Всього в базі: 76934
останнє поновлення: 2014-11-21
за 7 днів додано 0

загрузка...
ГЛАВНАЯ

Loading...





© UKRREFERAT.COM 2000-2015


ПОШУК:   
UKRREFERAT.COM
найбільша колекція україномовних рефератів

реферати, курсові, дипломні:

Loading...
Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПроблема пізнання у філософії (реферат)
Автор
РозділФілософія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось29428
Скачало3307
Опис
Закачка
Реферат на тему

Проблема пізнання у філософії



План 

1. Поняття пізнання та його види.

2. Рівні та форми пізнання.

Література 

1. Поняття пізнання та його види

Проблеми пізнання досліджує розділ філософії (або філософська наука) під
назвою "гносеологія" (давньогрец. “гносис” — пізнання; “логос” — учення,
наука). Інколи цей розділ філософії іменують “епістемологія”
(давньогрец. “епістема” — знання, наука; “логос” — учення), але
здебільшого епістемологію розглядають або як теорію знання, або як
дослідження лише наукового знання. Необхідно зауважити, що гносеологія
була більше характерною для часів класичної філософії, оскільки
розглядала пізнання з позиції відстороненого спостереження, а
епістемологія – це більше явище некласичної філософії. Для нашої
філософської традиції епістемологічні студії не були характерними, проте
сьогодні саме епістемологія виходить на перший план в дослідженні
проблем знання та пізнання. Тому в даному розділі враховуються як
традиційні для нашої філософії гносеологічні підходи, так і нові віяння,
пов’язані із епістемологією.

Першим питанням гносеології є визначення природи пізнання: що є
пізнання, що штовхає людину до пізнання, чи приречена людина пізнавати?
У найзагальнішому розумінні пізнання постає як процес взаємодії
свідомості та дійсності. Але результатом такої взаємодії можуть бути
враження, почуття, певні емоції. І хоча вони також можуть бути
елементами пізнання, усе ж до останнього ми відносимо таку взаємодію
свідомості й дійсності, унаслідок якої у свідомості вибудовуються
образи, інтелектуальні моделі та конструкції, які дають змогу людині
поліпшувати свої стосунки з дійсністю, робити свої дії оптимальнішими
або ефективнішими, збільшувати свої можливості та міру свободи.

При осмисленні наведеного розуміння пізнання важливо звернути увагу на
те, що реально здійснює пізнання не свідомість сама по собі, не мозок, а
людина з усіма її життєвими проблемами, можливостями, бажаннями та
пристрастями. Цей момент входить у поняття об’єкта та суб’єкта як
вихідні поняття гносеології. Суб’єкт пізнання — це людина, що постає
вихідним пунктом життєвої та пізнавальної активності, що здобуває
знання, вибудовує теорії та концепції, зберігає та історично передає їх
новим поколінням. Об’єкт пізнання — фрагмент (частина) будь-якої
реальності (природної, соціальної, суб’єктивної, розумової, душевної та
ін.), який не збігається у цей момент з інтелектом, що пізнає, та на
який спрямована пізнавальна активність. Таке розуміння суб’єкта та
об’єкта засвідчує:

- по-перше, що об’єктом пізнання може бути будь-що, що пізнання може
набувати характеру самопізнання;

- по-друге, що суб’єкт та об’єкт співвідносні: об’єкт набуває
характеристик саме об’єкта лише у відношенні до певного суб’єкта, тоді
як останній виявляє себе лише через дію на певний об’єкт.

Мало того, сучасна гносеологія (та особливо - епістемологія) розглядає
їх як узагалі невіддільні. Отже, об’єктом може ставати лише те, що
виявляється як окрема особлива реальність у полі активної діяльності
-----> Page: 
0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]



ЗНО 2015 на zno.br.com.ua.
Картинки, Приколы, Истории в ibigdan!

загрузка...








Loading...