Реферат на тему:
Повітряні маси атмосферні фронти
План
1. Повітряні маси
2. Атмосферні фронти
Література1. Повітряні маси
Атмосфера складається з окремих повітряних мас. В певних умовах радіації
над однорідною підстеляючою поверхнею формуються повітряні маси із
певними властивостями: температурою, вологістю, тиском, прозорістю тощо.
Ці властивості швидко змінюються на межі двох різних повітряних мас.
Відповідно бувають теплі й холодні, сухі та вологі, морські й
континентальні повітряні маси. На земній поверхні розрізняють основні
географічні типи повітряних мас та їх морські та континентальні відміни.
А. Арктичне повітря /АП/. Континентальне арктичне повітря /КАП/
формується над крижаною Арктикою, Таймиром, басейном Колими, Чукоткою і
північною Канадою – взимку, а континентальне Антарктичне повітря /КАнП/
– над Антарктидою. Це повітря характеризується низькими температурами,
малою вологістю, великою прозорістю, стійкістю. Взимку воно приносить в
помірні широти сильні морози, а навесні та восени заморозки. Морське
арктичне повітря /МАП/ формується в основному в Європейській Арктиці,
над вільними від криги морями і океаном й відрізняється більшою
вологістю і дещо вищою температурою, при надходженні на охолоджений
материк узимку воно викликав невелике короткочасне потепління.
Б. Помірне повітря /ПП/. Континентальне помірне повітря /КПП/ формується
над материками помірних широт, узимку – сильно охолоджене і стійке з
ясною морозною погодою, влітку сильно прогрівається. Морське помірне
повітря /МПП/ формується над океанами в середніх широтах і переноситься
західними вітрами та циклонами на материки; відрізняється великою
вологістю й помірними температурами; взимку приносить відлигу, а влітку
прохолодну похмуру погоду.
В. Тропічне повітря /ТП/. Континентальне тропічне повітря /КТП/
формується над материками в тропічних широтах /пустелі Сахара, Аравії,
Тар, Калахарі/, а влітку в субтропіках і на півдні помірних широт
/південь Європи. Середня Азія і Казахстан, Монголія, Північний Китай/;
воно сухе, запилене і має високу температуру. Морське тропічне повітря
/МТП/ утворюється над тропічними акваторіями океанів і характеризується
високими температурами і високою вологістю, хоча відносна вологість
знижена.
Г. Екваторіальне повітря /ЕП/ формується в екваторіальних широтах,
характеризується високою температурою та великим вмістом вологи як над
сушею, так і над морями.
2. Атмосферні фронти
Поверхню або смуту, яка поділяє повітряні маси, називають атмосферним
фронтом. Поверхня фронту завжди нахилена, тут різко змінюються
температури, вітер, вологість і тиск. Там. де фронтальна поверхня
перетинається з земною поверхнею, проходить лінія фронту. Розрізняють
теплі й холодні фронти. Якщо лінія фронту рухається в бік холодного
повітря, що відступає у вигляді клина і звільняє місце для теплого
повітря, яке, в свою чергу, піднімається вверх по схилу холодного
повітря, такий фронт називають теплим. При висхідних потоках теплого
повітря відбувається його адіабатичне охолодження, конденсація водяної
пари, утворення хмар: перистих, перисто-шаруватих, високошаруватих і
шарувато-дощових. Смуга фронтальної хмарності може сягати 800 км, в тому
числі, шарувато-дощових хмар, які дають опади, до 800 км /рис. 23/.
Рис. 23-а. Схема теплого фронту (назви хмар в тексті).
Рис. 23-б. Вертикальний розріз теплого (а) і холодного (б) фронтів.
Якщо лінія фронту зміщується в бік теплого повітря. виникає тупий клин
холодного повітря, перед яким відступає і пересувається вверх тепле
повітря, фронт називають холодним. На цьому фронті висхідні підняття
значно потужніші, й тут утворюються купчасто-дощові хмари з інтенсивними
опадами і грозами, за якими йдуть шарувато-дощові хмари з опадами меншої
активності, а потім високошаруваті і перисто-шаруваті – без опадів /див.
рис. 23/.
Між основними географічними типами повітряних мас існують планетарні
кліматичні атмосферні фронти; це Арктичний і Антарктичний фронти на межі
арктичних і антарктичних та помірних повітряних мас; Помірні або Полярні
фронти, які поділяють тропічні та помірні повітряні маси. Коли кінці
помірних фронтів заходять далеко до тропіків, їх називають пасатними
фронтами. Між тропічними повітряними масами південної та північної
півкуль утворюється Тропічний фронт, його називають внутрішньотропічною
зоною конвергенції, в якій зустрічаються тропічні повітряні маси,
однакові за температурою.
Зміна пір року викликає значні коливання кліматичних фронтів. Так,
помірний фронт північної півкулі взимку розміщений біля 30° пн.ш., а
влітку – біля 50° пн.ш. Арктичний фронт на північному сході Євразії
влітку піднімається до 70° пн.ш., а взимку опускається до 50° пн.ш. Зона
внутрішньотропічної конвергенції в січні розміщена між екватором і 20°
пд.ш., а в липні вздовж екватора до 10 – 30° пн.ш. на південному сході
Азії /в Індії та Індокитаї/.
Список використаної та рекомендованої літератури
Астапенко П.Д. Вопросы о погоде. Л.: Гидрометеоиздат, 1982. – 240с.
Атлас облаков. – Л.: Гидрометеоиздат, 1957.
Багров Н.А., Кондратович К.В., Педь Д.А., Угрюмов А.И. Долгосрочные
метеорологические прогнозы. Л.: Гидрометеоиздат, 1985. – 248 с.
Борисенков Е.П. Климат и деятельность человека. М.: Наука, 1982. – 132
с.
Будыко М.И. Климат в прошлом и будущем. – Л.: Гидрометеоиздат, 1980. –
350 с.
Витвицкий Г.Н. Зональность климата Земли. М., 1980 Вайсберг Дж. Погода
на Земле. М., 1980. 248 с.
Волошина А.П., Евневич Т.А., Земцова А.И. Руководство к лабораторним
Гончаренко С.У. Фізика Атмосфери. К., 1990. 124 с.
Дикий Л.А. Гидродинамическая устойчивость и динамика атмосферы. Л.:
Гидрометеоиздат, 1987.
Динамика климата/ Под ред. С. Манабе. Л.: Гидрометеоиздат, 1988. 574 с.
Динамика погоды/Под ред. С. Манабе. Л.: Гидрометеоиздат, 1988. 418 с.
Долгосрочное и среднесрочное прогнозирование погоды. Проблемы
перспективы/ Под ред. Д. Бариджера, Э. Челлсна. М.: Мир, 1987. 288 с.
Дзердзеевский Б.Л. Общая циркуляция атмосферы и климат. М.: Наука, 1975.
– 288 с.
Зверев А.С. Синоптическая метеорология и основы предвычисления погоды.
Л:, Гидрометеоиздат, 1968, 774 с
Исследования генезиса климата. М.: Институт географии АН СССР, 1974. –
430 с.
Монин А.С. Введение в теорию климата. Л.: Гидрометеоиздат, 1982. – 248
с.
Погосян Х.П. Общая циркуляция атмосферы. Л., 1952
Рекомендации по описанию климата большого города. – Л.: Изд-во ГГО,
1979. – 1978. – 66 с.
Тверской П.Н. Курс метеорологии (физика атмосферы) Л, Гидрометеоиздат,
1962 700 с
Хргиан А.Х. Физика атмосферы. Том 1. Л.: Гидрометеоиздат, 1978. – 248 с.
Хргиан А.Х. Физика атмосферы. Том 2. Л.: Гидрометеоиздат, 1978. – 320 с.
Хромов С.П. Метеорология и климатология для географических факультетов.
– Л.: Гидрометеоиздат, 1983. – 455 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
