Реферат на тему
Порушення провадження по справі в господарському процесі
Відповідно до законодавства України правосуддя в господарських
відносинах здійснюється судами.
Господарський суд є незалежним органом у вирішенні всіх господарських
спорів, які виникають між юридичними особами, державними та іншими
органами, а також при розгляді прав про банкрутство.
Оскільки згідно ст. 5 Закону України “Про господарський суд”
господарські суди складають єдину трьохланкову систему спеціалізованих
судів (місцеві суди; апеляційні господарські суди; Вищий господарський
суд України), початковою стадією відповідного провадження по справі в
господарському процесі є порушення справи в суді першої інстанції, тобто
в місцевому господарському суді, яка має свої специфічні цілі та
завдання. Суспільною метою даної судової процедури слід вважати
реалізацію права на звернення за судовим захистом, оскільки на це
спрямовані норми зазначеного інституту, дії суб’єктів процесу та
відношення між ними [].
Мета реалізації права на звернення за судовим захистом досягається
виконанням завдання за своєчасним і правильним порушенням справи.
Особа, що вважає себе володарем осопорюваного чи порушеного права
звертається в суд з позовною заявою, де просить суд розглянути виниклий
спір.
Позовне провадження має певні специфічні ознаки. Для нього характерно:
1) наявність матеріально-правової вимоги, що випливає з порушеного чи
оспорюваного права;
2) розгляд чи вирішення даної вимоги у встановленому законом
процесуальному порядку;
3) наявності спору про право;
4) наявність двох наділених законом рівними процесуальними правами
сторін з протилежними матеріально-правовими інтересами.
До позовної форми захисту відноситься не лише форма звернення до суду,
але й порядок розгляду спору. В цьому полягають процесуальні гарантії
права на судовий захист.
Для позитивного вирішення питання про порушення конкретної справи в
господарському суді необхідна наявність у зацікавленої особи права на
подання позову та реалізація цього права в належному порядку. В даному
випадку мова йде про передумови права на подання позову – обставини, з
наявністю або відсутністю яких закон пов’язує виникнення суб’єктивного
права певної особи на надання позову за конкретною справою. Якщо
яка-небудь з передумов відсутня, відсутнє й право звернення до суду.
Так, до загальних передумов права на подання позову відносяться наступні
обставини: 1) підвідомчість справи суду; 2) процесуальна правоздатність
сторін; 3) відсутність судового рішення, раніше винесеного за даною
справою; 4) відсутність між сторонами договору про передачу даного спору
на розгляд третейського суду [].
Виходячи із змісту нині діючого господарського законодавства, порядок
звернення до господарського суду зберігає в собі вичерпний перелік
вимог. На відміну від випадків недодержання передумов права на подання
позову, недодержання порядку реалізації права на подання позову хоча і
тягне неможливість порушення провадження по справі в суді, однак не є
неусуваним. Позивач може виправити допущені помилки та повторно
звернутися до суду з тотожнім позовом [].
До порядку реалізації права на подання позову відносяться:
1. Підсудність справи даному суду.
2. Наявність належно оформлених повноважень на підписання або подання
позовної заявої.
3. Сплата державного мита.
4. Додержання реквізитів позовної заяви.
Відповідно до ст. 54 ГПК України позовна заява подається в господарський
суд в письмовій формі і підписується уповноваженою посадовою особою
позивача або його представником, прокурором або його заступником,
громадянином – суб’єктом підприємницької діяльності або його
представником.
Поза закріплення правил про додержання встановленої форми позовної
заяви, в ст. 54 ГПК України закріплені вимоги відносно її змісту. Зміст
позовної заяви складають свідчення, необхідні для розгляду та вирішення
позову в господарському суді [].
Позовна заява може зберігати:
1) найменування господарського суду, в який подається заява;
2) найменування сторін; їх поштові адреси; найменування і номери
рахунків сторін в банківських установах;
3) документи, що підтверджують за громадянином статус суб’єкта
підприємницької діяльності;
4) вказівка ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми
договору (за спорами, що виникають при укладанні, зміні та розірванні
господарських договорів);
5) зберігання позовних вимог; якщо позов подається до декількох
відповідачів – зміст позовних вимог по відношенню до кожного з них;
6) переказування обставин, на яких грунтуються позовні вимоги;
зазначення доказів, що підтверджують позов; обумовлений розрахунок сум,
що стягуються та оскаржуються; законодавство, на підставі якого
надається позов;
7) свідчення про прийняття заходів досудового врегулювання спору, у
випадках, передбачених ГПК України;
8) перелік пропонуємих до заяви документів та інших доказів.
В позовній заяві можуть бути зазначені і інші свідчення, якщо вони
необхідні для належного вирішення спору [].
Позивач, прокурор або його заступник зобов’язані при наданні позову
направити сторонам копії позовної заяви та додатків до неї. Таке
зобов’язання покладається на позивача у випадку притягнення
господарським судом до участі у справі іншого відповідача, заміна
господарським судом неналежного відповідача ( ст. 56 ГПК України).
До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається
доручення або інший документ, що підтверджує повноваження представника
позивача (ст. 57 ГПК України).
В одній позовній заяві можуть бути поєднані кілька позовних вимог.
З’єднання кількох позовних вимог може мати місце, коли вони пов’язані
між собою на підставах виникнення або наданим доказам.
Суддя має право об’єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, в
яких приймають участь одні й ті самі сторони, в одну справу, про що
зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні (ст. 58 ГПК).
Господарське процесуальне законодавство передбачає право особи, що
приймає участь у справі, направити до господарського суду відзив на
позовну заяву [].
Згідно ст. 59 ГПК України відповідач має право після отримання ухвали
про порушення справи направити:
1) до господарського суду – відзив на позовну заяву та усі документи, що
підтверджують заперечення проти позову;
2) позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, що приймає участь в
судовому процесі, – копію відзиву.
Відзив підписується уповноваженою особою відповідача або його
представником. Відзив повинен зберігати: найменування та номер справи;
мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на
законодавство, а також докази, що обумовлюють відхилення позовної
вимоги; перелік наданих до відзиву документів та інших доказів. До
відзиву, підписаному представником відповідача, додається доручення або
інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача [].
Про прийняття позовної заяви згідно ст. 61 ГПК України суддя одноособово
вирішує питання про прийняття позовної заяви.
Закон зберігає вичерпний перелік і не підлягає розширеному тлумаченню
перелік підстав до відмови в прийнятті позовної заяви (ст. 62 ГПК).
Суддя відмовляє в прийнятті позовної заяви, якщо: 1) заява не підлягає
розгляду в господарських судах України; 2) у провадженні господарського
суду або іншого органу, що вирішує господарський спір у межах своєї
компетенції, знаходиться справа по спору між тими самими сторонами, про
той самий предмет і на тих самих підставах або мається рішення цих
органів за даним спором; 3) позов направлений до ліквідованого
підприємства, організації.
Наявність вказаних підстав свідчить про відсутність у позивача права на
подання позову [].
Про відмову в прийнятті позовної заяви виноситься ухвала, яка
направляється сторонам, прокурору або його заступнику, якщо вони є
свідками, не пізніше п’яти днів від дня отримання заяви.
Ухвала про відмову в прийнятті позовної заяви може бути оскаржена. У
випадку відміни цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день
першочергового звернення до господарського суду [].
В господарському законодавстві закріплена ще одна група правил, при
недодержанні якої суддя теж повертає позов без розгляду. А саме, згідно
ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву без розгляду, якщо:
1) позовну заяву підписано особою, що не має права її підписувати;
2) в позовній заяві не вказане повне найменування сторін, їх поштові
адреси;
: ° oe oooooooooooccccccccccccccc
>,??BRCoooooooooooooooooooooooooooo
bEbzc>d:e0faef?goooooooooooooooooooooooooooo
авини, обумовлений розрахунок стягуємої або оскаржуємої суми;
4) не надані докази сплати державного мита у встановленому порядку та
розмірі;
5) порушені правила поєднання вимог або поєднані в одній позовній заяві
кілька вимог до одного чи кількох відповідачів, і спільний розгляд цих
вимог буде перешкоджати вирішенню спору;
6) не надані докази направлення відповідачу копії позовної заяви та
наданих до неї документів;
7) не надані докази прийняття заходів досудового врегулювання спору в
умовах, передбачених законодавством;
8) до винесення ухвали про порушення провадження по справі від позивача
поступила заява про врегулювання спору;
9) не надані докази сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Суддя повертає позовну заяву не пізніше п’яти днів після її надходження,
про що виносить ухвалу. Перелік підстав для повернення позовної заяви є
вичерпним та поширеному тлумаченню не підлягає. Ухвала про повернення
позовної заяви може бути оскаржена [].
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до
господарського суду в загальному порядку після усунення порушень. Слід
мати на увазі, що за час звернення з позовом буде рахуватися дата
звернення з належно оформленою позовною заявою.
Суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п’яти днів з дня її
надходження виносе і направляє сторонам, прокурору, якщо він є
заявником, ухвалу про порушення провадження по справі, в якій
зазначається про прийняття позовної заяви, призначення справи до
розгляду в засіданні господарського суду, про час та місце його
проведення, необхідні дії при підготовці справи до розгляду в засіданні.
Література
1. Конституція України. Прийнята на п червня 1996 р. – К.: Право, 1996.
– 128 с.
2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р.// Голос України. – 14
березня 2003 р.
3. Господарський процесуальний кодекс України. – К., 2002.
4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Голос України. – 12, 13
березня 2003 р.
5. Закон України Про авторські права і суміжні права від 23.12.1993 р. №
3792 – XII // “ЛІГА – ЗАКОН”.
6. Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999 р. № 606 – ІV
// “ЛІГА – ЗАКОН”.
7. Закон України Про господарський суд від 04.06.1991 р. № 1142 – XII //
“ЛІГА – ЗАКОН”.
8. Закон України Про державну виконавчу службу від 24.03.1998 р. №
202/98 – ВР // “ЛІГА – ЗАКОН”.
9. Закон України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в
Україні від 16.11.1992 р. № 2782 – XII // “ЛІГА – ЗАКОН”.
10. Закон України Про ліцензування певних видів господарської діяльності
від 13.09.2000 р. № 01 – 8/493 // “ЛІГА – ЗАКОН”.
11. Закон України Про обєднання громадян від 16.06.1992 р. № 2460 – XII
// “ЛІГА – ЗАКОН”.
12. Закон України Про охорону навколишнього середовища від 25.06.1991 р.
№ 1264 – XII // “ЛІГА – ЗАКОН”.
13. Закон України Про підприємства в Україні від 27.03.1991 р. зі
змінами і доповн. // “ЛІГА – ЗАКОН”.
14. Закон України Про режим іноземного інвестування від 19.03.1996 р. №
93/96 – ВР // “ЛІГА – ЗАКОН”.
15.Закон України Про свободу совісті та релігійні організації від
23.04.1991 р. № 987 – XII // “ЛІГА – ЗАКОН”.
16. Закон України Про селянське (фермерське) господарство від 20.12.1991
р. № 2009 – XII // “ЛІГА – ЗАКОН”.Закон України Про судоустрій від
07.02.2002 р. № 3018 – ІІІ // www.rada.kiev.ua
17. Декрет Кабінету Міністрів України Про державне мито від 12 січня
1993 р. зі змінами та доповненнями // “ЛІГА – ЗАКОН”.
18. Рекомендації про порядок ведення претензійної та позовної роботи на
підприємстві, в установі, організації, Затверджені наказом Міністерства
юстиції України N 2 від 15.01.96 р. // “ЛІГА – ЗАКОН”.
19. Роз’яснення Президії вищого арбітражного суду України від 01.04.1994
р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з
відшкодуванням шкоди” // Збірник роз’яснень Вищого арбітражного суду
України. – К., 1998.
20. Роз’яснення Верховного Суду України № 02 –5 /611 від 23.08.94 р.
“Про застосування заходів запобіжного позову” // “ЛІГА –
ЗАКОН”.Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від
10.12.96 р. “Про судове рішення зі змінами і доповненнями” //
www.rada.kiev.ua
22. Роз’яснення Вищого господарського суду України № 02 – 5/62 від
08.02.1996 р. “Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ
арбітражним судам” // “ЛІГА – ЗАКОН”.
23. Роз’яснення Вищого господарського суду України № 02 – 5/109 від
29.02.1996 р. «Про деякі питання, що виконуються при застосуванні
запобіжних заходів» // «ЛІГА – ЗАКОН».
24. Роз’яснення Вищого апеляційного суду України № 02 – 5/612 від
23.08.1994 р. “Про деякі питання практики застосування ст. 80 та 81 АПК
України” // “ЛІГА – ЗАКОН”.
25. Постанова Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.76 р. “Про
судове рішення ”зі змінами і доп. // www.rada.kiev.ua
26. Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним
поданням Вищого арбітражного суду України і Генеральної прокуратури
України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2
Арбітражно-процесуального кодексу України від 08.04.1999 // ОВУ. – 1999.
– № 15. – С. 614.
27. Витяг з Постанови Верховного суду України 24.12.2002 “Перегляд
рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим судом першої
інстанції, який прийняв це судове рішення, незалежно від того, що воно
було предметом перегляду в апеляційному та касаційному порядку //
“Бухгалтерія”. – 2003. – № 26 (545). – С. 28.
28. Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 10.05.2000
р. Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих
норм чинного законодавства // www.rada.kiev.ua
29. Абрамов Н.А. Хозяйственно-процессуальное право Украины: Учебное
пособие. – Х., 2002. – 255 с.
30. Васильев С.А. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учебное
пособие. – Х., 2002. – 367 с.
31. Вирішення господарських спорів. Застосування норм матеріального
права в роз’ясненнях і листах Вищого господарського суду України. Укл.
В.Е. Беляневич. / За заг. Ред. Д.М. Притики – К.: Юстініан, 2002. – 640
с.
32. Гражданское право. Учебник. Часть I. Издание третье, переработанное
и дополненное. / Под ред. А П. Сергеева, Ю. К. Толстого.—М.: ПРОСПЕКТ,
1998. — 632 с.
33. Добровольский А. А. Исковая форма защиты права / Изд-во ЛГУ, 1965, –
С. 10
34. Кораблева М.С. Защита гражданских прав: новые аспекты // Актуальные
вопросы гражданского права / Под ред. М.И. Брагинского;
Исследовательский центр частного права. Российская школа частного права.
– М.: Издательство «Статут», 1998. – 464 с.
35. Кройтор В. А. Защита прав и интересов в суде. – Х.: “Еспада”, 2000.
– 526 с.
36. Кузнецова Н.В. Гражданское право (Общая часть): Учебное пособие в
схемах. 76 с.( М.: ИМПЭ им. А.С. Грибоедова, 2001. (
37. Предпринимательское право Украины. Учебник / Под ред. к.ю.н. Р.Б.
Шышки – Харьков, 2001. – 759 с.
38. Притика Д.М., Титов М.І., Щербина В.С. та ін. Арбітражний процес:
Навч. посібник. – ч.1 і 2.- Харків, 1999. – 395 с.
39. Притика Д. Арбітражний процес: Навч. посібник. – Х., 2001. – 426 с.
40. Притика Д.М. Арбітражний процес: Законодавство та практика
застосування. – Х., 1999. – 541 с.
41. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: Навч. Посібник. – К.: АСК.,
2001. – 838 с.
42. Хозяйственное право. Учебник / Под ред. д-ра юрид. наук В.К.
Мамутова – Донецк, 2003. – С. –217 –244.
43. Бринцев О. Господарська сутність правового спору. Кваліфікуюча
ознака чи данина минулому? // Господарське право. – 2001. – 3. – С.
16-18.
44. Бояринцева М.А. Проблеми теорії та практики вжиття запобіжних
заходів //Вісник господарського судочинства. – 2003. – 4. – С. 209-213.
45. Грек Б. Застосування у господарському процесі запобіжних заходів //
Юридичний журнал. – 2003. – 9. – С. 122-125.
46. Новицкий В. Проблемы применения встречного иска в хозяйственном
процессе // Господарський процес. – 2003. – 10. – С. 44-47.
47. Осадчій І. Забезпечення позову в господарському процесі: потреба
вдосконалення // Юридичний журнал. – 2003. – 12. – С. 120-123.
48. Степанова Т. Проблеми подання позовних заяв та участі прокурорів у
господарському судочинстві // Господарський процес. – 2003. – 12. – С.
12-15.
49. Шеремет О. Господарське законодавство: формування та зарубіжний
досвід // Господарське право. – 2003. – № 4. – С. 41-46.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
