UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСпростування та його види (реферат)
АвторPetya
РозділЛогіка, формальна логіка, юридична логіка
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось9826
Скачало975
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему

 

Спростування та його види

 

Спростування — обгрунтування хибності тези або невідповідності правилам

доведення тези, аргументів чи демонстрації.

 

Відповідно розрізняють три види спростування:

 

— спростування шляхом критики тези;

 

— спростування шляхом критики аргументів;

 

— спростування шляхом критики демонстрації.

 

Скорочено: спростування тези, спростування аргументів, спростування

демонстрації; або: критика тези, критика аргументів, критика

демонстрації.

 

Спростування шляхом критики тези — обгрунтування недосконалості

доведення шляхом встановлення хибності тези чи її невідповідності

правилам стосовно тези.

 

Встановлення невизначеності тези, факту її підміни або того, що

положення, яке проголошене тезою, не потребує доведення, є одним із

спростувань тези. Та найпереконливішим видом спростування тези (і

будь-якого спростування) є обґрунтування її хибності. Цей вид

спростування здійснюється такими двома способами: шляхом обґрунтування

істинності антитези і «зведенням до абсурду».

 

Спростування шляхом обґрунтування істинності антитези здійснюється так:

формулюють суперечне тезі судження, встановлюють його істинність, а

потім, вдаючись до закону виключеного третього, роблять висновок про

хибність тези.

 

Наприклад, потрібно спростувати тезу «Всі модуси силогізму, які не

суперечать правилам засновків, є правильними». Формулюємо антитезу:

«Хибно, що всі модуси, які не суперечать правилам засновків, є

правильними». Мовою традиційної логіки ця антитеза набуває такого

вигляду: «Деякі модуси, що не суперечать правилам засновків, не належать

до правильних». Щоб довести істинність цього положення (антитези),

досить виявити один неправильний модус, який не суперечить правилам

засновків. Ніхто не стане заперечувати, що модус ІЕО не суперечить

жодному правилу засновків (тут немає двох заперечних або двох часткових

засновків, з яких не можна зробити ніякого висновку; є один заперечний

засновок, але й висновок, як вимагає відповідне правило засновків, теж

заперечний; є один частковий засновок, але й висновок, як вимагає інше

правило засновків, теж частковий). Проте цей модус все-таки

неправильний, оскільки суперечить правилам термінів і фігур. Цю думку

можна було б детально обґрунтувати. Та для цього досить вказати лише на

те, що за якою б фігурою ми не побудували силогізм, до складу якого

входять судження ІЕО (саме в такій послідовності), він буде суперечити

правилу крайнього терміна. Річ у тім, що в більшому засновку (/) суб'єкт

і предикат є нерозподіленими. У висновку ж то один, то другий (суб'єкт

за другою і четвертою фігурами та предикат за першою і третьою) з цих

термінів займає місце предиката заперечного судження, а отже, стає

розподіленим. А це суперечить правилу крайнього терміна.

 

Обґрунтувавши думку, що існує принаймні один такий модус, який не

суперечить правилам засновків і водночас не належить до правильних, ми

тим самим опосередковано довели, що проголошена теза («Всі модуси, які

не суперечать правилам засновків, є правильними») хибна.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ