.

Повітря з синього і золотого скла (неокласик Микола Зеров) (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
280 2624
Скачать документ

Реферат

на тему:

Повітря з синього і золотого скла

(неокласик Микола Зеров)

Пісня і праця – великі дві сили!

Їм я до скону бажаю служить;

Череп розбитий –

як ляжу в могилі,

Ними лиш зможу й для

правнуків жить.

Іван Франко

Ще у першій чверті XX ст на Україні від Тараса Шевченка відрікалися,
його ганьбили, паплюжили, книжки спалювали. Щонайактивніше це
відбувалося напередодні санкціонованої тогочасними державними чинниками
антиукраїнської діяльності українофобів-енкаведистів. Широко лунали тоді
гасла, що вже “усім набридли Тарас Шевченко та гопашник Кропивницький”.
Цьому сміливо протистояв М.Зеров, його сподвижники (Филипович,
Драй-Хмара, Рильський, Клен) та інші “неокласики”,.

У боротьбі проти футуризму та інших формалістичних течій вони рішуче
закликали шанувати спадщину людства, надбану багатьма народами у різні
епохи, любити “грецьких та римських класиків, Пушкіна, Міцкевича,
Шевченка, Франка”, а не “ніспровергати” усе підряд, закохуючись усе
задовольняючою сучасністю.

Микола Костянтинович (серед друзів Костьович) Зеров народився 26 квітня
1890 року в м. Зінькові на Полтавщині. Пращури його по батьківській
лінії – чернігівці, з ніжинської округи, а по материній – полтавці.
Вчився у Зінківській школі, згодом – в Охтирській гімназії, з 1903 р. –
у Київській першій гімназії, яку 1908 р. закінчив. А вже 1912 р. Микола
Зеров закінчив історико-філологічний факультет Київського університету.
Працював спочатку в Золотопільській гімназії, а з 1917 р. в Києві. Перші
публікації відбулися в 1912 р. в педагогічному журналі “Світло”. Проте
справжня творча літературна праця розпочалася в 1919-20 рр., коли він
очолив бібліографічний журнал “Книгар”, а також тоді, коли працював у
Баришевській школі (під Києвом) вчителем історії. Хоча Миколі
Костянтиновичу й закидали про його немов би “ілюзорну відірваність від
пекучих проблем дійсності 20-30-х років”, проте поглянемо на його вірш
“Баришівка”, який є цілком сучасним і сьогодні, незважаючи на “пекучі
проблеми вже 20-х років.

З двох сторін – канавами! – дві річки:

З третьої – переліски й лани;

Посередині – базар, крамнички

І нежданий гість з старовини –

Благовіщення струнке бароко;

А навколо, де не візьме око,

Купи давніх і тісних домків

І невидимо солом’яних дахів…

Там живуть буржуї наречені –

Хазяї поважні і круті,

Гамани набиті та товсті:

В тих хатинах пироги й печені,

а в неділю – морем! – самогон…

Героїчний розмір і епічний тон!

(10.11.1920.)

Або, наприклад, такий вірш, написаний у травні 1921 р.:

І в селах плач. Герої саг і рун,

Воскресли знов аварин, гот і гун,

Орава посіпацька , гадь хоробра…

Сільської постаті останній терен, –

Усюди лемент – крик дулібських жен

Під батогом зневажливого обра.

Хіба це відірваність від сучасності, відсторонене, наївне
світосприйняття?

У 1920 р. виходить перша книжка М.Зерова “Антологія римської поезії”. Ще
в гімназії та університеті він отримав, бо настирливо прагнув цього,
фундаментальні знання з античних та західноєвропейських мов і літератур,
що сприяло його глибокому вивченню української літератури, яке знайшло
відбиття у першому випуску видання “Нове українське письменство”,
присвяченого добі Котляревського – Квітки, що вийшло з друку 1924 р.
Планувалися ще другий та третій випуск, але вони не з’явилися. Проте, в
Курсі лекцій Київського інституту народної освіти Микола Костянтинович
здійснив повний огляд нової української літератури. До “Антології” ж
увійшли переклади творів Катулла, Вергілія, Горація, Пропорція, Овідія,
Марціала.

У 1924 р. вийшла й перша книжка оригінальної поезії Зерова “Камена”,
проте і вона мала переклади з класичної латини.

Говорячи про одного з найяскравіших “неокласиків”, ми не наголошуємо на
якійсь унікальній українській неокласичності. Неокласицизм – це
літературна геопсихічна особливість світосприйняття. Вона була
німецькою, польською, російською відповіддю на породжений “зламом
століть” морально-духовний вакуум – це спроба відшукати творчу
об’єднавчу ідею Всесвіту.

Зникає він, дзвінкий і розмаїтий,

На шістдесят земних коротких літ

З грузького дна – латаття ніжний цвіт,

Щоб нам жагу безмежну напоїти…

Як тішать нас озера, гори, квіти,

Роса і теплий грім, і шепіт віт –

І людська творчість підіймає міт

У саме небо, зоряне розмите.

Та скоро попіл сутінних обслон

Спадає; глушить веселковий тон

Думок, жадань та щирого завзяття.

А дні летять, як вітер; рвуть стерню

І топлять нас. І білий цвіт латаття

Вертають на мулке і чорне дно.

До речі, вірш “Kosmos” було написано у 1931 р., а якщо додати “шістдесят
земних коротких літ”, то ми отримаємо 1991 – ну, чом не Нострадамус?

Виникнення українського неокласицизму, як української психоетнічної
мистецької оригінальності світосприйняття, – це типова соціоприродна
реакція на суспільно-політичний та духовий стан довкілля, висловлений з
характерними геопсихічними особливостями. В нашому випадку це була
реакція вторинності існування в чужорідному тілі російської літератури
або провінційної польсько-австрійської. Тому ця трансформація світової
культури у її західноєвропейському виявленні осягалась українськими
митцями із всебічним удосконаленням поетичної техніки, і найхарактерніше
те, що саме перекладу Михайло Костянтинович, як і всі неокласики,
приділяв дуже багато уваги, вважаючи його елементом своєї особистої
творчості. Він брався до тем, які мали суттєвий вплив на світову
творчість, і надавав цим текстам українського прочитання не лише
завдячуючи досконалості володіння літературною мовою, а й завдяки своєму
особистісному психоетнічному переживанню. І так робили всі неокласики,
згадаймо їхні зачудовані переклади, коли митець перепускає все через
свою психічну, етнічну, моральну особливість. Переклад є дуже суттєвим
суб’єктивним творінням, і чим духовно багатша людина береться до справи,
чим національно свідоміша особистість, чим психоетнічно виразніший
митець, тим здійснений переклад буде чарівнішим і сприйнятливішим для
суспільства.

D h ’ ? E h

??$????Z?ревський, за висловом М.Зерова, розпочинає еру нового
українського письменства. Зазвичай відстоювати це право потрібно було
дослідникам літературознавцям, бо після виходу “Енеїди” Котляревського
з’явилося кілька незначних за виконанням публікацій російською мовою на
аналогічну тему. Котляревського відстояли такі митці як М.Зеров,
О.Єфремов тощо.

У “Новому українському письменстві” автор дає цікаві характеристики,
наприклад: “Коцюбинський, Стефаник, Винниченко певно і глибоко ведуть
лінію натуралізму. Подібно до Франка, вони не бояться спиняти увагу на
найтемніших сторонах життя, особливо Стефаник  усі троє удосконалюють
свою письменницьку техніку, користуючись імпресіоністичними засобами”.
“…Коли Марко Вовчок писала свої сентиментально-романтичні оповідання,
розпочинається у нас і своєрідна етнографічно-реалістична течія, яка і
тягнеться до середини 90-х років, розвивається в писаннях
Нечуя-Левицького та Панаса Мирного”. М.Зеров дає таку періодизацію:

1. Доба класичних пережитків та сентименталізму з 1798 р. і до кінця
20-х р. XIX ст.

2. Доба романтичних поглядів – з кінця 20-х рр. до кінця 60-х.

3. Доба наївного реалізму, побутово-описового, наостанку з нахилом у бік
натуралізму – з кінця 60-х рр. до середини 90-х.

4. Доба неореалізму та неоромантизму – з середини 90-х р. до наших
днів.”

Микола Костянтинович дуже любив і досконало знав творчість Афанасія Фета
(Шеншина), Івана Франка, Лесі Українки, Валерія Брюсова, Олександра
Блока, любив він і Володимира Маяковського. Він першим познайомив
тогочасного читача із творчістю Марка Черемшини, йому належать
літературні розвідки про Чехова, Коцюбинського, Свидницького, Щоголіва,
аналіз молодих Павла Тичини та Василя Блакитного, драматургії Миколи
Куліша. М.Зеров виокремлює і глибоко досліджує діяльність Івана
Білоусова – перекладача та популяризатора Тараса Шевченка: “Культ
Шевченка у його російського перекладача набирає форм, дуже подібних до
українських народницьких”. У 1902 р. Білоусов здійснює демонстративну
панахиду по Шевченку в Москві, у “літературній” церкві “Большого
Вознесения на Никитской”, де вінчався Пушкін. Аналізуючи помилки в
перекладах, які здійснені через різне світосприйняття та психоетнічні
засади, Микола Костянтинович констатує, що “є щось зворушливе в його
сп’янілості Шевченком, в його багаторічній пропаганді “Кобзаря”. І тому
так до речі пом’янути його щиру та віддану роботу в день Шевченківських
роковин”.

Неокласики самовіддано відроджували в українській культурі тип
вченого-митця – феномен культуристичної генези людства, який вдало
поєднує в собі відчуттєве й раціональне, мистецтво й науку. Наразі самі
неокласики були людьми новітньої формації, носіями новітньої української
культури. Усі вони були новим, чарівним і чаруючим явищем, але до
несамовитості трагічним. Трагічним і хворим традиційним смертельним
донкіхотством.

“Навколо нас кати і кустодії, синедріон і кесар, і претор” – сонет
“Чистий четвер”. На відміну від Хвильового, який, як і Маланюк, боровся
проти комплексу психічного малоросійства, Зеров надавав ваги справі, яку
повинна здійснити вільна людина, але не охоплена брутальною
вседозволеністю, а розумний, свідомий українець: гордий тим, що він
творець із душею піднесеною, витонченою, знавець рідної і чужої мови,
сповнений любов’ю до них.

В галузі критики та історії української мови місце М.Зерова – поряд із
І.Франком (з яким він не завжди погоджувався) та О.Єфремовим (з яким у
нього багато і спільного, і різного: якщо О.Єфремов нагадує
Гіляровського, то Зеров – це Фет, якого він так, не соромлячись, любив).

Про неокласиків влучно висловилася Л.Темченко (“Український
неокласицизм”): “Творець неокласиків – це вищий синтез, що перетворює
митця в міфотворця. Останній здійснює зв’язок між світом високих
духовних субстанцій і світом, як саморуйнівною силою”.

Неокласики звертаються до християнського міфу про походження Києва як
від хреста Андрія Первозванного, благословення якого є запорукою
святості матері міст руських. Це звучить у циклі М.Зерова “Київ”, а
також у таких його сподвижників, як: М.Драй-Хмара (“Київ”), Ю.Клим
(“Софія”), П.Пилипович (“Київ”). І сьогодні – і образ апостола, і подія
існують як сповна історичний факт. Загалом саме неокласики змінили і
збагатили традиційне розуміння моделі світобудови в українській
літературі – степ, поле і хутір – ввівши нову структуру – місто.

Символ міста разом із Храмом, Домом виступає у творчості неокласиків
центром світу. Це статус Києва як вічного світового міста. Вічність –
ідеалістичне буття в урбаністичній поезії неокласиків набуває ознак
класичного міста-утопії і М.Зеров знаходить прообрази в культурному
матеріалі античності. Але ці творчі новації, літературознавчі пошуки, як
і осмислення Краси через Природу і велич Всесвіту швидко обірвалися.

З 1923 р. до червня 1934 р. Микола Костянтинович викладав у Київському
університеті (на той час Інститут народної освіти), але під тиском і
цькуванням за націоналізм він вимушений був написати заяву про
звільнення, а після смерті 10-річного сина переїхав до Москви. Як
горобчик, який стрибає у пащу лютої змії – сталінізму. М.Зеров був
деморалізований, а невдовзі заарештований і знищений.

Микола Зеров належить до тих постатей української культури, мистецтва,
науки, які спричинили потужну хвилю новотворчих змін у страшні роки
більшовизму на нашій землі: Тичина, Курбас, Підмогильний, Нарбут,
Рильський, Плужник, Довженко, Бойчук, Микола Куліш, Хвильовий, Яновський
і ще багато і багато інших. Ми всіх їх потроху пізнаємо і, можливо, від
того розумнішаємо.

Як ніжна праосінь, ти йдеш моїми снами,

Мов китиці калини, рожевієш устами,

Очима темними, мов вереснева ніч,

Округлістю тьмяних алебастрових пліч

Ти невідступно скрізь з моїми почуттями.

Проміння слів твоїх стоцвітними огнями,

Стожарами мені горить удалині…

Ти давню праосінь нагадуєш мені,

Широколанний степ, бліді свічада ставу,

Берегових грабів грезет і златоглави,

Повітря з синього і золотого скла

І благодатний дар останнього тепла.

(Праосінь)

Література:

Зеров М.К. Твори в двох томах. – К.: Дніпро, 1990.

Брюховецький В. Микола Зеров. – К.: Наук. думка, 1990.

Літературна редакція Олени Гриценко. http://www.ualogos.kiev.ua

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020