Реферат на тему:
Напрями удосконалення непрямого оподаткування України в сучасних умовах
економічної інтеграції
Проблематика оподаткування та його впливу на доходи бюджету охоплює
надзвичайно широке коло гострих, суспільно важливих питань, дослідження
та дискусія щодо яких активізується в часи змін – політичних,
економічних, соціальних. Україна нині перебуває саме на етапі
переосмислення досягнутих результатів і вибору наступних напрямів
соціально-економічного розвитку, що потребує відповідного наукового
обґрунтування нових ініціатив.
Непряме оподаткування займає особливе місце в сфері як оподаткування,
так і бюджету, оскільки через непрямі податки держава може реалізовувати
перерозподіл фінансових ресурсів між різними категоріями споживачів –
широкими верствами населення, підприємствами, бюджетом, між резидентами
та нерезидентами. У контексті проголошуваного принципу податкової
політики – посилення стимулюючої та регулюючої функції оподаткування,
роль непрямих податків є надзвичайно вагомою.
Напрацьовано і опубліковано досить багато книг, монографій, наукових
звітів і аналітичних записок, брошур, статей, присвячених проблемам
взаємозв’язку податків і доходів бюджетів країни [1–9].
У цілому можна відмітити такі риси щодо останніх напрацювань і
публікацій з досліджуваної тематики:
– все частіше застосовується комплексний, системний підхід щодо
поєднання вивчення впливу всієї системи податків та обов’язкових
платежів на доходи бюджету. Крім того, головна увага приділяється впливу
оподаткування через бюджет на соціально-економічний розвиток держави, її
політику щодо регулювання діяльності суб’єктів господарювання;
– поглиблюється наукове обґрунтування як самої політики оподаткування,
так і формування доходів бюджету. Багато досліджень присвячено науковому
супроводу формування показників проектів бюджету країни;
– значна увага приділяється питанням стратегічного планування та
прогнозування обсягів податкових надходжень як інструменту підвищення
реалістичності законодавчо затверджуваних показників держбюджету на
кожний бюджетний період. Поглиблюються розробки щодо питань оцінки
податкового потенціалу як орієнтиру для обґрунтування напрямів бюджетної
та податкової політики;
– розширюється представлення зарубіжного досвіду щодо трактування та
вирішення питань реалізації завдань податкової, бюджетної та соціальної
сфер;
– в роботах більш широко використовується практична інформаційна та
статистична база щодо податкових і бюджетних показників. Обґрунтованість
розробок підкріплюється розширенням математичного та статистичного
інструментарію, за допомогою якого вивчається взаємозв’язок макро- та
мікропоказників на оподаткування, податкова база, податкові надходження
бюджету.
Віддаючи належне широкому колу досліджень ролі та впливу непрямого
оподаткування на доходи бюджету, зазначимо, що більшої уваги потребує
оцінка непрямого оподаткування в контексті економічної регіональної
інтеграції. Це і визначає мету статті, що полягає у визначенні умов на
напрямів подальшого розвитку непрямого оподаткування як складової
регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні.
Світовий досвід оподаткування в цілому і непрямого зокрема засвідчує
досить значний прогрес та удосконалення усіх складових системи
забезпечення функцій держави шляхом справляння податків. І, мабуть,
найбільш кардинальних змін було досягнуто саме у сфері регулювання
непрямого оподаткування.
Система непрямого оподаткування у світі поєднує в собі дві різні
складові – акцизні та митні податки, справляння яких має тисячолітню
історію та податок на додану вартість – сучасний податок, реально
функціонуючий з середини минулого століття. Так, широке запровадження
ПДВ вважається за останні півстоліття найважливішим досягненням процесу
еволюції оподаткування в цілому і непрямого оподаткування зокрема [3].
Подібна оцінка наводиться у відомому науковому дослідженні
функціонування податку на додану вартість у світі, виконаному фахівцями
Міжнародного валютного фонду, де зокрема зазначається, що швидке
розповсюдження ПДВ у світі – це найбільш важливе досягнення двадцятого
століття в сфері оподаткування [4].
Слід зазначити, що до непрямого оподаткування, а відповідно до непрямих
податків, у зарубіжних дослідженнях і законодавствах належать такі: ПДВ,
акцизи на певні групи підакцизних товарів, митні збори, інші форми
податків з обороту. В Угоді СОТ про субсидії види непрямих податків
розширюються і до них належать податки, що означають податки на продажу,
акцизний збір, податок з обороту, податок на додану вартість, податок з
франшизи, гербовий збір, податок на дарунки та спадщину, податки на
матеріальні запаси та обладнання, кордонний збір та всі податки, які не
є прямими та імпортним митом [ REF _Ref97487208 \r \h \* MERGEFORMAT
0 ] (рис. 1).
Непрямі податки та обов’язкові платежі
Акцизи
Мита
Податки з обороту
Інші непрямі податки
Універсальні
– ПДВ
Ввізне мито
Податок з продажу
– на продажу ЦП;
– на дарунки і спадщину;
– прикордонні збори;
– податки на монополії;
– гербові збори
Специфічні:
на підакцизні товари
Вивізне мито
Податок з обороту
Рис. 1. Види непрямих податків та обов’язкових платежів
За короткий час незалежності підприємства досить швидко включились у
міжнародну торгівлю, регулювання якої базується значною мірою через
непряме оподаткування.
Україна має високий рівень відкритості економіки, понад 50 %
національного ВВП експортується в понад 200 країн світу (рис. 2).
Тенденція посилення експортної складової економічного зростання за
останні три роки достатньо відчутна. Особливо показовим є 2004 р., за
підсумками якого обсяги експорту товарів зросли майже на 9,5 млрд дол.
порівняно з 2003 р., а обсяги імпорту – на 5,4 млрд дол. Це об’єктивно
загострило проблему бюджетного відшкодування ПДВ експортерам. Крім того,
додатковий тиск на бюджетне відшкодування має система пільгового
імпорту.
Попередня багатовекторність зовнішньої діяльності в руслі останніх
політичних змін у країні загострила проблему вибору та реалізації
конкретних кроків по регіональній інтеграції вітчизняної економіки. На
сьогодні найбільш актуальними є питання формування такого рівня
ефективності та конкурентоспроможності національної економіки, що
відповідали б параметрам у першу чергу Європейського Союзу. Тому
практична оптимізація непрямого оподаткування є складовою частиною
всього інтеграційного процесу.
Безперечно, за роки проголошення європейського вибору України зроблено
багато підготовчих напрацювань у сфері гармонізації законодавства,
вивчення параметрів функціонування та державного регулювання в ЄС,
сформовано чисельну групу інституцій та кадрів, що накопичують досвід та
спільне розуміння подальшої співпраці. Проте потребує більш глибокого
дослідження економічна складова співробітництва. Крім того, у
зовнішньоекономічній діяльності важливим партнером залишається Російська
Федерація, у взаємовідносинах з якою прагматизм і національні інтереси
повинні посилювати взаємовигідне економічне зростання. Досвід цих країн
є корисним і важливим для України.
У цілому аналіз практики ЄС щодо використання непрямого оподаткування та
його впливу на доходи бюджету та економічний розвиток, на формування
ВВП, дозволить урахувати такі його особливості:
– надходження від непрямих податків є одним з трьох базових джерел
доходів бюджетів країн-членів, до яких відносяться, крім того, –
надходження прямих податків і соціальних страхових платежів;
– розвиток системи непрямого оподаткування обумовлювався необхідністю
гармонізації та спрощення торговельних режимів у середині союзу та у
торгівлі із іншими країнами – торгівельними партнерами;
– головним непрямим податком виступає податок на додану вартість, доходи
від справляння якого формують у середньому 6–9 % ВВП;
– у країнах ЄС оподаткування ПДВ характеризується поєднанням двох
важливих і з першого погляду суперечливих складових – широка база
оподаткування та високі, порівняно з іншими країнами, ставки податку.
Проте високий рівень організації системи оподаткування та
адміністрування податків дозволяє успішно збалансовувати різноманітність
баз оподаткування та диференційованих ставок;
– справляння інших непрямих податків і зборів (звичайних податків,
митних зборів) достатньо диференційоване в розрізі різних країн. Їх
система є доповнюючою та балансуючою з метою оптимізації впливу
платників податків та економічний розвиток непрямої форми оподаткування;
– процес розширення країн-членів Євросоюзу супроводжується процесами
подальшої гармонізації та спрощення системи непрямого оподаткування.
Перед системою непрямого оподаткування стоїть завдання збалансування
нижчих цін у країнах – нових членах з вищими непрямими податками до умов
ЄС;
– домінуючою складовою базою оподаткування ПДВ у країнах є кінцеві
споживчі витрати домашніх господарств, високий рівень платоспроможності
яких дозволяє урядам варіювати та успішно використовувати
диференційоване оподаткування цим податком;
– високий рівень зовнішньоторговельних потоків хоча і обумовлює
домінуючу роль непрямих податків в оподаткуванні торгівлі, проте не
призводить до проблем надмірного відшкодування по ПДВ з бюджетів країн
критичного рівня бюджетних коштів.
Щодо особливостей практики РФ у справлянні непрямих податків, то вона
хоча і є досить специфічною, але необхідно виділити спільні тенденції,
що впливають та впливатимуть на ефективність непрямого оподаткування в
наших країнах:
– Російська Федерація активно працює в напрямі швидкого вступу до СОТ,
що обумовлює необхідність запровадження міжнародних принципів і підходів
до оподаткування зовнішньоекономічної діяльності та потоків товарів і
послуг;
– в країні проводиться податкова реформа, досить кардинальна щодо
базових елементів оподаткування – ставок податків і платників податків,
і непрямим податкам приділяється особлива увага. Знизивши ставку ПДВ до
18 %, в РФ розглядаються та прораховуються варіанти зниження ПДВ в
найближчі декілька років уже до 13 %;
– РФ має високий рівень відкритості економіки, обсяги експорту
забезпечують високе позитивне платіжне сальдо, проте практика
використання ПДВ набуває подальшого розвитку. У країні поступово
позбавляються безпосередньо оборотних податків у класичній їх формі;
– між країнами нарощуються товарообороти та обсяг послуг, що стимулює
формалізацію та гармонізацію режимів непрямого оподаткування, посилення
співпраці між митними та податковими службами країн, підвищення рівня
захищеності спільних кордонів;
– країнами ініціювалися досить широкі преференції у формуванні спільних
товарних ринків, що базувалося на прагненні оптимізувати та спростити
торгівлю між країнами;
– виробники багатьох подібних видів продукції виступають конкурентами як
на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках, тому врахування механізмів
ціноутворення для кожної із сторін є важливим фактором побудови
стратегії просування на зовнішні товарні ринки та ринки послуг,
підтримання національних конкурентних переваг;
– практика взаємовідносин між країнами характеризується частими
торговельними „війнами”. Досить часто запроваджуються взаємні
антидемпінгові розслідування, тарифні та нетарифні методи захисту
власних ринків для найбільш чутливих сегментів експорту (труби,
продукція харчування та ін.). Зазначені ризики певною мірою можуть
посилитися після вітчизняних президентських виборів, що дещо напружили
відносини між країнами. Зокрема, на початку лютого в Міністерстві
економічного розвитку та торгівлі ініційовано розслідування щодо
негативного впливу на російських виробників, а отже, і економіки країни
імпорту до РФ труб великого діаметру. І хоча український експорт напряму
не називається, зазначені товари є вагомою частиною таких товарів у
експорті до РФ.
У цілому аналіз непрямого оподаткування і зокрема справляння ПДВ
дозволяє виділити певні умови, існування яких ставить під сумнів
ефективність використання ПДВ у країні, або які ускладнюють його
функціонування та позитивний вплив на формування доходів бюджету.
Незначна роль зовнішньої торгівлі, особливо товарного імпорту. У
більшості розвинених країн оподаткування імпорту є головним джерелом
доходів від ПДВ і непрямих податків у цілому.
Висока частка агропромислового комплексу. Функціонування АПК є складовою
продовольчої, а отже, і національної безпеки країни, а тому він
переважно зарегульований і підпадає під національний протекціонізм.
Роздрібна торгівля в країні забезпечується широким колом дрібних
торговців. У практиці оподаткування спостерігається тенденція посилення
ролі витрат на адміністрування та справляння податкових платежів.
Кількість дрібних підприємців ускладнює адміністрування, впливає на його
витратність і повноту наповнення доходів бюджету.
Високий рівень вертикальної інтеграції між виробниками, оптовими та
роздрібними продавцями. Обов’язковими умовами ефективності є високий
рівень платіжної дисципліни та створені умови нормальної конкуренції і
зацікавленості у дотриманні учасниками відносин прозорості у
оподатковуваних оборотах.
Відсутність стимулюючих податкових механізмів для інвестиційної та
інноваційної діяльності. Практика оподаткування на загальних засадах
інвестиційних та інноваційних товарів і продуктів, з одного боку, не
заохочує до нарощування інвестицій та інновацій, з іншого – не враховує
специфіку формування доданої вартості при реалізації інвестиційних
процесів і створення такими платниками доданої вартості на внутрішньому
та зовнішньому ринках.
Низький рівень бухгалтерського, фінансового та податкового обліку та
звітності. Даний чинник чи не в першу чергу впливає на кінцеві (чисті)
надходження від непрямого оподаткування після проведення платежів з
відшкодування податкового кредиту з ПДВ. І знову ж таки це є причиною
високих витрат на справляння таких податків як з боку платників
податків, так і податкової служби.
Відсутня ефективна та неупереджена податкова служба. Це безперечно
стосується й усіх інших податків, але щодо непрямих податків,
злагодженості податкової, митниці, Міністерства фінансів і Міністерства
економіки, НБУ є важливою практичною умовою обґрунтованості та повноти
справляння непрямих податків.
На жаль, більшість названих чинників мають місце у вітчизняній практиці
оподаткування, що потребує накопичення знань і пропозицій щодо
удосконалення та оптимізації оподаткування у загальній системі
економічного розвитку країни.
Тобто стан непрямого оподаткування в Україні має декілька головних
ознак: зниження фіскальної потужності при наповненні бюджету;
невідпрацьованість системи адміністрування, особливо ПДВ; критичний
рівень бюджетних відшкодувань і взаємних заборгованостей з ПДВ;
недостатня повнота охоплення платників податків і бази оподаткування;
високий рівень ухилення на законних і фіктивних підставах від
оподаткування; непрозорість функціонування митниці як головної
інституції, що реалізує непряме оподаткування; недостатньо відпрацьоване
планування та прогнозування доходів бюджетів від непрямих податків.
Розв’язання проблем з непрямим оподаткуванням повинно лежати в площині
загальної стратегії реформування системи оподаткування та формування
бюджетів. Попри анонсовані новою владою процеси активної розробки нової
концепції державного та місцевих бюджетів країни, вони на сьогодні є
досить невизначеними та не розголошуються. Особливу увагу необхідно
приділити питанням формування податкових надходжень від сплати непрямих
податків. Безперечно, слід врахувати досвід попередніх напрацювань у
частині планування та прогнозування доходів бюджету. У цьому контексті
доцільно вказати на позитивний досвід співпраці різних структур
виконавчої влади – Мінфіну, Мінекономіки, Держкомстату та Митниці, що
розробили і затвердили в середині минулого 2004 р. методику
прогнозування надходжень від ПДВ [7]. А також колективні монографії НДЕІ
Мінекономіки України [1, с. REF _Ref97529449 \r \h \* MERGEFORMAT
Ошибка! Источник ссылки не найден. ] та НДФІ при Міністерстві фінансів [
REF _Ref97529466 \r \h \* MERGEFORMAT 0 , с. REF _Ref97529485 \r \h
\* MERGEFORMAT 0 ].
Ці системні дослідження висвітлюють різноманітні напрацювання в сфері
формування, планування та прогнозування бюджетних доходів. Слід вказати,
що в зазначених роботах розроблено та запропоновано досить обґрунтовані
та різні підходи. Зокрема, досить цікавим є підхід до прогнозування на
основі розмежування реальної бази оподаткування ПДВ – кінцевих споживчих
витрат і валового нагромадження основного капіталу та оцінки реальної
ставки ПДВ [7; 8]. Проте проблемою практичного запровадження є
інформаційне забезпечення, формування складових показників моделі поки
що проводиться із суттєвим часовим лагом.
Досить розповсюдженими є моделі формування податкових надходжень на
основі методів економетрії, і особливо регресії [1; 8; 9]. Подальша
деталізація бази даних вихідної інформації та підходів до коригування
результатів розрахунків таких моделей, що враховують поточні зміни і
вплив різних чинників, є головною формою удосконалення та підвищення
рівня обґрунтованості таких моделей. У моделі [ REF _Ref793798 \r \h
\* MERGEFORMAT 0 ] за основу взято визначення взаємозв’язку баз
оподаткування різних податків, у першу чергу бюджетоутворюючих – податку
на прибуток, прибуткового податку з громадян, ПДВ. Хоча головна увага
тут приділена прямим податкам.
Необхідно розглянути також підхід до оцінки та прогнозування податкових
надходжень на основі моделювання кривої Лафера, особливість якої полягає
у розрахунку та порівнянні фактичного та реального податкового
навантаження [5; 6]. У цілому суть такого моделювання також базується на
розрахунках ефективних ставок непрямих податків, зокрема ПДВ.
Рівень похибки постпрогнозів податкових надходжень за різними моделями
коливається у значних межах, що є об’єктивним явищем. Але напрями
удосконалення моделей прогнозування доходів бюджету лежать у площині
включення до розрахунків коригуючих коефіцієнтів, що дозволили б
ураховувати поточні зміни умов економічного розвитку.
У цьому контексті доцільно використовувати багатоваріантні розрахунки як
в межах однієї моделі, так і з використанням різних моделей. Такий
підхід у цілому реалізується в методиці прогнозування ПДВ, розробленій
НДФІ.
У сучасних умовах слід чітко бачити стратегію реформування непрямого
оподаткування, що дозволить більш об’єктивно коригувати моделі
формування та прогнозування податкових надходжень до бюджету.
У даному контексті необхідно чітко визначитися із механізмами розширення
бази оподаткування, кола платників податків і ставок податків. Зокрема,
щодо перспектив реформування ПДВ, потрібно говорити про дослідження
перспектив запровадження диференційованих ставок податку. Це завдання
лежить у площині реалізації євроінтеграційних завдань. Хоча в цілому
використання уніфікованої ставки ПДВ на початковому етапі запровадження
ПДВ є виправданою, оскільки дозволила уникнути багатьох проблем з
наповненням бюджету та адмініструванням податкових платежів. На
перспективу саме диференційована ставка дозволить вирішити реалізацію
загальновизнаної схеми реформування оподаткування – розширення бази і
кола платників та зниження рівня навантаження податку.
Йдеться про те, що практичний досвід справляння ПДВ переконує у тому, що
більш справедливим і фіскально виправданим є не виключення з
оподаткування платників податків чи певних товарів, а запровадження
диференційованих ставок. При ПДВ більший рівень нейтральності та вищий
рівень регулюючої функції податку досягається при якомога ширшому
охопленні платників податків і товарів та послуг, що ними реалізуються і
споживаються.
У частині митного оподаткування на сучасному етапі виправданими будуть
такі кроки, як запровадження умов СОТ щодо перетину митної території
країни товарів і послуг, зниження митних платежів з товарів, що не
виробляються в країні та товарів критичного імпорту, розширення дво- та
багатостороннього співробітництва з фіксацією умов взаємної торгівлі.
Йдеться про посилення ролі непрямого оподаткування в системі державного
регулювання економічного розвитку, формування конкурентних умов на
зовнішньому та внутрішньому ринках з метою стимулювання ділової
активності та створення доданої вартості, що виступає базою
оподаткування практично для всіх видів податків.
При цьому вважаємо, що головний акцент повинен робитись на дослідження
впливу непрямого оподаткування на розвиток конкурентоспроможного
внутрішнього ринку, оскільки зовнішній ринок функціонує на більш
складних і в той же час досить формалізованих засадах. Головна увага
повинна приділятися посиленню внутрішнього ринку товарів та послуг, а
непрямому оподаткуванню у цій сфері необхідно відвести надзвичайно
важливу роль.
Література:
1. Бабич Л.М., Барсук Р.П., Білостоцька В.О., Давиденко С.В., Остапенко
Л.В. Формування доходної частини бюджету: методи та моделі. – К.:
Нора-прінт, 1998. – 88 с.
2. Державна фінансова політика та прогнозування доходів бюджету України
/ М.Я.Азаров, Ф.О.Ярошенко, Т.І. Єфименко та ін. – К.: НДФІ, 2004. – 712
с.
3. Кноссен С. Формат ПДВ: уроки міжнародного досвіду // HYPERLINK
“http://www.sefr.kiev.ua” www.sefr.kiev.ua
4. Лайам Эбрилл, Майкл Кин, Жан-Поль Боден, Виктория Саммерс Современный
НДС; Пер. с англ. – М.: Издательство „Весь Мир”, 2003. – 274 с.
5. Лондар С.Л. Фіскальні взаємовідносини в Україні // Економіка і
прогнозування. – 2004. – № 2. – С. 48–59.
6. Лук’яненко І.Г., Городніченко Ю.О. Прогнозування податкових
надходжень за допомогою моделей // Фінанси України. – 2001. – № 7. – С.
89–94.
7. Наказ Мінфіну, ДПА, Мінекономіки та Держкомстату вiд 31.08.2004 №
545/315/502/637 „Про затвердження Методики прогнозування надходжень
податку на додану вартість // Офіційний вісник України. – 2004. – № 39.
– С. 99.
8. Податок на додану вартість та прогнозування його надходжень до
бюджету: Монографія / М.Я. Азаров, Ф.О. Ярошенко, Т.І. Єфименко та ін. –
К.: НДФІ, 2004. – 344 с.
9. Скрипник А.В. Державне регулювання трансформаційної економіки
(аспекти моделювання): Монографія. – Ірпінь, Академія державної
податкової служби України, 2002. – 312 с.
10. Угода про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським
Співтовариством: Непряме оподаткування / Українсько-Європейський
консультативний центр з питань законодавства.
Рис. 2. Динаміка ВВП та товарного експорту України у
2002-2004 рр., млрд грн.
225,8
297,8
95,7 (42,4%)
123,0 (46,6%)
157,1(52,8% у
ВВП)
264,2
0,0
50,0
100,0
150,0
200,0
250,0
300,0
350,0
2002
2003
2004 (11 місяців)
ВВП
Експорт
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
