Реферат на тему:
Особливості та потенціал формування сучасної моделі податкової
дисципліни в Україні
Упродовж останніх двох років Україна робить досить впевнені кроки на
шляху економічного зростання. Разом з тим складова прогресивних
адміністративних змін у зміцненні процесу економічного росту реалізована
не повною мірою. Ще не створені необхідні передумови стабільного
економічного зростання на основі усунення негативних явищ недовиконання
бюджетних показників, зокрема податкових платежів і зборів, які до 70
відсотків наповнюють дохідну частину бюджету. Хоча, наприклад, у 2001 р.
план податкових надходжень до Зведеного бюджету було перевиконано (102,9
%), однак за основними податками (податок на додану вартість, податок на
прибуток, акцизні збори) спостерігалося значне недовиконання, відповідно
89,0 %; 97,5 %; 86,3 %.
Станом на 1.04.2002 р. рівень виконання завдань з мобілізації доходів до
Державного бюджету України становив близько 80 %. Майже 60 % областей не
виконали запланованих бюджетних завдань. Навіть в умовах зростання
надходжень, самостійно сплачених платниками до Зведеного бюджету України
(у 2001 р. сплачено близько 70 % загальної суми порівняно з 58,1 % у
2000 p.), можна зробити висновок про наявність резервів підвищення рівня
податкової дисципліни. Проблема забезпечення своєчасного та повного
виконання податкових зобов’язань продовжує належати до одного з важливих
пріоритетів трансформації бюджетно-податкової сфери та економіки в
цілому.
Недоліки та прорахунки в збиранні податків сьогодні вже не можна
пояснити винятково етапом становлення системи оподаткування та
податкової служби. Хоча буде перебільшенням стверджувати, що цей етап
сьогодні вже завершено, очевидно, що проблеми зі збиранням податків в
Україні мали і мають місце не лише у сфері становлення. Вони є більш
глибокими.
Якщо проаналізувати причини, за яких формувалася недоїмка упродовж 90-х
років, то необхідно зазначити, що головними з них були
загальноекономічна криза, дестабілізуючий вплив кризи грошово-платіжної
системи на податкову систему, деформована структура обігових коштів, що
спричинило значні обсяги взаємозаліків, високу частка продукції, яка
реалізується з використанням бартерної, клірингової, вексельної,
товарно-кредитної, уступок вимог і переведення боргів та інших форм
розрахунків, що передбачають їх не в грошовій формі, масштаби
дебіторської та кредиторської заборгованості тощо.
У 1999 р. за даними Державної податкової адміністрації України,
наприклад, 64 % загальної суми недоїмки перевірених підприємств
сформувалося через відволікання власних обігових коштів у дебіторську
заборгованість. Відбулося значне обмеження коштів платників податків,
які б могли бути направлені на розрахунки з бюджетом. Ще майже 33 %
загальної суми недоїмки перевірених підприємств виникло через здійснення
товарообмінних операцій без зарахування коштів на розрахунковий рахунок.
У зв’язку з цим достатньо нагадати, що лише упродовж 1999 р. при рості
податкової заборгованості на 22 % дебіторська заборгованість зросла в
1,6 раза, кредиторська – в 1,4 раза, а на бартерних умовах було
реалізовано майже 33 % продукції. Вивчаючи причини виникнення податкової
заборгованості, не можна не назвати незадовільний рівень дотримання
платниками податкового законодавства. Його порушення в 1999 р. було
допущено майже 70 % перевірених підприємств, установ та організацій.
Наведені дані в загальних рисах підтверджують багатогранність проблеми
формування податкової дисципліни в Україні.
Сьогодні, на фоні стабілізації факторів соціально-економічного
характеру, наявні об’єктивні підстави очікування позитивних зрушень у
сфері нарахування та сплати податків. Особливий інтерес викликають пошук
та аналіз тих із них, що найбільше обумовлюють сучасну модель формування
недоїмки.
Основні риси, що відрізняють цю модель та характеризують напрями її
зміни, наступні. Принципово важливою є зміна усталеної тенденції
зростання податкової недоїмки, яка спостерігалася упродовж дев’яти років
незалежності України. Якщо на кінець 1999 р. податкова недоїмка
становила 12 млрд. грн. і перевищувала у 8,6 раза недоїмку на кінець
1996 року, то на 1 січня 2001 р. вона була 10,1 млрд. грн., що на 15,8 %
нижче рівня на 1 січня 2000 р. На 1.01.2002 р. податковий борг за
податковими зобов’язаннями становив 6,3 млрд. грн.
Необхідно також назвати зміни, що сталися в структурі податкової
недоїмки. Наприклад, питома вага заборгованості з податку на додану
вартість у структурі податкового боргу за зобов’язаннями перед бюджетами
різних рівнів на 1.01.2002 р. становила 59,5 % проти 44,5 % на 1.01.2001
р. та 47,3 % на 1.01.2000 р. У той же час питома вага заборгованості з
податку на прибуток – відповідно 21,2 %; 26,3 % та 20,7 %. Щодо
акцизного збору, динаміка мала наступний вигляд: 3,4 %; 6,1 % та 4,6 %.
Підйом економіки сприяв розширенню бази оподаткування та підвищенню
рівня збирання податків грошовими коштами. У 2002 р. усі надходження до
бюджетів і цільових фондів забезпечено грошовими коштами, у той час коли
у 1999 р. було 70,6 %, у 1998 р. – лише 56 %.
За останні 1,5–2 роки уряду нарешті вдалося розірвати коло неплатежів,
переломити негативну тенденцію зростання кредиторської та дебіторської
заборгованості. У 2000 році кредиторська заборгованість становила 127,1
% ВВП, що вище на 37,3 процентних пункту рівня 1996 року, однак це на
27,4 процентних пункту нижче рівня попереднього року. У 2001 році
порівняно з його початком вона зменшилася на 7,5 %, в тому числі за
загальним фондом – на 14,7 %. Подальше врегулювання цього питання
пов’язане зі здійсненням систематичного контролю за відповідністю
зобов’язань, які беруться розпорядниками коштів, встановленим бюджетним
асигнуванням, а також з урегулюванням питання щодо списання
кредиторської заборгованості бюджетних установ, термін позовної давності
якої минув. Дебіторська заборгованість досягла у 2000 році 101,8 % ВВП,
що на 42,9 процентних пункту вище рівня 1996 року, однак на 26,8
процентних пункту нижче рівня попереднього року.
Тенденції до зниження набув рівень бартеризації в загальному обсязі
операцій – на 24,8 процентних пункта він став нижче рівня 1998 року,
склавши у 2000 році 17,7 %. Удосконалення податкового законодавства
знайшло відображення в стимулюванні відмови від бартеру, утриманні до
бюджету податку на додану вартість єдиного податку. Щодо наступних
кроків у цьому напрямі, то розв’язання питань зниження рівня бартерних
операцій необхідно пов’язати із застосуванням підвищених ставок
оподаткування, зокрема податку на прибуток при здійсненні таких
операцій.
Важливий аспект, що визначає закономірності та особливості моделі
податкової дисципліни, становлять зміни проблеми збитковості. Якщо в
1998 р. 55 % із загальної кількості підприємств (організацій) були
збитковими, то в 2000 р. ця кількість становила 38 %. На початок 2001
року загальна сума непокритих збитків на підприємствах досягла близько
12 % власного капіталу або 7 % загальної суми валюти балансу.
З погляду законодавчого удосконалення механізму надходження і справляння
податків важливим кроком стало проведене списання податкової
заборгованості, реалізація на практиці механізму відстрочок і розстрочок
зі сплати платежів, так звана політика “податкових коридорів” як
особливий метод роботи з платниками-боржниками. На виконання ст. 18
Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” органи податкової
служби станом на 1.01.2002 р. здійснили списання податкового боргу
більше ніж на 15 млрд. грн.
У 2001 р. Верховною Радою України було прийнято 78 Законів України, які
у підсумку, за даними Державної податкової адміністрації, скоротили
річну базу оподаткування більше, чим на 12 млрд. грн.
Вони стали фундаментальними чинниками покращання збирання податків в
Україні. Охарактеризувати їх, на нашу думку, можна як результат
досягнення певної взаємодії економічної та податкової політики в
Україні, що також становить і особливість розвитку цих напрямів
політики.
Таким чином, сучасний процес формування податкової дисципліни, з одного
боку, ще виразніше засвідчив його обумовленість загальним станом
економічних процесів, які відбуваються в державі, а з іншого – дещо
відмежувався від останніх, набувши досить самостійної траєкторії руху.
До цього спричинила поява нової групи чинників, які включилися в модель
формування податкової дисципліни і вимагають адекватної оцінки з
наступним прийняттям відповідних рішень. Це обумовлює необхідність
сфокусувати свою увагу на розв’язанні комплексу завдань, пов’язаних із
процесами управління податковою дисципліною.
Здійснений аналіз переконує в необхідності надання процесам подолання
негативних явищ у сфері збирання податків більшого динамізму та
ефективності. Особливо чітко це проявляється у розрізі окремих областей
та груп платників податків. Наприклад, на фоні загального покращання
податкової дисципліни через фактичне забезпечення розрахунків грошовими
коштами в розрізі окремих областей досить значні суми надходжень
забезпечуються іншими формами розрахунків. Так, у 2001 р. тією чи іншою
мірою це було характерно для 20 областей. При цьому простежується певна
залежність: у тих областях, де частка інших форм розрахунків
найсуттєвіша, спостерігається і велика питома вага податкового боргу в
загальній сумі податкових зобов’язань. Наприклад, у Харківській області
частка інших розрахунків із бюджетом становила 2,6 %, а питома вага
податкового боргу в загальній сумі податкових зобов’язань – 16,9 %, у
Хмельницькій області – відповідно 4,7 % та 33,1 %, у той час як у
середньому по Україні ці показники становили 0,3 та 17,7 %.
Не стратегічними, а саме тактичними необхідно визнати заходи, спрямовані
на розв’язання податкових проблем через надання “податкових коридорів”,
відстрочок і розстрочок, списання податкової заборгованості. Вони не
можуть бути постійною нормою у взаємовідносинах між державою та
платниками податків. Це хибний шлях, оскільки просування по ньому
негативно позначається на психології платника податків і не формує у
нього норми добровільної та своєчасної сплати податків. Тому в сучасних
умовах науковий аналіз взаємозалежностей між окремими чинниками, які
формують рівень податкової дисципліни, та її загальним рівнем набуває
особливого значення. Зростаючі масштаби, різноманітність форм
роз’яснювальної та інформаційно-пропагандистської роботи при всій їх
значимості, на жаль, не можуть стати гарантом високої податкової
дисципліни. Проблема неузгодженості інтересів сторін податкових відносин
не замикається тільки цим переліком. Вона актуальна з погляду і
формування податкової політики, і завершеності її законодавчого
забезпечення, і організації роботи податкових органів. Досить тривалий
період часу вирішенню цих проблем не приділялося належної уваги.
Сьогодні відчувається брак виважених рекомендацій щодо сутності,
значення, факторів формування та критеріїв оцінки потенціалу оновлення
моделі податкової дисципліни. Разом з тим, зважаючи на значення податків
у суспільному розвитку, еволюція моделі податкової дисципліни (остання,
як було показано вище, належить до класу складних утворень) обумовлена
нагальними потребами всього суспільства. Важливо активізувати пошуки
визначальних напрямів забезпечення належної ефективності податкової
дисципліни в Україні, віднайти та реально оцінити потенціал, здатний
розв’язати це завдання.
Схема 1. Структура потенціалу оновлення моделі податкової дисципліни
На нашу думку, комплексне розв’язання завдання оновлення моделі
податкової дисципліни можна розглянути за поданою схемою. На ній
представлено чотири складові потенціалу оновлення моделі податкової
дисципліни, що в кінцевому рахунку виражають рух процесу розвитку цієї
моделі.
Важливо реалізувати потенціал оновлення цієї роботи, що міститься в
наступних площинах. У першу чергу йдеться про реформаторський потенціал,
закладений у можливостях реформування податкової політики та системи, що
її реалізує. У найбільш узагальненому вигляді основний зміст такого
підходу полягає в узгодженні довгострокових інтересів держави,
цивілізованих підприємців та більшості населення. На порядку денному –
необхідність утвердження більш ліберального підходу до формування та
реалізації податкової політики в Україні, максимальне спрощення,
прозорість та стабільність податкової системи. Водночас не можна не
зважати на те, що незалежно від рівня ефективності податкової системи
вона не здатна працювати, якщо її адміністрування податків не буде
чесним та справедливим. Це дає всі підстави говорити про
адміністративний потенціал оновлення у сфері нарахування та сплати
податків.
Податкове законодавство сьогодні нараховує близько 700 нормативних актів
з питань оподаткування, багато з яких складні за своїм змістом і не
мають чіткої визначеності, а тому спричиняють різне трактування
сторонами податкових відносин. Тому є всі підстави наголошувати на
необхідності і реалізації законодавчого потенціалу оновлення.
Розглядаючи особливості формування сучасної моделі податкової
дисципліни, неправомірно обійти увагою роз’яснювально-виховний та
морально-етичний потенціал її оновлення. Він міститься в переорієнтації
і відповідно закріпленні нових стандартів податкових відносин між
державною і платником податків, а реалізуватися в утвердженні розуміння
платниками податків необхідності сплачувати податки, адже стягнуті суми
в кінцевому результаті повертаються до них.
Сукупність таких складових створює інтегровану властивість, за якою
кожна складова цілого відрізняється від іншої та відображає
багаточисельність певних пов’язаних чи взаємопов’язаних відносин і
зв’язків. У підсумку ця багаточисельність зводиться до реалізації
потенційних можливостей підвищення рівня податкової дисципліни.
Водночас необхідно враховувати існування для кожної складової моделі
оновлення податкової дисципліни наявність власних факторів, здатних
стабілізувати чи дестабілізувати її стан, а на цій основі – загальний
рівень податкової дисципліни.
Запропонований методичний підхід через виокремлення потенціалу кожної
складової оновлення моделі податкової дисципліни дозволяє вести
цілеспрямований пошук компромісного розв’язання багатофакторного
завдання поєднання інтересів держави та платника податків, зміст якої у
загальних рисах зводиться до підпорядкування податкової політики
створенню умов, за яких суб’єкти оподаткування, реалізуючи особисті
інтереси, зможуть вирішувати завдання, що стоять перед державою. Розгляд
податкової системи не тільки з висоти державних інтересів, а й з позицій
окремих суб’єктів ринкового господарства дає можливість по-новому
подивитися на окремі заходи щодо її реформуванню, оцінити їх характер,
спрямованість з урахуванням складного переплетіння загальних та
приватних інтересів.
Підсумовуючи викладене, можна зазначити, що саме подібний структурний
аналіз потенціалу формування сучасної моделі податкової дисципліни
здатний забезпечити необхідну ефективність такої моделі. Об’єднання в
межах даного підходу кількісних та якісних параметрів податкових
відносин у майбутньому може забезпечити досягнення тієї розумної
збалансованості інтересів держави та платників податків, що виступає
важливою умовою належного рівня податкової дисципліни, а звідси –
поступального розвитку економічно незалежної держави.
Додаток 1
Фінансування Державного бюджету України станом на 1 серпня 1999 року
(тис. грн.)
Джерело: Державне казначейство.
Схема 2. Основні умови забезпечення реалізації потенціалу складових
оновлення моделі податкової дисципліни
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
