Реферат на тему
Поняття інтелектуальної власності
План
1 Інтелектуальна власність як результат творчої діяльності
2 Інтелектуальна власність як право
Література
1 Інтелектуальна власність як результат творчої діяльності
Інтелектуальна власність у широкому розумінні означає закріплені законом
права на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій,
літературній і художній областях.
Інтелектуальна діяльність – це творча діяльність, а творчість – це
цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось якісно
нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю, унікальністю. Чим
вищий інтелектуальний потенціал індивідуума, тим цінніші результати його
творчої діяльності – інтелектуальна власність.
Для людини характерні два види творчості – художня і технічна.
Результатом художньої творчості є літературні і художні твори.
Результатом технічної творчості – винаходи, торговельні марки,
комерційні таємниці тощо.
Результати художньої творчості використовуються в гуманітарній сфері для
збагачення внутрішнього світу людини, формування його світогляду.
Результати ж технічної творчості застосовуються переважно у сфері
виробництва товарів і надання послуг. Вони сприяють підвищенню
технічного рівня суспільного виробництва, його ефективності,
забезпечують конкурентоспроможність вироблених товарів і послуг.
За сформованою історичною традицією результати технічної творчості
називають об’єктами права промислової власності, або “промисловою
власністю”. Поняття “промислова власність” іноді помилково ототожнюється
з матеріальними об’єктами промисловості – будинками, спорудами,
устаткуванням. Однак це не так. Промислова власність – це вид
інтелектуальної власності. Слово “промислова” у цьому словосполученні
закріпилося, очевидно, у результаті того, що вона застосовується,
головним чином, у промисловості, що є сектором економіки, зацікавленим в
ній.
Підкреслимо, що під інтелектуальною власністю розуміють не результат
інтелектуальної діяльності людини як такий, а право на цей результат. На
відміну від матеріальних об’єктів, тобто таких, що можна відчути на
дотик, наприклад, книги, автомобіль, право не можна відчути на дотик.
Отже, інтелектуальна власність є нематеріальним об’єктом.
З цього випливає низка важливих наслідків. Наприклад, на відміну від
матеріальних об’єктів, інтелектуальною власністю, у багатьох випадках,
заволодіти набагато легше. Так, якщо у процесі бесіди ви розкриєте
комерційну таємницю, то ця інформація перекочує до мозку вашого
співрозмовника і повернути її назад, на відміну від матеріального
об’єкта, неможливо. Відтепер обидві сторони володіють одним і тим
об’єктом. Відмінності спостерігаються також під час обміну. Так, якщо ви
обмінялися з партнером комп’ютерами, то після такого обміну кожна зі
сторін буде мати по одному комп’ютеру. Але якщо ви обмінялися ідеями як
результатами творчої діяльності, то кожна зі сторін буде мати по дві
ідеї.
2 Інтелектуальна власність як право
Якщо інтелектуальна власність нематеріальна, то що є об’єктом власності?
Об’єктом власності є право на результати інтелектуальної діяльності
людини. Це право має подвійну природу. З одного боку, творець (автор)
нематеріального об’єкта власності і творець матеріального об’єкта
власності мають подібні права власності, тому що право на результат
творчої діяльності забезпечує його власнику виняткову можливість
розпоряджатися цим результатом на свій розсуд, а також передавати іншим
особам, тобто воно подібне до права власності на матеріальні об’єкти
(майновим правом). З іншого боку, поряд з майновим правом, існує деяке
духовне право творця на результат творчої праці, так зване право автора.
Тобто автор має сукупність особистих немайнових (моральних) прав, що не
можуть відчужуватися від їхнього власника в силу їхньої природи, та
майнових прав. Іншими словами, якщо майнове (економічне право) на
результат творчої праці може бути віддільним від творця (переданим іншій
особі в обмежене чи необмежене користування), то моральне (немайнове)
право автора невіддільне від творця і не може бути передано іншій особі.
Таким чином, право інтелектуальної власності є сумою тріади майнових
прав (права володіти, права користуватися, права розпоряджатися) та
немайнових прав (право на авторство, право на недоторканість твору тощо)
(рис.1).
Деякі науковці вважають, що право інтелектуальної власності – це
виключне право правовласника дозволяти або забороняти іншим особам
користуватися результатами творчої діяльності. Але в українському
законодавстві закріплена конструкція права інтелектуальної власності, що
відображені на рис. 1. Тому в подальшому ми будемо користуватися саме
таким поняттям права інтелектуальної власності.
Майнові й особисті (немайнові) права на результат творчої діяльності
взаємозалежні і найтіснішим чином переплетені, утворюючи нерозривну
єдність. Двоякість права найважливіша особливість інтелектуальної
власності.
Список використаної літератури
Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності
України: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів. — К.:
Юрінком Інтер, 1998. — 336 с.
Підопригора О. Проблеми системи законодавства України про інтелектуальну
власність // Інтелектуальна власність. — 2000. — №3. — С. 3—14.
Долга В.О. Інтелектуальна власність: економічний захист та форми
реалізації: Автореф. дис. к. е. наук: 08.01.01. / Хар. держ. у-т.
Харків, 1996. — 18 с.
Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. —
Вид. 2-ге, перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с.
Белов В.В., Виталиев Г.В., Денисов Г.М. Интеллектуальная собственность.
Законодательство и практика применения. — М., 1977. — С. 11.
Интеллектуальный капитал /Пер. с англ. под ред. Л.Н. Ковалик. — Питер,
2001. — 288 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
