Реферат на тему:
Використання омонімії та полісемії у газетних текстах
Лексико-семантична система української мови 2-ї половини 80-х років ХХ
– початку ХХІ ст. зазнала активного впливу суспільно-економічних,
науково-технічних та культурних змін у житті українського народу. Зміни
в лексичному складі української мови даного періоду зумовлені,
передусім, суперечностями між можливостями відповідним чином
структурованого словника й суспільно-політичними та науково-технічними
умовами життя, прагненням народу передати свої думки, почуття більш
адекватно. З’являється природне прагнення виробити нові засоби
вираження, нові форми образності, а також реабілітувати ті, які до
недавнього часу з різних причин перебували у пасивному словнику.
Мова засобів масової інформації, зокрема газети, якнайшвидше і
найповніше відображає всі семантичні зрушення, які відбуваються у
лексичній системі української мови. Тому в сучасному мовознавстві
зростає інтерес до вивчення мови газетно-інформаційного стилю.
Дослідники звертають увагу на значну кількість лексичних новацій у мові
періодичних видань, що поповнюються як запозиченнями з інших мов, так і
жаргонізмами українського чи російського походження [1]; аналізують
фонематичні, морфологічні, формотворчі варіанти слів, які переважно
співіснують не диференціюючись; проте можна передбачити, що згодом вони
будуть семантично і стилістично розподібнюватися або зникатимуть як
надлишкові виразові форми [2]. Розгляду новотворів у мові засобів
масової інформації присвячені роботи О.Стишова, який подає детальну
характеристику частковим, ініціальним та комбінованим групам абревіатур,
що активно функціонують у газетній мові [3], та О.Красовської, яка
аналізує творення ситуативних лексем-оказіоналізмів, а також виділяє
серед неологізмів назви різних часових періодів [4].
У даній статті розглядаються особливості функціонування омонімів та
полісемантичних слів у газетних текстах. Проблеми розмежування омонімії
та полісемії висвітлені у працях В.Абаєва [5], В.Виноградова [6],
М.Фальковича [7].
Опираючись на концепції даних мовознавців, омонімами визначаємо такі
слова, однакові за звучанням, які належать як до однієї, так і до різних
частин мови, що мають різні морфологічні характеристики, утворюють різні
словотворчі гнізда і мають різну семантику.
У газетних текстах найчастіше використовуються повні лексичні омоніми,
що виражають абсолютно різні значення. Наприклад, “Отже, і Рівному, і
області істотно не вистачає кваліфікованих кадрів у галузі архітектури і
будівництва” (УМ, 4 липня 2003 р.); “Недавно один із кінознавців ще раз
уважно переглянув кілька знаменитих кадрів ходи Льва Толстого на камеру”
(УМ, 31 липня 2003 р.), де кадр – те, що і кадровик – кадровий працівник
будь-якого підприємства, установи, організації (СУМ, ІV, 69), кадр –
окремий знімок на кіно- та фотоплівці (СУМ, ІV, 69).
Неповні лексичні омоніми, у яких збігається лише частина форм,
трапляються у газетних текстах рідше. Наприклад: “… студія ”Дебют на
Довженка” майже не випускає фільмів, а її колектив перебуває у стані
повної депресії” (УМ, 26 липня 2003 р.); і “Наукові студії пана
Леонгарда знайшли пошанування й у країнах Східної Європи” (УМ, 23
березня 2004 р.), де студія – “колектив творчих і технічних працівників,
які створюють кінофільми” (ВТС, 1209), студії – “ретельне вивчення,
дослідження чого-небудь або навчання десь” (ВТС, 1209).
Значно частіше у мові засобів масової інформації зустрічаємо омоформи,
омофони й омографи. Так, омоформи можуть вживатися як у різних, так і в
одному контексті для створення відповідного відтінку емоційного-оцінного
забарвлення. Наприклад: “Правда ж, ви хочете знати правду?” (УМ, 1
серпня 2003 р.) або “Чи не правда, дивно: ще не почалася закупівля зерна
нового врожаю, а ціни на основні продукти харчування підвищилися.
Начебто кінь і віз помінялися місцями” (УМ, 1 серпня 2003 р.);
“Розбудила сина, щоб віз Валерія у лікарню” (УМ, 14 серпня 2003 р.) і “У
Європу без віз?” (УМ, 10 липня 2003 р.)
Кількість омофонів в українській мові обмежена, проте вони досить
активно функціонують у газетному тексті. Наприклад: “Колектив
мелітопольського навчально-виховного комплексу № 16 днями долучився до
голосу землян, адресованого вірогідним мешканцям планет у п’яти сузір’ях
– Персея, Рака, Великої Ведмедиці, Оріона і Кассіопеї” (УМ, 23 липня
2003 р.) і “Минулого року майже 835 тисяч європейців померли від раку”
(УМ, 19 серпня 2003 р.); або “Сьогодні тур на Місяць чи Венеру –
все-таки виняток із правил, завтра – як знати? (УМ, 2 липня 2003 р.) і
“… а головне, підкреслюють медики, у них народилося за цей час десять
здорових гарних діток, найменшенькій ще не виповнився й місяць” (УК, 6
березня 2004 р.)
Значного поширення у мові преси набувають і омографи. Наприклад: “Ніхто
не спростовує той факт, що колись Чорне море було прісним озером, а
потім його затопили води Середземного моря… До останнього часу
більшість експертів стверджували, що “експансія” солоної води мала місце
9 тисяч років тому” (УМ, 25 липня 2003 р.)
У полемічно загострених творах омонімія, як і полісемія,
використовується як стилістичний засіб для створення каламбурів: “Друга
прем’єра нашого прем’єра”, “Як погасили ЯК?”, “Кожна партія грає свою
партію” тощо.
Значний стилістичний ефект досягається під час поєднання в одному
контексті омонімів з вільним і фразеологічно зв’язаним значеннями, що
виникли внаслідок розпаду семантичної єдності. Наприклад: “Перевертні”
прочісують другорядні нічні клуби … дають номер і зникають. Ці діячі
вже так знахабніли, що навіть автографи дають від імені Андрія
Данилка… Та цей номер не пройде…” (УМ, 23 липня 2003 р.).
Широко вживаються в газетному тексті омоніми-перифрази. Їх виникнення
пов’язане, по-перше, зі збігом звукового й компонентного складу різних
за своїм значенням і характером сполучень слів або, по-друге, з
утворенням омонімічних перифраз внаслідок розширення і розпаду на
омоніми багатозначного перифрастичного звороту. Провідна роль в
утворенні перифраз-омонімів належить першому типу. Хоча, як відзначають
дослідники, окремі перифрастичні звороти можуть трактуватися і як один
комплекс із двома-трьома значеннями, і як дві-три різні перифрази, що
збігаються за своїм звуковим складом, але перифрастично позначають різні
явища дійсності [8].
Поява перифраз-омонімів унаслідок семантичного розпаду багатозначного
перифрастичного звороту в мові преси спостерігається рідко, що
обумовлено взагалі обмеженою кількістю полісемантичних перифраз.
Наприклад: “Коли почали перевіряти заяви, то тільки за минулорічний
грудень хабарник у білому халаті наскладав собі у кишеню 2500 гривень”
(УМ, 24 лютого 2004 р.) і “… австрійські люди в білих халатах
відмовилися прийняти отару назад, оскільки побоюються поширення епідемії
серед свого поголів’я овець” (УМ, 25 жовтня 2003 р.). Тут значення
перифрази люди в білих халатах (лікарі) розширилося до зовнішньої межі
поняття “медичний працівник”, а в іншому випадку вживається у значенні
“працівники тваринницьких ферм”.
Слід зауважити, що омонімія у перифрастиці відрізняється від лексичної
омонімії наявністю спільного чи подібного значення опорного компонента.
Так, усі поняття, що позначаються перифразою біле золото – “бавовна”,
“енергія води”, “цукор”, “сніг”, об’єднуються спільною семою ”те, що
цінується на вагу золота” (КСП, 18). Наприклад: “Біле золото” (а воно
дійсно золото, бо ціна на цукор постійно зростає) проходить тривалий час
обробки, поки потрапить з поля до споживача” (УМ, 22 липня 2003 р.);
“… тоді “біле золото” фермери віддають Путилчанській фабриці з
переробки бавовни, виробничі потужності якої зараз дозволяють збільшити
у кілька разів випуск дублянок, рукавичок, шарфів, шкарпеток” (УМ, 25
вересня 2003 р.).
Більшість омонімів сучасної української мови належить до активної
лексики. Проте серед омонімічних пар, до яких часто звертаються
журналісти, є й застарілі компоненти: чайка – птах і чайка – човен у
запорізьких козаків, лікнеп – позитивне: “ліквідація неписьменності,
просвітництво” і лікнеп – негативне: “боротьба” з великою кількістю
грошей”. Наприклад: “Черговий лікнеп для довірливих влаштовують у Сумах
дві підприємливі жінки. Вже зареєстровано кілька випадків, як вони
з’являються у квартирах сумчан, представляються працівниками відділу
соціального забезпечення і викрадають гроші” (УМ, 17 липня 2003 р.).
Таке використання застарілих слів найчастіше підпорядковується меті не
тільки передати інформацію, а й застерегти читачів від повторення
подібних ситуацій.
Для вираження позитивної чи негативної оцінки у мові преси часто
застосовують і багатозначні слова, переважна більшість яких вживається
зі звичною загальнонародною семантикою. Творення нових значень слів у
відповідних контекстах ґрунтується на метафоричних та метонімічних
відношеннях. Наприклад: “Речовий ринок на Троєщині… Поблукавши трохи
рядами, я все ж знайшла балакучу дівчину, яка торгує шкірою. Вона
дохідливо, на прикладі дублянки саме мого розміру, пояснила основні
принципи ціноутворення на сьогоднішній момент” (Д, 26 вересня 1998 р.).
Явище зворотної деривації зустрічаємо при утворенні семантики слів на
зразок мило – “мильна опера”, пілот – “пілотний проект”. Наприклад:
“Мене підключили до проекту [Вікна. Огляд преси] СТБ, коли створювався
“пілот”. За цей час – а програмі ще немає й місяця – вона набула певної
форми” (Д, 11 листопада 1998 р.); “Мильними операми” їх охрестили на
заході. Просто “милом” обізвали їх ми… (Д, 30 жовтня 1998 р.)
I
?
?
>Також спостерігається еліптизація сталих сполучень на зразок поливати
брудом – поливати, знайти (мати) кінці – кінці. Наприклад: “А вона
[опозиція О. Лукашенка в Білорусі] наполягає відмовитися од російської
мови як державної, від російського інформаційного простору, через який
московські ЗМІ постійно “поливають” їхню країну” (УМ, 14 серпня 1997
р.); “Так само після вбивства голови Фонду держмайна Криму прокуратура
розбирається з великою кількістю “кінців” економічного плану” (Д, 17
жовтня 1997 р.)
Своєрідною моделлю формування лексико-семантичних варіантів
багатозначного слова є метафоризація, що реалізується за певними
закономірностями, представленими в регулярних взаємозв’язках між
порівнюваними предметами, явищами, ознаками. Найчастіше в газетних
текстах зустрічаються такі різновиди метафоричних перенесень:
1) назви, пов’язані з тваринним світом, переносяться на світ людини.
Наприклад: “… південними регіонами, які на разі увійшли в пік
курортного сезону, гасають “зграї” псевдо-Сердючок” (УМ, 23 липня 2003
р.); “Досвідчений “вовк” проколовся на фальшивому паспорті – у
Карамалака під час затримання знайшли паспорт громадянина Республіки
Болгарії на ім’я Кірова Григорія Івановича” (УМ, 31 липня 2003 р.);
“Кравченко справді міг бути виразником настроїв старої гвардії СБУ, яку
почали “шикувати” “молоді орли” після приходу до стерна Смешко” (УМ, 24
лютого 2004 р.); “… свого часу Іван Суслов мав давати “на лапу”
губернатору 50 тисяч “зелених” щомісяця за спокійне ведення
підприємницької діяльності” (УМ, 14 червня 2003 р.);
2) назви частин тіла живих істот переносяться на неживу природу.
Наприклад: “Адміральський катер Головнокомандувача ВМС України “Шулявка”
протаранив миколаївську яхту “Зоря”. Учасниця регати … прийняла свою
нагороду заздалегідь – удар у ніс” (УМ, 2 серпня 2003 р.); “При
розрідженні – ярусному формуванні – вибираємо скелети гілок, виділяємо
яруси, проріджуємо й скорочуємо деревину, що обростає” (УМ, 11 березня
2004 р.);
3) назви неживої природи (небесних світил, атмосферних явищ)
переносяться на світ людини. Наприклад: “Хмара ліквідації повисла також
над збитковими підприємствами міста” (УМ, 16 серпня 2003 р.); “У чому ж,
власне, справа, й чому доля одного державного чиновника викликала таку
бурю – лише прес-конференція в Будинку кіно тривала близько 4 годин”
(УМ, 26 липня 2003 р.); “Свою найближчу конкурентку – актрису й співачку
Міссі Еліот – латино-американська зірка випередила досить солідно” (УМ,
16 липня 2003 р.).
У мові преси останніх десятиліть помітної ваги набуває переосмислення
термінологічної лексики і давніх, власне українських слів. Так,
давньоруська лексема оберіг – “талісман, амулет” (ВТС, 635) останнім
часом у мові преси стала вживатися як суспільно-політичний термін зі
значенням “оберігач, хранитель”: “Вона тоді дуже цікаво виступала,
сказавши, що усім нам треба спускатися до Шевченка, Сковороди, Франка,
до великих композиторів, бо то – наші духовні обереги” (УК, 12 жовтня
1997 р.). Загальновживане слово діалог – “розмова між двома або кількома
особами” (СУМ, ІІ, 295) у газетному стилі набуло переносного значення
“переговори, домовленість” (ВТС, 226): “І лише через 5 років росіяни з
українцями сіли за “круглий стіл”. … Це початок українсько-російського
діалогу” (ВК, 22 вересня 1998 р.). У полісемантичному українському слові
могильник на базі значення “стародавнє кладовище” (СУМ, ІV, 773)
розвинулося нове значення “місце захоронення радіоактивних відходів”: “У
круглу копієчку “влетить” урядові України й нове виведення
електростанції [ЧАЕС] з експлуатації, і нове будівництво могильників для
поховання відпрацьованого палива” (УК, 3 листопада 1997 р.).
Семантичні інновації постають і як наслідок суспільно-політичного
переосмислення лексем інших терміносистем. Так, слово перегони, що
раніше функціонувало лише у спорті царині з семантикою “спортивні
змагання у швидкості їзди, бігу” (СУМ, VІ, 154), у мові сучасної
публіцистики активно вживається у значенні “політична боротьба за
першість”: “Зараз влада посилено думає над тим, як вийти з “великих
перегонів” 2004 року з найменшими для себе затратами” (УМ, 27 квітня
2003 р.).
Значно рідше набувають переносного значення чи термінологізуються слова
на позначення соціально-економічних понять. Найяскравішим прикладом
такого процесу може служити функціонування лексеми тінь, яка в сучасній
періодиці вживається не тільки з загальновідомою семантикою “темний
відбиток на чому-небудь від предмета”(СУМ, Х, 143), а й набуває нового
значення, поки що невідображеного у лексикографічних матеріалах, – “те,
що приховується, є незаконним, пов’язаним з нелегальним обігом,
економікою”: “За рахунок зростання економіки, фонду заробітної плати і
виходу зарплати з тіні уряд планує одержати ВВП на рівні 270 млрд.
гривень…” (УМ, 10 липня 2003 р.).
Прикметник тіньовий з розмовною семантикою – “що існує, діє незаконно;
що ухиляється від податків” зафіксований у Великому тлумачному словнику
сучасної української мови за редакцією Бусела В.Т.
У сучасних засобах масової інформації нові лексико-семантичні варіанти
багатозначних слів виникають також як наслідок детермінологізації, яка
проявляється в тому, що переосмислення зазнають не тільки окремі
терміни, межі лексичної сполучуваності яких значно розширилися, а й цілі
терміносистеми. Великою кількістю семантичних інновацій характеризується
спортивна лексика, що широко входить у загальнонародний вжиток. Так,
термін естафета – “вид командних змагань з бігу, плавання, у якому члени
команди передають на визначених етапах із рук в руки паличку” (СУМ, ІІ,
448) – часто вживається у мові преси зі значенням “продовження
чиїх-небудь традицій, починань” (ВТС, 267): “23 вересня естафету
телефонної гарячої лінії Кабінету Міністрів підхопило міністерство” (УМ,
24 вересня 2003 р.). Через активне функціонування в мові преси
загальновживаним стає також нове значення терміна раунд – “про етап,
період, цикл”: “Черговий раунд виборів до Верховної Ради” (ВК, 14 січня
2003 р.).
Подібного переосмислення зазнає і медична лексика. Так, широкого вжитку
в мові ЗМІ набуло нове значення лексеми ін’єкція – “грошові вливання,
грошова підтримка” (ВТС, 399): “Голови колгоспів вимагають … грошових
ін’єкцій” (ВК, 14 жовтня 1998 р.); або реанімуватися – “відродитися,
відновитися”: “Чи може сьогодні реанімуватися широке суспільне
захоплення комуністичними філософськими ідеями?” (Д, 26 вересня 1998
р.).
Семантичні зрушення характерні й для окремих лексем з інших
терміносистем. Так, військове генерал широко функціонує зі значенням
“керівник високого рангу, директор”: “Атомний генерал Михайло Уманець
думає про частоту струму” (Д, 4 листопада 1998 р.); камікадзе –
“японські військовослужбовці – добровільні смертники” вживається в
значенні “людина, яка ризикує чимось важливим, суттєвим” (ВТС, 412): “За
такого стану справ знаходились педагоги, не стільки новатори, скільки
“камікадзе”” (ГУ, 27 травня 1998 р.); математичне точка – вживається зі
значенням “місце розміщення пункту певного призначення” (ВТС, 1259): “Як
з’ясувалося, в Києві існує понад 70 точок продажу квітів, занесених до
Червоної книги” (УМ, 17 лютого 2004 р.); хімічне каталізатор – у
значенні “те, що впливає на швидкість суспільних змін” (СІС, 512):
“Теперішня наша інтервенція до Іраку може стати каталізатором наближення
конфлікту на Корейському півострові…” (УМ, 31 липня 2003 р.);
географічне екватор набуло загальновживаного значення “середина,
половина”: “Суперфінал національного чемпіонату волейболісток досяг
екватора” (ВК, 4 квітня 2000 р.).
Таким чином, у мові періодичних видань, зокрема в газетах, швидко,
яскраво й наочно відображаються різноманітні зміни в лексичному складі
мови, спричинені впливом суспільно-економічних, науково-технічних та
культурних змін у житті народу.
Список умовних скорочень: Періодичні видання:ВК – Вечірній Київ, ГУ –
Голос України, Д – День, УК – Українська культура, УМ – Україна Молода
Лексикографічні джерела: ВТС – Великий тлумачний словник сучасної
української мови. / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ
“Перун”, 2001; КСП – Коломієць М.П., Регушевський Є.С. Короткий словник
перифраз. – К.: Рад. шк., 1985; СІС – Словник іншомовних слів / Пустовіт
Л.О., Сюта Г.М., Скопенко О.І. – К.: Довіра, 2000; СУМ – Словник
української мови. В 11-ти томах. – К.: Наук. думка, 1970-1980.
Література:
1. Мацько Л.І. З якою лексикою вступаємо в ХХІ ст. // Урок української.
– 2000. – № 8. – С. 14-18.
2. Коць Т.А. Функціонування лексичних варіантів у засобах масової
інформації //Мовознавство. – 1997. – № 6. – С. 57-63.
3. Стишов О.А. Нові абревіатури в мові мас-медіа кінця ХХ ст. //
Мовознавство. – 2001. – № 1. – С. 33-40.
4. Красовська О.М. Неологізми в пресі та науковій термінології:
запозичення та кальки // Соціально-педагогічне забезпечення гуманної
освіти спеціального технічного профілю. – Черкаси, 1999. – С. 72-73.
5. Абаев В.И. О подаче омонимов в словаре // Вопросы языкознания. –
1957. – № 3.
6. Виноградов В.В. Об омонимии и смежных явлениях // Вопросы
языкознания. – 1960. – № 2.
7. Фалькович М.М. К вопросу об омонимии и полисемии // Вопросы
языкознания. – 1960. – № 5.
8. Євсєєва Г.П. Перифрази в мові сучасних газет (на матеріалі
українських газет 80-90-х рр. ХХ ст.): Автореф. дис. … канд. філол.
наук: 10.02.01. / Дніпропетровський національний університет. – Д.,
2002. – 20 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
