Реферат на тему:
Пісня як світогляд нації
Пісня – це особливий музичний жанр. Вона передає почуття, сокровенні
думки людини, вона є своєрідним літописом життя.
У пісні зберігаються і передаються від покоління до покоління традиції
народу, особливості його генофонду в усіх проявах життя.
Згадаймо найвідоміші народні пісні: колядки і щедрівки, козацькі та
стрілецькі, ліричні, жартівливі та історико-патріотичні. Популярними,
навіть народними, стали: “Червона рута” (слова і музика В.Івасюка);
“Рідна мати моя” (сл.А.Малишка, муз.П.Майбороди); “Ясени” (сл.М.Ткача,
муз.О.Білаша); “Кришталеві чаші” (сл.В.Крищенка, муз.В.Лісовола); “Два
кольори” (сл.Д.Павличка, муз.О.Білаша); “Росте черешня в мами на городі”
(сл.М.Луківа,муз.А.Горчинського); “Як же нам жити на рідній землі”
(сл.Ф.Тишка, муз.Г.Татарченка); “Душі криниця” (сл.А.Демиденка,
муз.О.Мороза); “Я чекаю тебе” (сл.С.Галібарди, муз.П.Зіброва) та багато
інших.
Українська пісня розкриває характер, розум і почуття людини. Не даремно
вона посідає одне із провідних місць серед пісенної творчості інших
народів світу. Все краще і цінне, що дала світу українська пісня,
породжене живим відчуттям свого часу, лагідною і доброю душею нашого
народу, його розумом і серцем:
Полонила пісня наші душі,
поділяє радість і біду,
зігріває нас в морози люті
і дає наснагу молоду (Ф.Тишко).
Пісня – голос народу, нації, який звучить через віки у віки. Українську
пісню люблять інші народи світу не тільки за мелодійність української
мови, а й за те, що в ній є життєва сила.
Визначне місце у формуванні світогляду нації займають колядки. У них
духовність української нації. Згадаймо, як починається колядка “Бог
предвічний”: “Бог предвічний народився, прийшов днесь із небес, щоб
спасти люд свій увесь і утішив вся.” Скільки в цих словах поваги, любові
до Бога, надії на Божу милість. Або в іншій колядці – «У Віфліємі нині
новина» – прохання до Бога:
Глянь оком щирим, о Божий сину,
на нашу землю, на Україну.
Зійшли їй з неба дар превеликий,
щоб Тя славила во вічні віки.
А скільки радості і надії народ виявляє у колядці “Небо і земля”:
Небо і земля нині торжествують,
Ангели і люди весело празнують.
Христос родився, Бог воплотився,
Ангели співають,
Царів вітають.
Поклін віддають,
Пастиріє грають,
“Чудо, чудо!” повідають.
Та ж тема звучить у колядці “Нова радість стала”: “Нова радість стала,
яка не бувала, над вертепом звізда ясна світу засіяла… Із Марії
рожденному Славу й Честь віддаємо”. Тема віри в Бога не обходить таких
знаних поетів-піснярів, як В.Крищенко, А.Демиденко, М.Луків,
С.Галібарда, О.Кониський. Всім відома “Молитва за Україну” на слова
О.Кониського, музику М.Лисенка:
Боже великий, єдиний,
нам Україну храни,
Волі і Світу промінням
Ти її освіти.
Віра в Бога, в його милосердя – невмируща. Ця тема звучить і сьогодні:
О, Господи Боже, ти нам поможи,
не втратити віри, надії, любові
І рідного слова, і голосу крові,
І нас на землі збережи (Ф.Тишко).
Мотиви патріотизму, любові до своєї землі, народу займали провідне місце
у творчості великого сина українського народу Т.Шевченка. У народній
пісні на його слова відчуваються біль і переживання за долю свого
народу, краю: “В Україну їдуть діти, в нашу Україну… там найдете щире
серце і слово ласкаве, там найдете щиру правду, а ще може й славу…
Привітай же, моя ненько, моя Україно, моїх діток…”.
А скільки наших земляків сьогодні ходять по світах у пошуках кращої
долі! У пісні “Земляки” (сл.Ф.Тишка, муз.Г.Татарченка) народна артистка
України А.Кудлай співає: “Хто вас розкидав по світу, де ж ви мої
земляки?…” і далі:
Та є на землі Україна,
Яким би не був інший світ
Для всіх вона мати єдина,
Вона пам’ятає про всіх.
Українські козаки, стрільці відстоювали свободу і незалежність народу,
соборність України, майбутнє своїх дітей. Сини України йшли на бій з
ворогами, не шкодуючи свого життя. У стрілецькій пісні “Повій вітер
степовий” є слова: “Заплаче мати не одна, заплаче Україна.// Бо не
одного козака земля сира накрила”. Або в іншій стрілецькій пісні
Л.Легкого: “А хто піде з нами, буде славу мати, йдем за Україну
воювати”.
Старше покоління добре знає козацькі пісні (патріотичні, ліричні,
жартівливі), про любов до своєї землі, матінки своєї, дружини, про любов
до дівчини, до рідних дітей. Сьогодні вони – народні, а значить –
невмирущі. Хто не співає “Розпрягайте, хлопці, коні”; “Ой на горі та
женці жнуть”; “Їхали козаки із Дону додому”?!
Ні! Не випадково Україна здобула незалежність, право на своє існування
як Держави. Пісні попередніх поколінь як відлуння минулих завзять за
свободу України доносять до нас не просто історичні факти, а образ
мислення, почуття людей – наших попередників, їх прагнення до волі на
своїй землі.
Велике виховне значення мають пісні про матір, батька, родинні корені.
Чудові слова знаходимо в пісні “Злагода” (сл.В.Крищенка,
муз.Г.Татарченка):
Щасливі ті батьки і діти,
Яких мине гірка пора,
Ой треба вміти, треба вміти
Ростити паростки добра.
Широковідома пісня “Рідна мати моя” (сл.А.Малишка, муз.П.Майбороди):
Рідна мати моя, ти ночей не доспала
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
Глибоко западають у серце слова пісні “Душі криниця” (сл.А.Демиденка,
муз.О.Мороза): “Як побачу рідну хату – завеснію наче цвіт! Здрастуй,
мамо! Здрастуй, тато! І мого дитинства світ”. Ці слова душу крають,
западають у наші серця і залишаються в пам’яті на все життя. Такі пісні
– невмирущі, як невмирущий український народ.
Безсмертною стала пісня “Чорнобривці” (сл.М.Сингаївського,
муз.В.Верменича):
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку,
hI
???????¤?¤?$???????u?
Твою ласку я чую, рідненька.
Українська мова і культура збереглася і розвивається завдяки пісні.
Ю.Рибчинський (муз.П.Зіброва) стверджує: “Є, є в нас мова своя чудова”.
Але щоб вона зберігалася, треба будувати своє життя так, щоб відчувати
себе гідним імені людини. У словах пісні «Як же нам жити на рідній
землі» (сл.Ф.Тишка, муз.Г.Татарченка) звучить повага за свою мову,
турбота про її майбутнє, бо мова – обличчя нації: “То як же нам жити на
рідній землі, щоб люди довіку щасливі були, щоб мова народу в повазі
була, від роду до роду між нами жила”.
Сучасне нашого народу нерозривно пов’язане з історичними цінностями,
набутими попередниками, які не шкодували свого здоров’я, життя заради
своєї землі і майбутнього її народу. Про це – в пісні “Україночка”
(сл.А.Демиденка, муз.Г.Татарченка): “Не одні хани у полон мене брали,
били-вбивали, на чужину гнали. А я не скорилася, із сльози відродилася,
українкою я народилася”.
У пісні “Київська Русь” (сл.Ф.Тишка, муз.В.Волощука), присвяченій нашому
славному і трагічному минулому, оспівується любов нових поколінь до
своєї землі: “Сивочола, моя Батьківщино, я до тебе всім серцем горнусь,
краю рідний, моя Україно, що колись була Київська Русь”. Минуле нашого
народу, його духовність, вірність своїм ідеалам, віра в Бога лунає і в
пісні “Софія” тих же авторів:
Ми з тобою, Софіє,
Ми на тій же землі
І одна у нас віра,
Один Бог на чолі.
Зберігаючи надбання давнини, нові покоління пишаються своїми
попередниками, які залишили нам у спадок свої творіння. Так, у пісні
“Золоті ворота” (сл.Ф.Тишка, муз.М.Гаденка) від імені сучасних киян
лунає:
Золоті ворота Київ відкриває
Для людей хороших, дорогих гостей,
Добрих і надійних друзів зустрічає
Піснею, що ллється щиро із грудей.
Значну роль у формуванні світогляду суспільства, народу, нації,
відіграють почуття відповідальності за свої дії. У так званих
величальних піснях, гімнах, одах висловлюється найвища оцінка державі,
особистості, людській красі. М.Рильський стверджує: “Віддавна смілості й
одвазі шумить по всесвіту хвала”. Прославляючи великого І. Франка,
Д.Павличко пише: “І сорок років йшов Франко – сіяч… і спів його
звучав не раз як плач, і плач його звучав, як гімн народу”.
Велике значення у формуванні світогляду нашого народу мав Державний Гімн
України – “Ще не вмерла України” (сл. П.Чубинського, муз.
М.Вербицького).
Почуття гідності і відповідальності за долю нашої Батьківщини почуття
гордості і безмежної відданності своїй Україні лунає у приспіві
безсмертної пісні:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
і покажем, що ми браття козацького роду.
Коли бачиш, як наші спортсмени під час виконання гімну України “Ще не
вмерла України” тримають праву руку на серці, власні серця
переповнюються почуттям гордості за співвітчизників. Ми віримо, що наші
спортсмени віддадуть всі сили заради престижу Держави. Шкода, що
урядовці не наслідують приклад спортсменів.
Щоб уславити свої колективи, їх керівники сприяють створенню величальних
пісень. Так, у Національному медичному університеті імені О.О.
Богомолця, за ініціативою і підтримкою ректора, члена-кореспондента АМН
України, заслуженого лікаря України, доктора медичних наук, професора
Віталія Федоровича Москаленка, народився “Гімн Національного медичного
університету імені О.О.Богомольця”. Творцями його є відомий композитор
Г.Татарченко та поет, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат
Державної премії України, доктор медичних наук, професор,
лікар-оториноларинголог вищої категорії, – Федір Тишко. Вперше Гімн
пролунав 1 червня 2004 р. під фонограму записаної Заслуженим академічним
симфонічним оркестром під керівництвом заслуженого діяча мистецтва
України В’ячеслава Блінова та хору імені Платона Майбороди під орудою
головного диригента хору Національної радіокомпанії “Україна”, народного
артиста України Віктора Скоромного.
Гімн створений у кращих традиціях світових зразків жанру. Мажорний,
оптимістичний, надихаючий, цей твір є не просто урочистою піснею, а одою
медицині, медичній освіті, одному з найкращих навчальних закладів
України.
У тексті гімну закладена глибока віра у світле майбуття вітчизняної
медицини, любов студентів до AІma mater, викладачів до професії (“
девізом нашим є і буде людське здоров”я і життя”), могутній виховний
потенціал у прагненні майбутніх лікарів наслідувати своїх учителів, бути
гідними їх звершень (“… ми честь і славу вчителів клянемось високо
тримати”). І – священна ідея всіх народів і держав – ідея патріотизму,
гордості за свою Батьківщину, безмежної шани до медиків, медичної школи,
якою є для них університет і особиста відповідальність перед ним (“…
світоч наш національний, шана народна, гордість держави, слава і
честь”), що так прекрасно оспівано в приспіві гімну. Підкреслено, що
найважливішими цінностями лікаря і вченого є сумління, честь, гідність.
Текст гімну написаний простою, але вишуканою літературною мовою,
підібрані слова, що легко запам”ятовуються.
Світогляд нинішнього покоління українського народу віддзеркалюється в
пісні “Україно-мати” на слова В.Крищенка і музику Г.Татарченка:
Україно-мати ми твої сини,
Україно, нене, в радості й журбі
На синівську вірність клянемось тобі.
І лунає пісня звіку-зроду
І не просто так собі звучить –
То є голос нашого народу,
А йому без голосу не жить (Ф.Тишко).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
