Реферат на тему:
Конкуренція та її особливості на сучасному етапі розвитку ринкових
відносин
При визначенні України як незалежної держави поступово виникли
різносторонні труднощі, пов’язані зі стратегічними помилками, які мали
місце під час проведення економічної реформи, недостатністю фінансових
ресурсів, переважанням інтересів певних груп населення над
загальнодержавними, відсутністю загальнонаціональної ідеї економічного
відродження держави, а також структурним дисбалансом в економіці.
Одним із головних завдань України, як і інших держав, є забезпечення
конкурентоспроможності своєї економіки завдяки підвищенню продуктивності
праці та утворення конкурентних переваг для національного виробника. Але
щоб досягти поставленого завдання, вітчизняні виробники повинні постійно
удосконалювати технологію виробництва, а держава забезпечувати
відповідний захист економічних інтересів цих виробників. Результатом
цього буде підвищення рівня життя суспільства та висхідна траєкторія
економічного зростання.
Останні дослідження доводять той факт, що для ринкової економіки
конкуренція є невід’ємним фактором, який несе в собі як позитивні, так і
негативні наслідки. Проблемі визначення дій конкуренції присвятили свої
праці С. Брю, Дж. Кейнс, Дж. Міль, К. Макконнелл, Д. Рікардо, А. Пігу,
М. Портер та інші.
Метою статті є дослідження процесів конкуренції, її позитивних і
негативних наслідків в умовах ринкових відносин, а також регулювання
конкурентних відносин з боку держави.
Конкуренція за своєю суттю є суперечливим явищем, яке проявляється в
тому, що кожен підприємець прагне бути монополістом, оскільки бачить
вигоду у вигляді високих прибутків. Якщо ж брати споживачів, то вони,
навпаки, надають перевагу конкурентним продавцям, тому що від монополії
мають меншу вигоду. Отже, для збереження конкуренції суспільству
необхідно підтримувати певну організацію системи конкурентних відносин.
На внутрішньому ринку конкурентна боротьба створює переваги як для
певних підприємств, так і для всієї галузі. У процесі цього суперництва
конкуренти знаходять нові види товарів і послуг, удосконалюють стратегію
тощо. У цьому для економіки є позитивна сторона, яка проявляється як
захист внутрішнього ринку від іноземних товарів і постійна інновація.
За 2000–2003 роки темпи економічного зростання в Україні були одними з
найвищих серед країн з перехідною економікою. При цьому підтвердилася
загальносвітова закономірність: конкуренція є умовою динамічного
економічного розвитку. Темпи зростання виробництва були особливо
високими в тих галузях, де заходи з демонополізації були здійснені
найбільш послідовно і де було сформовано повноцінне конкурентне
середовище: у харчовій, деревообробній, целюлозно-паперовій
промисловості [3, с. 38].
Конкуренція проявляє себе в межах конкретної галузі (галузева
конкуренція) та в межах усього народного господарства (міжгалузева
конкуренція). Залежно від місця знаходження підприємств-конкурентів,
вона може бути внутрішньою або зовнішньою.
Галузева конкуренція передбачає суперництво окремих підприємств,
продавців товарів і послуг у задоволені потреб споживачів, в обсязі
реалізації товарів і послуг, частки обслуговування ринку та відповідно в
масі одержаного прибутку.
Міжгалузева конкуренція проявляється в боротьбі за найкращі умови
одержання та використання ресурсів і капіталу (в результаті чого останні
з низькорентабельних галузей спрямовують свої капітали у
високорентабельні сектори економіки), а також у суперництві між
виробниками товарів-замінників, які задовольняють одну і ту ж потребу
споживача [4, 27–28].
Якщо розглядати конкуренцію з економічного погляду, то це така
економічна категорія, що характеризує багатоаспектний процес, який надає
економічній системі глибоку уяву про смаки та уподобання споживачів, а
також про технології чи пропозиції ресурсів. Вона відображає ринкові
відносини, які поєднують у собі боротьбу як виробників за споживачів,
так і споживачів за товари і послуги.
Як відомо, кожен підприємець прагне монополізувати ринок, щоб
максимізувати свій прибуток. У сучасних умовах ринкової економіки
досягти такого стану практично неможливо. У зв’язку з цим підприємець
повинен вибрати для себе правильний стратегічний шлях, який найчастіше
спрямований на стабілізацію власного становища на ринку завдяки
зменшенню ступеня ризику за рахунок співробітництва з іншими
підприємцями та зменшення кількості конкурентів.
При конкурентній боротьбі між продавцями виграє найчастіше той
конкурент, в якого товар до продажу має кращі якісні властивості за
помірними (низькими) цінами. Саме конкуренція спонукає товаровиробників
постійно вдосконалювати асортимент продукції, шукати нові технології,
які б з найменшими затратами могли виготовляти високоефективні, які
постійно користуються попитом, товари. Тобто конкуренція сприяє розвитку
як НТП, так і економіки країни в цілому.
Крім позитивних наслідків, конкуренція несе в собі також негативні, до
яких можна віднести такі:
– відволікання значних коштів на невиробничі потреби, зокрема, видатки
сучасних фірм на рекламу дуже високі, що дає підстави вважати їх
нераціональними, адже конкуренти також використовують рекламу і рекламні
оголошення конкуруючих фірм, і так нейтралізують одне одного;
– конкурентна система не гарантує того, що першочергово будуть
задоволені потреби тих споживачів, які є найменш захищеними в
соціальному аспекті, а вже потім потреби більш забезпечених верств
населення. В умовах конкуренції розподіл доходів відбувається
автоматично, а не враховуючи естетичні аспекти цього питання;
e
????a?наслідки рішень, які приймаються, якщо це безпосередньо не
стосуватиметься діяльності даного підприємства в майбутньому [2, с.
137–138].
У працях окремих сучасних авторів можна зустріти твердження про
існування закону конкуренції, що, як і будь-який інший економічний
закон, виражає стійкі, повторювані, причинно-наслідкові зв’язки
економічних явищ чи процесів. Причиною механізму дії закону є наявність
відособлених товаровиробників, які виготовляють у різних умовах для
одного контингенту споживачів. Наслідком дії закону є конкуренція між
товаровиробниками. У процесі конкурентної боротьби виникає суперечність
між попитом споживачів і пропозицією продавців. Засобом подолання
суперечності також виступає конкуренція [2, с. 133].
Дослідженню процесів конкуренції відводилася значна увага також і в
давні часи. Так, А. Сміт доводив, що конкуренція, врівноважуючи норми
прибутку встановлює оптимальне розподілення праці і капіталу. [1, с.
320]
На його думку, конкуренція мала вигляд „невидимої руки” ринку, вона була
ефективним засобом цінового регулювання. Йому вдалося досить вдало
обґрунтувати положення про конкуренцію як суперництво, яке підвищує ціни
при зниженні пропозиції та знижує їх за умови надлишку пропозиції.
На захист ідеї вільної конкуренції в 10-му розділі своєї книги А. Сміт
засуджує винятково привілеї торгових компаній, закони про учнівство,
цехові постанови, закони про бідних, вважаючи, що вони (закони)
обмежують ринок праці, мобільність робочої сили і масштаби конкурентної
боротьби. Він також переконаний, що як тільки представники одного й того
самого виду торгівлі і ремесла збираються разом, їх розмова рідко коли
не закінчується „…змовою проти покупців або будь-якою угодою про
підвищення цін” [5, с. 67]. Розкриваючи механізм „не видимої руки” у
сучасних умовах, лауреат Нобелівської премії з економіки Фрідріх фон
Хайєк (1899-1988) зазначає, що конкуренція через механізм цін інформує
учасників ринку про можливості, яким вони можуть скористатися для
ефективного використання тих обмежених ресурсів, яким розпоряджається
суспільство. Водночас ринок сприяє концентрації знань, умінь і навичок,
які розсіяні у суспільстві і можуть бути використані для виробництва
товарів. Саме так Ф. Хайєк розглядає конкуренцію як процедуру відкриття
[5, с. 67]
Давід Рікардо завершив формування моделі досконалої конкуренції на
основі ідеї цінового регулювання. Він досліджував дану модель у
довгостроковій перспективі, завдяки чому абстрагувався від деталей, що
взаємодіють із державним регулюванням, монопольною владою, географічними
особливостями ринку тощо. Крім того, він відокремив внутрішню торгівлю
від міжнародної і для останньої сформував певні теорії, суть яких
проявлялася в обігу товарів між країнами, що регулювався перевагами у
порівняльних витратах [1, с. 338].
Наступний вклад у теорію конкуренції вніс Дж. С. Мілль, який вивів
рівняння міжнародного попиту, виділив неконкуруючі фірми на ринку,
розробив класифікації цінової еластичності попиту та простежував
проблему економії на масштабах альтернативних витрат виробництва.
Заходи антимонопольної політики держава почала проводити ще в кінці ХІХ
століття. У той час великі компанії почали витісняти малі та середні
фірми, які не могли їм протистояти. Через це, щоб запобігти
монополізації національної економіки, яка в свою чергу могла призвести
до падіння якості виробництва, підвищення цін та відсутності
конкурентних відносин, держава почала застосовувати державне
антимонопольне законодавство.
Державне антимонопольне законодавство здійснюється за двома напрямами.
На ринках, де монополія є обов’язковою, держава контролює цінову
політику та регламентації якості обслуговування, а на тих ринках, де
монополія не є обов’язковою, – застосовує контроль, що здійснюється у
вигляді антимонопольного законодавства.
Розвиток ринкової економіки поєднує в собі багатоаспектні відносини,
серед яких значне місце відводиться конкурентним. Конкурентні відносини
взагалі виступають формою суперництва між суб’єктами господарювання та
регулювання суспільного виробництва. Іншими словами, конкуренція є
важливим спонукальним мотивом як для виробників, так і для споживачів,
що в свою чергу робить торгівлю більше спрямованою на попит і
пропозицію. Але не слід забувати, що конкуренція може нести за собою
таке негативне явище, як розорення малих підприємств, які не витримали
конкурентної боротьби з великими, відомими колу споживачів та з чітко
налагодженими мережами збуту, підприємствами.
Крім того, зроблено значні внески урядом у вигляді нових законодавчих
актів, що сприяють підтримці конкуренції, враховуючи специфічні риси
формування конкурентних відносин трансформаційного періоду.
Література:
1. Антология экономической классики. В 2-х томах. – Т. 1. Предисловие
И.А. Столярова. – М.: МП „ЭКОНОВ”, 1993. – 475 с.
2. Гончарук Т.І. Конкуренція: сучасна економічна характеристика та
особливості // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 2 (32). – С.
130 – 145.
3. Костусєв О. Розвиток конкурентних відносин в Україні та завдання
конкурентної політики на сучасному етапі // Економіст. – 2004. – № 1. –
С. 38–41.
4. Мазаракі А.А. та ін. Економіка торгівельного підприємства: Підручник
для вузів. / Під ред. проф. Н.М.Ушакової. – К.: Хрещатик, 1999. – 800 с.
5. Юхименко П.І., Леоненко П.М. Історія економічних учень: Навч. посіб.
– К.: Знання-Прес, 2000. – 514 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
