.

Визначення прибутку для оподаткування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
442 3611
Скачать документ

Реферат на тему:

Визначення прибутку для оподаткування

Кінцевим фінансовим результатом діяльності та основним джерелом, за
рахунок якого підприємство розвиває свою матеріальну базу, стимулює
працю, виплачує дивіденди засновникам, є прибуток. Тому питання
оподаткування прибутку займає важливе місце у діяльності підприємства.
Від правильності визначення оподаткованого прибутку, повноти та
своєчасності перерахування до бюджету відповідних коштів залежить його
перспектива в майбутньому.

Нині найактивніша бухгалтерська проблема полягає у взаємозв’язку
бухгалтерського обліку з нормами податкового законодавства. Саме на
цьому наполягають та над цим працюють деякі вітчизняні вчені: Бутинець
Ф.Ф., Валуєв Б.І., Дем’яненко М.Я., Калюга Є.В., Кірейцев Г.Г., Лінник
В.Г., Массаковський В.Б., Мельник П.В., Палій В.Ф.

Методика визначення податкового прибутку побудована на жорстких
податкових правилах і при цьому не можна одержати вірогідну інформацію
про фінансові результати господарської діяльності, зокрема
сільськогосподарських підприємств, тоді як при розрахунку
бухгалтерського прибутку настає реальна картина фінансового стану
підприємства, незалежно від вимог податкового законодавства.

Застосування різних методик при визначенні податкового і бухгалтерського
прибутків породжує розбіжність між ними, яку слід розглядати як постійні
різниці.

Під постійними різницями в податковому і бухгалтерському обліку
розуміють такі, які виникають у звітному періоді між показниками цих
прибутків і які в наступних звітних періодах не анулюються. Причиною
виникнення постійних різниць є те, що окремі доходи і витрати
визначаються лише при розрахунку бухгалтерського або податкового
прибутку.

В обліку, крім постійних, виникають тимчасові різниці, тобто – різниця
між оцінкою активу або зобов’язання за даними фінансової звітності та
податковою базою цього активу або відповідно зобов’язання. Різниці ці
виникають в одному звітному періоді, а анулюються в даному або в
наступних звітних.

Основна причина виникнення тимчасових різниць полягає в тому, що валовий
дохід у податковому обліку не завжди дорівнює доходу у бухгалтерському
обліку. А відповідно і моменти визначення доходів і витрат у податковому
обліку не збігаються із бухгалтерським обліком.

У бухгалтерському обліку доходи обчислюються лише за методом
нарахування, а в податковому – за подією, яка відбулася раніше. Одні
суми беруть участь у формуванні бухгалтерського прибутку в одному
звітному періоді, а податкового – в іншому, тоді як інші суми
формуватимуть тільки бухгалтерський або тільки податковий прибуток.
Таким чином, завжди виникає різниця між бухгалтерським і податковим
прибутками.

На думку автора, моменти визнання валових доходів і витрат є порушенням
принципу реалізації, оскільки моментом визнання доходів може бути лише
дата переходу права власності та ризику від продавця до покупця. Але,
захищаючи свої інтереси, держава не може погодитися із цим принципом, бо
в нинішніх умовах господарювання платіжна криза, що полягає в
неодержанні оплати від покупців, є глобальною проблемою, розв’язання
якої важливіше, ніж вирішення питань, пов’язаних із виробництвом
продукції. Для держави замість принципу нарахування логічнішим здається
правило першої події, що і призводить до надмірного вилучення фінансових
ресурсів у підприємств.

Таким чином, через те, що існують розбіжності за часом відображення
доходів і витрат у податковому і бухгалтерському обліку, виникають
постійні різниці. Це свідчить про те, що у податковій політиці нашої
держави ігнорується розуміння прибутку як економічної категорії,
внаслідок чого підприємства переплачують або недоплачують податок на
прибуток: його реальний фінансовий результат менший або більший від
податкового прибутку.

Склалася ситуація, що деякі підприємства, минаючи бухгалтерський облік,
ведуть тільки податковий, оскільки дані бухгалтерського обліку потрібні
лише для складання звітності органам статистики. Окремі автори
стверджують, що нині весь бухгалтерський облік повинен мати характер
податкового. А це означає, що жодне господарство не зможе володіти
достовірною інформацією про стан фінансово-господарської діяльності.
Податковий прибуток дуже важко ідентифікувати з фінансовим показником у
зв’язку з тим, що його природа повністю суперечить основним принципам
бухгалтерського обліку.

Так, Лінник В.Г. переконує, що “податковий облік – тимчасове явище у
забезпеченні облікової інформації для визначення фінансових результатів
з метою їх оподаткування” [1]. Валуєв Б.І. наголошує, що взагалі немає
необхідності у створенні відокремленого податкового обліку, оскільки так
чи інакше бухгалтерські регістри містять необхідну для складання
податкових декларацій інформацію, потрібно лише розробити алгоритм її
використання [2]. На думку А.С. Бородкіна, не варто було кардинально
змінювати об’єкт оподаткування та вводити громіздку систему податкового
обліку, наслідком чого стало те, що підприємство повинно платити податок
не за конкретні результати діяльності, а за якісь “дуті валові доходи”
[3]. Один із розробників проекту російського податкового кодексу Шаталов
С.Д. також визнає необхідність розділу двох видів обліку
(бухгалтерського і податкового), але це повинно проходити “на виході”
[4]. Саме таку думку підтримує автор і пропонує методику обчислення
прибутку для оподаткування, використовуючи дані фінансового результату,
визначеного у бухгалтерському обліку, коригуючи його на суму постійних
різниць.

Отже, різна величина сум, що обкладаються податком на прибуток у
податковому та фінансовому обліку, є наслідком застосування різних
методологічних засад відображення доходів і витрат, що призводять до
розбіжностей.

Причиною утворення тимчасової різниці є: відмінності у визначенні витрат
періоду та валових витрат; відмінності у визначенні доходу; різні методи
нарахування амортизації в податковому та бухгалтерському обліку; різні
підходи до відображення сум переоцінки та до оцінки активів у
податковому та бухгалтерському обліку.

З метою уникнення додаткових вибірок для визначення реальної суми
відстрочених податкових активів та відстрочених податкових зобов’язань
податковий облік необхідно будувати на основних принципах і методах
бухгалтерського обліку, передбаченіих національними стандартами. Слід
відмовитися від методики нарахування амортизації, яку рекомендує
податкове законодавство, і застосовувати лише методи, зазначені в П(С)БО
7 “Основні засоби”. Тому в процесі підготовки проекту Податкового
кодексу та відповідних нормативних документів, пов’язаних із веденням
податкового обліку, необхідно передбачити його застосування не
паралельно, а лише на основі даних фінансового обліку.

Так, на думку О. Амоші, законодавство про оподаткування має
“встановлювати, хто є платником податків, що є об’єктом оподаткування,
які можуть бути розбіжності між фінансовою і податковою базами оцінки, в
які терміни варто сплачувати податки та ін., але аж ніяк не те, як
розраховувати фінансові результати. Відповідно податкові органи не
можуть вказувати, як варто розуміти правила визначення прибутків і
витрат. Це – виняткове право бухгалтерів і їх фахових організацій”.

Взаємозв’язок бухгалтерського обліку з податковим через ліквідацію
тимчасових різниць, що виникають при визначенні податку на прибуток, дає
переваги даним фінансового обліку для інформаційного забезпечення
податкового обліку. Тоді в обліку виникатимуть лише постійні різниці. Ми
пропонуємо податковим службам України зробити перелік статей витрат, які
призводитимуть до виникнення постійних різниць.

Однією із важливих причин виникнення постійних різниць є ті, які
виникають через систему стимулювання окремих виробників і галузей
економічної діяльності. Зауважимо, що застосовувати єдиний підхід до
оподаткування не можна, адже рівність в оподаткуванні може призвести до
неоднакового податкового навантаження на доходи платників податків. У
зв’язку з цим не можна обійти увагою питання пільг, бо саме вони є
основною причиною утворення постійних різниць. Щодо цього питання немає
єдності думок, і тому спостерігаються іноді різкі коливання – від
застосування широкого кола пільг до їх повної заборони.

На думку авторів наукового видання “Фінанси в період реформування
агропромислового виробництва”, без пільг податки не зможуть повною мірою
виконувати своє призначення, їх регулююча функція при цьому значною
мірою послабиться. Водночас коло пільг не може бути і занадто широким,
тому що податковий механізм ”розмивається”, втрачає чіткість. Враховуючи
це, недоцільно в директивному порядку наперед встановлювати коло пільг і
час їх дії. Необхідно, в разі виникнення відповідної ситуації, їх
скасувати, якщо зникає в них потреба. Якщо буде достатнє економічне
обґрунтування доцільності застосування тієї або іншої пільги, то вона
повинна вводитися, тому що від цього завжди буде економічний ефект [1].
Саме така система щодо оподаткування прибутку повинна бути врахована під
час підготовки проекту Податкового кодексу.

З цією метою пропонуємо у робочому плані рахунків підприємств облік
постійних різниць вести у системному порядку на окремих субрахунках. Для
обліку доходів, які не включатимуть у валові доходи, пропонуємо відкрити
субрахунок 747 “Доходи, які зменшують оподаткований прибуток”, а для
витрат, які не входитимуть у валові витрати, – 851 “Витрати, які
збільшують оподаткований прибуток”. Дані субрахунки будуть транзитними,
де по дебету і кредиту нагромаджуватимуться суми валових доходів,
валових витрат, які не включаються у валові доходи й валові витрати, без
ПДВ.

Введення цих субрахунків не порушує вимоги Інструкції про застосування
Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та
господарських операцій.

При відображенні доходів, які не включатимуться у валові доходи,
пропонуємо складати такі бухгалтерські проводки.

1. На суму одержаного доходу при відвантаженні продукції, в рахунок
наступної оплати, що не включається у валові доходи підприємства (без
ПДВ, акцизного збору):

1.1. Дт 361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями”;

Кт 747 “Доходи, які зменшують оподаткований прибуток”.

1.2. Дт 747 “Доходи, які зменшують оподаткований прибуток”;

Кт 701 “Доходи від реалізації готової продукції” та ін.

2. На відображення податку на додану вартість, акцизний збір:

Дт 361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями”;

Кт 641 “Розрахунки за податками”.

При відображенні витрат, які не включаються у валові витрати
підприємства:

1. Сума оприбуткованих товарно-матеріальних цінностей, які не
включаються у валові витрати:

1.1. Дт 851 “Витрати, які збільшують оподаткований прибуток”;

Кт 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”.

1.2. Дт 20 “Виробничі запаси” та ін.;

Кт 851 “Витрати, які збільшують оподаткований прибуток”.

2. На суму податку на додану вартість (акцизного збору):

Дт 641 “Розрахунки за податками”;

Кт 631 “ Розрахунки з вітчизняними постачальниками”.

Приклад.

1. Підприємство реалізувало сільськогосподарську продукцію за
договірними цінами на суму 1800,00 грн, у т.ч. ПДВ 300,00 грн.

2. Підприємство нарахувало і сплатило в бюджет штраф та пеню на суму
437,00 грн.

3. Відшкодування добових при відрядженні особи, яка перебуває у трудових
відносинах з підприємством за 4 дні (без харчування) в межах України у
сумі 150,00 грн. Слід зазначити, що граничні норми добових витрат, які
включаються у валові витрати при відрядженнях у межах України,
становлять до 18 грн. У нашому прикладі у валові витрати буде включена
сума в розмірі 72 грн. (4 х 18).

4. Витрати підприємства на придбання літератури, яка не пов’язана з
інформаційним забезпеченням діяльності, – 76,00 грн.

5. Доходи, одержані від реалізації на митній території України
спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва, що
мотивують збільшення обсягів виробництва – 3600,00 грн. (в т.ч. ПДВ –
600,00 грн).

Пропонуємо таблицю господарських операцій, на підставі якої визначимо
фінансовий результат і прибуток у податковому обліку.

Визначимо фінансовий результат на рахунку 791 “Результат основної
діяльності”, порівнюючи дебетові і кредитові обороти (226,00 + 437,00) –
3900,00. Отже, прибуток підприємства від реалізації продукції становить
3237,00 грн. У податковому обліку прибуток дорівнює 1428,00 (1500,00 –
72,00).

Прибуток для оподаткування за допомогою рахунків бухгалтерського
обліку: визначимо обороти на субрахунках 747 “Доходи, які зменшують
оподаткований прибуток“ (2400,00 грн.) та 851 “Витрати, які збільшують
оподаткований прибуток”(437 + 78 + 76 = 591 грн.), коригування
фінансового результату, визначеного на рахунку 791 “Результат
операційної діяльності”:

Фінансові результати — 3237,00 грн.;

(–) Доходи, які зменшують оподаткований прибуток, – 2400,00 грн.;

(+) Витрати, які збільшують оподаткований прибуток, – 591,00 грн.;

Отже, прибуток, визначений у системі Плану рахунків, становить 1428,00
грн., відповідно до якого оподаткований прибуток визначатиметься на
рахунках бухгалтерського обліку. Підхід має переваги в точності,
достовірності й самоконтролі, що дасть можливість систематично вести
облік постійних різниць. Проте при здійсненні такого обліку можливе
допущення помилок, але їх швидко виявляють та виправляють, оскільки
такий підхід забезпечується подвійним записом господарських операцій та
звіркою даних аналітичних регістрів і Головної книги.

Таблиця 1

Визначення прибутку в бухгалтерському та податковому обліку

Запропонована методика визначення прибутку для оподаткування не
суперечить основним вимогам положень бухгалтерського обліку, а лише дає
можливість використовувати спільну інформаційну базу. В основу даної
методики покладено те, що інформаційне навантаження несуть обороти на
запропонованих нами рахунках у кореспонденції із рахунками сьомого,
восьмого і дев’ятого класів. Тобто дана методика побудована так, що
інформація, яка міститься на субрахунках 747 “Доходи, які зменшують
оподаткований прибуток “, 851 “Витрати, які збільшують оподаткований
прибуток”, ніяк не впливатиме на розрахунок фінансового показника, а
лише створить базу для розрахунку оподаткованого прибутку і сприятиме
використанню загальної інформаційної бази, що дозволить зменшити
трудомісткість податкових розрахунків та підвищити рівень контролю.

Для такої методики автор пропонує застосовувати регресивну шкалу
оподаткування прибутку, суть якої полягає в тому, що кожний наступний
приріст прибутку оподатковується за нижчою податковою ставкою. Це дасть
можливість зацікавити платників податку на прибуток у збільшенні
одержаного прибутку.

Реалізація запропонованої методики на практиці не вимагає внесення змін
до Плану рахунків бухгалтерського обліку, оскільки підприємствам
дозволено доповнювати План новими субрахунками (рахунками другого,
третього порядків) із збереженням кодів (номерів) субрахунків
загальнодержавного плану.

При запровадженні такої системи оподаткування обліковим працівникам не
потрібно позасистемно обліковувати валові доходи і валові витрати та
складати громіздку Декларацію про прибуток. Такий порядок обліку
зменшить трудомісткість облікової роботи.

Отже, враховуючи, що методи перевірки, повноти і достовірності
результатів у податковому обліку мають велике значення для кожного
платника податків, запровадження пропозицій автора має суттєве практичне
значення. Така методика визначення прибутку для оподаткування
підприємствам дозволить максимально наблизити податковий облік до
бухгалтерського та забезпечити надійність і прозорість контролю вихідних
даних для обчислення податку на прибуток.

Література:

1. Бородкин А.С. Бухгалтерские тупики в налоговом законодательстве //
Світ бухгалтерського обліку. – 1998. – № 1. – С. 33–38.

2. Валуєв Б. Проблема управленческой ориентации бухгалтерского учета //
Світ бухгалтерського обліку. – 1998. – № 4. – С. 3–7.

3. Дем’яненко М.Я., Алексійчук В.М., Борщ А.Г. та ін. Фінанси в період
реформування аг-ропромислового виробництва / За ред. М.Я. Дем’яненка. –
К.: ІАЕ УААН, 2002. – С. 185–186.

4. Интервью с С.Д. Шаталовым // Бухгалтерский учет. – 1995. – № 12. – С.
8–10.

5. Амоша О.І. Організаційно-економічні проблеми детінизації економіки //
Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2000. – № 15–2.
– С. 12–19.

6. Лінник С.В. Види обліку та перспективи їх розвитку // Удосконалення
обліку та аналізу господарської діяльносгі на основі впровадження нових
Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні: Тези доповідей
на міжнародній науково-практичній конференції (16–18 жовтня 2000 р.). –
К.: КНЕУ, 2000. – С. 57–58.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020