UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРадіація на земній поверхні (реферат)
Авторdimich/www.ukrreferat.com
РозділЕкологія, природокористування, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось7200
Скачало1077
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему

 

Радіація на земній поверхні

 

План

 

1. Альбедо

 

2. Випромінювання теплоти

 

3. Радіаційний баланс

 

Література 1. Альбедо

 

Сумарна сонячна радіація падає на земну поверхню, частина її

поглинається і переходить в теплову, а частина відбивається. Відбиваюча

властивість поверхні - це альбедо, яке вираховують у відсотках від

співвідношення відбитої радіації і сумарної радіації. Альбедо залежить

від стану поверхні, її кольору, кута падіння променів на водну поверхню.

Найбільше альбедо має чистий сніг – 85-90%, а найменше - чорноземна

рілля – 5-14%. Зелене листя відбиває 20-25%, а жовте –30-38% сонячної

радіації. Альбедо гладкої водної поверхні змінюється від 2% при

зенітному положенні Сонця до 70-75% при низькому. Альбедо верхньої

поверхні хмар в середньому становить 50-60%.

 

Переважна частина відбитої радіації і приблизно І/З розсіяної виходять з

атмосфери в Космос. Відношення відбитої і розсіяної радіації яка

виходить в Космос, до загальної кількості радіації, що надходить в

атмосферу називають планетарним альбедо Землі. Планетарне альбедо

становить 28%.

 

2. Випромінювання теплоти

 

Всі складові Землі: грунт, вода, сніг. льодовики, рослинність

випромінюють довгохвильову теплову радіацію. Це земна радіація, яку

називають власним випромінюванням земної поверхні. За законом

Стефана-Больцмана випромінювання абсолютно чорної поверхні залежить від

абсолютної температури в четвертому ступені, помноженої на константу

Стефана-Больцмана, яка дорівнює 0,000000057 Вт на квадратний метр,

помножений на Кельвіна в четвертому ступені. Земне випромінювання все

інфрачервоне і практично має довжину хвиль 4...120мкм. Всі тіла нагріті

вище за абсолютний 0, починають випромінювати теплоту. Атмосфера теж має

власне випромінювання, частина якого виходить в Космос, а частина йде до

Земної поверхні і має назву зустрічного випромінювання атмосфери. Воно

зростає при збільшенні хмарності, температури і вологості атмосфери.

Зустрічне випромінювання дещо менше, ніж випромінювання земної поверхні,

тому земна поверхня втрачає теплоту. Різницю між випромінюванням земної

поверхні та зустрічним випромінюванням атмосфери називають ефективним

випромінюванням /E/. Ефективне випромінювання являє собою. чисту витрату

теплоти з земної поверхні вночі, оскільки вдень воно перекривається або

компенсується поглинутою сонячною радіацією. Випромінювання вимірюється

спеціальними приладами - піргеометрами.

 

Зустрічне випромінювання атмосфери вночі зменшує охолодження земної

поверхні, а вдень атмосфера не перешкоджає її нагріванню сумарною

сонячною радіацією. В цьому і полягає тепличний ефект атмосфери.

 

3. Радіаційний баланс

 

Різницю між поглинутою радіацією й ефективним випромінюванням називають

радіаційним балансом земної поверхні:

 

R=(І sin h +I) (1 – A)-Е,

 

.де І - пряма сонячна радіація на перпендикулярну до сонячних променів

поверхню; h — висота Сонця; sin h пряма радіація на горизонтальну

поверхню; і- розсіяна радіація; (I sin h + і/ - сумарна радіація; А -

альбедо; /(I sin h + i) (1 - А)/ - поглинута радіація; E - ефективне

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ