Реферат на тему:
Інвестиційний потенціал недержавних пенсійних фондів
У розвинених ринкових економіках світу реформування системи пенсійного
забезпечення, яке розпочалося наприкінці ХХ сторіччя, відбувається
шляхом заміщення солідарної системи пенсійного забезпечення
накопичувальною. Так, пенсійна система Великобританії складається з
трьох рівнів: система державного страхування, система професійних
пенсій, система персональних пенсійних планів і пенсій. Пенсійна система
Німеччини має в своїй основі трирівневу модель: державне обов’язкове
пенсійне страхування, виробниче пенсійне страхування (добровільна справа
керівників фірм і підприємств) та приватне страхування. Пенсійна система
Швейцарії складається з державного, трудового та особистого пенсійного
страхування. Пенсійна система Швеції складається з трьох рівнів –
розподільчого, накопичувального і добровільного. В Україні, як відомо, з
1 січня 2004 року також діє трирівнева система пенсійного забезпечення,
яка складається з Пенсійного фонду України, Державного накопичувального
пенсійного фонду та системи недержавних накопичувальних пенсійних
фондів.
Отже, в результаті дії реформаційного процесу формується нова
багаторівнева система пенсійного забезпечення, яка здатна виконувати не
лише компенсаційну функцію в системі економічних відносин, а й
інвестиційну. Її реалізація на практиці стає можливою завдяки створенню
системи недержавних (приватних, корпоративних) накопичувальних фондів,
які, по суті, є інститутами спільного інвестування на фінансовому ринку
країни. У цьому контексті виникають дві проблеми. Перша – це проблема
реалізації ефективної інвестиційної політики фондів, та друга – це
проблема оцінки їх інвестиційного потенціалу.
Якщо проблема збереження та примноження вартості активів накопичувальних
пенсійних фондів на теоретично-методологічному рівні є центральною
проблемою теорії інвестування, яка достатньо ґрунтовано розроблена в
науковій літературі, то проблема оцінки інвестиційного потенціалу
накопичувальних фондів є новою. Принаймні у вітчизняній літературі
фактично не існує фундаментальних досліджень за даною темою. Серед
іноземних авторів можна виокремити наступних авторів: Д. Вітас [1], Е.
Валкер, Ф Лефорт [2], Д. Чен-Лю [3] та ін.
У зв’язку з цими обставинами тематику даного дослідження можна вважати
актуальною та такою, що має практичну значимість.
Метою даного дослідження є оцінка рівня інвестиційного потенціалу
недержавних пенсійних фондів в Україні на основі проведення міжнародного
порівняльного аналізу.
Нормативно-правове поле діяльності недержавних накопичувальних пенсійних
фондів в Україні. Згідно з чинним законодавством України одними із нових
видів установ, що здійснюватимуть управління пенсійними заощадженнями
громадян, стають недержавні накопичувальні пенсійні фонди.
Недержавний пенсійний фонд – це юридична особа, яка має статус
неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та
провадить діяльність винятково з метою накопичення пенсійних внесків на
користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними
активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду
у визначеному Законом України „Про недержавне пенсійне
забезпечення” [4].
До складу активів пенсійного фонду згідно з чинним законодавством
входять [4]:
– активи в грошових коштах;
– активи в цінних паперах;
– інші активи.
Пенсійні активи у цінних паперах складаються з:
1) цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано
Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим,
місцевими радами відповідно до законодавства;
2) акцій та облігацій українських емітентів, що відповідно до норм
законодавства пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі
або в торговельно-інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому
законодавством порядку, обсяги торгів на яких становлять не менше 25
відсотків від загальних обсягів торгів на організаційно оформлених
ринках цінних паперів України (крім цінних паперів, на які здійснюється
підписка згідно із законодавством);
3) цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано
урядами іноземних держав, при цьому встановлення вимог до рейтингу
зовнішнього боргу та визначення рейтингових компаній здійснюються
Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
4) облігацій іноземних емітентів і з відповідним інвестиційним
рейтингом;
5) акцій іноземних емітентів, що перебувають в обігу на організованих
фондових ринках і пройшли лістинг на одній з таких фондових бірж, як
Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, або у
торговельно-інформаційній системі НАСДАК (NASDAQ). Емітент цих акцій
повинен провадити свою діяльність не менше ніж протягом 10 років і бути
резидентом країни, що має відповідний інвестиційний рейтинг.
Пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, можуть бути
використані винятково для цілей інвестиційної діяльності фонду,
виконання зобов’язань фонду перед його учасниками та оплати витрат,
пов’язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення.
Як бачимо, на законодавчому рівні встановлено досить широке поле
інвестиційних можливостей пенсійних фондів. Вони мають право вкладати
кошти не лише в інвестиційні активи на фінансову ринку Україні, а й на
інших фінансових ринках світу. Слід зазначити, що це звичайна світова
практика, оскільки можливості ринку однієї країни залежно від певних
обставин мають обмежені інвестиційні можливості. Крім того, географічна
диверсифікація активів фонду, як відомо з теорії інвестицій, є одним з
високоефективних методів зниження інвестиційних ризиків фонду [5, 6].
Наприклад, у Великобританії станом на кінець 2003 року активи пенсійних
фондів становили ?1,06 трлн. При цьому 30 % цих активів пенсійних фондів
Великобританії були розміщені в державних цінних паперах уряду цієї
країни, 37 % – в іноземних цінних паперах, решта активів – це інвестиції
в нерухомість, хеджові фонди або банківські депозити [7].
Виходячи із законодавчо встановлених норм у процесі реалізації пенсійної
реформи на фінансовому ринку України з’являються нові потужні інститути
спільного інвестування, як мають достатньо великий інвестиційний
потенціал. Пенсійні активи створюються за рахунок накопичення пенсійних
внесків і доходу від їх інвестування, а пенсійні виплати здійснюються
лише після досягнення платником внесків пенсійного віку. Ці обставини
зумовлюють досить великий строк розпорядження цими коштами і дозволяють
у межах накопичувальної системи нагромаджувати значні обсяги
інвестиційних ресурсів. Наприклад, у Нідерландах станом на 2003 рік
пенсійні активи накопичувальних пенсійних фондів становили 113 % ВВП, у
Швейцарії – 102, в країнах, що пізніше розпочали пенсійну реформу, цей
ресурс поки що значно менше, наприклад, в Угорщині – 5 %, а в Чехії – 4
% [8].
Розвиток глобальних пенсійних фондів. Пенсійна галузь у всьому світі в
останні п’ятнадцять років розвивається швидкими темпами завдяки переходу
від солідарної системи пенсійного забезпечення до накопичувальної.
Наприклад, активи пенсійних фондів країн великої сімки у 2001 році
становили 45 % їхнього кумулятивного ВВП, а в 1991 році – лише 29 %.
Тобто відбувся приріст пенсійних заощаджень на рівні майже 4,4 %
щорічно. Для розрахунку використано формулу безперервного нарощування: r
= ln(45 % /29 %)/10, де r – ставка нарощування [9, c.19].
У таблиці 1 можна побачити вражаючу динаміку зростання активів
глобальних пенсійних фондів. При цьому, частка трьох – США,
Великобританія та Японія – становить понад 80 % станом на 2001 рік. Це
пов’язано з тим, що дані країни найбільше здійснили перехід до
накопичувальної системи пенсійного страхування. За останніми даними, в
світовій пенсійній індустрії у розпорядженні пенсійних фондів на кінець
2003 року знаходиться близько $15 трлн пенсійних активів [7]. Тобто
порівняно з даними, наведеними в таблиці 1, обсяги глобальних пенсійних
активів зросли ще на 3,5 трлн. доларів США, або на 30 % за два роки.
Таблиця 1
Структура та динаміка зростання активів глобальних
пенсійних фондів, млрд доларів США
Джерело: за даними сайту http://www.dfp.gov.ua
Країни з перехідною економікою, звичайно, знаходяться в ар’єргарді цього
процесу, оскільки пенсійні реформи тут розпочалися з значною затримкою у
часі, ніж у розвинених країнах. Крім того, “стартові умови” реформування
були нерівними. Розвинені країни Західної Європи, Північної Америки,
Південно-східної Азії почали реформаційний процес на фоні
макроекономічної стабільності та економічного росту. Країни з перехідною
економікою, зокрема, Східної Європи не мали таких умов і здебільшого
реформування розпочалося за економічної кризи. Для порівняння можна
навести дані щодо динаміки зростання активів пенсійних фондів у деяких
країнах Східної Європи. У Болгарії з початку реформи (2000 рік) до 2002
року обсяги активів пенсійних фондів зросли до $121 млн, у Чехії – з
1994 до 2002 р. до $1,4 млрд, в Угорщині – з 1998 до 2002 р. до $3,4
млрд, в Польщі – з 1998 до 2002 р. до $6,7 млрд.
Якщо брати до уваги інший аспект діяльності глобальних пенсійних фондів,
а саме, інвестиційну політику пенсійних фондів, то ці пріоритети
простежуються з таблиці 2.
Таблиця 2
Структура інвестиційних активів глобальних пенсійних фондів, 2001
Джерело: за даними сайту
http://www.dfp.gov.ua
Як видно з поданих даних найбільшу частку коштів, що знаходяться в
управлінні пенсійних фондів світу, інвестовано в цінні папери – акції та
облігації (майже 70 %). Тому для розвитку фінансових ринків перехідних
економік світу пенсійні фонди мають велике значення не лише з погляду
перспектив інвестиційного потенціалу, а й виходячи зі специфіки
інвестиційної політики цих фінансових інститутів.
Таблиця 3
Структура активів пенсійних фондів Японії та США, %
Джерело: за даними сайту http://www.boj.or.jp
Так, в Японії загальний обсяг вкладень у цінні папери сягає майже 90 %
загального обсягу інвестицій. При цьому близько чверті становлять
інвестиції в цінні папери інших країн. З таблиці 3 видно, що в США лише
за один рік обсяг інвестицій пенсійних фондів зріс на 7 %. Таким чином,
пенсійні фонди по всьому світу стають вагомим елементом фінансових
ринків не лише в межах національних ринків, а й на глобальному ринку
фінансів.
При цьому головною перевагою пенсійних фондів як суб’єктів фінансового
ринку є їх інвестиційна політика, яка характеризується високим рівнем
вимог при визначенні напрямів інвестування та конкретних об’єктів
вкладень.
У вітчизняному законодавстві, що регулює інвестиційну діяльність
пенсійних фондів, існують певні обмеження щодо використання їх активів.
Так, у статті 49 Закону України „Про недержавне пенсійне
забезпечення” [4], зокрема, зазначено, що особа, яка здійснює управління
активами пенсійного фонду під час провадження нею такої діяльності, не
має права:
1) тримати на банківських депозитних рахунках та в ощадних сертифікатах
банків більш як 40 відсотків загальної вартості пенсійних активів
пенсійного фонду, при цьому не більше як 10 відсотків загальної вартості
пенсійних активів у зобов’язаннях одного банку;
2) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного емітента
більш як 5 відсотків загальної вартості пенсійних активів;
3) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери доходи, за якими
гарантовано Кабінетом Міністрів України більше як 50 відсотків загальної
вартості пенсійних активів;
4) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери, доходи за якими
гарантовано Радою міністрів Автономної Республіки Крим, та облігації
місцевих позик більше як 20 відсотків загальної вартості пенсійних
активів;
5) придбавати або додатково інвестувати в облігації підприємств,
емітентами яких є резиденти України, більше як 40 відсотків загальної
вартості пенсійних активів;
6) придбавати або додатково інвестувати в акції українських емітентів
більше як 40 відсотків загальної вартості пенсійних активів;
7) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери іноземних
емітентів більше як 20 відсотків загальної вартості пенсійних активів;
8) придбавати або додатково інвестувати в іпотечні цінні папери,
визначені законодавством України, більше як 40 відсотків загальної
вартості пенсійних активів;
9) придбавати або додатково інвестувати в об’єкти нерухомості більш як
10 відсотків загальної вартості пенсійних активів;
10) придбавати або додатково інвестувати в банківські метали більше як
10 відсотків загальної вартості пенсійних активів.
В Україні порівняно зі світовими стандартами функціонування
накопичувальної системи пенсійного забезпечення встановлено досить
ліберальні вимоги щодо інвестиційної політики пенсійних фондів. Проте
порівняно з іншими країнами світу ми значно відстаємо від світових
темпів розвитку пенсійної системи. В Україні тільки починають
створюватися нові інститути з великим інвестиційним потенціалом (що
видно з наведених вище даних), які здатні суттєво прискорити не лише
розвиток фінансового ринку України, а й реального сектора економіки. Це
дозволяє в межах накопичувальної системи нагромаджувати значні обсяги
інвестиційних ресурсів та відповідно створити передумови для
довгострокового економічного зростання.
Література:
1. Vittas D. Pension Reform and Financial Markets / Development
Discussion Paper.–
№ 697. – April. – Harvard University,1999.
2. Walker E., Lefort F. Pension Reform and Capital Markets: Are There
Any (Hard) Links? / The World Bank, Social Protection Discussion Papers
Series. – February. – 2002. – 76 p.
3. Chan-Lau J.A. Pension Fund and Emerging Markets // IMF Working Paper
WP/04/181. – September. – 2004. – 30 р.
4. Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 9 липня 2003
року № 1057-IV.
5. Гитман Лоренс Дж., Джонк Майкл Д. Основы инвестирования. – М.: Дело,
1999. – 1008 c.
6. Шарп У., Александер Г., Бэйли Дж. Инвестиции. – М.: Инфра-М, 1997. –
1024 с.
7. http://www.dfp.gov.ua/viewpage.php?iid=142&lang=ua
8. OECD Secretariat Compilation from Various National Sources and
Institutional Investors Database. OECD. – 2002. – July.
9. Уотшем Т. Дж., Паррамоу К. Количественные методы в финансах: Учебн.
пособие для вузов: Пер. с англ. / Под. ред. М.Р. Ефимовой. – М.:
Финанси, ЮНИТИ, 1999. – 527 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
