.

Міжнародні економічні організації як суб\’єкти міжнародних фінансів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
286 2653
Скачать документ

Реферат на тему

Міжнародні економічні організації як суб’єкти міжнародних фінансів

Діяльність міжнародних організацій пов’язана з виконанням певних
функцій, що визначаються їхніми статутами. Фінансове забезпечення таких
функцій здійснюється через фонди, створювані цими організаціями. Це
можуть бути узагальнені фонди, наприклад бюджет Організації Об’єднаних
Націй, і цільові — під конкретні заходи і програми. Тому суб’єктами
міжнародних фінансів на наднаціональному рівні виступають, з одного
боку, міжнародні економічні організації, з іншого, — міжнародні
фінансові інституції.

Міжнародні економічні організації вступають у взаємовідносини з урядами
окремих країн з приводу формування власного бюджету чи інших фондів.
Отримані кошти використовуються на фінансування централізованих заходів,
проектів і програм цих організацій, на утримання їхнього апарату та на
фінансову допомогу окремим країнам. Таким чином, кожна країна може
отримувати кошти від міжнародних організацій як у вигляді прямого
фінансування (як правило, тільки в окремих випадках), так і в
опосередкованій формі через різні централізовані заходи, проекти і
програми, що стосуються її чи поширюються на неї.

Міжнародні фінансові інститути можуть мати взаємовідносини як з урядами,
так і з суб’єктами господарювання окремих країн. Взаємовідносини з
урядами складаються за двома напрямами. Перший відображає процес
формування статутного капіталу за рахунок внесків окремих країн. Другий
характеризує кредитні взаємовідносини — надання кредитів урядам та їх
погашення і сплату процентів. Взаємовідносини з підприємствами мають
двосторонній кредитний характер. Міжнародні фінансові інститути
фінансове забезпечують певні проекти, надають кредити окремим
підприємствам, як правило, на конкурсній основі.

Отже, як міжнародні економічні організації, так і фінансові інститути
забезпечують централізацію певної частини міжнародних фінансових
ресурсів для забезпечення потреб світового господарства. Вони фінансують
окремі проекти і програми, керуючись інтересами саме світового
господарства в цілому, а не окремих країн, якими б важливими ті інтереси
для цих країн не були. При цьому інтереси окремих країн на стадії
розгляду та затвердження таких проектів і програм обов’язково присутні.

Наростання процесів інтеграції, інтернаціоналізації та глобалізації
господарського життя зумовлює як посилення ролі діючих організацій та
інститутів, так і створення нових, що, у свою чергу, веде до підвищення
рівня централізації фінансових ресурсів, збільшення як їхньої маси, так
і обсягів міжнародних фінансових потоків.

Враховуючи ту особливість, що міжнародні фінансові інститути виконують
певні специфічні функції наднаціонального характеру з координації та
регулювання міжнародних фінансів, у підручнику їх діяльність саме під
цим кутом зору розглянуто в наступному розділі. Цей розділ присвячено
аналізу діяльності найважливіших міжнародних економічних організацій як
суб’єктів міжнародних фінансів.

Економічні організації системи ООН

Міжнародні організації — це створені на основі міжнародного договору і
статуту для виконання певних функцій об’єднання суверенних держав, які
мають систему постійно діючих органів, володіють міжнародною
правосуб’єктністю і засновані відповідно до міжнародного права.

Найвідомішою такою організацією є Організація Об’єднаних Націй (ООН),
яка функціонує понад півстоліття. Аналіз практики діяльності цієї
організації показує, що поряд із всестороннім зростанням ролі світових
політичних проблем, все більше місця в її діяльності відводиться
вирішенню економічних і фінансових питань розвитку сучасного світу.

З плином часу предметом вивчення, аналізу, пошуку шляхів і засобів
вирішення, вироблення відповідних рекомендацій ООН стають новітні сфери
світового господарства, міжнародних економічних і фінансових відносин.
Паралельно з цими процесами змінюється структура самої ООН, збільшується
кількість економічних установ і країн, які беруть в них участь,
розширюється поле діяльності цих установ, їх контакти з іншими
міжнародними, а також національними організаціями та інститутами.

Значення економічної діяльності ООН зростає у зв’язку з ускладненням
процесів, які відбуваються у всесвітніх економічних взаємовідносинах і
міжнародному поділі праці, різноманітністю проблем, що виникають у
світовій економіці, динамізмом міжнародного господарського життя. Усе це
викликає необхідність прийняття вчасних і ефективних рішень.

І все ж слід зазначити, що здійснюючи економічну діяльність, ООН
залишається перш за все політичною організацією.

Економічна діяльність ООН включає в себе чотири головні напрями:

• вирішення загальних для всіх країн глобальних економічних проблем;

• сприяння економічному співробітництву держав із різними рівнями
соціально-економічного розвитку;

• сприяння господарському розвитку країн, що розвиваються;

• вирішення проблем регіонального економічного розвитку.

Основними структурними підрозділами системи органів економічного і
фінансового співробітництва в рамках ООН є три із шести головних
органів, вказаних у Статуті: Генеральна Асамблея, Економічна і Соціальна
Рада та Секретаріат.

Генеральна Асамблея (ГА) згідно з відповідними статтями Статуту несе
відповідальність за виконання функцій ООН у сфері міжнародного
співробітництва і керівництво конкретною діяльністю у цій сфері
Економічної і Соціальної Ради. Головне завдання Асамблеї — служити вищим
форумом у рамках Організації для обговорення найбільш важливих, ключових
проблем економічного характеру. Свої функції в цьому напрямку Асамблея
здійснює головним чином через Другий комітет (з економічних і фінансових
питань), який є одним із головних комітетів Асамблеї.

Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) є другим за старшинством органом у
системі економічного механізму ООН і по суті координує всю діяльність
Організації в соціально-економічній сфері. Членами Ради є 54 країни —
члени ООН, яких обирає Генеральна Асамблея ООН, причому 5 постійних
членів Ради Безпеки є незмінними членами Ради.

У діяльності Ради можна виділити три головні функції. Вона виступає як:

• відповідальний спеціалізований форум держав у рамках ООН для
кваліфікованого обговорення міжнародних економічних і соціальних проблем
і розробки принципової політичної лінії;

• координатор всієї діяльності ООН з економічних і соціальних питань та
діяльності спеціалізованих установ ООН;

• організатор підготовки кваліфікованих досліджень із загальних і
спеціальних проблем економічного і соціального розвитку та міжнародного
співробітництва.

Секретаріат ООН — третя основна ланка в системі органів економічного
співробітництва. Це адміністративно-виконавчий орган, який обслуговує
нормальне функціонування інших ООНівських інститутів та установ і
виконує конкретні доручення. Переважна більшість співробітників
центрального апарату працюють на економічну службу. До складу
економічного апарату ООН входять також декілька спеціальних підрозділів,
найбільшим з яких є Департамент з економічних і соціальних питань.

Крім вищеназваних трьох головних органів економічного і фінансового
співробітництва в рамках ООН успішно функціонують й інші організації
ООН, діяльність яких у сфері економічних і фінансових відносин досить
активна і помітна. Серед них — Організація Об’єднаних Націй з
промислового розвитку (ЮНІДО), Програма розвитку Організації Об’єднаних
Націй (ПРООН) та регіональні економічні комісії.

Організація Об’єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО) —
спеціалізована установа ООН для сприяння індустріалізації країн, що
розвиваються, їх промисловому розвитку шляхом мобілізації національних і
міжнародних матеріальних і фінансових ресурсів. ЮНІДО була створена в
1966 p. Її вищим органом є Генеральна конференція, яка скликається один
раз на два роки. Керівні органи ЮНІДО — Рада з промислового розвитку і
Комітет з програмних і бюджетних питань. Штаб-квартира знаходиться у
Відні.

З початку 1986 p. ЮНІДО набула статусу спеціалізованої установи системи
ООН, що привело до її реорганізації. Сьогодні ЮНІДО має власний
регулярний бюджет, який формується з обов’язкових внесків країн-членів і
призначений головним чином для утримання Секретаріату ООН.

Фінансування оперативної діяльності здійснюється з коштів Програми
розвитку ООН і Фонду промислового розвитку ЮНІДО, який складається з
добровільних внесків країн — членів Організації.

Оперативна діяльність ЮНІДО згідно з резолюцією Генеральної Асамблеї ООН
включає крім управлінських, науково-дослідницьких та технічних питань
здійснення конкретних проектів, також розробку рекомендацій і надання
конкретної допомоги країнам у підготовці програм індустріалізації з
урахуванням політичних, економічних та фінансових обставин.

Якщо ЮНІДО має статус спеціалізованої установи ООН, яка працює з
країнами, що розвиваються, то інша організація — Програма розвитку
Організації Об’єднаних Націй (ПРООН) — є допоміжним органом Генеральної
Асамблеї ООН, міжнародною програмою з надання багатосторонньої технічної
і передінвестиційної допомоги країнам, що розвиваються, у найважливіших
секторах економіки.

Допомога ПРООН фінансується за рахунок добровільних внесків і надається
тільки урядами, через їх посередництво або за їхнім проханням. До
середини 90-х років XX ст. глобальна сітка ПРООН розширилася до 132
відділень у різних державах світу, які обслуговували 175 країн і
територій. На той час загальний обсяг добровільних внесків становив
близько 1 млрд дол. США. Це означає, що програми ПРООН реально
функціонують і успішно реалізуються, причому мова йде про досить значні
кошти. Є приклади реального здійснення проектів з іригації, рибальства,
експлуатації лісових ресурсів тощо. Запорукою цього виступає жорсткий і
дійовий контроль за використанням добровільних внесків.

Стосовно регіональних економічних комісій, то вони були створені згідно
з резолюціями Економічної і Соціальної Ради (ЕКОСОР), яка координує їхню
діяльність.

Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК) була створена в 1947р. як
тимчасовий орган ООН з 5-річним строком повноважень для сприяння
економічному відродженню післявоєнної Європи. Однак уже в 1951 p. ЄЕК
отримала статус постійного органу ООН.

ЄЕК сприяла розвитку торгівлі, економічного і науково-технічного
співробітництва. У її складі функціонує ряд галузевих комітетів — з
питань сільського господарства, хімії та ін. — всього близько 15. В
останні роки ЄЕК сконцентрувала свою діяльність головним чином у галузях
екології, особливо в питаннях транскордонного характеру й ефективного
використання енергії (програма “Енергетична ефективність в 2000 p.”);
транспорту (з позицій екології) і лісових ресурсів.

Економічна і соціальна комісія для Азії і Тихого океану (ЕСКАТО)
створена в 1947 p. як регіональний орган. Її членами є більшість країн
регіону, включаючи США, Нідерланди, Велику Британію, Францію. Комісія
провадить роботу в рамках програми дій з регіонального економічного і
фінансового співробітництва в галузі передачі технології під
інвестиційні проекти. Досягнуто певних результатів у рамках реалізації
програми “Транспорт і зв’язок” і програми розвитку інфраструктури, які
мають вкрай важливе значення для регіону, де мешкає більше половини
населення земної кулі.

Економічна комісія для Латинської Америки і Карибського басейну (ЕКЛАК)
створена в 1948 p. Вищий орган — сесія, а в період між сесіями — Комітет
у складі представників усіх 40 країн-членів:

країн Латинської Америки, США, Канади, Великої Британії, Франції,
Нідерландів, Іспанії. У складі ЕКЛАК діють постійні органи: Комітет з
економічного співробітництва країн Центральної Америки;

Комітет з розвитку і співробітництва країн Карибського регіону;

Комітет з торгівлі; Комітет урядових експертів. Основні напрямки роботи
ті самі, що й у вищеперелічених комісій.

Економічна комісія для Африки (ЕКА) була створена в 1958 p. з метою
сприяння африканським народам у вивченні й аналізі проблем розвитку
континенту. ЕКА розробляє заходи щодо економічного розвитку цього
регіону, надає консультативні послуги відповідно до запитів
країн-членів. Комісія має чотири субрегіональні відділення: для
Північної Африки (місцезнаходження — місто Танжере (Марокко)); для
Західної Африки (місто Ніамеє (Нігер)); для Східної Африки (місто Лусака
(Замбія)); для Центральної Африки (місто Кіншаса (Заїр)). Останніми
роками ЕКА сприяє наданню консультативних технічних послуг у галузі
боротьби з посухою, створенні проектів з іригації, підготовки кадрів.
Бюджет ЕКА на середину 90-х років XX ст. становив понад 70 млн дол. США
і був більший, ніж в інших регіональних комісіях.

У цілому, незважаючи на докладені зусилля міжнародного співтовариства
щодо розв’язання проблем розвитку економічного і фінансового
співробітництва через систему і механізми ООН, на сьогодні залишається
багато принципових питань, до успішного вирішення яких поки що не
знайдено відповідних підходів.

Досить назвати прийняті на шостій спеціальній сесії ООН у 1974 p.
Декларацію і Програму дій зі встановлення нового економічного порядку.
Минуло понад чверть століття, а результатів впровадження в життя
Програми не видно, так само важко знайти сліди реалізації основних
положень інших стратегічних документів ООН.

Невирішеність багатьох проблем в економічній сфері гостро ставить
питання про підвищення авторитету ООН. Якщо миротворча роль ООН
загальновизнана у світі (хоча також із суттєвими застереженнями), то
економічна місія досить далека від авангардної.

Кардинальні зміни в економічному житті, у міжнародних економічних
відносинах в останні десять років XX ст. справили величезний вплив на
реалізацію ідей, закладених у стратегічних документах ООН 60—80-х років.
Зникнення з політичної арени Європи соціалістичних країн. Ради
економічної взаємодопомоги. Варшавського договору змінило розстановку і
на економічній арені. Ідеї, закладені в багатьох економічних документах
ООН соціалістичними країнами, які на той час мали своє бачення
перспектив економічного розвитку в світі, виявились незатребуваними.
Взагалі, багатофакторність при розробці проблем глобального характеру,
складності, що виникають при їх погодженні та компонуванні, часто як
наслідок мають постановку нереальних завдань.

З іншого боку, багато нарікань країн-членів викликає функціонування
деяких органів ООН, які стоять біля джерел розробки найскладніших
економічних документів. Нерідко в зауваженнях вказується на те, що
програми і проекти складаються без врахування реальних можливостей
організацій та інших ООНівських інститутів, затрати частини проектів і
програм, які приймаються до виконання, не враховують реальних фінансових
умов. Нерідко надзвичайно надмірними є затрати на утримання міжнародних
чиновників, які мають “невиробничий характер”. Досить сказати, що в ряді
випадків лише затрати на відрядження спеціалістів у рамках програми
надання технічної допомоги становлять до 60 % від загальної кошторисної
вартості проекту. У цьому не раз пересвідчувалися і відповідні державні
органи України, які займаються питаннями співробітництва.

Отже, питання, пов’язані з підвищенням ефективності діяльності
економічних організацій ООН, вже стоять на порядку денному. Тепер сенс у
тому, наскільки швидко будуть вжиті заходи з метою усунення негативних
факторів у їхній діяльності та максимального сприяння подальшому
прогресу.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020