однаковому розумінню та застосуванню законів судами першої
інстанції1.

Апеляційне провадження є важливою гарантією досягнення цілей і виконання
завдань кримінального судочинства. Воно допомагає попередити набрання
законної сили неправосудними вироками, ухвалами і постановами, швидко
виправити допущені судом першої інстанції помилки і цим самим
забезпечити охорону прав, свобод і законних інтересів учасників процесу,
а також сприяє поліпшенню якості роботи судів нижчого рівня та
формуванню судової практики відповідно до вимог матеріального і
процесуального закону.

Кримінально-процесуальний закон закріплює низку важливих положень, що
виражають сутність, характер і демократизм апеляційного провадження. Ці
положення в юрд. літературі називають основними рисами апеляції (раніше
— касації). Як визначають М. М. Михеєнко,В.Т. Нор, В. П. Шибіко,
основними рисами касаційного провадження є:

1)свобода оскарження вироків учасниками судового розгляду кримінальної
справи;

2)поєднання перевірки законності з перевіркою обґрунтованості вироку;

3)ревізійне начало касаційного провадження;

4)можливість подання в касаційну інстанцію нових(додаткових) матеріалів;

5)заборона погіршення становища засудженого при перегляді справи за його
скаргою;

6)обов’язковість вказівок апеляційної інстанції для суду нижчого рівня1.

Беручи до уваги значення і завдання апеляційного провадження, вважаємо,
що основними рисами апеляційного провадження слід вважати:

1)реалізацію права учасника судового розгляду на перевірку рішення в
кримінальній справі суду першої інстанції іншим складом суду, який є
колегіальним і незалежним

від суду, який постановив оскаржуване рішення;

2)поєднання перевірки законності з перевіркою обґрунтованості судового
рішення і виправлення допущених судом першої інстанції помилок;

3)можливість подання в апеляційну інстанцію нових документів;

4)право апеляційного суду витребувати у необхідних випадках додаткові
докази;

5)право апеляційного суду постановити свій вирок;

6)обов’язковість вказівок апеляційного суду, який скасував вирок
(постанову) і повернув справу на додаткове розслідування чи новий
судовий розгляд, для органів дізнання і досудового слідства при
додатковому розслідуванні та суду першої інстанції при повторному
розгляді справи.

2. Суб’єкти, процесуальний порядок і строки розгляду в суді кримінальних
справ у апеляційному провадженні

Апеляцію може бути подано: 1) на вироки, що не набрали законної сили,
ухвалені місцевими судами; 2) на постанови про застосування чи
кезастосування примусових заходів виховного і медичного характеру,
ухвалені місцевими судами; 3) на ухвали (постанови), ухвалені місцевим
судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове
розслідування; 4) на окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом;
5) на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених КПК (ст.
347 КПК).

Суб’єктами, які мають право подати апеляцію на зазначені рішення
місцевих судів, є:

1)засуджений, його законний представник і захисник —у частині, що
стосується інтересів засудженого;

2)виправданий, його законний представник і захисник — у частині мотивів
і підстав виправдання;

3)законний представник, захисник неповнолітнього та сам неповнолітній,
щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру, — у
частині, що стосується

інтересів неповнолітнього;

4)законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання
про застосування примусового заходу медичного характеру;

5)обвинувачений, щодо якого справу закрито, його законний представник і
захисник — у частині мотивів і підстав закриття справи;

6)обвинувачений, щодо якого справу направлено на додаткове
розслідування, його законний представник і захисник — у частині мотивів
і підстав направлення справи

на додаткове розслідування;

7)цивільний відповідач або його представник — в частині, що стосується
вирішення позову;

8)прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а
також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, — у межах
обвинувачення, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції;

9) потерпілий і його представник — у частині, що стосується інтересів
потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;

10) цивільний позивач або його представник — у частині, що стосується
вирішення позову;

11) особа, щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду;

12) інші особи у випадках, передбачених КПК (ст. 348

КПК).

В апеляційному провадженні важливого процесуального значення набувають
форма та зміст апеляції.

Зміст, порядок підготовки апеляції і перелік документів, які додаються
до апеляції, визначаються ст. 350 КПК. В апеляції мають бути відображені
конкретні правові формулювання, оскільки від них залежать відповідні
правові наслідки. Зокрема, в апеляції повинно бути зазначено: повну
назву апеляційного суду, якому адресується апеляція; прізвище, ім’я та
по батькові особи, яка подає апеляцію, її процесуальне становище, місце
проживання або перебування; вирок, ухвалу чи постанову, на які подається
апеляція, число, місяць і рік їх постановлення та назву суду, який їх
постановив; особу, щодо якої постановлено судове рішення, її прізвище,
ім’я, по батькові; суть судового рішення, короткий його зміст; вказівку
на те, в чому полягає незаконність судового рішення та доводи на її
обґрунтування; конкретне прохання, узгоджене з передбаченими ст. 366 КПК
можливостями апеляційного суду. Прокурор та захисник в апеляції
зобов’язані посилатися на аркуші справи, де є відповідний доказовий
матеріал, та додати до апеляції її копії в кількості, необхідній для
вручення їх кожному учаснику процесу, інтересів якого стосується
апеляція.

До апеляції додаються документи, яких немає у справі, але на які є
посилання в апеляції, а перелік цих документів наводиться в апеляції.

Процесуальний порядок апеляційного провадження відрізняється від
провадження в місцевих судах тим, що воно не повторює порядку розгляду
справи судом першої інстанції (судове слідство при розгляді апеляції
проводиться лише у випадках, коли апеляційний суд визнає необхідним його
проведення), і порядок судочинства з точки зору перевірки законності
зібраних доказів по справі, перевірки однобічності або неповноти
проведеного дізнання, досудового і судового слідства тощо, дозволяє
апеляційному суду в стислі строки перевірити кримінальну справу та
виправити порушення кримінального і кримінально-про-цесуального закону,
допущені судами першої інстанції.

У КПК застосований неоднаковий підхід до строків подання апеляції.
Зокрема, на обвинувальні та виправду. вальні вироки апеляції подаються
протягом 15 діб з моменту їх проголошення, а засудженим, який перебуває
під вартою, — з моменту вручення йому копії вироку; на постанови
місцевих судів: у випадках, передбачених статтями 522 , 1652, 1653, 177,
205 КПК, — протягом трьох діб з дня їх винесення, у випадках,
передбачених статтями 106, 2362, 2366, 246 тощо, — протягом семи діб з
дня їх винесення, у випадку, передбаченому ст. 99і КПК, — протягом семи
діб з дня одержання копії постанови, на окремі ухвали (постанови) —
протягом 15 діб з моменту їх проголошення, а у статтях 352 і 353 КПК не
встановлено строк, в який може бути подано апеляцію на постанову про
визнання апеляції такою, що не підлягає розгляду. Така непослідовність
законодавця призводить до помилок у застосуванні закону і має бути
усунена в новому КПК. Не вважається пропущеним строк на подання
апеляції, якщо до його закінчення апеляцію було здано на пошту або
адміністрації місця попереднього ув’язнення. Протягом строку,
встановленого для подання апеляції, справа ніким не може бути
витребувана із суду. Протягом цього строку суд зобов’язаний надати
сторонам за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами справи
(ст. 349 КПК).

Про надходження апеляції суд першої інстанції оповіщає прокурора, інших
зазначених у ст. 348 КПК заінтересованих осіб, яких стосується апеляція.
Протягом п’яти діб, з часу поміщення оголошення на дошці об’яв суду.
зазначені особи мають право одержати в суді копію апеляції (копії
апеляції зобов’язані додавати до апеляції про-ор І захисник) або
ознайомитися з нею в суді. Одночасно з врученням копії або з
ознайомленням з апеляцією їм ооз’ясняється право протягом п’яти діб з
цього часу подати свої заперечення.

Щодо засудженого, який утримується під вартою, повідомлення про
надходження апеляції та її копія вручаються через начальника відповідної
установи. При цьому засудженому також роз’ясняються право протягом
зазначеного часу (п’яти діб) з моменту вручення цих документів подавати
свої заперечення на апеляцію.

Заперечення на апеляцію додаються до справи або передаються
безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 351 КПК).

У разі подання апеляції з пропуском встановленого у ст. 349 КПК строку і
за відсутності клопотання про його відновлення постановою головуючого
вона визначається такою, що не підлягає розгляду.

У разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин особи,
які мають право на подання апеляції, можуть заявити клопотання перед
судом, який постановив вирок, виніс ухвалу, постанову про відновлення
пропущеного строку.

Кримінально-процесуальне законодавство не вказує, які саме причини
пропуску апеляційного строку визнаються поважними і можуть бути основою
для відновлення строку. Проте практика свідчить, що це може бути тяжка
хвороба учасника процесу, який має намір подати апеляційне оскарження,
порушення транспортного повідомлення через стихійне лихо, самі стихійні
лиха, несвоєчасне виготовлення протоколу судового засідання. Цей перелік
не є вичерпним. Можливі й інші поважні причини, які визначає суд1.

Питання про відновлення строку вирішується в судовому засіданні судом,
який розглядав справу. Про день і час розгляду клопотання своєчасно
повідомляються сторони, неявка яких не перешкоджає судовому розгляду
клопотання.

За результатами розгляду клопотання суд виносить ухвалу, постанову, якою
відновлює пропущений строк або відмовляє у його відновленні та визнає
апеляцію такою, що не підлягає розгляду. У разі винесення судом ухвали
чи постанови судді про відмову у відновленні пропущеного строку, вона
може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції, який має право своєю
ухвалою відновити пропущений строк, визнати апеляцію такою, що підлягає
розгляду, і дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним
вимог ст. 351 КПК (повідомлення про апеляцію).

Апеляція, як правило, подається через суд, який постановив вирок, ухвалу
чи постанову. Однак чинне кримінально-процесуальне законодавство
передбачає винятки. Наприклад, при вирішенні питань про відмову в
застосуванні заходів безпеки, або при їх скасуванні на постанову судді
про відмову в задоволенні такої скарги протягом трьох діб з дня її
винесення може бути подано апеляцію безпосередньо до апеляційного суду
за місцем проживання особи, яка подала скаргу (ст. 525 КПК).

Аналогічний порядок і строки подання апеляції безпосередньо в
апеляційний суд встановлені, якщо надійшла скарга на дії судді про
відмову чи обрання як запобіжного заходу взяття під варту підозрюваному,
обвинуваченому (ст. 1652 КПК). На постанову судді про продовження строку
тримання особи під вартою також протягом трьох діб з дня її винесення
може бути подано апеляцію до апеляційного суду прокурором, підозрюваним,
обвинуваченим, його захисником чи законним представником (ст. 1653 КПК).
Такий самий порядок подання апеляції у випадках, передбачених статтями
177, 205 КПК. Подання апеляції У зазначених випадках не зупиняє
виконання постанови судді.

При цьому слід мати на увазі, що до апеляції прокурора і захисника
необхідно додавати стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім
учасникам судового розгляду, інтересів яких стосується апеляція.

Подання апеляції на вирок, ухвалу чи постанову суду зупиняє набрання
ними законної сили та їх виконання, за винятком деяких випадків,
передбачених у законі (статті 1652, 1653, 205 КПК).

Після повідомлення прокурора та інших зацікавлених осіб про надходження
апеляції, суд, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову,
протягом семи діб передає справу разом із поданою апеляцією і
запереченнями на неї до апеляційного суду і визначає дату розгляду ним
справи.

???????гляду не пізніше трьох місяців з дня направлення її до
апеляційного суду. Вона повинна надійти до апеляційного суду не пізніше
як за один місяць до визначеної судом першої інстанції дати розгляду.

Про дату призначення справи до апеляційного розгляду суд першої
інстанції оповіщає заінтересованих осіб направленням відповідних
повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці об’яв суду.
Засудженому, що утримується під вартою, про призначення справи до
апеляційного розгляду повідомляється через начальника відповідної
установи.

Якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого
чи виправданого, суд першої інстанції одночасно повинен викликати до
суду апеляційної інстанції цих осіб, їх законних представників, а також
захисників, якщо участь останніх у справі згідно зі ст. 45 КПК є
обов’язковою (ст. 354 КПК). Неявка своєчасно повідомлених учасників
судового процесу, крім прокурора, не є перешкодою для розгляду справи
апеляційним судом.

Неповідомлення заінтересованих осіб або несвоєчасне їх повідомлення про
дату призначення справи для розгля-ДУ в апеляційному суді є істотним
порушенням прав учасників судового розгляду і підставою для скасування
рішення апеляційного суду.

У разі необхідності апеляційний суд Автономної Республіки Крим,
апеляційні суди областей, міст Києва і Севастополя, а також військові
апеляційні суди регіонів і Військово-Морських Сил можуть провести
попередній розгляд справи, який здійснюється в судовому засіданні суд.
дею одноособово з обов’язковою участю прокурора. Рішення про те,
проводити попередній розгляд справи чи ні, приймає суддя-доповідач
залежно від виявлених обставин в ході вивчення справи, який визначає
день, час і місце такого розгляду, про що повідомляється прокурор.

На судові засідання можуть бути викликані й інші учасники судового
розгляду кримінальної справи: засуджений, обвинувачений, захисник,
законний представник потерпілого, обвинуваченого, засудженого тощо.
Неявка в судове засідання зазначених учасників процесу не перешкоджає
судовому розгляду.

Попередній розгляд справи починається з доповіді судді, який повідомляє
про підстави, з яких справу було внесено на попередній розгляд. Прокурор
та інші учасники судового розгляду висловлюють свої думки щодо питань,
винесених на розгляд, після чого суддя видаляється в на-радчу кімнату
для підготовки винесення постанови.

При попередньому розгляді справи апеляційний суд може прийняти одне з
таких рішень:

1)про питання, пов’язані з підготовкою справи до апеляційного розгляду;

2)про відмову в прийнятті апеляції до свого розгляду;

3)про зупинення провадження в справі;

4)про повернення справи суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 359 КПК зупинення апеляційного

провадження у справі передбачено лише в разі захворювання того
підсудного, явка якого в суд є обов’язковою, однак у законі не
конкретизовано, яке саме захворювання цієї особи є підставою для
зупинення провадження у справі, що ускладнює застосування закону. Не
визначено також, як має діяти суд, якщо у справі кілька засуджених
(виправданих), явка яких є обов’язковою, і один із них захворів.
Вважаємо, що апеляційний суд у таких випадках має діяти за правилами ст.
280 КПК. Законодавцем не регламентовані дії апеляційного суду у випадках
зникнення засудженого (виправданого), явку якого визнано обов’язковою.
Всі ці питання мають бути вирішені в новому КПК.

При попередньому розгляді справи апеляційний суд може розглянути такі
питання, які пов’язані з підготовкою справи до апеляційного розгляду:

1)про необхідність проведення судового слідства та його обсяг;

2)про витребування у необхідних випадках додаткових доказів;

3)про список осіб, які підлягають виклику в судове засідання;

4)про доручення суду першої інстанції;

5)про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу;

6)про виклик у необхідних випадках перекладача;

7)про розгляд справи у відкритому чи закритому судовому засіданні;

8)про день і місце розгляду справи;

9)всі інші питання, які стосуються підготовчих дій до розгляду справи.
При попередньому розгляді справи за необхідності ведеться протокол. Цю
необхідність визначає суддя, який проводить судове засідання (наприклад,
у випадку, коли з’явилися засуджений, потерпілий чи інші учасники
судового розгляду, які дають пояснення). Законом не вирішено питання про
можливість оскарження постанови судді в касаційному порядку. Вважаємо,
що у випадках, коли постанова судді стає перепоною в розгляді справи в
апеляційному порядку і в зв’язку з цим істотно зачіпає інтереси
учасників процесу (наприклад, при відмові в прийнятті апеляції до свого
розгляду), особам, зазначеним у ст. 384 КПК, має бути надане право
оскаржити постанову. Це слід вирішити у новому КПК.

Засуджений чи виправданий, їх законні представники підлягають
обов’язковому виклику в апеляційний суд, якщо в апеляції ставиться
питання про погіршення їх становища або суд визнає за необхідне провести
судове слідство. У цих випадках викликаються також їхні захисники, якщо
їх участь у справі відповідно до вимог ст. 45КПК є обов’язковою.
Засуджений, який утримується під вартою, підлягає обов’язковому виклику
в апеляційний суд також у випадках, якщо про це надійшло його
клопотання.

Апеляційний суд може визнати необхідним проведення судового слідства в
повному обсязі чи частково, якщо є підстави вважати, що судове слідство
судом першої інстанції було проведено неповністю або однобічно.

З метою усунення неповноти чи однобічності судового слідства в суді
першої інстанції апеляційний суд вправі дати цьому суду доручення про
виконання окремих процесуальних дій. Для цього апеляційний суд у
постанові вказує, які саме конкретні дії суд першої інстанції повинен
виконати (наприклад, допитати певну особу як свідка, вказати строк
виконання доручення, дату, до якої протоколи слідчих дій повинні бути
подані апеляційному суду). На виконання цього доручення суд першої
інстанції проводить відповідну дію з додержанням вимог, передбачених
главою 26 КПК. Про виконані дії складається протокол, що передається до
апеляційного суду, який дав доручення, і приєднується до справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в призначений судом першої
інстанції день. Проте у випадках, якщо при попередньому або апеляційному
розгляді справи апеляційний суд визнав за необхідне провести судове
слідство, витребувати додаткові докази, викликати в судове засідання
певних осіб, зробити доручення суду першої інстанції, а також у разі
особливої складності справи, він може перенести розгляді справи не
більше ніж на тридцять діб (ст. 360 КПК).

Розгляд справи в апеляційному провадженні починається з перевірки явки
учасників апеляційного провадження, оголошення головуючим складу суду і
роз’яснення учасникам судового розгляду права відводу всьому складу суду
або комусь із суддів, прокурору, а також секретареві, експерту,
перекладачу, якщо вони беруть участь у справі. Далі головуючий роз’яснює
учасникам судового розгляду їх права, а також право давати пояснення з
приводу поданих апеляцій та виступати в судових дебатах, а особам, які
подали апеляції, — права підтримувати апеляції або відмовитися від них.
Клопотання учасників судового розгляду повинні стосуватися частини
вироку, яка оскаржена в апеляційному порядку, і вирішуються судом за
правилами ст. 296 КПК.

Після цього головуючий або один із суддів доповідає суть вироку чи
постанови, повідомляє, ким і в якому обсязі вони були оскаржені,
викладає основні доводи апеляцій і заперечень інших учасників процесу,
якщо вони були подані. Головуючий з’ясовує, чи підтримують свої апеляції
особи, які їх подали.

Неявка учасників процесу (крім прокурора) на засідання суду апеляційної
інстанції не є перешкодою для розгляду справи, якщо інше не передбачено
КПК або рішенням апеляційного суду.

Якщо суд апеляційної інстанції не проводив судового слідства, головуючий
ознайомлює учасників судового розгляду з додатковими матеріалами, якщо
вони були подані, матеріалами, що надійшли з суду першої інстанції на
виконання доручень, вислуховує їх пояснення з приводу поданих апеляцій у
порядку, передбаченому ст. 318 КПК, і переходить до судових дебатів.

Судове слідство в апеляційному суді провадиться за правилами глави 26
КПК (проведення судового слідства судом першої інстанції) лише щодо тієї
частини вироку,законність і обґрунтованість якої заперечується в
апеляції.

Судові дебати в суді апеляційної інстанції проводяться відповідно до
вимог ст. 318 КПК і полягають у промовах учасників судового розгляду
справи щодо тієї частини

вироку, яка оскаржена. Першими виступають особи, які подали апеляції.

Прокурор, якщо він підтримує апеляцію, подану ним чи іншим прокурором,
виступає першим, а в інших випадках — останнім.

Перед видаленням суду до нарадчої кімнати для поста-новлення рішення
щодо законності й обґрунтованості вироку суду першої інстанції
підсудному, якщо він брав участь в апеляційному розгляді справи,
надається останнє слово.

Нарада суддів апеляційного суду проводиться з додержанням вимог,
передбачених статтями 322 і 325 КПК.

Протокол судового засідання та фіксування технічними засобами перебігу
судового процесу в апеляційному суді ведуться у разі проведення ним
судового слідства (ст. 362 КПК).

За результатами розгляду апеляції суд апеляційної інстанції виносить
ухвалу. Прийнята та підписана всіма суддями в умовах нарадчої кімнати
ухвала апеляційної інстанції оголошується в залі судового засідання
негайно після її постановлення. Проте згідно з ч. 2 ст. 379 КПК у
справах, що вимагають значного часу для складання мотивованої ухвали,
суд має право обмежитись складанням і оголошенням лише її резолютивної
частини, яку підписують всі судді. Повний текст ухвали повинен бути
складений не пізніше п’яти діб з дня оголошення резолютивної частини та
оголошений учасникам судового розгляду. Про час оголошення повного
тексту ухвали має бути зазначено у раніше складеній ЇЇ резолютивній
частині.

У результаті розгляду апеляції на рішення, зазначені у ч. 1 ст. 347 КПК
(вироки і постанови про застосування чи незастосування заходів виховного
і медичного характеру, ухвалені місцевими судами) апеляційний суд
відповідно до вимог ст. 366 КПК має право:

1)винести ухвалу про залишення вироку чи постанови без зміни, а апеляції
— без задоволення; скасування вироку чи постанови і повернення справи
прокурору на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд у суд
першої інстанції; скасування вироку чи постанови і закриття справи; про
зміну вироку чи постанови;

2)постановити свій вирок, скасувавши повністю чи частково вирок суду
першої інстанції;

3)постановити свою постанову, скасувавши повністю чи частково постанову
суду першої інстанції.

У результаті розгляду апеляцій на рішення, зазначені у ч. 2 ст. 347 КПК
(ухвали, постанови про закриття справи або направлення справи на
додаткове розслідування, окремі ухвали (постанови) та інші постанови
місцевих судів) апеляційний суд:

1)виносить ухвалу про залишення ухвали чи постанови без зміни, а
апеляції без задоволення; скасування вироку чи постанови і повернення її
на новий судовий розгляд у суд першої інстанції, а у разі скасування
ухвали чи постанови про закриття справи і повернення її на додаткове
розслідування; скасовування окремої ухвали чи постанови; зміну ухвали чи
постанови;

2)постановляє свою ухвалу, скасовуючи повністю або частково ухвалу чи
постанову суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 КПК вирок, ухвала чи поста-ова суду першої
інстанції перевіряються апеляційним СУДОМ У межах апеляції, а висновки
суду першої інстанції шодо фактичних обставин справи, які не
оспорювались і стосовно яких відповідно до вимог ч. 1 ст. 299 і ст. 301і
КПК докази не досліджувалися, не перевіряються. У той же час за вимогою
ч. 2 ст. 365 КПК, якщо розгляд апеляції дає підстави для прийняття
рішення на користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли, апеляційний суд
зобов’язаний прийняти таке рішення. Таким чином, за логікою законодавця,
якщо помилки допущено щодо осіб, стосовно яких апеляції не подано, ці
помилки мають бути виправлені, а щодо тих, стосовно яких апеляції
подані, — помилки виправляються тільки в межах апеляції. Така позиція є
непослідовною. Вважаємо, що апеляційний суд зобов’язаний за наявності
підстав прийняти рішення на користь особи, щодо якої подана апеляція і в
тому випадку, якщо про це в апеляції не йдеться. Ця норма має бути
удосконалена в новому КПК.

Ухвала апеляційної інстанції є остаточною і набирає законної сили після
її оголошення. Вона може бути скасована за наявності до того підстав
лише в касаційному провадженні або в порядку виключного провадження.

Список використаної літератури

Конституція України К.1996.

Кримінально-процесуальний Кодекс України // Відомості Верховної Ради.
-1961. – К 2. – С. 15.

Джелалов О.К. Держава і право. – Вип. 16. – К., 2002.

Коляда П.В. Кримінально-процесуальний кодекс України потрібен слідчим //
Юридичний вісник України. – 2001. – №9 – С.11.

Кримінальний процес України: Підручник / Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т.
– К., 2004.

Кримінальний процес України: Підручник. – Харків, 2000.

Кримінальний кодекс України.: Науково-практичний коментар / Н.Ф.Антонов,
М.І. Бажанов, Ф.Г.Бурчук та інші. – К., 1999.

Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П., Кримінальний процес України:
Підручник. – К.: Либідь, 1992. –413с.

Михеєнко М.М. Нор В.Г. Кримінальний процес України: Підручник –2-ге
видання перероблене і доповнене. – К., Либідь. 1999. –516с.

Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України.
(автори Міхеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я, Під. Ред. В.Т. Нор
та інш.) К., Юрінком. За станом на 1 серпня 1995 року. 640с.

Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу
України. – К.: А.С.К., 2002. – 1056с. (Нормативні документи та
коментарі).

Никоненко М. Деякі питання презумпції не винуватості і права особи на
захист у кримінальному процесі // Право України. – 1999. – №4.

Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те
вид., доп. і переробл. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 1120 с.

Смирнов М. Дистанційне кримінальне судочинство: реальність та
перспективи // Бюлетень Міністерства юстиції України К 9 (35) 2004 – 15.

Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Навч. посіб. К.:
Юрінком Інтер, 1999. – 576 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020