Реферат на тему:
Сучасний стан і перспективи розвитку внутрішньогосподарського контролю
Внутрішньогосподарський контроль являє собою систему безупинного
спостереження за ефективністю використання майна господарського
суб’єкта, законністю і доцільністю господарських операцій і процесів,
збереженням грошових коштів і матеріальних цінностей. У той же час цей
контроль є складовою частиною ринкового механізму, одним із прийомів
перевірки виконання прийнятих рішень, найважливішою функцією управління
економікою.
У зв’язку з цим доцільно:
– визначити роль і значення внутрішньогосподарського контролю в системі
управління та фінансово-господарської діяльності підприємств;
– дати неупереджену оцінку сучасному стану та визначити напрями розвитку
внутрішньогосподарського контролю (попереднього, поточного і
наступного).
Внутрішньогосподарський контроль має особливе значення на підприємствах
та їх об’єктах, де зосереджуються величезні потоки матеріальних
цінностей і коштів, а також у функціональних відділах бухгалтерій, де
здійснюється перевірка і обробка облікової документації [2, с. 26–31].
Характерною особливістю такого контролю є те, що він здійснюється в
процесі фінансово-господарської діяльності, відіграє важливу роль у
забезпеченні збереження майна. Майже всі нестачі і розкрадання цінностей
виявляються інвентаризаціями і перевірками, що проводяться працівниками
низових підприємств (включаючи й ті інвентаризації, що проводяться цими
працівниками під час ревізій). Особливістю внутрішньогосподарського
контролю є також те, що він функціонує в момент здійснення і оформлення
господарських операцій. У свою чергу це дозволяє вчасно виявити недоліки
і накреслити заходи для їх усунення. Внутрішньогосподарський контроль
здійснюється на рівні підприємства, і його об’єктом є господарська
діяльність підприємства. Такий контроль повинні здійснювати керівники,
фахівці структурних підрозділів і працівники обліку.
В умовах переходу до ринкових відносин однією з актуальних проблем, що
вимагає вирішення, є проблема посилення внутрішньогосподарського
контролю за раціональним і ефективним використанням ресурсів,
попередженням непродуктивних витрат, що завдають великих збитків
економіці підприємств. Чималі суми непродуктивних витрат пов’язані не
стільки з недоліками в організації фінансово-господарської діяльності на
підприємствах, скільки з низькою якістю внутрішньогосподарського
контролю. Поряд із цим особливо гостро стоять проблеми збереження
матеріальних цінностей, попередження нестач і розкрадань.
У виявленні і попередженні нестач і розкрадань значна роль належить
внутрішньогосподарському контролю. По суті, близько 90 відсотків нестач
і розкрадань на підприємствах виявляється інвентаризаціями, проведеними
безпосередньо їх працівниками. Поряд із цим (у процесі здійснення
внутрішньогосподарського контролю) виявляється близько 50 відсотків
непродуктивних витрат і втрат. Тому з метою забезпечення збереження
майна, своєчасного попередження нестач, розтрат і непродуктивних витрат
потрібно, насамперед, забезпечити ефективність внутрішньогосподарського
контролю. Функції ці повинні здійснювати керівники і фахівці структурних
підрозділів підприємств і працівники бухгалтерій при виконанні своїх
функціональних обов’язків. Деякі недоліки практики здійснення такого
контролю викликані тим, що методичні прийоми його практично не
розроблені. У результаті внутрішньогосподарський контроль відданий на
відкуп інтуїції та досвіду фахівців, які здійснюють контрольні функції
на свій розсуд, адже практично відсутні необхідні методичні вказівки
щодо здійснення внутрішньогосподарського контролю. У зв’язку з цим
контроль проводять (рідко і формально) лише після вчинення операцій, як
правило, у період подання документів до бухгалтерії.
Незважаючи на те, що на різних рівнях управління видається велика
кількість наказів щодо необхідності посилення внутрішньогосподарського
контролю за збереженням майна, залишаються винятково актуальними питання
підвищення якості інвентаризацій і контрольно-вибіркових перевірок
матеріальних цінностей на об’єктах збереження (складах), усунення
порушень правил оформлення документів, ведення обліку цінностей і
грошових коштів, удосконалення організації матеріальної відповідальності
на всіх об’єктах їх збереження. Для посилення контролю за збереженням
цінностей потрібно чітко визначити конкретних осіб, які матеріально
відповідають за цю ділянку роботи. Але щоб знати, хто відповідає за
недоліки в забезпеченні збереження цінностей і підвищенні ефективності
господарської діяльності на підприємствах, повинна бути повна ясність і
визначеність між матеріально відповідальними особами щодо розподілу їх
обов’язків. Для цього необхідна чітка, повна й інтегрована структура
внутрішньогосподарського контролю, у якій усі підсистеми мають бути
взаємозалежні. Низька якість внутрішньогосподарського контролю,
недостатнє використання зворотного зв’язку не забезпечують передбачення
помилок, а значить і запобігання ним у системі управління господарською
діяльністю. Поряд із цим багато недоліків в організації і здійсненні
внутрішньогосподарського контролю на підприємствах можна було б
уникнути, за умови існування чітких розробок щодо конкретних явищ у
наукових джерелах, але натомість багато авторів або упускають питання
внутрішньогосподарського контролю, або не розкривають його методики, а
це негативно впливає на практику здійснення внутрішньогосподарського
контролю.
Діюча на сьогодні система обліку втрат матеріалів на падприємствах не
забезпечує належного контролю їх економічної обґрунтованості. Так,
списання втрат понад норми природного убутку і втрат від їх псування
(коли не встановлено винних осіб) здійснюється з кредиту рахунка 20
„Виробничі запаси” на дебет рахунка 947 „Нестачі і втрати від псування
цінностей”, що відображено у статті „Інші операційні витрати” ф. № 2
„Звіт про фінансові результати”.
В економічній науці особливо вузьким місцем є не досить досліджене
питання внутрішньогосподарського контролю втрат матеріальних цінностей
(матеріалів, готової продукції тощо) на окремих стадіях їх руху (при
збереженні, транспортуванні, реалізації тощо). Складність дослідження
цього комплексу проблем визначається, насамперед, широтою діапазону
втрат ще більш широким колом факторів, які їх спричиняють.
Перед підприємствами гостро стоїть завдання усувати втрати матеріальних
цінностей на всіх стадіях виробництва, транспортування, збереження і
реалізації, де їх величина досягає значних розмірів. Отже, важливого
значення набуває розробка обґрунтованих економічних нормативних втрат
матеріальних цінностей, чому має сприяти удосконалення
внутрішньогосподарського контролю на всіх стадіях виробництва продукції,
її транспортування, надходження, збереження і реалізації. Суттєвим
недоліком практики внутрішньогосподарського контролю є те, що він в
основному ґрунтується на здійснених операціях. Орієнтації контролю на
майбутнє на практиці не приділяється уваги тому, що керівники і
працівники обліку, як правило, працюють зі статистичними і обліковими
даними минулих періодів.
При здійсненні внутрішньогосподарського контролю втрат важливо вибрати
еталон для порівняння. За еталон можуть бути взяті порівняння втрат,
допущених у поточному і минулому періодах, або втрат, допущених на
різних підприємствах, а також порівняння їх з нормативами. Порівняння
швидше за усе вказує на зміни їх рівня і не дозволяє виявити їх розміру,
особливо тоді, коли таке порівняння робиться на макрорівні, а на втрати
впливають відмінності в методах реалізації, продукції, технології
виробництва, процесах постачання і реалізації, а також структурні
зрушення, що не спричиняють зіставлення об’єктів порівняння. Те ж саме
можна сказати щодо порівняння втрат на різних підприємствах, які не
рідко розрізняються за рівнем фондоозброєності, технічним рівнем,
кваліфікації і професійної підготовки кадрів тощо. Позитивним при
порівнянні втрат на різних підприємствах є те, що вони дозволяють
виявити резерви поліпшення роботи цих підприємств. Найбільш ефективним
способом виявлення втрат матеріальних цінностей є їх порівняння із
нормативами. Однак при цьому нормативи повинні бути науково
обгрунтованими і оптимальними.
Для посилення контролю за господарськими операціями і підвищення його
дії в поліпшенні економічних показників є упорядкування змісту і форми
носіїв сигнальної інформації. Особливої уваги в зв’язку з цим
заслуговують пропозиції ряду авторів про виділення сигнальної
документації як самостійного елемента первинного обліку [3, с. 71].
Наголошуючи на актуальності цієї проблеми, доцільно виділити її в
самостійний елемент контролю. Використання сигнальних документів дає
можливість вчасно вживати заходів для усунення недоліків і прорахунків
при здійсненні функцій управління.
Окремі автори обґрунтовують необхідність складання сигнальної
документації тільки в розрізі господарських операцій. Вважаємо, що з
метою конкретизації відхилень від заданих критеріїв і нормативів
сигнальну документацію потрібно складати не лише в розрізі господарських
операцій, але й у аналітичному розрізі (групувати за видами, причинами і
винуватцями відхилень). Як аналітичне групування сигнальної інформації
може бути вихідний документ відхилень при відпуску матеріальних
цінностей у виробництво за даними, наприклад, рахунка 20 „Сировина і
матеріали”. При цьому особливе значення має не лише своєчасність
складання поточної первинної інформації з метою забезпечення контролю за
прийняттям рішень, законності і економічної доцільності господарських
операцій до (або після) вчинення дій. Важливим тут є і узгодження подій,
і формування первинної інформації. У свою чергу, це має суттєве значення
для підвищення оперативності контролю як за збереженням майна, так і для
контролю процесів управління. Особливо важливо для цілей контролю
використовувати сигнальну інформацію про непродуктивні витрати і втрати,
нестачі, розкрадання та інші негативні показники. Викликано це тим, що
на даний час така інформація має запізнілий характер. На практиці
отримана на даний момент інформація про ці показники
фінансово-господарської діяльності й інші (особливо негативні), що
утворилися раніше і відображені в звітах за минулий місяць, квартал,
рік, по суті, не відіграють попереджувальної ролі, а, м’яко кажучи, є
лише розчаровуючим фактором.
Однією з проблем подальшого удосконалення внутрішньогосподарського
контролю з метою підвищення ефективності його функцій є використання на
робочих місцях комп’ютерної техніки. Дані, отримані за допомогою
комп’ютерів, дуже оперативно і швидко можуть дати керівникам і
спеціалістам цих підприємств, а також фахівцям структурних підрозділів
необхідну інформацію про ті або інші об’єкти. Наприклад, у деяких
західних фірмах введено комп’ютери, куди можна вводити і звідки можна
одержувати інформацію про матеріальні цінності, обсяг проданої
продукції, фінансові результати від операційної діяльності тощо на
будь-який момент. Власне кажучи, в комп’ютери можна ввести систему,
завдяки якій у будь-який час аппарат управління буде забезпечений
необхідною інформацією, що сприятиме своєчасному здійсненню контролю
коригуючих заходів. У системі контролю цей процес займає занадто багато
часу. Наприклад, при здійсненні контролю за збереженням матеріальних
цінностей на виправлення відхилень від нормативів може піти тривалий
час. Якщо буде встановлено, що обсяг матеріальних цінностей занадто
великий, значить потрібен тривалий час, щоб довести обсяг до бажаного
рівня. Однак для проведення коригуючих заходів потрібно вчасно мати у
своєму розпорядженні достовірні показники. Тому дуже важливою проблемою
є розробка сигнальної інформації для цілей контролю, яка є спеціальним
документом, де фіксуються перевищення нормативів у використанні
цінностей або непродуктивні втрати чи відхилення.
У питаннях своєчасного виявлення нестач, попередження їх переростання у
великі розкрадання значна роль належить поточному бухгалтерському
контролю, здійснюваному працівниками бухгалтерій при виконанні ними
функціональних обов’язків. Дослідження показали, що на підприємствах
приблизно 49 відсотків нестач і розтрат мали місце через порушення в
організації бухгалтерського обліку, невиконання контрольних функцій
працівниками бухгалтерських служб або їх участі у розкраданнях
матеріальних цінностей. Наприклад, на одному підприємстві нестача
матеріалів у сумі 800,000 тис. грн приховувалася з 1997 року за участю
головного бухгалтера і утворилася способом укладання фальсифікованих
рахунків-фактур, що виписувалися різним підприємствам. На іншому –
облікові працівники сприяли приховуванню нестач шляхом вилучення
документів на прихід матеріалів у друге підприємство (у підзвіт
завідувачу складу) і невключення до відпуску матеріалів інших
підприємств. Порушуючи чинні положення, облікові працівники складали
матеріальні звіти завідувачам складів і одним із них завищували залишки
матеріалів шляхом несписання їх у витрати, іншим – зменшували залишки за
рахунок ненадходження матеріалів. З метою посилення контролю за
збереженням майна на підприємствах, а також недопущення випадків
співучасті облікових працівників у приховуванні нестач і розкрадань
потрібно практикувати періодичне переміщення бухгалтерів структурних
підрозділів бухгалтерій із однієї ділянки рахункової роботи на іншу (з
одного підрозділу бухгалтерії в інший).
У даний час на підприємствах особливо актуальними є питання щоденного
контролю за допомогою автоматизованих засобів збору і обробки інформації
матеріальних і касових звітів. Це має велике значення при вивченні стану
і поточного контролю матеріальних цінностей, вірогідності даних
складського обліку, контролю за використанням виданих доручень,
організації контрольно-пропускної системи. Однак такий контроль на
підприємствах сфери матеріального виробництва ще не став досить
поширеним. Причиною цього є не лише недостатня забезпеченість
підприємств автоматизованими засобами збору та обробки інформації, але й
невміння працівників управління використовувати їх під час реалізації
контрольних функцій.
Для підвищення ефективності внутрішньогосподарського контролю доцільно
здійснювати його з деяким забіганням наперед. Така система контролю має
назву попереднього внутрішньогосподарського контролю. Попередній
внутрішньогосподарський контроль являє собою ситему, що забезпечує
своєчасне повідомлення про необхідність коригувальних дій. Цей контроль
загострює увагу керівника й інших фахівців (суб’єктів контролю) на
слабких ділянках фінансово-господарської діяльності. Попередній
внутрішньогосподарський контроль є сигналом про явища, що можуть
викликати негативні наслідки (втрати, непродуктивні витрати, розкрадання
тощо), якщо не буде вжито негайних заходів на тих або інших ділянках
роботи.
Попередній внутрішньогосподарський контроль – це взаємодіюча ситема, у
якої одні змінні (наприклад, матеріальні цінності і кошти) знаходяться у
взаємодії між собою, а інші позитивно або негативно впливають на ці
показники. Об’єктами попереднього контролю можуть бути не тільки
підприємства, їх відділи або структурні підрозділи, а й окремі
господарські операції, процеси або ділянки господарської діяльності.
Такий контроль здійснюється тими ж суб’єктами, що і
внутрішньогосподарський взагалі. Попередній внутрішньогосподарський
контроль здійснюється керівниками і фахівцями підприємств на стадії
зародження проекту (моделі) тієї або іншої господарської операції або
виконання визначеної роботи, та проводиться шляхом завчасного детального
і ретельного аналізу передбачуваних проектів (моделей) тих господарських
операцій, процесів і стадій роботи, які виконуватимуться в господарській
діяльності.
У теоретичних дослідженнях і практичних аспектах попереднього
внутрішньогосподарського контролю і передбачення помилок та прорахунків
до нинішнього часу нічого не зроблено. Прогалини в теорії не дозволяють
повною мірою використовувати в практичній роботі систему
внутрішньо-господарського контролю. Крім того, і на сьогодні не
розроблені методи внутрішньогосподарського контролю. З метою підвищення
ефективності попереднього внутрішньогосподарського контролю варто
застосовувати такі його способи, як обґрунтоване укладання багатократних
прогнозів і зіставлення їх із бажаним виходом (еталоном), внесення
корективів і змін у початкові програми господарської діяльності, що
дозволяє забезпечити збіг бажаних виходів із запланованими показниками
[4, с. 97–99]. Особливо це стосується підприємств сфери матеріального
виробництва, коли потрібно перевірити забезпечення грошовими коштами для
погашення заборгованості постачальникам – за матеріальні цінності,
податковим органам – за сплату податків, інвесторам – за фінансові
інвестиції тощо. Використання цих методів попереднього
внутрішньогосподарського контролю дає змогу передбачити ускладнення в
фінансово-господарській діяльності підприємств. Необхідною умовою
попереднього внутрішньогосподарського контролю є: завчасний детальний і
ретельний аналіз системи контролю та визначення найбільш важливих
вхідних змінних, побудова моделі цієї системи контролю, приділення
особливої уваги динаміці моделі (здійснення регулярної перевірки
відповідності прийнятих значень вступних змінних та їх взаємозв’язків
фактичному стану справ), регулярний збір і введення в систему даних
вступних змінних оцінки розбіжності між плановим і фактичним значенням
змінних та їх вплив на очікувані кінцеві результати на початковій стадії
господарювання, здійснення коригувальних дій (за першим етапом –
визначення проблеми, за другим – розробка заходів, що забезпечать її
вирішення).
Однією з умов успішного попередного внутрішньогосподарського контролю є
використання систематичних повідомлень, які містяться в первинній
документації про операції, що відбуваються відповідно до встановленого
режиму функціонування господарських операцій і процесів. У зв’язку з цим
виникає необхідність дослідження відношень між елементами
внутрішньогосподарських процесів, здійснюваних на місці вчинення
операцій. Винятково важливе значення мають питання тривалості здійснення
попереднього внутрішньогосподарського контролю для того, щоб зменшити
інтервали часу між контрольованими точками (наприклад, можна навіть
здійснювати контроль безупинно, з інтервалами часу в одну годину,
півзміни тощо).
Попередній внутрішньогосподарський контроль нерідко ігнорується тому, що
виконання функцій контролю керівників і фахівців структурних підрозділів
підприємств залежить від наявності бухгалтерських даних. На практиці
такий контроль застосовується тільки тоді, коли стає відомо про
відхилення, щоб ужити відповідних заходів. У зв’язку з цим актуальною
проблемою є розробка прийомів прогнозованого контролю з використанням
отриманої інформації. Наприклад, на якійсь ділянці
фінансово-господарської діяльності або етапі управління в результаті
прогнозу одержують інформацію про надходження швидкопсувних матеріалів
для виготовлення продукції. На цьому етапі контролюючі органи можуть
розробити програми посиленого спостереження не лише за надходженням і
рухом вантажів зі швидкопсувними матеріалами, але й за їх реалізацією.
Аналогічно можна здійснювати попередній внутрішньогосподарський контроль
за збалансованістю грошових доходів і витрат, потребою і наявністю
матеріалів для виготовлення готової продукції, не чекаючи бухгалтерських
звітів, що надійдуть тільки в середині наступного звітного періоду.
Важливим засобом попередження і зниження матеріальних втрат є посилення
з боку всіх працівників підприємства поточного контролю за правильністю
і законністю списання втрат матеріалів понад норми природного збитку,
розкриття причин виявлення винних осіб для погашення ними заподіяної
шкоди. У системі внутрішньогосподарського контролю втрати повинні
визначатися в комплексі як розмір втрат під час навантаження,
розвантаження, перевалки і транспортування матеріалів, від зниження їх
якості, додаткові витрати зі збереження неходових і залежаних
матеріалів, втрати від псування, нестачі і розкрадання матеріальних
цінностей, втрати тари тощо. Для цього необхідно зосередити контроль на
таких критичних точках, як необхідність зменшення розмірів природного
збитку завдяки поліпшення умов збереження матеріалів і організації
операцій, пов’язаних із підготовкою матеріалів до використання у
виробництві; зменшенні нормованих відходів з деяких матеріалів;
попередження псування матеріалів у результаті незабезпеченості умов їх
зберігання.
Література:
1. Бардаш С.В. Інвентаризація: теорія, практика, комп’ютеризація. –
Житомир, ЖІТІ, 1999. – 372 с.
2. Оптнер С.Л. Системный анализ решения деловых и промышленных проблем.
– М.: Советское радио, 1969. – 216 с.
3. Ордынский С.С. Расследование хищений в торговых организациях. – М.:
Государственное издательство юридической литературы, 1954. – 183 с.
4. Пеньков Е.Г. Инвентаризация в предприятиях государственной торговли.
– М.: Госторгиздат, 1949. – 174 с.
5. Положення про відомчий контроль у системі міністерств, інших
центральних органів виконавчої влади за фінансово-господарською
діяльністю підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх
управління. Затверджено постановою Кабміну України 10.07.98. № 1053 //
Довідник працівника державної контрольно-ревізійної служби. Том 1. – К.:
ДІЯ, 2001. – С. 161–163.
6. Порядок здійснення міністерствами, іншими центральними органами
виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю. Затверджено
постановою Кабміну України 22.05.2002 № 685. – К., 2002.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
