UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОсвіта як елемент людського капіталу і фактор підвищення ефективності реальної економіки (реферат)
Авторdimich/www.ukrreferat.com
РозділЕкономічні теми (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3283
Скачало307
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Освіта як елемент людського капіталу і фактор підвищення ефективності

реальної економіки

 

В.І. Вернадський ще на початку ХХ ст. прогнозував, що з розвитком

суспільства біосфера Землі перейде в нову фазу – ноосферу, тобто сферу

розуму, де вирішальна роль, за його визначенням, належатиме духовності

суспільства, формуванню якої безпосередньо сприяє освіта.

 

Нині світ вступив у так зване постіндустріальне суспільство, для якого

характерним є зростання розумової компоненти змісту праці. Економіка у

цей період розвивається не на базі емпірично накоплених навичок, а на

відповідному обсязі теоретичних і спеціальних знань, які дозволяють

творчо осмислювати реальну ситуацію. Знання й освіта набувають

економічної цінності. Саме на базі творчого використання знань розвинені

країни світу забезпечують зростання добробуту, перш за все, шляхом

створення нових робочих місць, зокрема таких, які пов’язані з ринковими

перетвореннями (менеджер, координатор у галузі інформаційних ресурсів

тощо). Згідно з даними Світового банку, уже в 1994 р. 76 % національного

багатства США складав людський капітал, тобто сукупність накопчених

знань та умінь, які використовуються у виробництві й у повсякденному

житті, тоді як на фізичний капітал припадало 19 %, природний – 5 % у

загальному обсязі. У країнах Західної Європи ці показники відповідно

становили – 74, 23 і 3 %, у Росії – 50, 10 і 40 %. В Україні, на жаль,

аналогічні підрахунки не проводились. Можливо саме тому багато

керівників різного рангу, а часто і науковців, на відміну від політичної

еліти, не лише країн так званого “золотого мільярда”, а й Китаю,

проявляють свою недалекоглядність, не визнаючи нагальну потребу в

державному інвестуванні освітньої сфери як головному джерелі примноження

багатства.

 

Відомий фахівець у галузі сучасного менеджменту П. Друкер стверджує, що

освіта не підпорядкована правилам “вільного ринку” та економічним

законам попиту та пропозиції; не виділяється високим ціновим відчуттям,

не підходить під стандартні економічні моделі, а поведінка задіяних у

системі освіти осіб не відповідає класичним економічним теоріям.

Твердження, що освіта не є об’єктом “купівлі-продажу”, базується на

наступних факторах:

 

– за ефективність освіти однаково відповідають як той, хто навчається,

так і той, хто навчає. Тобто якість освіти, її цінність створюється як

одною, так і іншою сторонами. Виробництво і споживання знаходяться у

нерозривній єдності;

 

– результати освіти проявляються не одразу. Розрив у часі веде до

недооцінки праці освітян. При цьому необхідно пам’ятати, що молодь, яка

нині здобуває освіту, буде працювати і у 2040–2050 роках. А розвиток

суспільства за цей період, очевидно, приведе не лише до багаторазової

зміни поколінь техніки, а й зміни змісту праці. Оцінка результатів

діяльності зміниться також;

 

– освіта – соціокультурний інститут суспільства, відповідальний за

збереження та передачу культурних цінностей і технологій діяльності від

одного покоління до іншого;

 

– фактори, що визначають попит на освіту, мають переважно неціновий

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ