Реферат на тему:
Проблеми управління державними фінансами при формуванні, розміщенні та
виконанні державного замовлення на підготовку фахівців
Загальні правові й економічні засади формування, розміщення і виконання
на договірній (контрактній) основі замовлень держави на підготовку
спеціалістів у закладах професійно-технічної та вищої освіти визначено
Законом України № 493/95-ВP “Про поставки продукції для державних
потреб” від 22 грудня 1995 року. Цей процес регулюється також рядом
нормативно-правових актів.
Аналіз матеріалів контрольно-аналітичних та експертних заходів,
проведених Рахунковою палатою України, показав, що закладами вищої та
професійно-технічної освіти державне замовлення на підготовку
спеціалістів здійснюється з порушенням правових норм, супроводжується
низькою організацією його виконання, а виділені на ці цілі кошти
використовуються неефективно. Виходячи із цього, мета даної роботи –
дослідити основні причини неефективного використання бюджетних коштів,
направлених на виконання державного замовлення, а із урахуванням
результатів дослідження – зробити висновки щодо удосконалення механізму
управління бюджетними коштами у цій сфері та нормативно-правових актів,
що регулюють обсяги їх виділення та використання.
Державне замовлення в галузі освіти можна трактувати як засіб державного
регулювання використання бюджетних коштів шляхом визначення на
контрактній (договірній) основі складу та кількості спеціалістів,
необхідних для державних потреб, розміщення державних контрактів на їх
підготовку серед навчальних закладів України.
Засади формування, розміщення та виконання державного замовлення
передбачають наступні дії. По-перше, визначення обсягу державного
замовлення здійснюється відповідно до законів України, актів Президента
України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України. Особливі
функції при формуванні державного замовлення покладаються на
Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, яке
встановлює критерії, за якими замовлення формується. По-друге, державне
замовлення визначає виконавців цього замовлення на конкурсних засадах.
По-третє, фактом укладення державного замовлення між державним
замовником і виконавцем є державний контракт про розміщення державного
замовлення на поставку продукції. По-четверте, кошти, що передбачаються
у державному бюджеті головним розпорядникам на оплату державних
замовлень, повинні використовуватися на відплатній основі. По-п’яте,
контроль за виконанням по-ставок продукції для державних потреб
здійснюють як державні замовники, так і Міністерство економіки та з
питань європейської інтеграції України.
Проведений аналіз контрольних заходів, здійснених Рахунковою палатою в
окремих міністерствах щодо підготовки спеціалістів для державних потреб,
доводить, що система управління, яка існує в сфері формування, розгляду,
узгодження конкурсного відбору та контролю за виконанням державного
замовлення на підготовку фахівців робочої професії та фахівців з вищою
освітою неефективна і, в цілому, є формальною.
Так, законодавчо закріплені принципи державного замовлення не діють у
системі Міністерства освіти та науки України, Міністерства
агропромислового комплексу України, Міністерства культури України,
Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка та інших
державних закладах освіти. Фактично, бюджетні кошти, передбачені в
державному бюджеті на професійно-технічну та вищу освіту,
використовуються на невідплатній основі – без укладання з державними
замовниками договорів (контрактів), а лише шляхом фінансування закладів
освіти на їх утримання, тобто вони фінансуються як бюджетні установи
через кошториси доходів і видатків.
Міністерство аграрної політики України формувало в 2000 році державне
замовлення на підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями
(молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр, аспірант,
докторант) формально, не вивчивши реальні потреби в підготовці
спеціалістів для сільського господарства, без науково-економічного
обґрунтування.
Формальний підхід до вивчення потреб у підготовці спеціалістів
підтверджують дані зустрічних перевірок у районних управліннях
сільського господарства і продовольства різних регіонів України.
Загальну потребу в спеціалістах сільського господарства (29 853
спеціалісти) Мінагрополітики України “розраховувало” простим
підсумовуванням даних, поданих Мінсільгоспродом АР Крим та Головними
управліннями сільського господарства і продовольства
облдержадміністрацій. Кабінет Міністрів України, беручи до уваги
зазначену потребу у підготовці спеціалістів, затверджує постановою
держзамовлення на 2000 рік [1] тільки за денною формою навчання в
кількості 34 870 осіб, або більше від формально заявленого
Мінпромполітики України на 5 017 осіб (16,8 % від потреби). Витрати
бюджету на навчання 5 017 спеціалістів за розрахунками Рахункової палати
склали майже 18 млн. гривень.
Не змінилися підходи Кабінету Міністрів України до порядку затвердження
державного замовлення і в 2001 році. Мінсільгосппрод АР Крим та
облдержадміністрації заявили загальну потребу спеціалістів у кількості
30 601, а Кабінет Міністрів України затвердив постановою [2] державне
замовлення тільки за денною формою навчання в кількості 33 500 осіб, що
більше від потреби на 2 899 осіб. При цьому Кабінет Міністрів України
неаргументовано змінив кількість спеціалістів за напрямами
освітньо-кваліфікаційних рівнів до державного замовлення (підготовка
спеціалістів з агрономохімії складала 68,2 відсотка, зооінженерії – 80,0
відсотків, механізації і електрофікації – 81,9 відсотків, ветеринарної
медицини – 98, 8 відсотків).
Цією ж постановою Кабінет Міністрів України, порушуючи
нормативно-правові акти, надав право окремим навчальним закладам
виступати одночасно як державним замовником, так і виконавцем цього
замовлення. Наприклад, Київський національний університет ім. Тараса
Шевченка визнано державним замовником і йому ж було затверджено обсяги
державного замовлення на підготовку спеціалістів у сумі 43 209,8 тисяч
гривень.
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України суперечить вимогам Закону
України “Про поставки продукції для державних потреб” від 22 грудня 1995
року № 493/95-ВР, оскільки спричиняє ситуацію, при якій не можливе
проведення конкурсного відбору і обов’язкового укладання державних
контрактів між держзамовником та виконавцем. У результаті такого
двозначного управлінського рішення університет, як виконавець
замовлення, не несе юридичної відповідальності за ефективність
використання коштів державного бюджету на підготовку фахівців і за
якісне виконання держзамовлення.
Крім того, формування державного замовлення не враховує інституційних
перетворень в економіці України. Особливо це стосується аграрного
сектора економіки. При зростанні до 97,8 відсотків кількості
товаровиробників недержавної форми власності у 2000 році та зменшенні до
4,8 відсотків сільськогосподарських угідь, що належать державним
підприємствам, частка студентів, які навчаються за рахунок коштів
загального фонду, за освітньо-кваліфікаційними рівнями у зазначеному
році становила в середньому 66,2 відсотка від загальної кількості
прийнятих студентів, а за рахунок платного навчання – 34,9 відсотка.
Подання Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції
України пропозицій з держзамовлення на підготовку спеціалістів
здійснювалося Міністерством культури України без аргументованих
розрахунків шляхом узагальнення даних, які надавали підпорядковані йому
вищі навчальні заклади за наступними показниками: фактичні дані за
минулий рік, план і очікуване виконання за поточний рік, проектні
показники на наступний рік.
Аналіз матеріалів перевірки Національної академії образотворчого
мистецтва і архітектури, Національної музичної академії, Харківської
державної академії культури та Харківського державного інституту
мистецтв показав, що прогнозні показники на наступний рік з прийому
студентів визначалися вищими навчальними закладами, в основному,
виходячи з обсягів фактичного прийому студентів за минулі роки.
Таким чином, формування проектних показників державного замовлення на
підготовку фахівців з вищою освітою на 2001 і 2002 роки здійснювалося
лише на підставі даних вищих навчальних закладів щодо обсягів їх
підготовки за минулі роки без вивчення потреб державного сектора
народного господарства у фахівцях культури і мистецтв як в цілому, так і
в розрізі спеціальностей, в тому числі даних служби зайнятості щодо
потреб ринку праці.
Постановами Кабінету Міністрів „Про державне замовлення на закупівлю
товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб на 2001
рік” України від 15 травня 2001 року № 490 та „Про державне замовлення
на закупівлю товарів, виконання робіт, надання послуг для державних
потреб на 2002 рік” від 6 березня 2002 року № 261 для Міністерства
культури і мистецтв України, як замовника, загальний контингент
студентів, підготовка яких здійснюється протягом року на всіх курсах за
рахунок коштів державного бюджету, в держзамовленні не затверджувався.
Міністерство культури і мистецтв України, порушуючи норми зазначених
постанов Кабінету Міністрів України, не затверджувало* обсяг бюджетних
коштів на оплату держзамовлення та обсяг випуску спеціалістів по
підпорядкованих вищих навчальних закладах.
Всупереч вимог Законів України “Про освіту”, “Про поставки продукції
для державних потреб”, а також затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України „Про затвердження Положення про державний вищий
навчальний заклад” від 5 вересня 1996 року № 1074 Положення про
державний вищий навчальний заклад і Порядку формування та розміщення
державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і
контролю за їх виконанням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України „Про Порядок формування та розміщення державних замовлень на
поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням” від
29 лютого 1996 року № 266, державні контракти на підготовку фахівців з
вищою освітою не оформлялися.
Отже, Міністерство культури і мистецтв України в 2001–2002 роках не
дотримувалося порядку здійснення вищими навчальними закладами підготовки
спеціалістів за рахунок коштів державного бюджету за державним
замовленням, встановленого Законами України “Про освіту”, “Про поставки
продукції для державних потреб”, Указом Президента України “Про заходи
щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування
випускників вищих навчальних закладів” від 23 січня 1996 року № 77,
Положенням про державний вищий навчальний заклад і Порядком формування
та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних
потреб і контролю за їх виконанням, внаслідок цього, використання
Міністерством культури і мистецтв України коштів загального фонду
державного бюджету у 2001 році і в I півріччі 2002 року у загальній сумі
46,5 млн. грн., з яких у 2001 році – у сумі 30,5 млн. грн. здійснювалось
не за процедурою державного замовлення на підготовку фахівців, а кошти,
фактично, використовувалися на утримання вищих навчальних закладів.
Також у результаті недотримання в 2001–2002 роках Міністерством освіти і
науки України встановленого актами законодавства порядку формування і
розміщення державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою,
а саме, на укладання державних контрактів з виконавцями, виділені кошти
із загального фонду державного бюджету у 2001 році і в І півріччі 2002
року у загальній сумі 1303,7 млн. грн. використані міністерством не за
процедурою державного замовлення на підготовку фахівців, а фактично – на
утримання вищих навчальних закладів. При цьому Міністерством освіти і
науки України у державній статистичній звітності подавалися недостовірні
дані про виконання держзамовлення і укладання державних контрактів на
підготовку фахівців, хоча фактично такі контракти з вищими навчальними
закладами не укладалися.
Було встановлено, що у 2001 році при розміщенні обсягів держзамовлення
на підготовку фахівців Міністерством освіти і науки України допущено в
цілому перевищення обсягів, затверджених постановою Кабінету Міністрів
України „Про державне замовлення на закупівлю товарів, виконання робіт,
надання послуг для державних потреб на 2001 рік” від 15 травня 2001 №
490, з прийому бакалаврів за рахунок загального фонду – на 255 одиниць,
а з прийому спеціалістів – на 475 одиниць. На 2002 рік міністерством
було також доведено понад затверджені постановою Кабінету Міністрів
України „Про державне замовлення на закупівлю товарів, виконання робіт,
надання послуг для державних потреб на 2002 рік” від 6 березня 2002 року
№ 261 обсяги з прийому спеціалістів у кількості 463 одиниці.
Аналіз також засвідчив, що всупереч вимогам нормативно-правових актів
Кабінет Міністрів України не забезпечив на 2001 і 2002 роки
збалансованість між обсягом фінансування державного замовлення на
підготовку фахівців і затвердженими натуральними показниками державного
замовлення та взаємовідповідність з обсягом затверджених у Державному
бюджеті України видатків на підготовку кадрів.
Таким чином, механізм управління в сфері державного замовлення на
підготовку фахівців з вищою освітою не забезпечує узгоджену роботу
центральних органів виконавчої влади, а також реалізацію завдань щодо
ефективного управління бюджетними коштами. Такий стан справ вимагає
невідкладного реагування з боку держави та суспільства в цілому.
Наведені аргументи доводять необхідність уникнення традиційних
стереотипів планування підготовки фахівців тільки на підставі наявної
потужності навчальних закладів, без вивчення ринку праці та реальних
потреб держави, без формування державного замовлення на конкурсній
основі з урахуванням якості освітніх послуг. Розроблення та застосування
науково обґрунтованої методики визначення потреб держави у спеціалістах
з різним рівнем кваліфікації та обсягів державного замовлення з
урахуванням дійсної ситуації на ринку праці сприятиме економічному,
раціональному і ефективному використанню бюджетних коштів, а також
забезпеченню реальної потреби держави у фахівцях робочої професії та
спеціалістів з вищою освітою.
Для підвищення відповідальності закладів освіти за якість підготовки
фахівців, а також юридичну і фінансову відповідальність за неефективне
та нецільове витрачання бюджетних коштів варто терміново застосувати
апробований європейській інструмент – укладання державного контракту між
державними замовниками та виконавцями державного замовлення.
Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції України, яке
виконує функції спеціально уповноваженого Кабінетом Міністрів України
органу з питань формування державного замовлення, необхідно виконувати
вимоги Законів України “Про поставки продукції для державних потреб”,
„Про освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, “Про вищу освіту”, а
також Указу Президента України “Про заходи щодо реформування системи
підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних
закладів” від 23 січня 1996 року № 77 щодо забезпечення укладання такого
контракту.
Принципово важливим аспектом у реалізації політики державного замовлення
повинно стати вдосконалення системи організаційно-економічного
управління сферою державного замовлення та направлення її на ефективне
використання бюджетних коштів і сприяння поєднанню державного та
громадського контролю. На урядовому рівні необхідно передбачити за
окремою програмою в проектах Закону України про Державний бюджет України
на наступні бюджетні роки обсяги видатків загального фонду державного
бюджету на підготовку кадрів вищими навчальними закладами за державним
замовленням для забезпечення реальних потреб держави; розробити та
затвердити окремий порядок формування, розміщення та виконання
державного замовлення на підготовку фахівців, науково-педагогічних і
робітничих кадрів, підвищення кваліфікації, підготовку кадрів. Важливого
значення набуває також запровадження державної статистичної звітності,
яка б відображала кількість випускників, які навчаються за державним
замовленням і працевлаштовані в державному секторі економіки, та
розробка і впровадження статистичної звітності за формою № 1 –
держзамовлення.
Згадані вище рекомендації значною мірою допомогли б у встановленні
гармонійних відносин між виконавцем державного замовлення і замовником,
забезпечили б високу ефективність управління бюджетними коштами в умовах
недостатності обсягів фінансування, а також сприяли б підвищенню якості
навчального процесу.
Література:
1. Про державне замовлення на закупівлю товарів, виконання робіт,
надання послуг для державних потреб на 2000 рік: Постанова Кабінету
Міністрів України від 08.03.2000 № 1198.
2. Про державне замовлення на закупівлю товарів, виконання робіт,
надання послуг для державних потреб на 2001 рік: Постанова Кабінету
Міністрів України від 15.05. 2001 № 490.
* Лише Київському національному університету культури і мистецтва
державне замовлення на 2002 рік затверджено Мінкультури у вигляді
натуральних показників з випуску і прийому.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
