Реферат на тему:
Оцінювання точок лаффера на основі двопараметричного методу
Створення економіко-математичних моделей податкових процесів на
мікрорівні повинно базуватись на апробованих макромоделях, що
відображають соціально-економічні процеси території, на якій функціонує
господарюючий суб’єкт чи галузь.
Для цілеспрямованої роботи над даною проблемою необхідно узгодити
поняття та визначення, що у подальшому повинні однозначно
інтерпретуватись і використовуватись. Наприклад, для аналізу
податкоспроможності підприємств галузі бажано мати оцінку
соціально-економічного розвитку та податкового зобов’язання регіону, у
якому вони функціонують.
У даній роботі податкове зобов’язання регіону (ПЗР) характеризує його
податкову дохідність і визначається як сума фактичних податкових
надходжень за зобов’язаннями звітного періоду та недоїмки, створеної у
відповідному звітному періоді (1):
ПЗР = ФПНР + ПНР, (1)
де ФПНР – фактичні податкові надходження регіону за зобов’язаннями
звітного періоду;
ПНР – податкова недоїмка у регіоні, створена у звітному періоді.
Наближену величину податкового зобов’язання регіону у звітному періоді
можна визначити як суму податкових надходжень за зобов’язаннями звітного
періоду (податки, сплачені в термін) і приріст недоїмки за
зобов’язаннями звітного періоду:
, (2)
де верхній індекс у змінних – період виникнення зобов’язань,
нижній індекс – період сплати податків або зміни недоїмки;
– податкові зобов’язання за зобов’язаннями звітного періоду;
– фактичні податкові надходження за зобов’язанням звітного періоду;
– приріст недоїмки у звітному періоді.
Найпростішою оцінкою податкового потенціалу держави за відповідний
період може бути середня (ефективна) ставка оподаткування валової
доданої вартості (ВДВ) (3):
,
(3)
де TВДВ – середня (ефективна) ставка оподаткування ВДВ у середньому по
Україні;
ПЗРi – сума податкових зобов’язань i-того регіону, (податкові
надходження плюс недоїмка, створена у відповідному періоді);
ВДВРi – ВДВ і-того регіону.
На основі даних ДПА України та Держкомстату розрахунок ПЗРi та ТВДВ було
виконано для усіх регіонів України. Для держави загалом дані наведено у
табл. 1.
Таблиця 1
Розрахунок ПЗРi та ТВДВ (загалом по України)
Показник Познач. 1998 р. 1999 р. 2000 р.
Фактична ВДВ
(млн. грн.) ВДВ 82 834,1 103 847 142 669
Податкове зобов’язання (млн. грн.) ПЗ 30 961,9 28 671,0 30 271,6
Середня ставка оподаткування ВДВ, % TВДВ 37,4 27,6 21,2
Дослідження показують, що залежність податкових зобов’язань від валової
доданої вартості (у розрахунку на душу населення) має нелінійний
характер (на рис. 1, 2 показано оцінювання залежності для 1998, 1999 рр.
)
A B
Estimate 0,105516055 0,000149312
Std.Err. 0,047816686 2,44303E-05
t(26) 2,206678563 6,111747924
p-level 0,036370508 1,84672E-06
(Final loss: 439380, 94836 R=0,92938 Variance explained: 86,375 %
Рис. 1. Залежність податкового зобов’язання від валової доданої вартості
(у розрахунку на душу населення) 1998 р.
B A
Estimate 0,031019000 0,0001128
Std.Err. 0,057834629 2,24327E-05
t(26) 0,536339564 5,028403333
p-level 0,596283495 3,1179E-05
Final loss: 1245139,3890 R=0,86678 Variance explained: 75,130%
Рис. 2. Залежність податкового зобов’язання від валової доданої вартості
(у розрахунку на душу населення) 1999 р.
Нелінійність пояснюється тим, що у регіонах, де більша частина збиткових
підприємств, податок на прибуток має меншу частку. У структурі ВДВ при
цьому домінує заробітна плата, що оподатковується за ставкою від 10 % до
20 %. І навпаки при збільшенні прибуткових підприємств у структурі ВДВ
повинен домінувати прибуток. За даними Міністерства економіки з 1998 до
2000 р. частка прибутку підприємств у структурі ВДВ зросла з 40 % до 45
% відповідно. Необхідно виділити окремо також вплив податкового
експерименту у гірничодобувній галузі, що спостерігається на рис. 2.
(Запорізька, Донецька, Дніпропетровська області).
Використовуючи кластерний аналіз було сформовано три групи регіонів.
Податкове зобов’язання (ПЗДН) та ефективна ставка оподаткування ВДВ
(Твдв) у регіоні у розрахунку на душу населення застосовувались як
ознаки. Аналіз проводився за допомогою Statistica 5.5 з використанням
метрики Евклідової відстані (метрики Евкліда):
(4)
де zij, zik – стандартизовані значення i-ої ознаки в j-ій та k-ій
одиницях сукупності регіонів (рис. 3).
Рис. 3. Результат кластерного аналізу для 1998 року
(без третьої групи регіонів)
У першу групу протягом усіх трьох років стабільно входять області:
Вінницька, Житомирська, Закарпатська, Тернопільська, Херсонська,
Хмельницька, Чернівецька. Другу групу утворюють відповідно: АР Крим,
Івано-Франківська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Сумська,
Черкаська області. Третю групу утворюють регіони: Дніпропетровська,
Донецька, Запорізька, Полтавська, Харківська, м. Київ. Чотири області
Рівненська, Чернігівська, Кіровоградська, Київська та Волинська,
протягом трьох років змінювали своє розташування між 1-ю та 2-ю групами,
що вказує на відмінність та нестабільність динаміки їх розвитку від
інших регіонів.
Для аналізу ефективності фіскальної політики регіонів використано
двопараметричний метод оцінювання точок Лаффера, у основі якого лежить
апроксимація процесу економічного росту укороченою квадратичною функцією
(спрощена виробнича функція регіону), що включає тільки два параметри та
b.
Виробничу функцію для групи регіонів можна записати так:
Твдвj2 , (5)
де ВДВ1Пj – валова додана вартість вироблена у j-й групі регіонів у
розрахунку на одного реального платника податків;
ПЗ1П j – податкове зобов’язання у розрахунку на одного реального
платника податків у j-й групі регіонів;
Твдвj – середня ставка оподаткування ВДВ у групі регіонів. j = (1, 2,
3).
Tвдвj або
ПЗ1Пj = a Tвдвj2 + b Tвдвj3 , j = (1, 2, 3). (6)
Двопараметричний метод на відміну від інших передбачає оцінювання точок
Лаффера першого (Тj*) та другого типу (Тj**), максимуми яких
визначаються із формул (5,6) таким чином:
j = (1, 2, 3). (7)
Результати оцінювання точок Лаффера трьох груп регіонів для 1998–2000
років за допомогою пакета Statistica 5.5 (нелінійне оцінювання) наведено
у табл. 2 (дані з ВДВ за 2000 рік попередні). На рис. 4 показано
результат побудови виробничої та фіскальної функцій для 2-ї групи
регіонів у 1998–2000 роках.
Рис. 4. Виробнича та фіскальна функції для 2-ї групи регіонів у
1998–2000 роках
Для оцінки ефективності регіональних фіскальних систем доцільно
визначити позиціонування точки TВДВj відносно точок Тj*, Tj** та
допустимі межі її зміщення. Позиціонування TВДВj можна оцінити
розраховуючи відношення TВДВj / Тj* та TВДВj / Tj**. Ідеальним для
господарюючих суб’єктів є варіант, коли TВДВj 1 Твдв
значення Твдв знаходиться ближче до Т**, що вказує на велике податкове
навантаження на реальних платників податків (табл. 2).
Таблиця 2
Розрахунок точок Лаффера та індексу фіскальності ( Іф)
для 1999-2000років (три групи регіонів)
Регіони Роки Ставка оподаткування ВДВ для групи рег. (TВДВj, %) Точки
Лаффера
Аналіз точок Лаффера
Тj* Tj** TВДВj / Тj* TВДВj / Tj** Іф
1-а група регіонів 1998 25,4 19,06 25,41 1,33 1,00 1,14
1999 20,6 15,02 27,73 1,37 1,03 1,18
2000** 17,5 18,60 24,80 0,97 0,73 0,83
2-а група регіонів 1998 32,9 24,81 33,08 1,33 0,99 1,14
1999 26,8 20,79 27,73 1,29 0,97 1,10
2000** 21,1 19,17 25,56 1,10 0,83 0,94
3-я група регіонів 1998 45,5 39,11 52,14 1,16 0,87 0,99
1999 33,2 32,88 43,84 1,01 0,76 0,86
2000** 25,7 23,87 31,82 1,08 0,81 0,92
** Розраховано на основі попередніх даних Держкомстату з ВДВ, створеній
у регіонах
У таблиці 2 наведено результати аналізу фіскальної та виробничих функцій
для 2-ї групи регіонів на основі двопараметричного методу із значеннями
точок Лаффера та їх аналізом.
На основі розрахунків, поданих у табл. 2, можна зробити наступні
висновки:
значення ефективної ставки оподаткування ВДВ (TВДВ), яке можна вважати
стимулюючим для господарюючих суб’єктів, мало місце тільки у 2000 році
для 1-ї групи регіонів (дані з ВДВ у регіонах попередні);
– зменшення значення індексу фіскальності податкової системи для 1-ї та
2-ї груп регіонів протягом 1999–2000 рр. пояснює регулярний ріст як ВДВ,
виробленої у регіонах, так і ВВП у державі в цілому;
– значення індексу фіскальності Іф
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
