.

Оцінка хімічної та радіаційної обстановки у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часу (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
2 10955
Скачать документ

Реферат на тему

Оцінка хімічної та радіаційної обстановки у надзвичайних ситуаціях
мирного та воєнного часу

План

1. Оцінка радіаційної обстановки.

2. Оцінка хімічної обстановки при аваріях на хімічно небезпечних
об’єктах

1. Оцінка радіаційної обстановки.

Методи прогнозування

Радіаційна обстановка складається на території адміністративного району,
населеного пункту чи об’єкта в результаті радіоактивного зараження
місцевості і всіх розташованих на ній предметів і вимагає вживання
визначених заходів захисту, що виключають чи зменшують радіаційні втрати
серед населення.

Радіаційна обстановка може бути виявлена й оцінена методом
прогнозування. Це так називана передбачувана, чи прогнозована,
обстановка.

Під оцінкою радіаційної обстановки розуміється рішення основних задач по
різних варіантах дій формувань, а також виробничої діяльності об’єкта в
умовах радіоактивного зараження, аналізу отриманих результатів і вибору
найбільш доцільних варіантів дій, при яких виключаються радіаційні
втрати. Оцінка відбувається за результатами прогнозування наслідків
застосування ядерної зброї і за даними радіаційної розвідки.

Оскільки процес формування радіоактивних слідів триває кілька годин, то
попередньо проводять оцінку радіаційної обстановки за результатами
прогнозування радіоактивного зараження місцевості. Ці дані дозволяють
завчасно, тобто до підходу радіоактивної хмари до об’єкта, провести
заходи щодо захисту населення, робітників, службовців, підготовці
підприємства до переходу на режим роботи в умовах радіоактивного
зараження, підготовці протирадіаційних укриттів і засобів
індивідуального захисту.

Вихідні дані для прогнозування рівнів радіоактивного зараження:

час здійснення ядерного вибуху;

координати здійснення ядерного вибуху;

вид і потужність вибуху;

напрямок і швидкість середнього вітру.

Тільки достовірні дані про радіоактивне зараження, отримані органами
розвідки за допомогою дозиметричних приладів, дозволяють об’єктивно
оцінити радіаційну обстановку. На об’єкті розвідка ведеться постами
радіаційного спостереження, ланками і групами радіаційної розвідки. Вони
встановлюють початок радіоактивного зараження, вимірюють рівні радіації
й іноді визначають час наземного ядерного вибуху. Отримані дані про
рівні радіації і часу вимірів заносяться до журналу радіаційної розвідки
і спостереження. По нанесеним на схеми рівням радіації можна провести
границі зон радіоактивного зараження.

Ступінь небезпеки і можливий вплив наслідків радіоактивного зараження
оцінюються шляхом розрахунку експозиційних доз випромінювання, з обліком
яких визначаються:

можливі радіаційні втрати;

припустима тривалість перебування людей на зараженій місцевості;

час початку і тривалість проведення рятувальних і невідкладних
аварійно-відбудовних робіт на зараженій місцевості;

припустимий час початку подолання ділянок радіоактивного зараження;

режими захисту робітників, службовців і виробничій діяльності об’єктів і
т.д.

Методика оцінки радіаційної обстановки

Основні вихідні дані для оцінки радіаційної обстановки:

час ядерного вибуху;

від якого відбулося радіоактивне зараження;

рівні радіації і час їхнього виміру;

значення коефіцієнтів ослаблення радіації і припустимих доз
випромінювання.

При виконанні розрахунків, зв’язаних з виявленням і оцінкою радіаційної
обстановки, використовують аналітичні, графічні і табличні залежності, а
також дозиметричні і розрахункові лінійки.

Таблиця 1

Найменування укриттів і транспортних засобів або умови дії населення
Косл

Відкрите розташування на місцевості

ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ

Автомобілі й автобуси

Залізничні платформи

Криті вагони

Пасажирські вагони, локомотиви

ПРОМИСЛОВІ Й АДМІНІСТРАТИВНІ БУДИНКИ

Виробничі одноповерхові будинки (цеху)

Виробничі й адміністративні триповерхові будинки

ЖИТЛОВІ КАМ’ЯНІ БУДИНКИ

Одноповерхові

Підвал

Двоповерхові

Підвал

Триповерхові

Підвал

П’ятиповерхові

Підвал

ЖИТЛОВІ ДЕРЕВ’ЯНІ БУДИНКИ

Одноповерхові

Підвал

Двоповерхові

Підвал

У СЕРЕДНЬОМУ ДЛЯ НАСЕЛЕННЯ

Міського

Сільського 1

2

1,5

2

3

7

6

10

40

15

100

20

400

27

400

2

7

8

12

8

4

При вирішенні задач по оцінці радіаційної обстановки звичайно приводять
рівні радіації на 1 годину після вибуху. При цьому можуть зустрітися два
варіанти: коли час вибуху відомо і коли воно невідомо.

Для розрахунків можливих експозиційних доз випромінювання при діях на
місцевості, зараженої радіоактивними речовинами, потрібна інформація про
рівні радіації, тривалості перебування людей на зараженій місцевості і
ступені захищеності. Ступінь захищеності характеризується коефіцієнтом
ослаблення експозиційної дози радіації Кпосл значення якого для будинків
і транспортних засобів приведені в Таблиці 1.

У штабах ЦО маються таблиці, по яких за рівнем радіації, часу після
вибуху і часу перебування визначається експозиційна доза випромінювання.
У Таблиці 2 приведені експозиційні дози випромінювання тільки для рівня
радіації 100 Р/год на 1 годину після ядерного вибуху. Щоб визначити
експозиційну дозу випромінювання для іншого значення рівня радіації на 1
годину після вибуху, необхідно знайдену по таблиці експозиційну дозу,
отриману за зазначений час перебування з початку опромінення після
вибуху, помножити на відношення P1/100, де P1 – фактичний рівень
радіації на 1 годину після вибуху.

Таблиця 2

Час початку опромінення з моменту вибуху, год. Час перебування, год.

1 2 3 4 6 8 10 11 12

Експозиційні дози опромінення (Р), що можуть бути отримані на відкритій
місцевості при рівні радіації 100 Р/год на 1 годину після ЯВ

0,5 113,0 158,0 186,0 204,0 231,0 249,0 262,0 273,0 310,0

1 64,8 98,8 121,0 138,0 161,0 178,0 190,0 201,0 237,0

2 34,0 56,4 72,8 85,8 105,0 119,0 131,0 140,0 174,0

4 16,4 29,4 40,2 49,2 63,4 74,7 83,8 91,6 122,0

6 10,6 19,4 27,0 33,8 45,0 54,2 62,0 68,7 96,6

8 7,6 14,4 20,4 25,6 34,8 42,6 49,3 55,1 80,5

10 6,0 11,2 16,0 20,4 28,2 34,9 40,7 46,0 69,4

12 4,8 9,2 13,2 17,0 23,7 29,5 34,8 39,6 60,8

24 2,2 4,3 6,????????????????

По численним даним, зібраним у Хіросімі і Нагасакі, відзначені наступні
ступені враження людей після впливу на них однократних доз
випромінювання:

1100 – 5000 Р – 100% смертність протягом одного тижня;

550 – 750 Р – смертність майже 100%; невелика кількість людей, що
залишилися в живих, видужує на протязі приблизно 6 місяців;

400 – 550 Р – всі уражені занедужують променевою хворобою; смертність
близько 50%;

270 – 330 Р – майже всі уражені занедужують променевий хворобою;
смертність 20%;

180 – 220 Р – 50% уражених занедужують променевою хворобою;

130 – 170 Р – 25% уражених занедужують променевою хворобою;

80 – 120 Р – 10% уражених почуває нездужання й утома без серйозної
втрати працездатності;

0 – 50 Р –- відсутність ознак поразки.

Якщо ж період опромінення буде більше чотирьох діб, то в опроміненому
організмі починають протікати процеси відновлення уражених кліток.
Ефективність впливу на організм людини однократної дози випромінювання з
часом після опромінення складає через: 1 тиждень – 90%, 3 тижня – 60%, 1
місяць – 50%, 3 місяці – 12%. Наприклад, якщо люди були опромінені
експозиційною дозою 30P три тижні назад, то залишкова доза радіації
складає 30 Х 0,6 = 18 Р. Таким чином, знаючи можливі дози
випромінювання і ступінь поразки ними людей, можна визначити ймовірні
втрати серед населення.

Під режимом захисту робітників, службовців і виробничої діяльності
об’єкта розуміється порядок застосування засобів і способів захисту
людей, що передбачає максимальне зменшення можливих експозиційних доз
випромінювання і найбільш доцільні їхні дії в зоні радіоактивного
зараження.

Режими захисту для різних рівнів радіації й умов виробничої діяльності,
користаючись розрахунковими формулами, визначають у мирний час, тобто до
радіоактивного зараження території об’єкта.

Визначення припустимого часу початку подолання зон (ділянок)
радіоактивного зараження виробляється на підставі даних радіаційної
розвідки по рівнях радіації на маршруті руху і заданій експозиційній
дозі випромінювання.

??B

?

?

c

TH

??

4

4

aekd?

5

5

n?b?ooooooooooooooocoooooooooo

зпосереднього радіоактивного зараження території об’єкта.

2. Оцінка хімічної обстановки при аваріях на хімічно небезпечних
об’єктах

У світі використовується у промисловості, сільському господарстві і для
побутових цілей близько 6 млн. токсичних речовин, 60 тис. із яких
виробляється у великих кількостях, в тому числі більше 500 речовин, які
відносяться до групи сильно-діючих отруйних речовин (СДОР) – найбільш
токсичних для людей.

Сильно діючі отруйні речовини – це такі речовини, або сполуки, які при
певній кількості, що перебільшує граничне допустимі величини
концентрації (щільності зараження), проявляють Шкідливу дію на людей,
тварин і рослин і викликають у них ураження різного ступеня важкості.

Об’єкти, на яких використовуються СДОР, є потенційкими джерелами
техногенної небезпеки – це хімічно небезпечні об’єкти (ХНО).

Хімічно небезпечні об’єкти – об’єкти господарювання, при аваріях або
зруйнуванні яких можуть стати техногенні небезпеки з масовим ураженням
людей і навколишнього, середовища СДОР.

У господарстві.У країни функціонує більше 1500 хімічно небезпечних
об’єктів, в зоні розміщення яких проживає близько 22 млн. осіб. На
кожному ХНО знаходиться в середньому 3-15-ти добовий запас СДОР, щоможе
зберігатися в місткостях під великим тиском (до 100 атм.), в
ізотермічних сховищах, або в закритих ємностях під атмосферним тиском і
температурі навколишнього середовища.

Аварія на ХНО створює значну небезпеку як для виробничого персоналу, так
і для населення. Величина цієї небезпеки тим більша, чим вище ступінь
токсичної СДОР.

Для кількісної характеристики токсичних властивостей СДОР при їх дії
через органи дихання людини застосовується таке поняття, як токсична
доза. Визначаються чотири токсодози (граничне допустима, середня
порогова, середня вивідна і смертельна).

У зв’язку з тим, що токсична доза є добутком концентрації парів на
експозицію (час дії парів на організм), основним параметром, за яким
практично оцінюють ступінь зараження приземного шару атмосфери СДОР, є
концентрація їх парів у повітрі.

При оцінці хімічної обстановки використовують наступні основні поняття:

Зона зараження СДОР – це територія, на якій концентрація СДОР досягає
величин, які небезпечні для здоров’я і життя людей.

Глибина зараження – максимальна протяжність відповідної площі зараження
за межами місця аварії.

Глибина розповсюдження – максимальна протяжність зони розповсюдження
первинної або вторинної хмари СДОР.

Зона розповсюдження – площа хімічного зараження повітря за межами району
аварії, що створюється внаслідок розповсюдження хмари СДОР за напрямком
вітру.

Тривалість хімічного зараження – це час випаровування СДОР, протягом
якого існує небезпека ураження людей.

Первинна хмара СДОР – це пароподібна частина СДОР,’яка. виникає
внаслідок миттєвого переходу (1-2 хв.) в атмосферу частини. СДОР з
ємності при ії руйнуванні.

Вторинна хмара СДОР – це хмара, що виникає внаслідок випаровування
речовини з підстильної поверхні.

Еквівалентна кількість СДОР – така кількість хлору, масштаби зараження
якою (при інверсії) еквівалентні масштабам зараження кількістю СДОР, що
перейшло в первинну (вторинну) хмару.

Під хімічною обстановкою при аваріях на хімічно небезпечних. об’єктах
(ХНО) розуміють ступінь хімічного забруднення атмосфери і місцевості, що
впливають на життєдіяльність населення і проведення аварійно-рятувальних
та відновлювальних робіт.

Прогнозування і оцінка хімічної обстановки включає вирішення таких
завдань:

– визначення напрямку осі сліду хмари викиду хімічних речовин, внаслідок
аварії або руйнування технологічного обладнання чи ємностей для
зберігання СДОР, за метеоданими;

– визначення розмірів зон забруднення, місцевості за очікуваними
значеннями доз ураження;

– визначення прогнозування глибини зони ураження СДОР;

– визначення площі ураження СДОР;

– визначення часу підходу зараженого повітря до об’єкта і тривалості дії
ураження СДОР;

– визначення можливих уражень людей, що знаходяться в осередку
зараження;

– порядок нанесення зон ураження на карти і схеми. Прогнозування
розподіляється на довгострокове і оперативне. Довгострокове
прогнозування здійснюється заздалегідь для визначення можливих
масштабів зараження, сил і засобів, які залучатимуться для ліквідації
наслідків аварії, складання планів запобігання аваріям.

Вихідні дані:

– вид СДОР і його загальна кількість;

– кількість СДОР у кожній міскості;

– середня щільність населення для даної місцевості;

– метереологічні дані;

– ступінь заповнення ємностей,

При виникненні вогнища хімічного ураження негайно оповіщаються сигналом
«Хімічна тривога» робітники, службовці і населення, що знаходяться в
зоні зараження й у районах, яким загрожує небезпека зараження.
Висилається радіаційна і хімічна, а також медична розвідка для уточнення
місця, часу, способу і типу застосованих супротивником отруйних речовин,
визначення границь вогнища ураження і напрямки поширення зараженого
повітря. Підготовляються формування для проведення рятувальних робіт. На
підставі даних, отриманих від розвідки й інших джерел, начальник
цивільної оборони об’єкта приймає рішення, особисто організує проведення
рятувальних робіт і заходів щодо ліквідації хімічного зараження.

Для проведення рятувальних робіт у першу чергу залучаються: санітарні
дружини, зведені загони (команди, групи), команди (групи)
знезаражування, формування механізації. При постановці задач указуються:

– санітарним дружинам і рятувальним формуванням – ділянки і місця робіт;
виділюваний транспорт; порядок надання першої медичної допомоги, виносу
і навантаження уражених на транспорт, евакуації їх з вогнища хімічного
ураження;

– зведеним загонам (командам) і формуванням ПР і ПХЗ – засобу посилення,
ділянки рятувальних робіт і місця усунення аварій на комунікаціях зі
СДЯВ, дегазації місцевості і споруджень;

– командам (групам) знезаражування-засобу посилення, ділянки місцевості
й об’єкти, що підлягають дегазації; порядок і способи дегазації; пункти
готування розчинів, що дегазують, і зарядки машин; час початку і
закінчення робіт;

– формуванням механізації – ділянки (місця) пристрою загороджувальних
валів, канав, що обмежують розтікання СДЯВ, час початку і кінця робіт.

Крім цього, усім формуванням указуються: місця забору води для
санітарно-технічних нестатків, пункти спеціальної обробки; пункт збору і
порядок дій після виконання задачі.

Командири формувань після одержання задачі на проведення рятувальних
робіт у вогнищі хімічного ураження ставлять задачі командирам
підрозділів і вводять з урахуванням обстановки формування у вогнище
ураження.

Слідом за розвідкою вводяться санітарні дружини, формування ПР і ПХЗ,
охорони суспільного порядку й ін. Особовий склад формування
забезпечується засобами індивідуального захисту, антидотами,
індивідуальними протихімічними пакетами, він повинний бути добре
навчений для дій у вогнищах ураження.

У вогнищі хімічного ураження насамперед виявляється допомога ураженим,
проводиться їхнє сортування й організується евакуація в медичні
установи. Вогнище ураження оцепляется – проводиться знезаражування
місцевості, транспорту, споруджень, а також санітарна обробка. У першу
чергу вдягаються протигази на уражених, їм виявляється перша медична
допомога, вводяться антидоти.

Формування знезаражування дегазують проїзди і проходи, територію,
спорудження, техніку і цим забезпечують дії інших формувань, а також
висновок населення з вогнища хімічного ураження.

Варто завжди враховувати, що при проведенні рятувальних робіт у вогнищі
хімічного ураження можливий застій зараженого повітря в підземних
спорудженнях, приміщеннях, замкнутих кварталах, парках, скверах, а також
поширення його по трубопроводах і тунелям. Тому після завершення
рятувальних чи робіт зміни формування направляються на пункти
спеціальної обробки. Ці пункти звичайно розгортаються на незараженій
місцевості і поблизу маршрутів виходу формувань і населення.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020