.

Розвиток картографії в Україні. Картографічна вивченість території України (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
2 5827
Скачать документ

Реферат

на тему:

Розвиток картографії в Україні. Картографічна вивченість території
України

Картографічні відомості про Україну до XVII ст. Первісна людина
навчилася фіксувати своє місцеположення на відомій їй території за
допомогою “картографічних зображень” значно раніше, ніж за допомогою
письма. Вже у верхньому палеоліті появилися елементарні картографічні
зображення, які закріпили відомі людині об’єкти (стежки, місця
полювання, риболовлі, збору рослин) на корі дерев, шкірі вбитих тварин,
кістках тощо. Найдавніші “карти” не збереглися. Однією з найдавніших
карт, яка стосується території України, є, очевидно, карта із грецькими
назвами узбережжя Чорного моря від Варни до Керчі, що збереглася на щиті
римського воїна, знайденого над Євфратом. Збереглися деякі старогрецькі
перипли (морські путівники) із описами берегів Чорного моря. Перші
географічні та картографічні описи півдня України є в давньогрецьких
(Анаксимандр, Геродот, Гіппократ), візантійських та арабських
мандрівників та географів.

В епоху Київської Русі картографічні відомості про територію сучасної
України знаходимо в арабського географа Ель-Ідрісі, іспанського монаха
Беатуса (776 р.), Ербсторський та Герфордській картах світу (XIII ст..),
порталанах Чорного моря, картах К.Птоломея (Восьма карта Європи та Друга
карта Азії, з ХШ по XVIII ст.) та Касторіуса.

В середні віки, коли Україна входила до складу Литовської держави, а
потім Речі Посполитої, знаходимо докладні описи України в Зигмунда
Гербейштейна (1549 p.), Еріха Лясоти. Територія України відображена на
двох картах Бернарда Чаковського; він же був співавтором карти Марка
Бенвентанського (1507 p.), де зображена територія України до Дніпра, та
карта Мартина Вальдземюллера (1513 p.). Першою картою, яка охоплювала
Українські землі на схід від Дніпра і на південь до Чорного і Азовського
морів, була карта Московії італійця Баттісти Аньєзе (1548 p.). Вона була
основою для пізніших карт Московії Гастальді та Русцері. На карті А.Віда
(1555 р.) подано східні та південно східні землі України, А.Дженкінсона
(1570 р.) – Центральна, Східна Україна та Чорне море, В.Гродецького –
західноукраїнські землі, Гепарда де Йоде (1578-99 pp.) – Причорномор’я,
М.Бродовського (1595 р.) -Західна Україна, А.Пассаротті (1607 р.) –
Львів та його околиці, аЯ.Альпнек (бл. 1605 р.) видав “топографію міста
Львова”.

Першими картами українських земель, виконаними на основі топографічних
вимірів, були карти Т.Маковського (4 аркуші масштабу 1:300000 північніше
лінії Снятин-Кам’янець-Брацлав-Черкаси) та де Біплана – французького
інженера та військового топографа, який у 1650 р. видав “Опис
України…”. Карти де Біплана в масштабі 1:452000 (8 аркушів) видані в
Данцигу і Амстердамі, а в Парижі доповнені аркушем на Волинь (видана
Сансоном).

В 1651 р. вперше видана генеральна карта України де Біплана масштабу
1:1800000. Ще одна його карта (Дніпра) опублікована у “Великому атласі”
(1659-72 pp.) Блавом на трьох аркушах в масштабі 1:225000 (2 арк.) і
1:452000. Видатною працею кінця XVII ст.. є атлас Дону з картами Чорного
та Азовського морів К.Крейда, певний інтерес складає карта України та
Чорного моря Ю.Ф.Менгдена і Я.Бруса (1699 р.). За гетьманування І.Мазепи
в Україні розпочато топографічні знімання території окремих полків.
Оригінальною є карта “Чертежь украинським и черкасским городамь от
Москвы до Крыма”. Близько 1685 p. створено карту “Чертежь Крыма и
Азовского моря”.

Перші вітчизняні друковані карти були опубліковані у 1661р. в “Патерику
Києво-Печерському” – карти “Зображення печери преподобного Феодосія” та
“Зображення печери преподобного Антонія”.

З 1654 р. Лівобережна Україна перебуває в складі Російської імперії. З
1720 р. розпочаті роботи по державному картографічному зніманню на
основі астрономічних розрахунків. В 1734 р. Іван Кирилов видає перший
том атласу Росії, в 1745 р. АН Росії “Атлас Российской империи”. При
проведенні генерального межування в 70-80-х роках XVIII ст. складено
карти Київської, Новоросійської та Азовської губерній.

Картографія в Україні в нові часи. Після третього поділу Польщі
більшість українських земель об’єдналися. В розвитку географічної освіти
провідну роль починають відігравати університети, при яких створюються
товариства дослідників природи. В 1845 р. в Петербурзі засноване
“Всероссийськое географическое общество”. Південно-Західний його відділ
працює в Україні. Появляються перші геологічні карти: Феофілактові
Київської губернії (1:420000) і Києва (1:16800), Лутугіна Донбасу
(1:420000); на західноукраїнських землях подібні карти складені
геологами Австрії та Польщі. Появляються перші економічні карти
В.П.Семенова-Тянь-Шанського масштабу 1:1680000.

Нового поштовху зазнали топографо-геодезичні роботи. Уже в кінці XVII
ст. – Лівобережжя, у середині XVIIIст. – чорноморське побережжя, гирло
Дніпра, Дністра, Дунаю. У 1836-38 рр. здійснене нівелювання між
Азовським та Каспійським морями. До 1855 р. закартовано всю територію
російської частини України. Запроваджується мензульне знімання на основі
тріангуляційних вимірів.

На західноукраїнські землі складено польські карти масштабу 1:700000 та
австрійські масштабу 1:520000. Більшість природних та всі
соціально-економічні об’єкти на карти не наносилися, а описувалися у
додатках; карти давали найзагальнішу картину природи території.

На початку XIX ст.. проведене суцільне державне мензульне знімання у
масштабі 1:42000-1:84000 смугами шириною 2-5 км у вигляді ходів. В цей
час на території України видано 508 аркушів масштабу 1:126000 і перша
дорожна карта масштабу 1:840000 (100 аркушів), на яких рельєф зображений
способом штрихів.

В 1875 р. виконано зв’язок тріангуляції Австрії та Росії. Це дало
можливість до 1890 р. вкрити всю територію Росії астрономічними пунктами
І класу. На основі тріангуляційних робіт, проведених на трасі
Пулково-Миколаїв, О.Тілло видав гіпсометричну карту Європейської Росії
(1889 р.). У 1904-1910р.р. проведені високоточні нівелірні роботи на
трасі Чорне-Каспійське море, а у 1913 р. на трасі Петроград-Одеса
(Балтійське-Чорне моря).

У 1870 р. на карті Бессарабії вперше для зображення рельєфу використано
спосіб горизонталей. На початку XX ст. на основі знімань в Росії,
Австро-Угорщині і почасти в Німеччині були створені основні топографічні
та оглядово-топографічні карти українських земель.

H.), “Статистичний атлас головніших галузей фабрично-заводської
промисловості Європейської Росії-” Д.Тімірязєва, “Досвід статистичного
аналізу Російської імперії-” і “Детальний атлас російської імперії із
планами головніших міст” А.Ільїна, “Фінансово-статистичний атлас Росії”
П.Антропова та ін.

Перші Українські навчальні карти були, очевидно, видані у Львові: карта
І.Шараневича “Львів за часів панування руських князів” (1861 p.). Серед
навчальних картографічних матеріалів слід назвати російські “Атлас,
створений на користь і споживання юнацтва” (1737 p.), “Навчальний атлас
Росії”, “Карта Європейської Росії з картинними зображеннями типів
народів та їх промислів” (1901 p.), “Ілюстрована карта Європейської
Росії” (1896 p.), “Мандрівник по Росії”.

Українська картографія новітніх часів. Після проголошення УНР
Українським геодезичним управлінням видано 54 аркуші державної
“спеціальної-” карти України масштабу 1:420000 і 4 аркуші масштабу
1:1050000. Фізична карта України П. Тутковського видана в масштабі
1:1680000. В 1925 р. товариство “Укрповітряшлях” розпочало
аерофототопографічне знімання території України. З 1928 р. продовжені
тріангуляційні роботи на трасі Пулково-Миколаїв під керівництвом
Ф.Красовського.

На західноукраїнські землі складено карти: польські (1:100000 тактична,
1:25000, 1:300000 оперативна, 1:500000 польотна, 1:1000000),
чехословацька на австрійській основі (1:25000, 1:75000, 1:200000,
1:750000), румунські (1:20000, 1:100000, 1:200000, 1:500000).

Активно розвивається тематичне картографування. Найвидатнішими
картографічними творами цього періоду є “Атлас електрифікації України”
(1922 p.), схематичний “Кліматичний атлас України”(1927 p.),
“Географічний атлас України” (1928 p.). Територія України знайшла своє
відображення і на багатьох картах і атласах СРСР: “ГОЕРЛО” (1920 p.),
БСАМ (1937 p.), “Промисловість СРСР” (1929 р.) тощо.

Розвиткові картографії сприяли праці директора Інституту географії і
картографії АН України С.Рудницького (1877-1937). Видатною працею в ці
роки став “Атлас України й суміжних країв” В.Кубійовича (Львів, 1937
p.).

Особливо величезного значення набули топографо-картографічні роботи у
роки Великої Вітчизняної війни. Карти використовувалися при плануванні і
проведені бойових операцій, визначенні координат цілей, прив’язці
бойових порядків, орієнтуванні. Створювалися спеціальні карти -бланкові,
розвідувальні, кодовані, рельєфні тощо.

Післявоєнний період розвитку картографії забезпечувався подальшим
розгортанням прикладних і теоретичних розробок. На всій території
колишнього СРСР запроваджено систему координат 1942р. і Балтійську
систему висот. Топографо-геодезичні та картографічні роботи базуються на
матеріалах аерофото- та космічного знімання. Розробляються нові напрямив
картографії – пізнавальна функція карт, мова карти, картографічна
генералізація, система організації змісту карт. Традиційно потужним
напрямом в тематичному картографуванні є розробка комплексних і
синтетичних карт, які базуються на принципах системного картографування
(карти спеціалізованих АПК, оцінки стану компонентів природи, охорони
природного . середовища, оцінки земель, медико географічної оцінки
території, галузевої та територіальної організації географічних
комплексів тощо). Створено серію карт територіальних комплексних схем
охорони природи (ТерКСОП) Донецької області, Дніпропетровська, Кривого
Рогу, Дніпродзержинська. Ведуться роботи по створенню базових карт. У
1961 році завершене складання ґрунтових карт сільськогосподарських
підприємств (1:10000), адмінрайонів (1:25000, 1:50000), областей
(1:200000), видано “Атлас ґрунтів Української РСР” (1979 p.). Виходять у
світ “Атлас сільського господарства Української РСР” (1958 p.), “Атлас
палеогеографічних карт Української і Молдавської РСР” (1960р.), “Атлас
Української і Молдавської РСР” (1964 p.), “Атлас складових теплового і
водного балансу України” (1966р.), “Атлас особливо небезпечних для
сільського господарства гідро кліматичних явищ на території Української
РСР” (1968р.), фундаментальний “Атлас природних русловий и естественых
ресурсов УССР” (1978р.). У 80-х роках видані туристичні атласи “Крим”,
“Київ”, “Українські Карпати”, “Львів”. Територія України детально
відображена на багатьох картах і в атласах СРСР цього часу.

В 1992 році видано атлас “Українці. Східна діаспора”, 1993-му – серію
карт “Україна. Природне середовище та людина”. Шкільний курс географії
забезпечується низкою настінних карт материків, України та атласами для
3-8-х класів. У 80-90-х роках видано навчально-довідкові атласи
краєзнавчого типу Донецької, Рівненської, Івано-Франківської,
Львівської, Закарпатської, Київської та інших областей.
Топографо-геодезичні та картографічні роботи виконуються під егідою
Управління геодезії, картографії та кадастру (Укргеодезкарта) та
створеного у 1991 році Інституту географії НАНУ. Основними центрами
картографічних досліджень стали Рада по розміщенню продуктивних сил,
Національний університет ім. Т.Шевченка (Київ), Харківський, Львівський,
Чернівецький,

Сімферопольський, Дніпропетровський університети, Київський та
Волинський педагогічні університети, Вінницький та Тернопільський
педінститути.

Картографічна продукція випускається на Вінницькій державній
картфабриці. Для забезпечення сучасних знімальних робіт і робіт по
обновленню загально географічних й тематичних карт та створенню нових їх
типів у 1995р. запущено перший український супутник “Січ-1”.

Важливим завданням перспективного розвитку української картографії є:

а) подальші територіальні пошуки з метою дослідження галузевих
(компонентних) систем реальних об’єктів і територіальних систем, а також
їх картографування для розв’язання проблем управління раціональним
природокористуванням, господарства і соціальної сфери;

б) розробка наукових основ системного картографування і картографічного
моделювання, пошуки нових видів і типів карт, які глибоко і всесторонньо
відображали б взаємозв’язки і динаміку природних і соціально-економічних
явищ;

в) розробка пакетів програм для автоматизованого створення
інвентаризаційних карт на основі статистичних даних;

г) широке використання матеріалів космічного знімання;

ґ) формування нових напрямків тематичного картографування –
еколого-географічного, медико-географічного, раціонального
природокористування тощо.

Список використаної літератури

1. Картография с основами топографии (под ред. Г.Ю.Грюнберга) – М.
Просвещение, 1991 – 368с.

2. Жупанський ЯЛ. Історія географії в Україні. Львів, Світ, 1997р.

3. Салищев К.А. Картоведение – М. Изд. МГУ, 1982 -408с.

4. Салищев К.А. Картография – М. Высшая школа, 1982 -272с.

5. Справочник по картографии – М. Недра, 1988 – 428с.

6. Топография с основами геодезии (Под ред. С.Марченко и А.П.Божок) – М.
Высшая школа, 1986 – 304с.

7. Топографія з основами геодезії (за ред. А.П.Божок) – К. Вища школа,
1995 – 275с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020