.

Еволюція оподаткування спадщини у Cполучених Штатах Америки (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
372 2361
Скачать документ

Реферат на тему:

Еволюція оподаткування спадщини у сполучених штатах Америки

Пріоритети сталого зростання національної економіки і соціального
прогресу, євроатлантичні інтеграційні устремління України висувають
підвищені вимоги до вітчизняної податкової системи і фіскальної
політики. Соціально-економічні процеси, що відбуваються в Україні,
особливо приватизація та майнове розшарування населення, обумовлюють
розширення соціальної бази даного податку. Звідси підвищений науковий
інтерес до оподаткування спадщини – історично одного з найдавніших
податків, осмислення та вдосконалення якого не може обійтися без
урахування світового досвіду, зокрема досвіду США.

Свого часу податку на спадщину були присвячені фундаментальні монографії
„Налог с наследства” (1893 р.) Д. Львова і „Налог с наследства в Англии
” (1907 р.) П. Гензеля. Пізніше інтерес до даного податку істотно спав.
Наразі відомі вітчизняні дослідники О. Василик, В. Вишневський, І.
Луніна, П. Мельник, А. Соколовська, Л. Тарангул, В. Федосов відводять
оподаткуванню спадщини порівняно мало уваги. Загалом у творчості
українських науковців ця тема займає малопомітне місце, її дослідження
носять фрагментарний характер. Набагато ширше даний податок
представлений у західній, зокрема англомовній, фінансовій літературі.

Зважаючи на те, що зовсім недавно – з 1 січня 2004 р. діє „Закон України
про податок з доходів фізичних осіб”, яким передбачено оподаткування
спадщини, до актуальних переходять питання засвоєння досвіду
функціонування даного податку в тих країнах, де він існує вже протягом
десятиліть і навіть століть. З такого погляду, пізнавальне завдання
полягає в дослідженні еволюції податку на спадщину в найбагатшій і
наймогутнішій державі – США, що до цього часу для українського читача
залишається маловідомою сторінкою фіскальної історії та практики. На
даній стадії знання про податок на спадщину важливо розкрити його
історичну ретроспективу та спрогнозувати тенденції його подальшого
розвитку.

У структурі федеральних податків питома вага податку на спадщину і
дарування (inheritance and gifts tax) порівняно невисока – 1,5 %.
Щоправда, з огляду на загальний обсяг податкових надходжень, що у
2004/2005 бюджетному році перевищили 2 трильйони дол., даний податок в
абсолютній сумі приносить у федеральну казну близько 30 млрд дол.
Вочевидь, що відносно скромний за американськими мірками податок
забезпечує дохід, який майже в два рази перевищує Державний бюджет
України в доларовому еквіваленті.

В узагальненому вигляді головні події еволюції оподаткування спадщини у
США демонструє хронологічна таблиця.

Таблиця 1

Хроніка еволюції податку на спадщину в США

Джерела: Складено автором на основі опрацювання матеріалів:
Robbins G. Estate Taxes: An Historical

Perspective. – The Heritage Foundation, 2004; Estate Taxes: Tax
Centre. – http://taxes.yahoo.com/basics/

death/estate.html; Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в ХХ
столітті. – Львів: Каменяр, 2000.

– С. 252–273.

Перше, що впадає у вічі з огляду на наведену таблицю, – настільки
перебільшені наші ламентації щодо „нестабільності українського
податкового законодавства”, а також прийнятої в Україні висоти ставок.
Вочевидь, що в Америці воно не більш стабільне. Якщо згідно з чинним
вітчизняним законодавством податок на спадщину не перевищує 26 % від
вартості спадкового майна, то в США після 1926 р. ставка ніколи не була
такою низькою. По-друге, помітно, як уряд реагував на обставини, рівень
податку піднімали під час війн і економічних криз, але з поступовою
тенденцією до лібералізації оподаткування спадщини.

Перші спроби оподаткування майна після смерті власника датуються у США
1797 р., доходи призначалися для погашення державного боргу. У наступні
сто років поступово поглиблюються суперечності між федеральним урядом і
урядами штатів щодо прерогативи застосування деяких видів податків, у
тому числі і податку на спадщину. Попри це, громадянська війна
(1861–1865 рр.), періодичні економічні кризи і війни значно послабили
федеративну казну. Тому з кінця XIX століття посилюється рух на користь
передачі деяких видів прямого оподаткування від штатів у розпорядження
федерального центру. У такому порядку в 1862 р. був запроваджений
федеральний податок на спадщину (inheritance tax), а дещо згодом
succession tax або пропорційний податок з кожної спадкової долі. Під
кутом зору технології оподаткування важливо знати, що між inheritance
tax і succession tax існує суттєва відмінність. Перший передбачає
сукупне оподаткування спадкової маси, він діє за принципом спорадичного
прибуткового податку. У другому випадку кожна спадкова частка
обкладається окремо, а висота ставок залежить від рівня спорідненості
спадкоємців. У 1870 р. inheritance tax було скасовано.

Навколо succession tax розгорнулася боротьба, законність існування цієї
форми оподаткування намагалися оскаржити. Претензії противників податку
опиралися на конституційну норму, згідно з якою прямі податки мали право
встановлювати лише уряди штатів. Проте Верховний Суд постановив, що до
прямих податків необхідно відносити подушні податки, податки на землю,
будівлі та іншу нерухомість. Податок на спадщину не відповідав критеріям
даної класифікації, протягом XIX ст. ним оподатковувалося лише рухоме
майно.

В юридичному сенсі ситуація з податком на спадщину в США довгий час
залишалася дуже заплутаною. Його трактували як майновий податок, але у
такому разі за наявності загальномайнового податку податок на спадщину
вступав у суперечність з конституційним правом, згідно з яким власність
повинна бути оподатковувана рівномірно. Тому в хід пішла юридична
казуїстика: штати оголосили його податком не на майно, а на перехід
майна; а конгрес вважав його акцизом на право успадковування майна, а не
прямим податком на нерухомість. Завдяки невизначеності статусу податку
на спадщину федеральний уряд, формально не порушуючи конституційних
норм, використовував податок як джерело доходів.

У 1894 р. Верховний Суд відхилив як неконституційний законопроект про
прибутковий податок, який передбачав включення спадщини і дарування до
складу оподатковуваного доходу. Адже в такому разі одержання спадщини
передбачало оподаткування доходу від нерухомості, а це автоматично
відносило даний податок до категорії прямих, що суперечило згадуваним
вище конституційним нормам. У подальшому це рішення стало підставою для
прийняття в 1908 р. знаменитої 16 поправки до Конституції США. Остання
проголошувала: „Конгрес матиме право накладати й стягувати податки на
доходи з усіх джерел без розподілу між окремими штатами і безвідносно до
будь-якого цензу чи перепису населення” [7, p. 32].

Фактично 16 поправка означала дозвіл на запровадження не лише
прибуткового, але й інших федеральних прямих податків. Отже, перед
Першою світовою війною податкову систему США було переорієнтовано на
пряме оподаткування при зменшенні значення акцизів і мита. За „Законом
про збільшення доходів” від 8 вересня 1916 р. був введений прогресивний
федеральний податок зі спадщини сучасного типу. На відміну від практики
минулих років, на цей раз податок не був скасований після завершення
війни.

Паралельно з федеральним податком продовжували діяти податки на спадщину
в окремих штатах. Станом на 1900 р. оподаткування спадщини, що
переходила до віддалених родичів, було запроваджено у 21 штаті, прямі
спадкоємці оподатковувалися у 7 штатах. На території всіх штатів, за
винятком Коннектикуту та Іллінойсу, податок стягувався лише з рухомого
майна [2, с. 150–151]. Широке використання податку штатами вимагало
урегулювання питання про подвійне оподаткування, а також усунення
податкової конкуренції між штатами. Тому в 1926 р. було прийнято закон,
згідно з яким 80 % податку, сплаченого на користь штату, зараховувалось
у суму платежу, що мала б надходити до федерального бюджету [3, с. 84].
Тобто з метою запобігання конкуренції між штатами уряд вводить
взаємозалік податку на спадщину.

Економічна криза 1929–1933 рр. сприяла тому, що ставки податку на
спадщину були значно підвищені, досягнувши в 1940 р. максимуму – 77 %.
Проте при значній концентрації багатств податок на спадщину відігравав
незначну роль у бюджеті. Даний факт наводить на думку, що для уряду
податок у першу чергу слугував засобом проти монополізації багатства, а
фіску відводилася другорядна роль. Динаміку змін маржинальних ставок
податку на спадщину протягом 1916–2013 рр. показано на рис. 1.

Джерело: Robbins G. Estate Taxes: An Historical Perspective. –
The Heritage Foundation, 2004.

Рис. 1. Рівень ставок податку на спадщину в США, 1916–2013 рр.

Світова практика передбачає два основних способи оподаткування спадщини:
податок на передачу майна у спадщину (власне податок на спадщину), яким
оподатковується все залишене майно безвідносно до статусу спадкоємців, і
податок на успадкування кожної з окремих частин спадку, що дістається
конкретним спадкоємцям. Для США на федеральному рівні характерне
існування лише податку на спадщину. Тобто, в силу особливостей еволюції
національної податкової системи була відразу відкинута практика
диференціації ставок податку залежно від ступеня спорідненості.

Попри високу прогресію оподаткування, ефективність податку на спадщину
досить незначна. Головна причина – сприятливі можливості для ухилення
від сплати податку. Тому в 70-ті та 80-ті роки реформування майнового
оподаткування провадилося з метою закриття „податкових лазівок” по цій
групі податків. Такі зусилля були не випадковими, бо, наприклад, у 1986
р. з 123 млрд доларів оподатковуваного майна фактично було задекларовано
36 млрд, а сплачено лише 6 млрд, так що ефективна ставка податку склала
всього 5 %” [4, с. 235].

Теоретично податкові реформи були обумовлені положеннями неокласичної
доктрини. Адже теоретики останньої роблять ставку на стимулювання
пропозиції ресурсів і високий рівень заощаджень як умови інвестицій та
економічного зростання. Звідси випливає вимога щодо значного зниження
рівня податків (особливо прямих) та стимулювання нагромадження. Найбільш
вагомим кроком у цьому напрямі стала уніфікація знижок і податкового
кредиту. Наступні кроки в реформуванні були зроблені адміністрацією
президента Рональда Рейгана на концептуальній основі знаменитої „кривої
Лаффера”.

Підсумовуючи, слід нагадати, що при досить низькій фіскальній
ефективності податок на спадщину досить дорогий в адмініструванні через
складності обліку й оцінки об’єктів оподаткування, що потребують великих
затрат зусиль і часу. За маржинальною системою калькуляції витрат
(методом прямих витрат) розраховується відношення граничної ставки
податку до середньої. Чим більша різниця між маржинальною і середньою
ставками, тим більші накладні витрати. Таким чином, у результаті
об’єднання податків зменшуються накладні витрати на їх утримання.
Невідповідність неоподаткованого мінімуму росту багатства є головним
чинником, тому все більша кількість американців з середнім статком
оподатковується за високими ставками.

Також у процесі визначення податкових зобов’язань виникають труднощі
щодо врахування ступеня родинних зв’язків, які в юридичному аспекті
бувають дуже заплутаними. За прийнятим у 2001 р. Законом „Про
економічний ріст і податкове примирення”, процедура ліквідації даного
податку складатиметься з етапів, відображених у таблиці 2. Остаточно
платежі, пов’язані з даною формою оподаткування, мають припинитися в
2013 р. (щоправда, поки що президент наклав на цей законопроект вето,
податок на спадщину залишається на рівні 1997 р. за максимальною ставкою
55 %).

Саме тоді, коли оподаткування спадщини, передбачене Законом „Про податок
з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 р., починає розгортатися в
Україні, майбутнє американського податку на спадщину й дарування
поставлене під сумнів. Отже, фіскальна історія в США доводить, що
сучасна тенденція полягає в недоцільності виділення оподаткування
спадщини в окремий податок. Під таким кутом зору порядок оподаткування
спадщини, прийнятий щойно в Україні, підтверджений американським
досвідом.

Таблиця 2

Процедура та умови ліквідації податку на спадщину в США

Джерело: Складено за матеріалами Robbins G. Estate Taxes: An
Historical Perspective. –

The Heritage Foundation, 2004.

Література:

1. Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в ХХ столітті. – Львів:
Каменяр, 2000. – 303 с.

2. Селигман Э., Стурм Р. Этюды по теории обложения: Пер. с англ. – СПб.,
1908. – 200 с.

3. Гензель П.П. Прямые налоги. Очерк теории и практики. – Л.: Финансовое
издательство (без года издания). – 108 с.

4. Пособие по налоговой политике / Под ред. П. Шома: Пер. с англ. –
Вашингтон: Международный валютный фонд, 1995. – XII, 388 с.

5. Estate Taxes: Tax Centre. –
http://taxes.yahoo.com/basics/death/estate.html

6. Robbins G. Estate Taxes: An Historical Perspective. – The Heritage
Foundation, 2004.

7. The Declaration of Independence. The Constitution of the United
States of America. – Washington: US Information Agency, 1998. – 44 p.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020