Реферат на тему:
Оптимізація адміністрування акцизного збору на лікеро-горілчані напої
Ще наприкінці 19 століття фінансовою наукою було сформульовано
визначення податкової системи, її функцій, порушено питання про
ефективність. Виходячи з домінуючої фіскальної функції, ефективність
визначалася двома факторами: повнотою виявлення джерел доходу з метою
обкладення їх податками та мінімізацією витрат зі стягнення податків. У
подальшому поставлено питання про переборення суто фіскального характеру
податків, сформовано ідею про їхню стимулюючу функцію. Під час розвитку
податкової системи кожна країна шукала відповіді на ці запитання. Однак
і на сьогодні будь-яка з розвинених країн не може повністю стверджувати
про завершення пошуків гармонійного поєднання фіскальної та стимулюючої
функцій податку.
У демократичному суспільстві узагальнений критерій ефективності
податкової системи – сприяння всебічному соціально-економічному розвитку
суспільства в інтересах його громадян. Ефективна податкова система – це
система, здатна рівнозначно виконувати фіскальну та стимулюючу функції.
Її створення – фундаментальне випробування для будь-якої держави, що
пояснює неухильну увагу до теоретичних і практичних проблем
оподаткування, характерну економічній науці усього світу.
У національних умовах труднощі, об’єктивно притаманні вирішенню
фіскальних проблем, набагато складніші. Загальна соціально-економічна
криза, необхідність вирішення термінових завдань стали причиною ряду
прорахунків при визначенні податкової політики. У зв’язку з цим
закономірний інтерес науковців до проблем вітчизняного оподаткування. У
роботах В.Л. Андрущенка, Е.А. Бойко, О.Д. Василика, М.І. Вдовиченка,
В.П. Вишневського, Т.А. Власенко, О.Д. Данілова, М.Я. Дем’яненко, І.В.
Грищенко, В.С. Загорського, С.І. Іловайського, П.В. Мельника, В.М.
Опаріна, В.М. Федосова та інших висвітлюються різні його аспекти,
робляться висновки, що мають велике теоретичне та практичне значення.
Віддаючи належне цим напрацюванням, потрібно зазначити, що і сьогодні
діюча в Україні податкова система – одна з серйозних суперечностей між
суспільством і державною владою. Це потребує продовження теоретичних
досліджень, їхнє доповнення аналізом фактичного стану оподаткування з
метою визначення напрямів його вдосконалення.
У означеному напрямі, на нашу думку, особливої уваги заслуговує питання
дослідження системи акцизного оподаткування. Крім значної фіскальної
ролі, акцизи також виконують важливу регулюючу функцію, підвищуючи ціну
товарів, надмірне споживання яких не є суспільно оптимальним [1, с.
138]. Зокрема, акцизи на спирт та алкогольні напої можуть виконувати
роль податку обігу, знижуючи їхнє споживання і тим самим обмежуючи
негативний вплив на загальну тривалість життя. Тому щодо акцизного збору
на алкоголь завдання вдосконалення системи оподаткування набуває великої
складності, оскільки в цьому випадку критерієм ефективності стає
рівнозначне поєднання фіскальної, стимулюючої та регулюючої функцій.
В умовах вітчизняної економіки акцизний збір на алкогольну продукцію є
важливим джерелом бюджетних доходів. Можливість стягнення акцизів на
алкоголь за високими ставками обумовлено низькою собівартістю
виробництва основних видів продукції з високим вмістом спирту. Однак ці
обставини також вимагають побудови надійного механізму державного
контролю за обігом спирту та лікеро-горілчаних напоїв із метою
попередження їхнього виробництва та реалізації без сплати до бюджету
акцизного збору, а також підпільного виготовлення з сировини, що
становить загрозу життю та здоров’ю громадян.
Як показує динаміка внесення змін до нормативно-правових актів з питань
оподатку-вання акцизним збором, законодавча та виконавча гілки влади,
починаючи з 1992 року, постійно шукають оптимальну систему
адміністрування акцизів. При цьому найбільша увага приділяється питанням
державного регулювання сфери виробництва та обігу спирту і
лікеро-горілчаних напоїв. Незважаючи на це, сьогодні зберігається
тенденція до масштабного ухилення від сплати податків у цій галузі, що
пов’язано як із загальною недосконалістю системи примушування до
виконання законів, так і з неповною відповідністю системи
адміністрування акцизного збору проявам опортуністичної поведінки
економічних агентів. Наведені обставини зумовили вибір теми даного
дослідження.
В Україні основою державної політики у сфері оподаткування акцизним
збором лікеро-горілчаних напоїв є державна монополія на виготовлення та
реалізацію спирту етилового, який є основою для їхнього виготовлення.
Частиною першою статті 2 Закону України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР
„Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”
визначено, що виробництво спирту етилового (у тому числі як лікарського
засобу), біоетанолу, спирту етилового ректифікованого виноградного,
спирту етилового ректифікованого плодового може здійснюватися лише на
державних підприємствах, коли у них є ліцензія.
Ця норма законодавства виступає основою функціонування всієї системи
адміністру-вання акцизного збору на лікеро-горілчані вироби. Розглянемо
базисні принципи її побудови щодо контролю за справлянням податку під
час виготовлення та обігу вітчизняної продукції.
Статтею 2 Закону України від 15.09.1995 року № 329/95-ВР „Про акцизний
збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” визначено, що платниками
акцизного збору є суб’єкти підприємницької діяльності – українські
виробники алкогольних напоїв.
Об’єкти оподаткування акцизним збором встановлено статтею 3 Декрету КМУ
від 26.12.1992 року № 18-92 „Про акцизний збір” – це обороти з
реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (у нашому випадку
лікеро-горілчаної продукції).
Акцизне оподаткування в Україні не є каскадним. Відповідні норми
передбачено пунктом б статті 3 Декрету КМУ від 26.12.1992 р. № 18-92,
згідно з яким не є об’єктом оподаткування обороти з реалізації
(передачі) товарів для подальшого виробництва підакцизних товарів, а
також підпунктом в) пункту 2 статті 3 Закону України від 15.09.1995 р. №
329/95-ВР, згідно з яким не є об’єктом оподаткування обороти з
реалізації (передачі) української сировини, що використовується для
виробництва підакцизних товарів.
Законом України від 07.05.1996 р. № 178/96-ВР „Про ставки акцизного
збору на спирт етиловий та алкогольні напої” затверджено специфічні
ставки акцизного збору на спирт етиловий неденатурований з концентрацією
алкоголю не менш як 80 % об’єму, менше 80 % об’єму, спиртові настоянки,
лікери та інші спиртові напої у єдиному розмірі 17 грн за 1 л 100 %
спирту.
Важливим елементом системи адміністрування акцизного збору на алкогольні
напої є марки акцизного збору. У 1995 році з метою запобігання ухиленню
від сплати акцизного збору, який встановлено на алкогольні напої та
тютюнові вироби, обігу на споживчому ринку України неякісних і
підроблених товарів, Указами Президента України від 12.07.1995 р. №
609/95 „Про марки акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові
вироби”, від 18.09.1995 р. № 849/95 „Про запровадження марок акцизного
збору на алкогольні напої та тютюнові вироби” було запроваджено
процедуру обов’язкового маркування алкогольних напоїв, призначених до
розповсюдження на території України, марками акцизного збору.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 15.09.1995 р. № 329/95-ВР, марка
акцизного збору – це спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої
та тютюнові вироби. Її наявність на цих товарах підтверджує сплату
акцизного збору, легальність ввезення та реалізації на території України
цих виробів. Статтею 7 вказаного закону, а також нормами Положення про
виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними
захисними елементами і маркування алкогольних напоїв і тютюнових
виробів, затвердженого постановою КМУ від 23.04.2003 р. № 567
встановлено диференціацію марок акцизного збору на алкогольні напої
вітчизняного виробництва за ознакою виду продукції – виноробна чи
лікеро-горілчана та, відносно останньої, за ознаками вмісту спирту
етилового (до 25 % і більше) і місткості тари.
Порядок нарахування податкових зобов’язань зі сплати акцизного збору на
лікеро-горілчану продукцію відповідає загальній процедурі та визначений
законом для місячного звітного періоду. Відповідно до норм Положення про
порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного
збору, затвердженого Наказом ДПА України № 111 від 19.03.2001 р.,
платники акцизного збору самостійно обчислюють суму податкового
зобов’язання, яку зазначають у розрахунку акцизного збору. Не пізніше 20
числа місяця, наступного за звітним, розрахунок подається до органів
державної податкової служби за місцем реєстрації.
Порядок сплати до бюджету акцизного збору на лікеро-горілчану продукцію
є специфічним та являє собою результат тривалого пошуку ефективного
способу протидії ухиленню від сплати податку. Через постійне внесення
змін до численних нормативно-правових актів, які регулюють питання обігу
спирту та алкогольних напоїв, процедура є досить складною та заплутаною.
Так, відповідно до частини 4 Закону України від 15.09.1995 р. №
329/95-ВР встановлено загальне правило, за яким українські
підприємства-виробники, що реалізують алкогольні напої, сплачують
акцизний збір до бюджету на третій робочий день після здійснення обороту
з реалізації продукції. При цьому частиною 20 статті 7 Закону визначено,
що до отримання суб’єктом підприємницької діяльності спирту етилового
неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну
продукцію, такий платник акцизного збору зобов’язаний надати органу
державної податкової служби України за своїм місцезнаходженням
податковий вексель, авальований банком, який є забезпеченням виконання
зобов’язання цього платника у термін до 90 календарних днів, починаючи
від дня видачі векселя, сплатити суму акцизного збору, розраховану за
ставками для цієї продукції. Таким чином, розрахунок за податковими
зобов’язаннями по акцизному збору, які виникнуть у майбутньому при
реалізації лікеро-горілчаної продукції, перенесено у часі на момент
отримання спирту етилового (сировини) з акцизного складу спиртового
заводу.
Ця норма законодавства доповнюється вимогами пункту 6 Порядку визначення
виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом,
затвердженого постановою КМУ від 29.08.2002 р. № 1266, згідно з яким
дозвіл на відпуск спирту етилового з акцизного складу спиртового заводу
видається лише за умови сплати акцизного збору із спирту, що повинен
бути переданий, грошима або забезпечення його сплати податковим
векселем, авальованим банком.
Нарешті, Положенням про порядок нарахування, терміни сплати і подання
розрахунку акцизного збору, затвердженого Наказом ДПА України від
19.03.2001 р. № 111 сплату акцизного збору на лікеро-горілчані напої
додатково прив’язано до моменту отримання марок акцизного збору. Так,
пунктом 6.3 положення встановлено, що суб’єкти підприєм-ницької
діяльності, які отримують спирт етиловий неденатурований за податковим
векселем для переробки на іншу підакцизну продукцію, що підлягає
маркуванню марками акцизного збору, сплачують акцизний збір при
придбанні марок акцизного збору протягом не більше 90 календарних днів
від дня видачі векселя.
Враховуючи, що акцизний збір справляється виходячи з фізичного обсягу
сировини, використаної для виготовлення лікеро-горілчаних напоїв, значну
увагу в системі адміністрування податку приділено державному регулюванню
обігу спирту та готової продукції.
Так, статтею 2 Закону України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР „Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” встановлено, що
приміщення, в яких здійснюється виробництво спирту етилового, місця
зберігання спирту, розташовані на державному підприємстві, яке виробляє
спирт, виробничі приміщення на території підприємства, де суб’єктом
підприємницької діяльності виробляється горілка та лікеро-горілчані
вироби, його складські приміщення, вважаються акцизним складом. На
акцизних складах постійно діють представники органу державної податкової
служби України за місцем розташування акцизного складу.
Функції представників органу державної податкової служби на акцизному
складі полягають у здійсненні постійного безпосереднього контролю за
дотриманням встановленого порядку відпуску спирту етилового, горілки,
лікеро-горілчаних виробів і сплати акцизного збору з них.
Постановою КМУ від 16.12.2004 р. № 1689 „Про забезпечення
транспортування спирту етилового, коньячного і плодового у супроводженні
представників органів державної податкової служби” запроваджено жорсткий
контроль за обігом спирту етилового з моменту відвантаження його із
спиртозаводу до місця призначення (споживання).
Таким чином, на сьогодні в Україні побудовано якісну багаторівневу
систему адміністрування акцизного збору на горілку та лікеро-горілчані
напої, яка повинна забезпечувати повноцінну протидію ухиленню від його
сплати до бюджету, а також захист від обігу на споживчому ринку України
неякісних і підроблених товарів.
Для більш повного розкриття теми даної роботи щодо аналізу системи
адміністрування акцизного збору на горілчані напої стосовно стійкості до
проявів опортуністичної поведінки економічних агентів, розглянемо
можливі ситуації ухилення від сплати податку підприємствами
лікеро-горілчаної галузі.
Як зазначено вище, особливу увагу органів державної податкової служби
при адмініструванні акцизного збору на горілку спрямовано на
забезпечення безпосереднього контролю за відпуском спирту етилового
спиртовими заводами, повнотою його отримання виробниками горілки та
подальшим використанням у виробничому процесі.
Враховуючи, що виробити готову продукцію без використання спирту
етилового не можна, а сировина потрібної якості може бути виготовлена
тільки на державних спиртових заводах, первинною та основною проблемою,
яка постає перед несумлінним платником податку, що має намір здійснювати
випуск і реалізацію горілки без сплати акцизного збору, – виступає
питання забезпечення виробничого процесу спиртом поза встановленою
державою процедурою контролю.
З огляду на це цілком виправданим і логічним є зсув пріоритету у
здійсненні адміністрування акцизного збору на горілку та
лікеро-горілчані вироби до питання контролю за фізичним обсягом
відвантаження спирту (сировини) його виробниками.
Розглянемо можливі варіанти ухилення від встановленої системи державного
регулювання обігу спирту з метою виводу його з легального обороту для
подальшого використання у „тіньовому” секторі лікеро-горілчаної галузі.
Хоча описана вище система адміністрування податку і виглядає досить
ефективною, складність і взаємна неузгодженість численних
нормативно-правових актів з питань справляння акцизного збору залишає
значне поле для зловживань.
Як це не дивно, але найбільш великі можливості для нелегального
отримання вітчизняного спирту виробникам лікеро-горілчаних напоїв
залишає проблема контрабандного ввезення товарів через Придністровський
сектор українсько-молдовського державного кордону.
Докладно питання використання „прозорого” кордону України та Молдови у
„тіньових” схемах обігу товарів розглянуто у Доповіді Крайсіс Груп № 175
Європа від 17.08.2006 р. „Неясне майбутнє Молдови”.
Зокрема, спеціалістами некомерційної незалежної міжнародної організації
(Міжнародна група із запобігання кризам – Крайсис Груп) зазначається, що
основним джерелом доходу Придністров’я є контрабандні операції, звичайно
у формі реекспорту. Як правило, товари прямують з довколишніх
українських портів Одеси і Іллічівська в Придністров’я, яке указується в
митних деклараціях як їхній одержувач, що дозволяє уникнути сплати
митних зборів в Україні. Товари прямують у Придністров’я автомобільним
або залізничним транспортом, але незабаром після прибуття
реекспортується на Україну або перевозиться через внутрішній кордон до
Молдови. Оскільки реекспорт здійснюється незаконно, через поля і річки
або за допомогою підкупу прикордонників, імпортери не платять
українських або молдавських імпортних мит і податку на додану вартість,
одержуючи великі прибутки [2, с. 6]. За оцінками спостерігачів ЄС, на
кордоні тільки за сім місяців внаслідок однієї лише контрабанди
морожених курчат бюджет України недоотримав ? 35 млн [3].
У наближенні до питання незаконного відчуження та обігу спирту, описана
в наведеній Доповіді схема може бути впроваджена так.
Статтею 5 Декрету КМУ від 26.12.1992 р. № 18-92 „Про акцизний збір”
передбачено, що операції з експорту (вивезення за межі митної території
України) підакцизних товарів не є об’єктом оподаткування.
Припустимо, що певний обсяг спирту, призначений до виводу з легального
обігу, оформлюється спиртовим заводом у режимі експорту на адресу
суб’єктів господарювання Придністров’я або більш віддалених країн, з
якими наявне поромне сполучення з Іллічівського морського торговельного
порту.
При відвантаженні такого спирту акцизний збір не справляється, а
супроводження переміщення спирту здійснюється лише до пункту пропуску
через державний кордон (пункт 1 постанови КМУ від 16.12.2004 р. № 1689
„Про забезпечення транспортування спирту етилового, коньячного і
плодового у супроводженні представників органів державної податкової
служби”).
З моменту засвідчення вивезення товару митною вантажною декларацією
спиртовий завод має право на застосування пільги зі сплати акцизного
збору з обсягу відвантаженого спирту. Результатом цього етапу схеми є
отримання зацікавленими особами певного обсягу спирту без сплати
акцизного збору, а також припинення дії державної системи контрою за
обігом підакцизних товарів.
Наступним етапом схеми є накопичення партій спирту на території
Придністров’я. При цьому заявлений в Україні напрям реалізації товару,
який направляється морським шляхом через Іллічівський морський
торговельний порт, змінюється і спирт через територію Молдови також
переміщується до Придністров’я.
Далі використовуються напрями контрабандного переміщення товарів через
придністровський сектор українсько-молдовського кордону, партії спирту
переміщуються назад на територію України. Вказана дільниця державного
кордону досить „прозора” у зв’язку з відсутністю захисту
інженерно-технічними засобами, при цьому більше ніж 300 польових доріг
залишаються поза полем зору прикордонних і митних органів, що дозволяє
правопорушникам легко обходити прикордонний контроль та митні пости.
Таким чином, користуючись прогалинами в організації безпеки державного
кордону, а також урізаним контролем за експортом спирту, який
обмежується лише питаннями фізичного супроводу вантажу до пунктів
митного контролю, ділки „тіньового бізнесу” можуть виводити з-під
системи державного контролю партії спирту етилового, несучи при цьому
витрати тільки на транспортне забезпечення та прохід державного кордону,
які непомірно нижчі, ніж відповідні суми акцизного збору за умови
легального придбання товару.
Додатково до наведеної схеми можна розглянути ще один варіант виводу
спирту етилового з легального обороту.
Чинними нормативно-правовими актами з питань адміністрування акцизного
збору обмежено функцію контролю податковими органами використання спирту
етилового при виготовленні винопродукції.
Так, Законом України „Про державне регулювання виробництва і обігу
спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів” не передбачено створення акцизних складів на
підприємствах – виробниках вино продукції, а постанова КМУ від
23.08.2005 р. № 796 „Про затвердження Порядку випуску, обігу та
погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок),
що видаються до отримання з акцизного складу спирту етилового, який
використовується для виготовлення окремих видів продукції” визначає
спрощену процедуру погашення податкових векселів, виданих виробниками
винопродукції при отриманні спирту етилового (підставою для погашення
векселедержателем податкового векселя є лише довідка векселедавця
(виробника винопродукції) про цільове використання спирту етилового).
Безпосередній державний контроль за обігом спирту, відпущеного зі
спиртового заводу на адресу виробника вино продукції, закінчується в
момент його доставки у супроводженні представників податкової служби до
спиртосховищ споживача.
Таким чином, з метою отримання певного обсягу спирту без виникнення
зобов’язань зі сплати акцизного збору до бюджету достатньо від імені
виробника винопродукції (первинного виноробства) оформити документально
неіснуючі у природі операції з придбання певної кількості сусла, витрат
спирту на виготовлення виноматеріалів, а також реалізації готових
виноматеріалів. Така схема виводу спирту етилового з легального обігу
має свої особливості, пов’язані з сезонним характером первинного
виноробства.
Нарешті, за результатами розгляду варіантів побудови механізмів
незаконного відчуження спирту етилового, можливо перейти до опису схем
ухилення від сплати акцизного збору безпосередньо
підприємствами-виробниками горілки та лікеро-горілчаних напоїв.
Специфіка акцизного збору на алкогольні напої полягає в тому, що цей
податок встановлюється на фізичний обсяг реалізації товарів виробниками,
а у даному випадку – на використання певного обсягу сировини – спирту
етилового, при отриманні якого одразу розраховуються податкові
зобов’язання.
Крім того, як уже зазначено, відносно алкогольних напоїв державна
система контролю за обігом підакцизних товарів запроваджує ще один
важливий елемент протидії ухиленню від сплати податку – обов’язкове
маркування готової продукції марками акцизного збору, які щодо
лікеро-горілчаних напоїв мають диференціацію за ознаками місткості тари,
а також за двома категоріями вмісту спирту етилового – до 25 % за
обсягом і більше 25 %.
Отже, враховуючи, що суть будь-якої схеми ухилення від сплати акцизного
збору вітчизняними виробниками алкогольних напоїв полягає у прихованому
випуску та реалізації товару, можемо дослідити можливі напрями
протиправної діяльності несумлінних платників податків, узагальнені на
малюнку 1.
Для спрощення аналізу розглянемо два основні варіанти та можливості
їхньої подальшої інтерпретації.
1. Приховування фактичного випуску горілки під виробництво
лікеро-горілчаних напоїв з вмістом спирту 25 %.
Детальне вивчення встановлених норм щодо маркування алкогольних напоїв
виявляє суттєві перспективи для зловживань з марками акцизного збору.
Наведені вище ознаки диференціації визначають, що на лікеро-горілчані
напої з вмістом спирту від 25 % і більше встановлено один тип марок
акцизного збору, а це, в свою чергу, дозволяє використовувати марки,
придбані для маркування лікеро-горілчаних напоїв з вмістом спирту 25 %
(сплата акцизного збору при отриманні марок здійснюється у розрахунку
2,125 грн (17грн х 0,5л х 25 %) на одну пляшку місткістю 0,5 л) для
виготовлення горілки з вмістом спирту 40 % (сплата акцизного збору
повинна здійснюватися у розрахунку 3,4 грн (17грн х 0,5л х 40 %) на одну
пляшку місткістю 0,5 л).
Уявний виробник лікеро-горілчаних напоїв (далі – виробник ЛГВ) отримує в
органі державної податкової служби за місцем реєстрації (далі – ДПІ)
довідку про обсяги і мету використання спирту, припустимо, для
виготовлення 1 млн пляшок ЛГВ з вмістом спирту 25 % в тарі місткістю 0,5
л, відповідно, у кількості 125 000 літрів.
На вказану кількість спирту подається заявка в департамент
адміністрування акцизного збору та контролю за обігом підакцизних
товарів (далі – ДААК), яким видається відповідний наряд.
Надалі виробник ЛГВ видає ДПІ податковий вексель на суму акцизного
збору, розрахованого з кількості спирту: 125000 л х 17,0 грн = 2 125,0
тис. грн.
За умови пред’явлення вказаних вище наряду, довідки ДПІ та податкового
векселя з акцизного складу виробника спирту відвантажується 125 000 л
спирту етилового на адресу виробника ЛГВ.
На підставі поданих заявок-розрахунків, при сплаті до бюджету 2 125,0
тис. грн акцизного збору, ДААК реалізує виробнику ЛГВ 1 млн шт. марок
акцизного збору для маркування лікеро-горілчаних напоїв із вмістом
спирту 25 % у тарі місткістю 0,5 л.
Фактично на виробничих потужностях виробника ЛГВ здійснюється
виготовлення горілки із вмістом спирту 40 % із використанням марок
акцизного збору, отриманих для маркування ЛГВ 25 %, а також частини
нелегально отриманого спирту у кількості 75 000 л, оскільки для випуску
1 млн пляшок горілки у тарі місткістю 0,5 л необхідно витратити 200 000
л спирту етилового.
Реалізація незаконно виготовленої продукції до оптово-роздрібної
торговельної мережі здійснюється опосередковано від імені СГД,
діяльність яких містить ознаки фіктивності.
Застосування наведеної схеми приховування випуску горілки під
виготовлення ЛГВ з вмістом спирту 25 % дозволить несумлінному платнику
податку при реалізації 1 млн пляшок готової продукції ухилитися від
сплати акцизного збору на суму 1 275,0 тис. грн (податкові зобов’язання
зі сплати акцизного збору при реалізації горілки 40 % становлять 3,4 млн
грн, а при реалізації ЛГВ 25 % – 2,125 млн грн).
2. Приховування випуску горілки для реалізації на внутрішньому ринку під
експорт такої продукції.
У вказаному випадку виробник ЛГВ легально отримує спирт для виготовлення
горілки та виписує податковий вексель на повну сплату акцизного збору.
Однак при цьому не звертається до ДААК для придбання марок акцизного
збору, а використовує для випуску горілки на внутрішній ринок підроблені
марки.
Готова продукція у кількості, достатній для повного списання витрат
отриманого спирту, оформлюється у митному режимі експорту на адресу
підконтрольних нерезидентів. При цьому можливі такі варіанти:
відвантаження на експорт під виглядом горілки рідини без вмісту спирту
або штучне завищення кількості продукції при митному оформленні.
Податкові зобов’язання зі сплати акцизного збору, зазначені у
податковому векселі, погашаються шляхом подання до ДПІ митних вантажних
декларацій, які засвідчують експорт продукції, виготовленої з отриманого
спирту.
Реалізація незаконно виготовленої продукції до оптово-роздрібної
торговельної мережі також, як і у описаному вище випадку, здійснюється
приховано від імені СГД, діяльність яких містить ознаки фіктивності.
Застосування наведеної схеми дозволяє випускати на внутрішній ринок
горілку взагалі без сплати акцизного збору, що покриває вагомі витрати
на транспортування та митне оформлення „уявної” продукції.
Наведені варіанти протиправної діяльності платників податків на практиці
можуть використовуватися спільно, а також одночасно з легальним
виготовленням партій лікеро-горілчаних напоїв при повній сплаті
акцизного збору, що значно ускладнює їхнє викриття та попередження.
Проведений аналіз системи акцизного оподаткування лікеро-горілчаних
напоїв дозволяє виділити та згрупувати встановлені обставини,
використання яких може дозволити побудову аналогічних до розглянутих
схем ухилення від сплати податку:
1. Недостатньо ефективна система контролю за експортом спирту етилового
виробниками, що передбачає єдину відповідну функцію органів державної
податкової служби – супроводження переміщення спирту до пункту пропуску
через державний кордон. При здійсненні нагляду за експортом спирту
жорсткому контролю повинен піддаватися не лише факт перетину спиртом
державного кордону, оскільки вихід спирту за межі митної території
України ще не є гарантією його доставки до визначеного за супровідними
документами пункту призначення, а й сам зовнішньоекономічний контракт,
підтвердження його легітимності, ідентифікація нерезидента та контроль
за фактичним отриманням спирту покупцем.
2. Обмежена функція органів державної податкової служби щодо контролю за
використання спирту етилового виробниками винопродукції. Впровадження
безпосереднього нагляду за цільовим використанням спирту етилового у
виробничому процесі, а також відповідної процедури погашення податкових
векселів дозволить суттєво посилити стійкість системи адміністрування
акцизного збору на лікеро-горілчані напої до ухилення від сплати
податку.
3. Неврегульована ситуація на придністровському секторі
українсько-молдавського державного кордону. Побудова якісної системи
протидії контрабандному переміщенню товарів через кордон, що повинен
включати в себе як захист вказаної дільниці інженерно-технічними
засобами, так і усунення фактора корупції, дозволить припинити
функціонування масштабних схем виводу спирту етилового з легального
обігу.
4. Недостатньою мірою запобігання ухиленню від сплати акцизного збору
виявляється і встановлена диференціація марок акцизного збору на
лікеро-горілчану продукцію вітчизняного виробництва за двома категоріями
вмісту спирту – до 25 % за обсягом та більше 25 %. Впровадження такої
диференціації на вміст спирту від 35 % до 40 % дозволила б припинити
використання однієї з описаних схем ухилення від сплати податку.
5. Покращання потребує також чинна система контролю за експортом
лікеро-горілчаних напоїв виробниками. При цьому внесення категорії
товарів „лікеро-горілчана продукція” до переліку критеріїв ризику при
здійсненні експорту товарів з митної території України суб’єктами
зовнішньоекономічної діяльності дозволило б забезпечити безпосередній
контроль за конкретною експортною операцією митними та податковими
органами з можливістю експертного дослідження примірників товару
відповідно до норм Порядку взаємодії митних і податкових органів при
здійсненні державного контролю за експортом окремих видів товарів
суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого Наказом
Державної митної служби України і Державної податкової адміністрації
України від 12.07.2004 р. № 512/387. Такі несуттєві зміни до певних
нормативних документів могли б на практиці відобразитись у припиненні
використання схем „псевдо експорту” горілчаних напоїв.
На завершення проведеного дослідження необхідно відмітити про загалом
позитивний напрям побудови системи адміністрування акцизного збору на
лікеро-горілчані напої, який полягає у концентрації основної уваги на
питаннях державного регулювання обігу спирту. Проте навіть у такій
максимально ускладненій системі контролю залишається широке поле для
зловживань з боку несумлінних платників податків. У зв’язку з наведеним
напрошується основний висновок про необхідність більш тонкого підходу до
побудови політики акцизного оподаткування, зокрема, визначенню ставок
акцизного збору на спирт етиловий. Адже попит на лікеро-горілчані напої
з великим вмістом спирту має нестандартну як для підакцизних товарів
функцію, оскільки підвищення ціни на легально виготовлену горілку
примушує певну категорію споживачів відмовлятися від її споживання на
користь більш дешевої незаконно виготовленої продукції, що, в свою
чергу, негативно відображається на здоров’ї населення. Тому раціональна
система адміністрування акцизного збору повинна включати в себе також
дієві соціальні програми регулювання попиту на лікеро-горілчані напої.
Література:
1. Синельников-Мурылев С., Кадочников П. Налоговая реформа в России:
проблемы и решения / Научные труды № 67Р. – Т. 1. – М.: ИЭПП, 2003. –
395 с.
2. Неясное будущее Молдовы: Доклад Крайсис Групп № 175 Европа от
17.08.2006 г. // www.crisisgroup.org
3. Интервью Крайсис Груп, EUBAM, Одесса, май 2006 г. //
www.crisisgroup.org
4. Нормативно-правові акти з питань оподаткування акцизним збором –
http://rada.gov.ua/
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
