Реферат на тему:
Оподаткування доходів фізичних осіб
Система оподаткування доходів фізичних осіб у кожній країні є
регулятором взаємовідносин між державою та громадянами – платниками
податків. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з
іншого – виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини.
Тому, встановлюючи розміри оподаткування доходів фізичних осіб, держава
прагне не тільки забезпечити стабільну дохідну базу, а й чинити вплив на
розмір заощаджень громадян, діяльність фізичних осіб – суб’єктів
господарської діяльності, з метою оптимального здійснення своєї
стратегії розвитку.
Збір податків – виняткове право держави, адже вона є політичною
організацією, яка представляє все населення на певній території. Тому
держава повноважна встановлювати і збирати податки з усіх суб’єктів, які
перебувають на її території, як певну плату за послуги, які вона надає
суспільству, забезпечуючи ті чи інші потреби громадян.
Сучасне суспільство домоглося перетворення податків із суто фіскального
державного заходу на важливий економічний, соціальний та політичний
фактор. Реальне використання суспільних благ, забезпечення яких здійснює
держава, є головною причиною, що повинна спонукати кожну людину
сплачувати податки. Адже їх витрачають не тільки на утримання суто
державних інституцій, а й на охорону здоров’я, освіту, розвиток
культури, захист навколишнього середовища, на субсидії найбіднішим
регіонам країни і найбіднішим громадянам тощо.
Податки, в тому числі й податок з доходів фізичних осіб, беруть участь у
перерозподілі валового внутрішнього продукту, а отже, є частиною єдиного
процесу відтворення і виступають у специфічній формі виробничих
відносин, які формують їх суспільний зміст. Суспільний характер податків
розкриває їх взаємозв’язок з іншими економічними категоріями, внутрішній
зв’язок елементів податку (ставок, пільг та інше) оцінює їх вплив на
виробничі відносини і виробничі сили в суспільстві, через що
розкривається глибинна сутність податків.
У сучасних умовах при управлінні податковою системою великого значення
набуває об’єктивна оцінка і критичне узагальнення світового і
вітчизняного досвіду проведення податкової політики. Тільки при
успішному використанні цих передумов можна розраховувати на
кваліфікований податковий менеджмент у галузі оподаткування доходів
фізичних осіб – від розробки законодавчих і нормативних актів до
надходжень податку з доходів фізичних осіб до бюджету.
Проблемі оподаткування доходів фізичних осіб присвячені наукові праці
вчених України О.Д. Василика, В.М. Федосова, П.В. Мельника та інших, але
наслідки запровадження нової системи оподаткування дослідженні
недостатньо.
З метою дослідження даної проблеми поставлено такі завдання:
– провести аналіз змін у системі оподаткування фізичних осіб в Україні;
– проаналізувати наслідки запровадження в Україні спрощеної системи
оподаткування фізичних осіб;
– запропонувати шляхи вдосконалення спрощеної системи оподаткування та
роботи органів ДПС;
– запропонувати деякі заходи щодо покращання адміністрування доходів з
фізичних осіб.
22 травня 2003 року Верховною Радою України прийнято Закон „Про податок
з доходів фізичних осіб” (далі – Закон).
Система оподаткування фізичних осіб, запропонована у прийнятому Законі,
суттєво відрізняється від діючої до 1 січня 2004 р. системи
оподаткування. Адже встановлення єдиної ставки оподаткування суттєво
зменшує податковий тиск, що існував: замість п’яти ставок оподаткування
– 10, 15, 20, 30 і 40 відсотків Законом запроваджено ставку 15 відсотків
(на перехідний період до 1 січня 2007 року – 13 відсотків).
Поміркована ставка оподаткування доходів фізичних осіб спрямована на
виховання правової культури у платників податків, зміну думки i
ставлення громадян до податкового законодавства, усвідомлення
обов’язковості сплати податків. В умовах активного утворення приватного
сектору економіки застосування максимальної ставки оподаткування у
розмірі 15 відсотків (13 %) створює і більш сприятливі умови для
розвитку підприємницької діяльності громадян.
Запроваджену Законом ставку можна вважати позитивним кроком ще й тому,
що ефективність існуючої до 01.01.04 р. верхньої ставки прибуткового
податку у розмірі 40 відсотків дуже мала. Прийнятний податковий тягар –
це один із економічних методів виведення з тіні як значної частини
підприємців, так і фінансових ресурсів, тому певна надія покладається і
на виконання податкових зобов’язань з боку суб’єктів існуючої тіньової
економіки та розширення на цій основі бази оподаткування.
Для окремих видів доходів Законом передбачені інші ставки оподаткування:
– 5 відсотків для процентів на банківські депозити (вклади) та дисконтні
доходи за ощадними (депозитними) сертифікатами;
– подвійна ставка (26 %, з 01.01.07 – 30 %) для виграшів та призів (крім
виграшів у державну лотерею), а також для деяких інших доходів
нерезидентів.
Законом окремо визначені доходи, які включаються до складу місячного
оподатковуваного доходу і які не включаються. Замість зменшення
сукупного оподатковуваного доходу на певну кількість неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, запроваджується практика надання податкових
соціальних пільг, що визначаються у відсотках до розміру мінімальної
заробітної плати в розрахунку на місяць (100, 150 та 200 %). Крім того,
Законом передбачена процедура самостійного вибору платником податку
місця отримання (застосування) податкової соціальної пільги. Для цього
встановлено порядок подання платником податку своєму працедавцю заяви
про застосування пільги (або відмову від пільги), а також відповідних
документів, що підтверджують право платника на таку пільгу.
Ще одна особливість цього Закону – встановлення права платника податку
на податковий кредит, який є сумою витрат, понесених платником податку –
резидентом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів
України протягом звітного року (окремі пункти статті „Податковий кредит”
набирають чинність з 1 січня 2005 року). На суму таких витрат
дозволяється зменшення суми загального доходу платника, одержаного ним
за наслідками календарного року. До складу податкового кредиту включені
частина суми процентів за іпотечним кредитом; сума коштів, сплачених
платником податку на користь освітніх закладів; сума коштів або вартість
майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань; сума власних
коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров’я;
сума витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових
внесків та інше.
Законом встановлюються обмеження права на нарахування податкового
кредиту, а саме: податковий кредит може бути нарахований винятково
резидентом, що має податковий ідентифікаційний номер, а загальна сума
нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального
оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного
року як заробітна плата.
За останні роки значно збільшилась кількість юридичних осіб, які
утримують та перераховують податок з доходів фізичних осіб, фізичних
осіб – суб’єктів господарської діяльності, і громадян, які здійснюють
незалежну професійну діяльність або отримують інші доходи. Така
тенденція зберігатиметься і у поточному та наступних роках, що в свою
чергу вимагатиме від податкових органів розробки додаткових заходів з
адміністрування податків з фізичних осіб.
Збільшення кількості платників податків, погашення заборгованості із
заробітної плати, а також проведення податковими органами заходів,
направлених на дотримання чинного законодавства та орієнтованих на
налагодження чіткої, максимально тісної співпраці з самими платниками
податків щодо пропаганди податкового законодавства, що підвищує рівень
мобілізації податку шляхом добровільної сплати, призводить до росту
надходжень податку з доходів фізичних осіб, збільшення питомої ваги
податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі надходжень податків і
зборів до Зведеного бюджету України.
Таким чином, основним напрямом діяльності підрозділів оподаткування
фізичних осіб стає стимулювання платників до добровільної сплати
податків з отриманих ними доходів.
Досягнення податковими органами цієї мети можливе за умови впровадження,
зокрема, індивідуального підходу до платників податків, розширення
спектра послуг, що надаються платникам податків, у тому числі надання
консультацій, особливо щодо питань адміністрування нового Закону.
Важливим є підвищення професійного рівня працівників підрозділів
оподаткування фізичних осіб.
Системного та виваженого підходу потребує робота щодо оподаткування
фізичних осіб – суб’єктів господарської діяльності, які працюють за
загальною системою оподаткування.
Проведений аналіз стану справ з адміністрування доходів з фізичних осіб
– суб’єктів господарської діяльності, свідчить про наступне.
Станом на 01.01.04 р. в Україні було зареєстровано 1665 тис. фізичних
осіб – суб’єктів підприємництва, з яких сплачували податки 86 відсотків
(1437,8 тис. громадян). Крім того, у трудових відносинах з ними
перебувають близько 750 тис. осіб.
Даною категорією платників сплачено до бюджету в 2003 році близько 1,28
млрд грн або, з урахуванням найманих працівників, 710 грн у розрахунку
на одного підприємця.
У 2003 році зареєстровано 19,7 млн фізичних осіб – платників
прибуткового податку, з яких сплачувало податок 17,6 млн громадян. З
вказаної категорії громадян утримано близько 13.4 млрд грн податків або
в середньому 761 грн на одного працюючого.
Таким чином, один громадянин, який працює по найму, сплатив податків у
2003 році на 51 грн більше, ніж фізична особа–підприємець.
У той же час необхідно зазначити, що мають місце і значні відмінності у
сплаті податків з доходів фізичних осіб – суб’єктів господарської
діяльності, і по способах сплати. Якщо в 2003 році 539,8 тис. грн
фізичних осіб – платників єдиного податку, сплатили близько 900 млн грн,
то 516 тис. фізичних осіб, які сплачували податки за загальною системою
сплатили близько 320 млн грн.
Отже, надходження податків і зборів від платників податків за єдиною
системою майже втричі перевищують надходження від платників податків за
загальною системою оподаткування.
У 2003 році фізичними особами – суб’єктами підприємництва одержано 55
млрд грн валових доходів, із яких тими, що перебувають на загальній
системі – 18,4 млрд грн. і на спрощеній системі 36,6 млрд грн.
Із 516 тис. підприємців, які отримали дохід 18,4 млрд грн – 577
громадян, доходи яких перевищували 5 млн грн, отримали дохід в сумі –
8,2 млрд грн, якими сплачено 42 млн грн податків.
Ще одним напрямом роботи податкових органів є оподаткування фізичних
осіб-суб’єктів господарської діяльності, які обрали спрощену систему
обліку та звітності шляхом сплати єдиного податку.
Аналіз діючої в Україні спрощеної системи оподаткування фізичних осіб
свідчить, що взаємодія нашої держави і малого бізнесу, як і в країнах з
розвиненою економікою, здійснюється на взаємовигідних умовах і носить
довгостроковий характер. Роль держави в ринковій економіці має бути
спрямована на забезпечення конкурентоспроможності національної
економіки, створення рівних і сприятливих умов для розвитку різних форм
бізнесу, в тому числі і малого, на багатосторонню підтримку
підприємництва та приватної ініціативи.
На сьогодні у більшості громадян, які здійснюють підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи, вже не має сумнівів у
перевагах спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
Першим правовим кроком підтримки малого підприємництва було видання
Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності суб’єктів малого підприємництва” від 3 липня 1998 № 727.
Указ надав певний імпульс у розвитку малого бізнесу, створюючи на
державному рівні умови для ефективного використання його можливостей у
межах національної економіки. Запровадження спрощеної системи
оподаткування суттєво зменшує податкове навантаження на платників, що
сприяє реєстрації значної кількості громадян. Крім того, платниками
єдиного податку надаються робочі місця громадянам, які працюють у них за
трудовими договорами.
Спрощена система охоплює понад 50 видів економічної діяльності, однак
найбільш розповсюдженими і привабливими для підприємців є ті види
занять, завдяки яким можна отримувати значні доходи, а саме:
торгово-посередницька діяльність (роздрібна та оптова торгівля), що
здійснюється поза межами ринків (без сплати ринкового збору);
посередництво в торгівлі, роздрібна торгівля з лотків і на ринках
побутовими товарами та їх ремонт; транспортне обслуговування (легкові та
вантажні перевезення); надання побутових послуг (ремонтом електронної та
комп’ютерної техніки; фотопослуги; ремонт трикотажних та швейних
виробів, перукарські послуги, послуги з прокату аудіо-, відеопродукції);
надання медичних послуг; операції з нерухомістю; громадське харчування;
юридична практика.
Поліпшення умов зайняття підприємницькою діяльністю, дозвіл ведення
трудових книжок найманих працівників дозволяє можливість платникам
єдиного, а також фіксованого податків, додатково створювати робочі
місця, а це має позитивний вплив на зайнятість населення країни.
Так, у І півріччі 2004 року за трудовими угодами у підприємців –
платників єдиного та фіксованого податків, працювало 607,5 тис осіб,
яким виплачено понад 500 млн грн заробітної плати та перераховано до
місцевих бюджетів понад 65 млн грн податку з доходів фізичних осіб.
Необхідно зазначити, що для окремих видів діяльності, таких як:
видавнича діяльність, юридичні послуги, аудиторська діяльність, здавання
в найм нерухомості та інші, що не містять суттєвих матеріальних витрат,
граничний обсяг виручки від реалізації робіт (послуг) у розмірі 500 тис.
грн значно завищений. Зазначені суб’єкти сплачують майже 2 тис. грн
єдиного податку на рік, отримуючи дохід від 100 до 500 тис. грн, тоді як
за загальною системою оподаткування кожен з них сплачував би від 13 до
65 тис. грн податку з доходів фізичних осіб та інших платежів.
На сьогодні сфера торгівлі та послуг, тобто там, де відбувається
реалізація продукції кінцевому споживачу за готівкові кошти, є найбільш
зарегульованою. Це пов’язано з тим, що, з одного боку, найбільші
проблеми виникають у суб’єктів з обліком готівки, з іншого – є
можливість приховувати обсяги реалізації від оподаткування. Контроль у
цій сфері з боку податкової служби дуже ускладнений.
Однак поряд з позитивним впливом спрощеної системи оподаткування, обліку
та звітності на формування дохідної частини бюджетів, необхідно
акцентувати увагу на прикладах, які мають негативний вплив, а в окремих
випадках навіть дискредитують її, використовуючи механізм спрощеного
оподаткування для ухилення від сплати податків. Наприклад, окремі
суб’єкти підприємницької діяльності залучають до своєї діяльності
найманих працівників без укладання з ними трудових угод, оформлення
трудових книжок та довідок про трудові відносини фізичної особи з
платником єдиного податку, використовують працю більш 10 найманих осіб,
тобто не дотримуються вимог щодо чисельності працюючих, визначених у
статті 1 Указу. Також мають місце непоодинокі випадки, коли підприємці
самостійно не переходять на загальну систему оподаткування в разі
перевищення визначеного Указом граничного розміру обсягу виручки.
Іноді громадяни використовують спрощену систему оподаткування для
„відмивання” коштів, укладаючи з суб’єктами підприємництва договори
сумнівного характеру на продаж товарів або надання послуг.
Незважаючи на те, що платниками єдиного податку і фіксованого податку
залучено до своєї діяльності значну кількість найманих працівників,
заробітна плата їм у більшості випадків виплачується на рівні 120–150
грн на місяць, змушуючи останніх здійснювати порушення прав споживачів
товарів, зокрема шляхом обважування та обраховування покупців.
Непоодинокі випадки, коли юридичні особи вступають у „трудові” стосунки
з приватними підприємцями – платниками єдиного податку. Юридичні особи
реалізують цим підприємцям продукцію (товар) по собівартості, або по
занижених цінах і так ухиляються від сплати окремих податків, стають
„збитковими”. Підприємець – платник єдиного податку, реалізує одержану
від підприємства продукцію (товар) за ринковими цінами, сплачує
незначний за розмірами податок і розраховується з підприємством
готівкою. При цьому бюджет втрачає значні суми внаслідок такого
„співробітництва”.
Деякі підприємства пропонують своїм штатним працівникам реєструватися
суб’єктами підприємницької діяльності – платниками єдиного податку, та
продовжувати виконувати на підприємстві свої обов’язки, сплачуючи єдиний
податок. Більш того, таку структуру запроваджують сотні фірм, які
займаються реалізацією продукції (дистрибютерством). Збитки держави у
вигляді зменшення надходжень податку з доходів фізичних осіб складають
сотні тисяч гривень.
Поряд з цим, адміністрування єдиного податку для фізичних осіб –
суб’єктів підприємницької діяльності, має ряд недоліків і потребує ще
більш ретельної уваги, а особливо, коли підприємці використовують
спрощену систему оподаткування для ухилення від оподаткування, отримують
неконтрольовані доходи, сплачують при цьому мізерні суми податків.
Виходячи з економічного аналізу можна запропонувати певні заходи щодо
покращання адміністрування доходів з фізичних осіб, а саме: постійне
податкове супроводження великих платників податку, проведення детального
аналізу їх фінансово-господарської діяльності та запровадження
постійного моніторингу надходжень податків до бюджету від цієї категорії
платників.
Крім того, необхідні зміни в законодавстві, що регулює застосування
суб’єктами господарської діяльності спрощеної системи оподаткування,
обліку і звітності шляхом сплати єдиного податку. Спрощену систему
оподаткування необхідно поширити на фізичних осіб, які здійснюють
підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, у трудових
відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває
не більше 5 осіб у сферах: виробництва, громадського харчування, послуг,
продажу товарів (робіт, послуг), та обсяг виручки яких від реалізації
(товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 200 тис. гривень.
Безумовно, в деяких зарубіжних країнах обсяги надходжень податків від
населення значно більші через застосування вищих ставок оподаткування.
Але в сучасних умовах України, коли економіка ще не працює в міру своїх
потенційних можливостей, практика застосування ставок, вищих за існуючу
на сучасному етапі, може призвести до ще більшої тінізації економіки.
Зміни, які відбувалися у податкових системах розвинених країн, були
спрямовані на вдосконалення структури податкових надходжень, у тому
числі й податку з доходів громадян, відповідно до стратегій економічних
політик, які базуються на необхідності акумулювання державних фінансових
ресурсів в обсягах, достатніх для економічного розвитку. Тому й зміни,
які повинні відбуватися у податковій сфері нашої країни, необхідно
узгоджувати із стратегічними пріоритетами розвитку держави.
Сума задекларованого валового доходу
фізичними особами
–
СГД за 2003р. (млрд
.
37
18
Спрощена
Загальна
Кількість фізичних осіб
–
СГД у 2003р. (тис. чол)
539,8
743,2
Спрощена
Загальна
Всього 55
Сума сплачених податків за 2003р. (млрд грн)
0,99
0,29
Спрощена
Загальна
Всього 1,
28
Всього
(
в т.ч. ФП
)
1665
Сума задекларованого валового доходу фізичними особами
–
СГД по категоріях платників за 2003р.
(загальна система), (млрд
грн
).
8,2
9,8
крупні (0.6 тис. чол.)
інші (1124.6 тис. чол)
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
