Реферат
на тему:
Серії, карт. Географічні атласи. Геоінформаційне картографування
1. Серії, карт. Географічні атласи
2. Геоінформаційне картографування
1. Серії, карт. Географічні атласи
Карти видають окремими серіями. Єдність карт у серії може базуватися на
двох ознаках: 1) серії першого виду утворюють карти різних територій із
одноманітним змістом; 2) серії другого виду утворюють карти різного
змісту, але однієї і тієї ж території.
При виданні карт серії першого виду передбачається, що кожна карта серії
буде використовуватися незалежно від інших. Ця серія ділиться на два
підвиди: до першого відносять “карти, побудовані в одному масштабі так,
щоб вони утворили в сукупності неперервне зображення значної частини
земної поверхні; до другого – карти, побудовані теж в одному масштабі,
але в сукупності не дають суцільного зображення тієї території, частини
якої показані на кожній із них.
Серії другого виду будуються за іншим принципом. Серію складають карти,
на яких зображена одна і та ж територія, але кожна карта відрізняється
змістом. В серії можуть бути і тематичні і загальногеографічні карти.
Вони дають детальну і різносторонню характеристику території, яку не
можна передати на одній карті. Тематичні карти цієї серії важливі не
самі по собі, а у” співставленні між собою.
Карти серії, об’єднані єдністю території, будують в одній картографічній
проекції, в одному масштабі, вони мають однакові рамки і однотипну
компановку, як правило, однорідну географічну основу, а у тематичних
карт – узгоджене спеціальне навантаження. Є серії карт, об’єднанні
обидвома ознаками (і змістом, і територією) – серія настінних карт
материків.
Атласом – називають систематизоване зібрання географічних карт,
виконаних за єдиною програмою як цілісний твір. Атлас включає в себе
систему карт, органічно ув’язаних між собою. Основними особливостями
атласів є наступні: 1) цілісність, яка визначається повнотою та
внутрішньою єдністю карт; 2) внутрішня єдність, яка розуміється як
взаємопов’язаність, узгодженість та зручність співставлення карт.
Атласи вміщують, окрім карт, таблиці, тексти, фото, описи, профілі,
малюнки, довідково-статистичні дані.
Певне групування карт в атласі та послідовність розділів за певною
темою, розміщення легенди, тексту, пояснювальних таблиць та інших
зображень, інших складових частин називається структурою атласу.
Багатство видів і типів атласів потребує їх класифікації. Атласи
групують за:
– територіальним охопленням: атласи світу (всесвітні), атласи окремих
материків та їх частин, атласи окремих держав, регіональні атласи
(частин країн, окремих областей, провінцій, штатів, районів), атласи
міст; аналогічний поділ атласів для акваторій (атласи океанів,
океанічних басейнів, морів тощо);
– тематикою: загально географічні, фізико-географічні (вузько галузеві,
комплексні галузеві, комплексні), загальні комплексні;
– призначенням: навчальні, навчально-довідкові, науково-довідкові,
туристські, дорожні, військові, краєзнавчі;
– величиною (форматом): великі, середні, малі (кишенькові).
2. Геоінформаційне картографування
В теперішній час геоінформаційне картографування починає займати
центральне положення в картографуванні і обробці географічних і
картографічних даних. Будь-які природні і соціально-економічні явища
служать об’єктом картографічних досліджень.
Залежно від технологічних особливостей всі інформаційні технології для
геоінформаційного картографування можна поділити на кілька груп:
До непросторових технологій відносяться всі інформаційні системи, які не
використовують просторову інформацію (тобто електронну карту). Серед них
можна виділити комп’ютерні бази даних, інформаційно-довідкові системи,
електронні таблиці, офісні системи.
Найсучаснішим видом інформаційних систем є географічні інформаційні
системи (ГІС).
ГІС – це програмно-технологічний комплекс, який забезпечує
автоматизований збір , обробку та аналіз просторово координованої
інформації. У найбільш узагальненому вигляді ГІС складається з двох баз
даних:
1) картографічної;
2) семантичної,
а також підсистем маніпулювання цими даними.
Графічна база даних формується на основі однієї або декількох
електронних карт, які вводяться в комп’ютер методом дігіталізації
(оцифровки) або сканування паперових носіїв.
> @ † |
5.5eeeeeYeeeeeeeeeeeeeeeeeee
рафічною базою даних. Серед підсистем маніпулювання картографічними та
семантичними даними можна виділити підсистему:
– збору даних;
– зберігання та вибірки даних;
– маніпулювання даних та їх аналізу;
– виводу даних.
Початок розвитку ГІС можна віднести до 60-х pp. Одну з перших ГІС було
створено в міністерстві лісового господарства та сільського розвитку
Канади з метою класифікації та нанесення на карту земельних ресурсів.
На сьогодні ГІС застосовується майже у всіх галузях господарства. Серед
головних сфер застосування ГІС можна виділити:
– оцінку природних умов та ресурсів;
– геологію добування корисних копалин;
– навігацію;
– метеорологію;
– екологію;
– земельний кадастр та оцінку землі;
– бізнес та маркетинг;
– транспорт та інженерна інфраструктура;
– містобудування;
– географія;
– військова справа.
Перші ГІС були просто базами географічних даних, які використовувались
для зберігання первинних документів, найпростішої їх обробки та
складання загальних звітів. В подальшому у зв’язку з інтенсивним
розвитком обчислювальної техніки та зростанням потреб з боку різних
класів користувачів у роботі з електронними картами ГІС технології
пережили потужний розвиток. На сьогодні у світі розробкою програмного
забезпечення для ГІС займається велика кількість компаній і фірм.
Найбільш відомими серед них є фірма ESRI (до 40% світового продажу) і
INTERGRAPH (до 30% світового продажу).
Програмне забезпечення разом із технічним обладнанням складає лише 20%
вартості ГІС. Основною складовою сучасної ГІС є дані. В Україні ГІС
системи та технології активно започаткувалися лише в 80 pp., що було
пов’язане з виконанням таких робіт, як економічна оцінка міських земель
та міський кадастр.
Можна виділити три етапи розвитку ГІС в Україні:
1. Кінець 80-х початок 1993 року – активне створювання програмних
засобів, що використовували в основному просту технічну базу та були
орієнтовані на локальних користувачів. Повноцінними ГІС їх назвати не
можна.
2. 1993-1995рр. – проникнення в Україну ліцензованих зарубіжних,
продуктів фірми ESRI, INTERGRAPH, MapINFO, значне підвищення технічної
бази, частково робочі станції. Коло користувачів ГІС значно
розширяється.
3. Із 1995р. до сьогодні – формування активного ринку ГІС і
користувачів, поява мережевих варіантів роботи з ГІС, використання
INTERNET-технологій.
Більшість українських програм через їх низьку конкурентну спроможність
сходять з арени.
Таким чином, всі ГІС, що функціонують зараз в Україні можна розділити на
три групи:
1. Ліцензовані зарубіжні продукти;
2. Власні українські розробки;
3. Програмні продукти “гібриди”, які використовують платформу
зарубіжних, програм для створення власних ГІС.
Пристрої для введення даних до ГІС. Існують два шляхи створення
електронної карти у ГІС:
1) векторний;
2) растровий.
Залежно від обраного шляху застосовують той чи інший технічний пристрій.
При векторизації (оцифровці) карт використовують дегітайзер, він є
родичем графічного маніпулятора, який користувач може переміщувати по
будь-якій поверхні. Для збільшення точності потрібного пристрою в
дегітайзері використовується електронна сітка на його столику. До
столика приєднаний подібний до миші пристрій, який переміщується по
столу в різні положення. Сучасні дегітайзери можуть забезпечити
розрізнення до 0,03 мм. Із загальною точністю наближається до 0,08 мм на
точці 1×1,5 м.
Автоматичні дегітайзери або дегітайзери з відстеженням ліній мають
пристрій подібний головці зчитування програвачів компакт-дисків.
Інший шлях створення електронних карт – растровий. Для сканування
паперових карт, широкого використання набули растрові сканери.
Список літератури
1. Картография с основами топографии (под ред. Г.Ю.Грюнберга) – М.
Просвещение, 1991 – 368с.
2. Жупанський ЯЛ. Історія географії в Україні. Львів, Світ, 1997р.
3. Салищев К.А. Картоведение – М. Изд. МГУ, 1982 -408с.
4. Салищев К.А. Картография – М. Высшая школа, 1982 -272с.
5. Справочник по картографии – М. Недра, 1988 – 428с.
6. Топография с основами геодезии (Под ред. С.Марченко и А.П.Божок) – М.
Высшая школа, 1986 – 304с.
7. Топографія з основами геодезії (за ред. А.П.Божок) – К. Вища школа,
1995 – 275с.
8. Трофимов A.M., Панасик М.В. Геоинформационные системы и
проблемыуправления окружающей средой. – Казань, Изд. Казан. Ун-та 1984.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
