Реферат на тему:
Теоретичні аспекти організації податкового контролю в галузях економіки
Завдання організації податкового контролю в галузевому аспекті
поставлене відносно недавно і проблем у зв’язку з цим налічується більше
ніж відповідей. Проблеми пов’язані як із визначенням самого поняття
податкового контролю, так і з встановленням тих його напрямів, що мають
галузеві особливості. Окремий напрям дослідження становить методика
використання галузевої інформації з фінансових, облікових і
організаційних питань у податковому контролі.
Поняття податкового контролю і податкового аудиту остаточно не
визначене. „Податковий контроль – це діяльність посадових осіб органів
податкової служби щодо спостереження за відповідністю організації обліку
об’єктів оподаткування платниками податків, методики обчислення й сплати
податків і податкових платежів за чинними нормативно-законодавчими
актами, виявлення відхилень, допущених у ході виконання норм податкового
законодавства, та визначення впливу наслідків порушень на податкові
зобов’язання” [6, с. 51] .
В.П. Завгородній розглядає податковий контроль у двох аспектах: як
функцію чи елемент державного управління і як особливу діяльність щодо
виконання податкового законодавства України [4, с. 43].
Податковий контроль як форму державного контролю розглядає М.П.
Кучерявенко. „Податковим контролем є спеціальний державний контроль,
який являє собою діяльність податкових органів та їх посадових осіб по
перевірці виконання вимог податкового законодавства особами, які
реалізують податкові зобов’язання чи забезпечують цю реалізацію” [5, с.
162]. Види податкового контролю за класифікацією, запропонованою
Кучерявенко М.П., поділяються за суб’єктами на державний, який
здійснюється державними органами, і незалежний, що здійснюється
аудиторськими чи суспільними організаціями. Тобто податковий аудит є
складовою податкового контролю, але здійснюється недержавними
організаціями. Доцільно зазначити, що таке визначення розходиться з
практикою, оскільки саме податкова адміністрація на сьогодні є основним
суб’єктом податкового аудиту. Більше того, термін „податковий аудит”
закріпився практично винятково за тими перевірками, що проводить
податкова адміністрація. Це не означає, що незалежні аудитори не
проводять перевірок правильності розрахунків з бюджетом по податках. Але
в системі незалежного аудиту такі перевірки являють собою один із
різновидів тематичного аудиту.
В.А. Онищенко визначає податковий контроль як багатоаспектну,
міжгалузеву систему спостереження державних органів за
фінансово-господарською діяльністю підприємств з метою забезпечення
дохідної частини бюджету [6, с. 11].
Така різноманітність у визначеннях відображає незавершеність процесу
формування методологічної бази в цій сфері досліджень. Надалі братимемо
за основу останнє визначення, оскільки воно дуже вдало підкреслює
комплексний, складний характер податкового контролю, а також вирізняє
саме аналітичні функції, не зводячи цей метод регулювання економічної
діяльності підприємств тільки до оперативних дій працівників податкової
служби.
Мета податкового контролю – забезпечення реалізації податкової політики
держави. Згадаємо, що податкова політика держави має на меті
стимулювання розвитку економіки, забезпечення суспільних потреб,
справедливий розподіл валового продукту. Тоді буде цілком логічно
зробити висновок, що організація податкового контролю повинна
забезпечувати реалізацію всіх цих завдань. Зокрема, це означає, що
податковий контроль не може зводитися до проведення якомога більшої
кількості виїзних перевірок і максимізації суми штрафів. На жаль, зараз
під тиском необхідності наповнення бюджету серед завдань податківців
пріоритетними є чисто фіскальні. З іншого боку, відсутність належного
аналізу макроекономічної ефективності податкового контролю і податкової
політики призводить до значних втрат бюджету через необґрунтовані
пільги, які не дають належної віддачі.
Не всі напрями податкового аудиту і контролю мають галузеву специфіку.
Такі функції податкового контролю, як реєстрація і облік платників
податків, облік податків і інших обов’язкових зборів, організація
виїзної перевірки і оформлення її результатів, масово-роз’яснювальна
робота, не залежать від галузевої належності платників податків (хоча і
можуть мати особливості залежно від масштабів діяльності чи
організаційної структури). Формування бази даних щодо платників податків
також не є галузевим, хоча і повинно давати можливість отримати вибірку
по підприємствах однієї галузі. Але головна функція податкового контролю
– проведення документальних перевірок, або податковий аудит має яскраво
виражену галузеву специфіку.
Перш ніж перейти до обґрунтування необхідності організації податкового
аудиту в розрізі галузей, уточнимо поняття галузі і виду діяльності.
Традиційно економічна діяльність класифікувалася по галузях і
підгалузях, причому під галуззю розумілася сукупність підприємств, які
випускають аналогічну за призначенням і близьку конструкційно продукцію,
мають подібну структуру основних засобів і трудових ресурсів, схожі
технологічні процеси. У складі галузі могли виділятися підгалузі, а
галузі об’єднувалися в народногосподарські комплекси. Галузева
класифікація (Загальний класифікатор галузей народного господарства –
ЗКГНГ), що використовувалася в Україні до 2001 р., була успадкована від
часів Радянського Союзу і відображала головним чином організацію
управління економікою тих часів. Кожна галузь і комплекс знаходились під
управлінням відповідного міністерства. Крім того, така класифікація
дозволяла проводити порівнювальний галузевий аналіз, оскільки виділяла
групу підприємств, що знаходилися приблизно в однакових умовах. Отже, у
ній використовувався такий критерій класифікації, як сфера діяльності.
З 2001 року в статистиці, а потім і в практиці ДПА, почала
використовуватися класифікація за видами економічної діяльності.
Вид діяльності – це процес об’єднананя ресурсів (устаткування, робоча
сила, технологічні засоби, сировина та матеріали) для створення
виробництва конкретної продукції та надання послуг. Таким чином, вид
діяльності характеризується використанням ресурсів, виробничим процесом,
випуском продукції (або наданням послуг).
Окремий вид діяльності може складатися з єдиного простого процесу, а
може охоплювати й цілий ряд процесів, кожний з яких входить до
відповідної категорії класифікації. Якщо виробництво окремих елементів є
складовою частиною одного й того самого процесу виробництва, то всі
процеси разом розглядаються як єдиний вид діяльності.
Фактично виділення видів діяльності засноване на тих самих ознаках, що і
виділення галузей – технологічному процесі, аналогічному призначенні
продукції, аналогічній структурі основних засобів, сировини та
матеріалів. Ці критерії чисто економічні, вони не враховують такі
відмінності, як форма власності, комерційний чи безприбутковий характер
діяльності суб’єкта, підпорядкованість і деякі інші. Але потреба
класифікації суб’єктів економічної діяльності з метою управління і
аналізу не зникла, тому після введення поняття виду діяльності термін
„галузь” також зберіг.
Галузь – це сукупність усіх виробничих одиниць, які беруть участь
переважно в однакових або подібних видах виробничої діяльності. Зараз
економіка України включає більше 100 різноманітних галузей, але не всі
вони мають однакове значення для економічного розвитку держави,
наповнення бюджету і соціальної ситуації. Серед них виділяється кілька
галузей, що вносять основний вклад у формування бюджету. До них належать
електроенергетика, чорна і кольорова металургія, транспортування газу і
нафти, харчова промисловість.
Якщо певні галузі відіграють основну роль в економіці України, то так
само галузева структура економіки окремих регіонів впливає на темпи їх
розвитку. Наприклад, розглянемо галузеву структуру економіки трьох
областей – Київської, Донецької і Чернівецької. Склад провідних галузей
для кожної з цих областей відрізняється: якщо для Донецької області – це
металургія, видобування вугілля, машинобудування і електроенергетика,
які разом становить майже 78 % промислового виробництва за 2002 рік, то
для класичної сільськогосподарської області, якою є Чернівецька (питома
вага промисловості в загальному обсязі виробництва складає трохи більше
чверті), до складу провідних галузей входять харчова, легка
промисловість, машинобудування і електроенергетика. Хоча машинобудування
в обох областях дає близько 10–12 % від загального обсягу промислового
виробництва, потрібно пам’ятати, що в абсолютному виразі це різні речі:
машинобудування Донеччини в 2002 році випустило продукції на 3 936,6 млн
грн, у той час як обсяг виробництва машинобудівної галузі Чернівецької
області склав лише 97,5 млн грн.
Оскільки система податкового контролю є комплексною, то вона включає
кілька основних напрямів, що перетинаються між собою. Здійснення
податкового контролю в кожному з аспектів зумовлено певними причинами.
Зокрема, виділяються такі основні аспекти:
– податковий контроль окремих видів податків. Оскільки бюджет
складається в розрізі окремих видів податків, до яких, в свою чергу,
прикріплені певні види видатків, то і контроль виконання бюджету
здійснюється в розрізі окремих видів податків. Крім того, кожен вид
податків виконує певні макроекономічні функції і залежить від тих чи
інших параметрів розвитку економіки;
– податковий контроль груп платників. Групи платників виділяються за
різними ознаками, в тому числі за масштабами підприємств (виділяються
ВПП і малі підприємства) за певними видами діяльності ( підприємства, що
займаються валютними операціями), за розміром податкових надходжень
тощо;
– податковий контроль окремих регіонів. За регіональним принципом
організоване адміністрування збору податків. Обласні податкові інспекції
відповідають за виконання планів з надходження податкових платежів,
організують необхідні заходи з покращання становища у разі потреби.
Ведення баз даних платників також здійснюється в територіальному
розрізі;
– податковий контроль у галузях економіки. На сьогодні організаційної
структури під цим видом податкового контролю немає. Його виділення
зумовлене винятково потребами аналізу і моніторингу діяльності платників
податків, а також потребами прогнозування податкових надходжень.
Використання класифікації підприємств по видах діяльності створює
передумови для включення податкового контролю в загальну систему
макроекономічних важелів державного регулювання і створює такі
можливості:
– проведення статистичних обстежень економічної діяльності підприємств
та організацій і аналізу статистичної інформації на макрорівні
(складання міжгалузевого балансу виробництва і розподілу товарів і
послуг відповідно до системи національних рахунків). Це, в свою чергу,
дозволяє отримати основні макроекономічні показники по галузі або виду
діяльності для оцінки темпів його зростання і відповідно потенційної
податкоспроможності, вкладу в дохідну частину бюджету та ін. Крім того,
це дозволяє отримати середньогалузеві показники структури активів і
пасивів, обсягу продажу, собівартості для того, щоб потім порівняти їх з
даними конкретного підприємства і оцінити ризик виявлення податкових
порушень;
– реєстрацію та облік підприємств і організацій за видами економічної
діяльності у єдиному державному реєстрі підприємств і організацій. Цей
же реєстр використовується і ДПА для встановлення кількості потенційних
і реальних платників податків, визначення стану розрахунків з бюджетом
по галузях зокрема, показники нарахованих і сплачених податків,
податкового боргу, переплат, суми отриманих пільг тощо;
– можливість зіставлення національної статистичної інформації з
міжнародною. Україна зацікавлена в тому, щоб вивчати стан податкової
системи інших країн, визначити оптимальний рівень податкового
навантаження, співвідношення окремих видів податків між собою.
З вищевикладеного зрозуміло, що галузеві особливості відіграють велику
роль, головним чином, у процесі проведення податкового аудиту, як
складової податкового контролю. Будь-який аудит, незалежний, податковий
чи внутрішній, неможливий без використання аналітичних процедур і
прийомів. Першочергове значення для проведення аналізу має створення
порівнювальної інформаційної бази. Галузевий аналіз дозволяє створити
таку базу і за її допомогою підвищити ефективність податкових перевірок.
Науковці вже досить детально дослідили окремі етапи і процедури
проведення податкового аудиту. Наше завдання полягає в тому, щоб узяти
найбільш доцільну схему проведення податкового аудиту і проаналізувати
ті галузеві особливості, які необхідно враховувати на кожному її етапі.
Наведемо послідовність контрольно-перевірочного процесу за В.А.
Онищенко:
1) організаційно-підготовчий етап;
2) виконання перевірочних дій;
3) узагальнення, оформлення і підсумковий аналіз результатів.
Розглянемо детальніше процедури, що виконуються на кожному етапі, і
визначимо для кожної з них види необхідної галузевої інформації, мету і
методику її використання (табл. 1).
У податковому аудиті можна виділити кілька основних напрямів
використання галузевої інформації. Вони застосовуються на його різних
етапах і з різною метою, але методика досить подібна. Зокрема, до них
належать:
1) вивчення стану галузі для оцінки:
– достовірності тверджень керівництва об’єкта перевірки;
– обґрунтованості податкової політики щодо галузі (ставки податку,
спеціальні збори, пільги тощо);
2) використання середньогалузевих фінансових і економічних показників
для відбору об’єктів перевірки і оцінки ймовірності податкових порушень;
3) вивчення типової структури активів і пасивів підприємств галузі для
виявлення проблемних статей звітності об’єкта;
4) застосування єдиних методичних підходів до перевірки підприємств
окремої галузі;
5) вивчення типової схеми обліку для порівняння з тією, що є об’єктом
перевірки. Виявлення нетипових господарських операцій.
Необхідність організації податкового контролю в галузевому аспекті
зумовлена ще й тим, що на сьогодні є необхідними розробка та
впровадження єдиних методичних заходів податкового контролю та системи
показників по окремих галузях для прогнозування ймовірності податкових
порушень, що дозволить найбільш повно відстежувати стан справ по
однорідній групі підприємств, здійснювати порівняльний аналіз їх
фінансово-господарської діяльності, оцінювати загальну цінову та
кон’юнктурну ситуацію на галузевому ринку, ефективніше запобігати
уникненню від оподаткування.
Література:
1. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від
26.01.93.
2. Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності: Указ
Президента України від 23.07.98.
3. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами: Закон України від 21.12.2000.
4. Завгородній В.П. Налоги и налоговый контроль в Украине. – Киев: А. С.
К., 2000.
5. Кучерявенко Н.П. Основы налогового права. – Харьков: Легас, 2001.
6. Податковий аудит / За ред. В.А. Онищенка, А.О. Чугаєва. – Ірпінь,
2003.
7. Онищенко В.А. Податковий контроль (основи організації). – Ірпінь,
2003.
8. Хмільовська К.В. Організаційні засади податкового контролю // Фінанси
України. – 2003. – № 6.
9. Willis Eugene, Hoffman Jr. William H., Maloney, David M. Raabe
William A. West Federal Taxation Comprehensive Volume, Ch. 25, 2003
Таблиця 1
Мета і особливості використання галузевої інформації в процесі виконання
окремих процедур податкового аудиту
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
