Реферат на тему:
Специфіка і проблеми оподаткування спадщини в Україні
Оподаткування спадщини – явище недавнього походження у розвитку
податкової системи України, що обумовлює новизну й актуальність даної
теми. Оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок
прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав
регламентується ст. 13 Закону України „Про податок з доходів фізичних
осіб” від 22.05.2003 р. № 889, яка набрала чинності з 1 січня 2005 року.
Увага до оподаткування спадщини з боку вітчизняних учених-фінансистів
залишається недостатньою. В.Л. Андрущенко, В.П. Вишневський, О.Д.
Данілов, Ю.Б. Іванов, С.В. Калам-
бет, А.І. Крисоватий, І.О. Луніна, І.О. Лютий, А.М. Соколовська, Л.Л.
Тарангул, В.М. Федосов та інші обмежуються дослідженням окремих питань.
За останні 15 років спеціальні монографічні дослідження на тему
оподаткування спадщини в Україні не виходили зовсім. Тим часом у світі
відбуваються важливі зміни в оподаткуванні спадщини, що посилює науковий
інтерес до даного виду податків і в Україні.
Хоча оподаткування спадщини регулюється законом про податок з доходів
фізичних осіб, але до успадкованих майна і власності застосовується
спеціальний режим оподаткування. З часу прийняття закону (2003 р.) в
оподаткуванні спадщини відбувся ряд змін. У табл. 1 [1–9] показано
механізм оподаткування різних категорій власності, що переходить у
спадщину, акцентовано увагу на змінах у законодавстві за останні два
роки.
З 2005 р. нульова ставка встановлена при отриманні рухомої та нерухомої
спадщини родичами першого та другого рівнів споріднення. Таким чином,
якщо Свідоцтво про право на спадщину у вигляді рухомого та нерухомого
майна (квартир, кімнат, будинків, дачних і присадибних ділянок,
земельних паїв тощо) було отримано спадкоємцем 1-го та 2-го рівнів
споріднення після 1 квітня 2005 р., то такий спадкоємець (обдарований)
не повинен сплачувати податок.
Таблиця 1
Оподаткування успадкованого майна в Україні
Майно Категорії спадкоємців
Чоловік
або дружина Члени сім’ї першого рівня споріднення: мати, батько, син,
дружина Інші особи, у тому числі: онуки, сестри
і брати, племінники, дядьки і тітки
Нерухоме майно
0 % 5 %
0 %
(з ІІ кварталу 2005 р.) 15 %*
0 %
(з ІІ кварталу 2005 р.)
5 %
(з 01.01.2007 р.)
Рухоме майно (у т.ч. антикваріат, витвори мистецтва, ювелірні вироби,
дорогоцінне каміння, транспорт та ін.)
0 % 5 %
0 %
( з ІІ кварталу 2005 р.) 15 %*
0 %
(з ІІ кварталу 2005 р.)
5 %
(з 01.01.2007 р.)
Суми страхових виплат за страховими договорами, що заключив
спадкодавець;
суми на пенсійному рахунку померлого згідно з договором недержавного
страхування
5 %
0 %
(з 01.01.2007 р.)
15 %*
0 %
( з 01.01.2007 р.)
15 %*
5 %
(з 01.01.2007 р.)
Гроші, у тому числі ті,
які зберігаються
на рахунках спадкодавця
у фінансових установах (банках), а також депозитні сертифікати, іпотечні
сертифікати, сертифікати фонду операцій
з нерухомістю
0 %
5 % до 100 мін. заробітних плат
15 %* більше 100 мін. заробітних плат
0 %
( з 01.01.2007 р.)
15 %*
5 %
(з 01.01.2007 р.)
Об’єкти комерційної власності (цінні папери, корпоративні права, об’єкти
бізнесу, промислова власність тощо);інтелектуальна власність 15 %*
0 %
(з 01.01.2007 р.) 15 %*
0 %
( з 01.01. 2007р.) 15 %*
5 %
(з 01.01.2007 р.)
Будь-яке майно, отримане
у спадщину від нерезидента 30 %**
15 %
(з 01.01.2007 р.) 30 %**
15 %
( з 01.01.2007 р.) 30 %**
15 %
(з 01.01.2007 р.)
*У період з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2006 р. ставка податку 13 %.
**У період з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2006 р. ставка податку 26 %.
З 2007 р. спадкодавці першого рівня споріднення не сплачуватимуть
податок при успадкуванні власності будь-якого виду. Спадкоємці другого
рівня споріднення будуть оподатковуватися за мінімальною ставкою 5 %.
Для резидентів, які отримують спадщину від нерезидентів, з початку 2007
р. шкала оподаткування знижується з 30 % до 15 %. Спадщина, отримана
нерезидентами, буде і надалі оподатковуватися за ставкою 26 % (30 % з
01.01.2007 р.). Важливо зауважити, що з 1 січня 2007 р. при отримані
спадщини у вигляді рухомої та нерухомої власності і/або коштів на
рахунках інвалідом І групи, дитиною-сиро-тою або дитиною, позбавленою
батьківської опіки, ставка податку – 0 %. Відбуваються й інші зміни, що
стосуються лібералізації оподаткування деяких категорій спадкоємців,
зокрема, неповнолітніх дітей і сиріт. До найбільш привілейованих
категорій належать також подружжя, діти і батьки.
Проте немало суперечностей виникає при отриманні у спадщину нерухомого
майна, зокрема землі. Тут важливо розмежовувати майнове право або право
вимоги на землю і право власності на землю. Якщо спадщина одержана у
вигляді земельного сертифіката, то йдеться про успадкування не
конкретної земельної ділянки, а про майнове (корпоративне) право на
частку землі, що перебуває у колективній власності
сільськогосподарського підприємства. Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону
України від 28.12.1994 р. № 334 „Про оподаткування прибутку підприємств”
корпоративне право – це право власності на статутний фонд (капітал)
юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління,
отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також
активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства. Крім
того, Указом Президента від 08.08.1995 р. щодо порядку паювання земель
встановлено, що паювання земель передбачає визначення розміру земельної
частки у колективній власності на землю члена колективного
сільськогосподарського підприємства без виділення земельних ділянок у
натурі. Враховуючи наведене, зміст прав особи, що засвідчує майновий
сертифікат, тотожний змісту корпоративних прав. Тому під кутом зору
оподаткування Сертифікат на земельну частку розглядається як об’єкт
комерційної власності і оподатковується за відповідними ставками.
У свою чергу згідно з Земельним кодексом України право власності на
земельну ділянку (пай) виникає після її державної реєстрації та
одержання акта про право власності на землю. Видача державних актів на
право приватної власності на землю регламентується Указом Президента
України від 03.12.1999 р. Земельні сертифікати вважаються
правовстановлюючими документами під час реалізації права вимоги на
відведення земельної частики в натурі. Тому земельні частки (паї),
власникам яких видано державні акти про право власності, при
оподаткуванні податком на доходи фізичних осіб розглядаються як нерухоме
майно. Тим самим вартість одержаного у спадок земельного Сертифіката
оподатковується як об’єкт комерційної власності, а успадкування
земельної ділянки – як об’єкт нерухомого майна.
Окремі питання виникають під час успадкування коштів, що зберігаються на
рахунках спадкодавця, відкритих у банках і небанківських фінансових
установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати,
сертифікати фонду операцій з нерухомістю. Законом визначається розмір
оподаткування таких коштів для окремих категорій спадкоємців за двох
умов: сума на рахунку не перевищує стократний розмір мінімальної
заробітної плати, встановлений на початок року; або сума на рахунку
перевищує стократний розмір мінімальної заробітної плати.
При успадкуванні нерухомого майна особливо актуальною стає потреба у
відстрочені та розстрочені податкових платежів. Тут не потрібно
забувати, що успадкування – це перехід не лише прав (у тому числі
майнових), але й обов’язків від одної фізичної особи (померлого) до
іншої (спадкоємця). У даному випадку Законом „Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами”
передбачено право платника податку вимагати відстрочки або розстрочки
платежів до бюджету. Дану прерогативу можна охарактеризувати як
позитивне явище, оскільки не існує пільг при продажу корпоративних прав,
інвестиційних активів і нерухомості. У процесі продажу інвестиційного
активу та проведенні розрахунку інвестиційного прибутку, інвестиційний
актив, успадкований платником податку, вважається придбаним за нульовою
вартістю, тобто податок з доходів фізичних осіб обчислюється із
загальної суми доходу, отриманого від такого продажу, за ставкою 13 %.
Існують деякі особливості і щодо оподаткування сум, отриманих у спадщину
згідно з договорами особистого страхування. У Законі говориться, що до
об’єктів спадщини з метою оподаткування відносяться суми страхового
відшкодування за страховими договорами, укладеними спадкодавцями, а
також ті, що зберігаються на пенсійному рахунку спадкодавця згідно з
договором недержавного пенсійного забезпечення. Проте ст. 1229
Цивільного кодексу проголошує, що право страхової виплати, що переходить
до особи, призначеної страхувальником у договорі особистого страхування,
не входить до складу спадщини. Тому у разі виплати страховими компаніями
сум страхового відшкодування (страхових виплат) при настанні страхового
випадку (смерті страхувальника) фізичним особам, які за договором
особистого страхування визначені як вигодонабувачі, такі страхові
компанії зобов’язані нарахувати, утримати і сплатити податок з доходів
фізичних осіб у розмірі 13 % (15 % з 2007 р.). Тобто при виплаті
страхових сум спадкоємцю у результаті смерті страхувальника на страхову
організацію покладена роль податкового агента, податок стягується у
джерела виплати, а не за результатами декларування.
У контексті даного дослідження важливо встановити, на кого покладені
обов’язки зі стягнення податку зі спадщини. На нашу думку, у випадку
трансферу власності у результаті наслідування або дарування роль
податкового агента визначено дещо не чітко. Логічно було б покласти
обов’язки податкових агентів на нотаріусів, оскільки при передачі
власності у спадок вони займаються оформленням прав на спадщину,
спостерігають за виконанням волі померлого і дотриманням законодавства,
здійснюють акт реєстрації заповітів.
Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. №
889 із внесеними у нього змінами і доповненнями викликав значний
резонанс у суспільстві, в тому числі і тому, що розширив податкову базу
за рахунок спадщини і дарувань. Ми вважаємо, що склалася певна рівновага
позитивних і негативних ефектів цього податку. До переваг податку на
спадщину належить втілена у ньому ідея зміцнення сімейних зв’язків на
основі матеріального інтересу. Певною мірою даний податок стимулює
прийдешні покоління до творчої і трудової ініціативи. Вважаємо, що
відміна податку сприяла б ще більшому поглибленню соціального
розшарування населення.
Проект кодексу податкових законів для держав Центральної і Східної
Європи (отже – і для України), підготовлений у 1993 р. професором
Йоахимом Лангом (ФРН), рекомендував утриматися від податку на спадщину в
найближчі 10 років „у інтересах якомого швидшого формування приватної
власності”, „приватного добробуту, перерозподіл якого поліпшить шанси
рівності у вільному суспільстві”, „тим більш, що безпідставно
сподіватися на великі надходження” [10, p. V, 129, 202]. Однак у
подальшому, радить Ланг, в інтересах політики перерозподілу не варто
відмовлятися від податку на спадщину і дарувань. Прогресивний податок на
спадщину і дарування може сприяти усуненню концентрації капіталу
внаслідок оподаткування доходів з орієнтацією на споживання, тому що
оподаткування споживання безпосередньо пов’язане з контролем за
нагромадженням багатства (капіталу).
Незважаючи на позитивні зрушення, у механізмі оподаткування спадщини
існує ряд упущень і недоліків, які за своїми наслідками можна умовно
розділити на фіскально-адміністративні та соціальні-економічні.
До фіскально-адміністративних упущень можна віднести механізм
оподаткування спадщини, отриманої нерезидентом. Законом визначено, що
нерезидент є платником податку, якщо отримує доходи з джерела їх
походження в Україні. Проте юридичні умови отримання спадщини
нерезидентами не уточнені в законодавстві, що значно ускладнює роботу
податкової інспекції щодо стягнення податку з таких категорій платників.
У ряді випадків у таких платників-нерезидентів з’являється можливість
виїхати за межі України не сплативши податок з отриманої спадщини.
До недоліків фіскально-адміністративного характеру відноситься також
недосконалий механізм впливу на платників податків щодо сплати
податкових зобов’язань при одержанні спадщини. Хоча Законом „Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” передбачена система нарахування пені та штрафів, але
вона розповсюджується лише на суб’єктів господарської діяльності. А
громадяни, які отримують майно у спадок, не є суб’єктами господарювання.
Юридичною підставою для вимог із боку податкової інспекції може
слугувати лише факт заповнення податкової декларації. У протилежному
випадку у державних органів немає ніяких прав щодо стягнення податкових
зобов’язань по спадщині.
Крім того, в Україні ще не сформована єдина електронна база даних, що
стосуються оподаткування спадщини, а це не дозволяє податковим
інспекціям різних районів проводити звірку декларацій, що послаблює
контроль з боку держави за процесами передачі спадків і сплатою податку.
До соціально-економічних недоліків оподаткування спадщини в Україні
відносимо також відсутність неоподаткованого мінімуму або встановленої
мінімальної величини спадку, який можна передати неоподаткованим. Без
зафіксованого на достатньо високому рівні неоподатковуваного мінімуму
сучасна модель оподаткування спадщини в Україні ще не відповідає
світовим стандартам. Адже при існуючому режимі оподаткування спадщини
найбільший тягар падає на соціально незахищені, малозабезпечені верстви
населення, малий та середній бізнес. Це без сумніву негативно впливає на
формування міцного середнього класу населення та процеси капіталізації.
Особливу увагу при оподаткуванні спадщини необхідно звернути на режим
оподаткування деяких категорій власності, особливо бізнесових активів, а
також земельних угідь природоохоронного та сільськогосподарського
призначення. Поділяємо думку тих працівників податкових органів, які
знаючи практику, пропонують запровадити при оподаткуванні передачі у
спадок даних об’єктів не лише значний неоподаткований мінімум, але й
ввести відстрочку сплати податку у межах не менше 5-ти років.
Виправлення зазначених вище недоліків буде сприяти більш успішній
реалізації соціально-економічних і фіскальних функцій, покладених на
оподаткування спадщини в Україні.
Література:
1. Про податок з фізичних осіб: Закон України від 22.05.2003 р. № 889 із
змінами і доповненнями, внесеними Законами України.
2. Про реалізацію статті 13 Закону України „Про податок з доходів
фізичних осіб”: Постанова Кабінету Міністрів України від 21.01.2005 р. №
67.
3. Щодо пільг з оподаткування спадщини неповнолітнім дітям: Лист
Державної податкової адміністрації України від 22.09.2005 р. №
7652/3/17-3115.
4. Щодо оподаткування спадщини, одержаної у вигляді сертифіката на право
земельної частки (паю): Лист Державної податкової адміністрації України
від 26.09.2005 р. № 9242.
5. Про внесення змін до Закону України „Про податок з доходів фізичних
осіб” щодо оподаткування спадщини: Закон України від 19.01.2006 р.
6. Щодо оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок
прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових і немайнових прав: Лист
Державної податкової адміністрації України від 10.04.2006 р.
№2120/к/17-0715.
7. Щодо порядку оподаткування податком з доходів фізичних осіб сум
страхових виплат, які виплачуються страховою компанією спадкоємцю при
настанні страхового випадку за умов, що страхувальник в укладеному ним
договорі особистого страхування визначив цю особу вигодонабувачем
(спадкоємцем): Лист Державної податкової адміністрації України від
31.05.2006 р. №10278/7/17-0717.
8. Щодо оподаткування спадщини: Лист Державної податкової адміністрації
України від 09.06.2006 р. № 3285/4/17.0116.
9. Щодо порядку оподаткування вартості одержаних громадянами об’єктів
спадщини: Лист Державної податкової адміністрації України від 18.07.2006
р. №388/Н/17-0715.
10. Ланг И. Проект кодекса налоговых законов для государств Центральной
и Восточной Европы: Пер. с нем. – Бонн: Федеральное министерство
финансов, 1993. – LVI, 464 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
