Реферат на тему:
Умови залучення іноземних інвестицій в економіку України
Обсяг іноземних інвестицій – один з показників, що характеризують
ступінь інтеграції країни у світове співтовариство і залежать від
привабливості об’єкта інвестування.
Одержання іноземних інвестицій, умови їх залучення – це фактори, що
характеризують інвестиційну діяльність і сприяють подальшому розвитку
зовнішньоекономічних зв’язків. Інвестиційна привабливість визначається
суб’єктами інвестування загальним інвестиційним кліматом у країні,
умовах проведення зовнішньоекономічній діяльності, у тому числі
правовими, митними.
Кожна держава має свою систему цін на ресурси, податкову політику та
законодавчу базу, різний рівень розвитку галузей, а отже, і відмінності
у прибутковості суб’єктів та об’єктів інвестування. Імпортні та
експортні операції з переміщення капіталу пов’язані з політичною
стабільністю та рівнем торгівлі на міжнародному ринку.
Іноземні інвестиції являють собою довгострокові вкладення капіталу та
інвестиції іноземними власниками у промисловість, сільське господарство,
транспорт та інші галузі економіки; реалізацію вивезення
підприємницького капіталу в країні-реципієнті. У Законі України „Про
режим іноземного інвестування” іноземні інвестиції визначаються як
цінності, які вкладають іноземні інвестори в об’єкти інвестиційної
діяльності відповідно до чинного законодавства України з метою одержання
прибутку або досягнення соціального ефекту.
На сучасному етапі одержання прибутку як кінцевої мети процесу
Інвестування сприяє залученню іноземного капіталу. Інвестори вивчають
національну економіку країни, її законодавчу систему, ресурси для
визначення об’єкта капіталовкладення з вищою віддачею. Об’єктами
зарубіжного інвестування є всі об’єкти, інвестування в які не заборонене
законами України.
Проведені дослідження особливостей іноземного інвестування показали, що
іноземні інвестиції мають позитивні і негативні характеристики для
країн-реципієнтів і країн-резидентів (табл. 1).
Країни-інвестори одержують значний прибуток від інвестицій, оскільки
вкладають їх у більш прибуткові галузі за кордоном, використовуючи там
дешевшу кваліфіковану робочу силу, експортують туди засоби праці, але
цим уповільнюють темпи економічного зростання і розвитку країни.
Іноземні інвестиції і міграція робочої сили є сучасними формами
переміщення трудових ресурсів і коштів. Міграція робочої сили зумовлена
рівнем заробітної плати, на який впливають економічний розвиток країни,
її природні, історичні і національні особливості, соціальні умови.
Країна-експортер капіталу сприяє міграції робочої сили із своєї країни і
створює додаткові робочі місця в країні-імпортері, використовуючи її
дешевий кваліфікований трудовий потенціал.
Таблиця 1
Вплив іноземних інвестицій на економіку країн-резидентів і
країн-реципієнтів
Країна-резидент-експортер
Країна-реципієнт-імпортер
Переваги
Недоліки
Переваги
Недоліки
Зростання прибуткової інвестицій за рахунок перерозподілу капіталу
всередині країни в більш прибуткові за кордоном Збільшення експорту
товарів, устаткування, технологій, що стимулює виробничий процес
Стимулювання інноваційного процесу
Високий ступінь ризику Зниження темпів вітчизняного виробництва
Міграція робочої сили Уповільнення темпів економічного зростання і
розвитку країни через переміщення капіталу за кордон
Стимулювання темпів зростання національної економіки Надходження
сучасних технологій, техніки, устаткування Створення додаткових робочих
місць Посилення конкуренції всередині країни
Зниження темпів економічного зростання країни-реципієнта, оскільки
прибуток інвестора як частина ВВП надходить у країну-резидент
Надходження не нових технічних засобів, технологій Небезпека демпінгу
Висока ціна Стримування інноваційного процесу Оплата праці нижча від
світового рівня Банкрутство національних товаровиробників внаслідок
недостатньої конкурентоспроможності Зниження ролі і значення країни на
світовому ринку
Інвестиції, що надходять, спочатку є поштовхом для економічного розвитку
країни-імпортера, сприяючи піднесенню виробничих можливостей країни та
покращуючи її демографічну ситуацію. Сучасні техніка і технологія, що
надходять, мають завищену ціну, оскільки вони не найновіші, досить
тривалий період діють у країні-експортері. Використовуючи іноземний
капітал, важко стати лідером на світовому ринку. Іноземні інвестиції, що
надходять, використовуються неефективно. Країна-реципієнт повинна мати
чітку державну політику щодо інвестицій, що надходять.
Інвестиційна діяльність підприємств АПК свідчить, що інвестиції,
одержувані підприємствами, часто використовуються не на технічне
переоснащення виробництва, а на реконструкцію і поновлення основного
капіталу. Більшість підприємств одержують інвестиції для підтримання
існуючого виробництва без урахування конкурентоспроможності продукції,
що знижує інтенсифікацію інвестиційного процесу.
Зарубіжні інвестиції здійснюються по-різному, але основними є державні і
приватні. Перші здійснюються в національних інтересах, тому одержання
прибутку не є основною їх метою. Другу – у вигляді прямих, портфельних,
кредитних та ін. провадяться власниками капіталу, які роблять
довгострокові вкладення в галузі економіки.
За співвідношенням прямих і портфельних інвестицій визначають роль і
значення іноземного капіталу в економіці країни. Прямі приватні
інвестиції являють собою вкладення в зарубіжні підприємства, які на
відміну від портфельних дають право інвестору контролювати діяльність
підприємств з іноземним капіталом, у тому числі спільних. Портфельні
інвестиції надходять у країну шляхом продажу цінних паперів через
міжнародні фінансові інститути, фонди, експортні агентства, банки. У
країну-реципієнт підприємницький капітал надходить у формі позик,
кредитів, грантів.
Державна політика залучення іноземних інвестицій здійснюється Кабінетом
Міністрів і Національним банком України, регулюється Верховною Радою.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997
року № 414 із змінами та доповненнями від 26 січня 1998 року № 98
визначено порядок одержання і використання іноземних кредитів,
повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України незалежно від
форми власності юридичних осіб-резидентів.
Процедура одержання гарантій повернення кредитів інвестору передбачає
два етапи. Перший – попередній розгляд питання про доцільність
остаточного опрацювання проекту і можливості надання гарантій Кабінетом
Міністрів України. Другий – остаточний розгляд питання доцільності
надання гарантій Кабінетом Міністрів України.
Безпосередньо питаннями залучення іноземного капіталу в Україну
займаються державні структури, створені на основі указів Президента
України (табл. 2).
Таблиця 2
Державні структури з залучення іноземного капіталу
Державні інститути Валютно-кредитна рада Кабінету Міністрів (ВКР)
Функції Подає на розгляд Кабінету Міністрів України проекти рішень про
надання іноземним кредиторам державних гарантій при одержанні кредитів
Палата незалежних експертів з питань інвестицій
Постійно діючий консультаційно-дорадчий орган при Президентові країни,
метою якого є попередження конфліктів між іноземними інвесторами та
органами виконавчої влади
Консультативна рада з питань іноземних інвестицій в Україну
Створена при Президентові країни для опрацювання і реалізації державної
політики щодо залучення і використання інвестицій із-за кордону
Національне агентство України з реконструкції та розвитку (НАУРР)
Бере участь у формуванні державної політики щодо залучення іноземних
інвестицій та забезпечує координацію співробітництва міністерств, інших
центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та
організацій з міжнародними фінансовими організаціями та здійснює
контроль проектів, які вони підтримують
Державний інвестиційно-кліринговий комітет Координаційна рада з питань
інвестиційно-клірингового співробітництва
Розглядає питання в рамках інвестиційно-клірингових відносин,
пов’язаних із залученням інвестиційних ресурсів
Національне агентство України з реконструкції та розвитку створене в
липні 1996 року на базі Української державної кредитно-інвестиційної
компанії (постанова Кабінету Міністрів України від 4 грудня 1995 року
№ 793), яка не мала правового статусу центрального органу виконавчої
влади. Національне агентство України з реконструкції та розвитку має
статус міністерства і виконує функцію контролю за використанням коштів,
що надходять.
Усі державні структури справляють певний вплив на процес залучення
інвестицій із-за кордону в національну економіку країни. На
регіональному рівні в управлінні іноземними інвестиціями беруть участь
органи місцевої адміністрації, їм делеговані функції
соціально-економічного розвитку регіонів.
Країни СНД, у тому числі й Україна, і Східної Європи вважали прямі
іноземні інвестиції основним джерелом розвитку у перехідний період. Хоча
частково вони і відіграють певну роль у розвитку економіки, але беручи
до уваги економічний стан країни, підтримка їх незначна. Саме у зв’язку
із значно менш сприятливим кліматом обсяги вкладення капіталу найбільш
розвинених країн – основних реципієнтів країни, що розвиваються, і
колишні соціалістичні країни – незіставно малі [1].
Так, за даними німецьких спостерігачів за семирічний період обсяг прямих
іноземних інвестицій в кількісному виразі як у процес економічного
зростання, так і у фінансування внутрішніх інвестицій в
країнах-реципієнтах був невеликим, із загальної суми прямих іноземних
інвестицій у всіх 26 країнах, де провадяться реформи, близько 40%
направлені в Угорщину і 70% у країни Східної та Центральної Європи.
В Україні на душу населення припадає близько 85 дол. США іноземних
інвестицій. Це останнє місце серед східноєвропейських країнах, в яких
проводяться реформи (наприклад, у 1996 році: Угорщина – 1000 дол. США на
душу населення, Чехія – 400, Естонія – 320, Польща – 140) [2].
Іноземні інвестиції нерівномірно розподіляються по регіонах країни.
Найбільш пріоритетними щодо аналізу політики реформ є Дніпропетровська,
Донецька, Запорізька, Київська, Львівська, Одеська, Харківська області,
а також м. Київ. Великий обсяг інвестицій надходить в Україну із США,
Німеччини, Великобританії. Західні інвестори вкладають капітал
насамперед у галузі машинобудування і металургію.
У галузевій структурі агропромислового комплексу України іноземні
інвестиції спрямовуються переважно не в первинну переробку
сільськогосподарської сировини, тобто не в ті підприємства, які
безпосередньо пов’язані Із сільським господарством, а пріоритетною
галуззю, що одержує великий обсяг іноземних інвестицій, є харчова
промисловість, яка має понад 20% у загальному обсязі інвестицій,
сільське господарство одержує в 10 разів менше (2,2%). іноземні
інвестиції в АПК спрямовуються переважно для розвитку харчової та
„переробної промисловості.
На підставі проведеного аналізу інвестиційного процесу нами визначені
фактори, від яких залежить надходження прямих іноземних інвестицій в
Україну. Фактори, що впливають на іноземні інвестиції, можна поділити на
дві групи, виділивши позитивні та негативні або переваги і недоліки
інвестицій для іноземних інвесторів (табл. 3).
Таблиця 3
Фактори, що впливають на прямі іноземні інвестиції
Переваги для прямих іноземних інвестицій
Перешкоди для іноземних інвесторів
Географічне положення в Європі Велика чисельність населення Сприятливі
природні умови Великий за розмірами ринок Нерозвинута виробнича і
соціальна інфраструктура Високий рівень освіти населення Високий рівень
кваліфікації робочої сили, у тому числі інженерно-технічних працівників
Низький рівень заробітної плати
Негативний міжнародний рейтинг України Відсутність політичної
відповідальності держави Відсутність стабільності в законодавстві
Бюрократичний апарат з низьким рівнем доходів Відсутність ініціативи
прийняття рішення Тривалий строк розгляду документів для реєстрації
спільних підприємств Низькі темпи приватизації Відсутність державних
гарантій для іноземних інвестицій, які можуть захищатися в суді Складна
і дорога процедура одержання в’їзних віз і прикордонний контроль
Труднощі при одержанні дозволу на трудову діяльність Податкова система,
робота податкової інспекції (податки і збори; суб’єктивна інтерпретація
чинних законів) Порушення домовленостей про зустрічі з представниками
державних структур або підприємств України Нерозвинутий внутрішній
фінансовий ринок Недостатньо розвинуті і дорогі послуги інфраструктури
„Недоліки” переважають „переваги”, що пояснюється нестабільністю
інвестиційного процесу в країні, залежного від багатьох суб’єктивних
факторів.
Географічне положення та природні умови України сприятливі для
інвесторів як і велика чисельність населення та високий рівень його
освіти. Частина населення не має постійної роботи та сталих прибутків.
Низький рівень заробітної плати може мати і негативне значення, оскільки
спонукає до одержання хабарів при проведенні економічних заходів.
Кваліфікована робоча сила, соціально не захищена і не затребувана
державою, використовується зарубіжними підприємцями. Оплата праці значно
нижча, ніж в інших економічно стабільних країнах
Нерозвинута інфраструктура як виробнича, так і соціальна, з одного боку,
є перешкодою для західних бізнесменів, а з іншого – об’єкт вкладення
капіталу.
Серед причин, визначених аналітичним методом, що перешкоджають
надходженню іноземних інвестицій в інші країни СНД, характерними є
нестабільність і невизначеність законодавства, особливо непередбачувані
зміни в оподаткуванні.
Для залучення іноземних інвесторів у кожній країні слід обов’язково
передбачити наступні заходи:
– податкові пільги на прибуток; звільнення від податків і мита
матеріалів, комплектуючих виробів, устаткування, що завозяться з метою
розвитку виробництва; урахування при оподаткуванні курсових змін;
– введення п’ятирічної відстрочки застосування положень нових законів,
що погіршують умови діяльності іноземних інвесторів;
– звільнення від сплати митних зборів, податку на додану вартість при
ввезенні товарів, які є внеском іноземного інвестора у статутний капітал
протягом строку його формування, звільнення від вивізного мита товарів
власного виробництва;
– заміна податків, зборів та обов’язкових платежів розподілом виробничої
продукції між інвестором і країною або суб’єктами країни;
– визначення основ господарської діяльності вільних економічних зон і
надання пільг у зонах експортного виробництва.
В Україні іноземні інвестори керуються у своїй діяльності понад 70
нормативними актами різного рівня. Зміни і доповнення, що вносяться у
чинне законодавство, не покращують умов інвестиційної діяльності.
Таблиця 4
Класифікація способів усунення перешкод прямим іноземним інвестиціям
(ПП)
І. Стабілізація політичної обстановки та поліпшення макроекономічного
середовища
Зниження рівня інфляції
Сприяння з боку уряду
Якість і надійність інформації міністерств, відомств та інших фінансових
інститутів
Забезпечення стимулів з боку місцевої адміністрації в регіонах для
одержання ПП
Продовження економічної політики формування народного господарства
України, відкритого для світового ринку
Проведення маркетингової кампанії для підвищення іміджу України як
країни-одержувача ПП
II. Усунення перешкод, що збільшують ризик капітальних вкладень
Стабілізація законодавства
Рівноправне ставлення як до своїх, так і до іноземних інвесторів
Забезпечення захисту прав власності
Виконання норм закону на всіх рівнях системи управління інвестиціями
Призначення посадової особи, яка відповідає за ПП
Забезпечення можливості звернення до суду у випадку порушення закону
органами управління
Зниження рівня корупції і злочинності
Скорочення контролю до необхідного мінімуму
Наближення стилю менеджменту в Україні до міжнародних стандартів
Ш. Усунення перешкод, що збільшують витрати на здійснення заходів
підвищення доходності інвестицій
Спрощення бюрократичних процедур відносно інвестиційного процесу
Фінансові стимули для зацікавленості інвесторів
Удосконалення податкової системи, зменшення податкового тиску на
підприємство
Поліпшення транспортної та телекомунікаційної інфраструктури
Зниження розмірів плати за одержання дозволів, віз тощо
Забезпечення на законодавчому рівні гарантій повернення експортерам
прибутку на додану вартість
IV. Поліпшення умов для реалізації стратегічних цілей підприємств
Лібералізація зовнішньої торгівлі
Конкуренція регіонів для одержання ПП
Довгостроковість вкладень
Поліпшення соціальної інфраструктури
Вивчення умов залучення іноземних інвестицій в Україну показало, що
іноземним інвесторам дуже важливо, щоб в країні-реципієнті були створені
певні умови для їх діяльності. На підставі даних проведеного дослідження
умов надходження іноземних інвестицій розроблена класифікація способів
усунення перешкод прямим іноземним інвестиціям. У табл. 4 наведено
чотири групи перешкод прямим іноземним інвестиціям і запропоновано
заходи щодо їх усунення.
Серед заходів загального характеру першочерговими варто вважати
наступні:
– стабільність політичної ситуації і довіра уряду;
– надійність інформаційного забезпечення;
– простір для дій приватного підприємництва;
– адекватне і прогнозоване оподаткування;
– правові гарантії і гарантії виконання договорів;
– скорочення ролі бюрократичного апарату управління, спрощення процедури
видачі дозволів;
– ліберальний зовнішньоторговельний режим;
– можливість користування такими недорогими послугами інфраструктури, як
електроенергія, вода, телекомунікації, транспортні шляхи, послуги тощо;
– відсутність контактів з кримінальними структурами.
Для усунення перешкод у надходженні іноземних інвестицій уряд
намагається покращити умови для інвесторів. З цією метою приймаються
закони, вносяться зміни і доповнення до чинних законодавчих актів.
Передбачається, що іноземці матимуть можливість набувати права власності
на землю.
У сучасних умовах в Україні необхідно проводити політику сприяння
іноземним інвестиціям, обов’язкову для усіх державних установ, яка
сприятиме зростанню довіри інвесторів і покращанню умов для процесу
інвестування.
У сфері сприяння надходженню іноземних інвестицій в Україну
пріоритетними на даному етапі економічного розвитку є такі питання:
право власності на землю; організація роботи Агентства по сприянню
іноземним інвестиціям, визначення його функцій; правове забезпечення;
податкова система зниження зборів.
Як свідчить досвід західних країн, надходження іноземних інвестицій
повинні сприяти розвитку економіки країни, оздоровленню платіжного
балансу за рахунок поточних операцій, технологічному оздоровленню
економіки, запровадженню досягнень науково-технічного прогресу.
Для створення сприятливого інвестиційного клімату та його стабілізації
потрібен тривалий період часу, що сприятиме розвитку міжнародної
інвестиційної співпраці, збільшенню надходження інвестицій із-за кордону
та їх ефективному використанню.
Література:
1. Курс переходной екномики: Учебник для вузов / Под ред. акад. Л.Н.
Абалкина. – М.: ЗОТ „Финстатинформ”, 1997. – С. 570.
2. Зрушення до ринкової економіки / За ред. Лутца Гофмана і Акселя
Зідінберга. – К., 1997. – С. 225.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
