Реферат на тему:
Модернізація податкової служби як складова кодифікації податкового
законодавства України
Аналіз позитивних показників зростання ВВП за останні три роки свідчить
про те, що економічний стан України залишається досить складним.
Подальший розвиток соціально орієнтованої ринкової економіки у нашій
країні, поряд із застосуванням інститутів ринкової саморегуляції,
вимагає оптимізації державного управління на всіх напрямах економічної
діяльності. Як зазначив Президент України Л.Д. Кучма, “Державна
податкова служба є частинкою державного організму, який потребує
радикальних перетворень до рівня сучасного правового демократичного
суспільства з відкритою економікою, тому реформування податкової служби
є однією з найважливіших її частин” [1].
Проблема полягає в тому, що сьогодні розвиток і модернізація податкової
служби продовжує здійснюватись на засадах ситуативного підходу.
Зводиться вона в основному до структурних змін служби, організації її
роботи за функціональним принципом, автоматизації процесів
адміністрування податків і зборів тощо [2, 3]. Такий підхід певним чином
може покращити результати діяльності ДПС. Проте, щоб вирішити проблему
спрощення процесів адміністрування податків, закласти економічні
передумови для добровільності сплати податків і досягти відчутних
результатів від модернізації податкової служби в Україні, необхідно
оптимізувати технологію документообігу, закладеного в економічній моделі
чинної системи оподаткування та нових законодавчих рішеннях, які можуть
бути здійснені насамперед на підґрунті кодифікації податкового
законодавства, у процесі якої необхідно розробити конкретні механізми
реалізації основних принципів податкової політики держави.
Аналізуючи проект Податкового кодексу України, можна стверджувати, що
проголошені в його Концепції принципи податкової політики держави
залишились не реалізованими [4]. Це не випадково, оскільки чинна система
оподаткування містить аналогічні помилки [5]. Усе це свідчить про
відсутність відповідного наукового забезпечення як кодифікації
податкового законодавства, так і процесів модернізації податкової
служби. Хоча ці процеси за своєю природою та методологією теорії
управління є органічно взаємопов’язаними. Але науковці практично не
пов’язують їх з процесом кодифікації податкового законодавства та
необхідністю трансформації чинної системи оподаткування [6].
Визначенню методологічних засад розробки механізмів реалізації основних
принципів податкової політики держави як стрижневого елемента
модернізації ДПС і кодифікації податкового законодавства присвячена дана
стаття.
Відомо, що основні положення податкової політики сформулював Адам Смітт
у таких чотирьох принципах, як ефективність, справедливість,
визначеність та зручність. Автори раннього етапу української податкової
політики розвинули наведені положення А. Смітта і задекларували їх у
одинадцяти принципах, закріплених у Законі України “Про систему
оподаткування” [7].
Оскільки в чинній системі оподаткування заявлені принципи податкової
політики реалізувати не вдалося, це зумовило виникнення нових проблем,
які при розробці Концепції проекту Податкового кодексу України лягли в
основу декількох нових положень, що уточнюють принципові підходи щодо
реалізації податкової політики держави в процесі кодифікації податкового
законодавства. Це, насамперед, “створення стабільної податкової
системи”, “усунення подвійного оподаткування”, “зниження податкового
навантаження”, “прозорість адміністрування податків”, “спрощення
механізмів контролю і стягнення податків”, “захист прав платників
податків”. На рівні Концепції визначені, безумовно, головні проблеми, що
існують у чинній системі оподаткування, розв’язання яких планувалось
здійснити в процесі кодифікації податкового законодавства. Чи досягнута
ця мета, можна встановити шляхом проведення економіко-правового аналізу
економічної моделі правової форми самого проекту Податкового кодексу
України (далі – ПК).
Зупинимось перш за все на сформованій у ПК економічній моделі “нової”
системи оподаткування. Саме в ній відображаються або регулятивні
механізми, спрямовані на розширене економічне відтворення, або суто
фіскальні технологічні механізми, що спричиняють пригнічення процесів
економічного відтворення і зниження податкових надходжень у бюджет,
оскільки вони стають головним чинником “виштовхування” підприємництва в
тіньову сферу економічної діяльності. Саме з цих причин масштаби
останньої, за оцінкою Президента України, даною у Зверненні до Верховної
Ради України у 2001 році, порівнюються із легальною економічною
діяльністю.
Аналізуючи сконструйовану в проекті Кодексу систему оподаткування, серед
переліку загальнодержавних податків ми не знаходимо низки діючих нині
податків і зборів, а це свідчить про зменшення кількості податків,
спрощення системи оподаткування та зниження податкового тиску. Але не
все так просто. Розглянемо хоча б два “виключені” податкові збори, такі
як “збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” та “збір на
обов’язкове соціальне страхування”. За своїми обсягами – це вагомі
платежі для підприємств. Оскільки в економічній моделі чинної системи
оподаткування ці платежі формуються у собівартості виробничого циклу і
утворюють штучне збільшення собівартості продукції за рахунок
багаторазового оподаткування нарахувань на заробітну плату низкою інших
податків (ПДВ, акциз тощо), то їх виключення, на перший погляд, частково
знімає проблему штучного збільшення собівартості продукції, а
відповідно, ніби усуває кумулятивний ефект, існуючий у чинній системі
оподаткування.
Однак, насправді, це лише “гра”, організаційно-правова казуїстика, бо ці
податкові збори виключені лише з системи оподаткування, а як реальні
платежі у відповідні державні фонди, вони залишились. Відповідно й
залишились адекватне навантаження на підприємства та кумулятивний ефект,
а юридичні особи – платники податків і зборів – зниження податкового
тиску не відчують. Більше того, враховуючи те, що податковій службі не
надано право контролювати платежі, не включені в систему оподаткування,
то адміністрування зазначених зборів “завтра” вимагатиме створення
додаткових фіскальних органів у пенсійному і страховому державних
фондах.
Наведений приклад, як і скасування деяких незначних податків і зборів, а
також введення окремих нових податків, переконує, що спрощення системи
оподаткування, зниження податкового тиску не відбулося. Крім того,
необхідно наголосити, що вирішити зазначені проблеми і досягти
стабільного забезпечення надходжень до державного бюджету неможливо
шляхом косметичної зміни системи оподаткування. Механічне зниження
ставок чи таке ж виключення, або механічне скасування тих чи інших
податків, призведе лише до зменшення надходжень до бюджету та соціальних
фондів, а це, у свою чергу, спровокує нестабільність податкового
законодавства.
Досягти стабільності податкового законодавства, зняти проблему
дезінтеграції фінансових потоків, вимивання оборотних коштів
підприємств, штучного збільшення собівартості продукції, пригнічення
капіталообороту чи інших складових феномену “кульмулятивності” можна
лише за рахунок еволюційного, але докорінного і динамічного реформування
системи оподаткування. Це, насамперед, поетапне усунення з системи
оподаткування не заявлених, але реально існуючих у ній принципів
“податки на податки” і “податки на витрати”.
Досягти прозорості системи оподаткування та адміністрування,
добровільності сплати податків і стабілізації податкового законодавства,
модернізувати на цьому підґрунті структуру і діяльність ДПС, створити
економічні передумови детінізації економіки можна лише за умови
неухильного дотримання принципів, проголошених у Концепції проекту
Податкового кодексу, які, замість економічної моделі, що пригнічує
капіталооборот і процеси розширеного економічного відтворення,
закладають регулятивну прозору і продуктивно-відтворювальну економічну
модель системно узгоджених між собою податків і зборів, що виключають
подвійне оподаткування одних і тих сегментів виробничого обороту.
Щодо правової форми і структури проекту Кодексу, насамперед, необхідно
зазначити, документ є дещо громіздким і порушує низку методологічних
принципів теорії права і законотворчої техніки.
Поділяючи Кодекс на Загальну і Особливу частини, розробники не досягли
мети цього поділу – дотримання принципу економії термінів.
Уся Особлива частина проекту Кодексу перенасичена тими ж загальними
положеннями, визначенням термінів, повтореннями об’єктів, суб’єктів,
бази оподаткування, що і його Загальна частина.
Якщо не досягаються принципи простоти, економії, системності,
зрозумілості, виключення повторів і дублювання загальних положень, то
зникає сенс у поділі Кодексу на Загальну і Особливу частини.
У будь-якому іншому чинному Кодексі України, наприклад, Цивільному, що
регулює незрівнянно більший спектр суспільних відносин, такого
дублювання ми не знайдемо.
Щодо запропонованого проекту Податкового кодексу України, то фактично
здійснена не кодифікація, а інкорпорація чинного податкового
законодавства. У результаті цього ми отримали ще більш ускладнену,
непрозору, кумулятивну систему оподаткування, з подвійним обліком,
громіздким, складним для адміністрування податків документооборотом
тощо.
Таким чином, у проекті Податкового кодексу необхідно насамперед
реалізувати принципи, задекларовані в його Концепції, що створить
підвалини для реальної, а не умовної модернізації ДПС і детінізації
економіки. Однак це повинна бути не механічна збірка чинної
нормативно-правової бази з питань оподаткування, а системно
відпрацьована кодифікація, спрямована на трансформацію системи
оподаткування, яка б закладала організаційно-технічні механізми
зменшення документообороту, а відповідно, – спрощення і здешевлення
процесу адміністрування податків, стимулювання детінізації економіки та
процесів розширеного економічного відтворення. Лише усунення з системи
оподаткування чинників, що зумовлюють вимивання обігових коштів
підприємств, штучно збільшують собівартість продукції, пригнічують
динаміку капіталообороту, здатне стабілізувати платоспроможність
юридичних і фізичних осіб, стати фактором стабілізації податкового
законодавства, підвищення продуктивності бази оподаткування, збільшення
податкових надходжень у бюджет, гармонізувати відносини між податківцями
і платниками податків, а у підсумку закласти основу успішного виконання
завдання Президента України, згідно з яким “Наша податкова служба має
відповідати найвищим нормам та стандартам, бути максимально прозорою і
зрозумілою”.
Література:
1. Департамент розвитку та модернізації ДПС України. Розвиток та
модернізація ДПС України: Інформаційний довідник. – К., 2001.
2. Департамент розвитку та модернізації ДПС України: Проект попередньої
(схеми) функціональної організаційної структури ДПС України. – К., 2001.
3. Василькевич Я.І., Гаркуша В.С., Задояний М.Т. Вдосконалення
діяльності податкової міліції в процесі модернізації ДПС України. – К.,
2001. – 56 с.
4. Проект Податкового кодексу України від 14.05.2002 р. № 0935. Верховна
Рада України, сектор реєстрації.
5. Попович В.М. Співвідношення модернізації ДПС і трансформації чинної
системи оподаткування України // Науковий вісник: Збірник наукових праць
Академії ДПС України. – Ірпінь, 2002. – С. 65.
6. Науковий вісник: Збірник наукових праць Академії ДПС України. –
Ірпінь, 2002. – № 4. – 488 с.
7. Текст принципів, що декларують податкову політику України. Ст. 3
Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. № 1251-XII.
ВВР, 1991, № 39, с. 510 з наступними змінами і доповненнями.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
