.

Фінансові інститути ринку рейтингових послуг України (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
384 3601
Скачать документ

Реферат на тему:

Фінансові інститути ринку рейтингових послуг України

В Україні на сьогодні розгортається підготовча робота щодо задоволення
потреб учасників ринку у рейтингових послугах, зокрема в частині
запровадження практики рейтингування як постійного фінансового сервісу.
У той же час подальшого розвитку потребує регулювання діяльності
інститутів ринку рейтингових послуг.

Під фінансовими інститутами ринку рейтингових послуг України розуміються
організації, що утворюють контур економічних взаємовідносин у тріаді
„позичальник (емітент) – рейтингове агентство – інвестор” під час
управління кредитним ризиком з використанням відповідних рейтингових
оцінок платоспроможності. Зауважимо, що характеристика інститутів ринку
рейтингових послуг серед вітчизняних досліджень не є усталеною, і попри
розширення складу його дійсних учасників зберігається потреба в їх
класифікації з урахуванням міжнародної та вітчизняної практики
рейтингування. Саме цим обумовлюється актуальність даної статті та її
акцентована цілеспрямованість порівняно з іншими публікаціями з цієї
проблеми.

Ринок рейтингових послуг України розвивається надзвичайно активно. Для
забезпечення широкого вивчення пропозицій рейтингової оцінки як
фінансових інструментів (цінних паперів) та їх емітентів на вітчизняному
ринку рейтингових послуг необхідна присутність інститутів, здатних
забезпечити надання і споживання спектру різних рейтингових послуг. На
нашу думку, перелік фінансових інститутів (суб’єктів) ринку рейтингових
послуг в Україні повинен включати такі структури:

– міжнародні рейтингові агентства;

– вітчизняні рейтингові агентства;

– вітчизняні кредитні бюро;

– рейтингові консультанти;

– споживачі рейтингової інформації.

Дамо характеристику їх ринкових позицій – на основі як наявних, так і
очікуваних результатів роботи.

Внаслідок того, що українські економічні суб’єкти зацікавлені в
міжнародних інвесторах, а міжнародні рейтингові агентства в основному
зосереджуються на великих емітентах і присвоєнні рейтингів за
міжнародною шкалою, на нашу думку, повинна забезпечуватися достатня
лібералізація доступу міжнародних рейтингових агентств на вітчизняний
фінансовий ринок. Попри згадуваний вище факт початку безпосередньої
діяльності в Україні міжнародного агентства „Standard&Poor’s”, цей
фінансовий сервіс значною мірою залишається монополізований –
уповноваженою структурою від імені держави є поки що єдина вітчизняна
компанія “Кредит-рейтинг”. До того ж, керівництво „Standard&Poor’s” у
коментарях до цієї події застерігає, що “… тільки вивчає доцільність
отримання … статусу уповноваженого рейтингового агентства”. Інформація
щодо намірів надання аналогічних послуг в Україні іншими міжнародними
рейтинговими агентствами на момент підготовки статті відсутня.

Основним суб’єктом українського ринку рейтингових послуг повинне стати
рейтингове агентство, що має загальнонаціональний статус (отриманий
ринковими, а не адміністративними методами) та орієнтується на
присвоєння корпоративного, регіонального і муніципального рейтингів. Але
такий статус повинен бути наданий на конкурсній основі з урахуванням
результатів діяльності кількох конкуруючих агентств. У зв’язку з цим
автор вносить пропозицію щодо необхідності введення організованого
інституту сертифікованих вітчизняних рейтингових агентств із відповідним
ліцензуванням у державному регулятивному органі. Потрібно внести в
чинний перелік семи видів професійної діяльності на фондовому ринку
України нового восьмого виду – “рейтингування” з фіксацією надання
послуг щодо присвоєння рейтингів як виключного виду діяльності.

На сьогодні стан розвитку рейтингового бізнесу в Україні можна
охарактеризувати як „очікування”. Багато українських компаній ще не до
кінця розуміють, навіщо їм „відкриватися” для створення кредитних
рейтингів та ще й платити за це чималі гроші. Для того щоб рейтинговому
агентству повірили і захотіли заплатити за його послуги, воно повинно
мати бездоганну репутацію та об’єктивність своїх оцінок, підтверджену
протягом років.

Cлід зауважити, що недостатній попит в Україні на послуги рейтингування
за національною шкалою обумовлюється рядом причин.

По-перше, в Україні поки що не створено реального конкурентного
середовища ринку серед рейтингових агентств, які пропонують послуги
присвоєння рейтингів за національною шкалою. В умовах відсутності
конкуренції порівняти якість пропонованих послуг немає можливості.

По-друге, наявність навіть кількох національних рейтингових агентств не
гарантує зростання довіри до них. Рейтинги міжнародних рейтингових
агентств ґрунтуються не тільки на професійній оцінці, а й на
статистичних даних. Зокрема, зарубіжні компанії, які мають найвищі
рейтинги на міжнародних ринках, не стикалися з проблемами дефолту. І
навпаки, спостерігається чітка закономірність: чим нижчий рейтинг, тим
більша ймовірність настання дефолту у компаній з низьким рейтингом. З
іншого боку, вітчизняна компанія „Кредит Рейтинг” найближчим часом
внаслідок багатьох причин не зможе підтверджувати достовірність своїх
рейтингових оцінок такими статистичними даними.

По-третє, проблемою розвитку національних рейтингових агентств є також і
кадрове забезпечення їх діяльності.

По-четверте, існують також обставини інституційного характеру, що
стримують розвиток вітчизняної практики рейтингування надійності
фондових активів та їх емітентів. Серед них насамперед вирізняється той
факт, що український фінансовий ринок розвивається переважно за відомою
„німецькою” моделлю, коли основні потоки кредитних ресурсів
перерозподіляються через банківські кредити, а боргові цінні папери
виконують другорядну підпорядковану роль у фінансуванні. Тому існує
взаємозалежність між розвитком рейтингової інфраструктури вітчизняного
ринку та стимулюванням емісій фондових інструментів з фіксованою
дохідністю. Додатковим аргументом щодо необхідності активізації емісій
облігацій для „підживлення” процесу рейтингування є поширення послуг
небанківських структур (установ ІСІ, недержавних пенсійних та іпотечних
фондів), які розміщують довірені активи значною мірою в надійні
облігації державних і корпоративних емітентів. Подібна залежність
підтверджена і міжнародною практикою.

Основними спонукальними передумовами затребуваності послуг вітчизняного
рейтингового агентства є: зростання обсягів емісій цінних паперів як
фінансових інструментів; розвиток сфери спільного інвестування та
корпоративного управління; поширення сек’юритизованих операцій
банківських і небанківських посередницьких інститутів; необхідність
забезпечення необхідного рівня прозорості ринку та оцінки відносної
безпечності фінансових інвестицій.

Розробка методичної та процедурної бази присвоєння вітчизняних
рейтингових оцінок є актуальним завданням для українського агентства.
Для розрахунку внутрішніх нормативів необхідна наявність розгалуженої
бази даних щодо діяльності різних емітентів у різних галузях економіки
та за досить тривалий період часу. Навіть емпіричний аналіз української
практики на ринку рейтингових послуг підтверджує, що подібні бази даних
у нашій країні тільки формуються.

Організаційна структура повинна відповідати усталеним у міжнародних
агентствах стандартам: інформаційна служба та служба рейтингу, які
формуються за секторно-галузевою ознакою (сектор муніципальних
облігацій, сектор корпоративних облігацій, сектор депозитних
сертифікатів, сектор рейтингу корпоративного управління та ін.) з
виходом на рейтинговий комітет. У разі випуску „думок про
кредитоспроможність” необхідно вирішити питання збору інформації по
підприємствах середнього і малого бізнесу.

Суттєве зниження кредитного ризику фінансової діяльності може бути
досягнуто при користуванні послугами кредитного бюро, яке акумулює
інформацію про кредитну історію та кредитоспроможність різних учасників
ринку з метою її надання на комісійній основі замовникам. Згідно з
міжнародною (у першу чергу американською) практикою, кредитне бюро являє
собою систематизовану сукупність різновідомчих реєстрів, що відображають
облік основних показників діяльності господарюючих суб’єктів.

Кінцевими продуктами діяльності кредитного бюро є ведення кредитних
історій та підготовка інформації для оцінки кредитного рейтингу
надійності того чи іншого позичальника (безпосереднє рейтингування вже є
прерогативою винятково рейтингового агентства). Доцільність користування
послугами кредитних бюро полягає в наступному: стає можливим прогноз
поведінки і платоспроможності позичальників, фіксація їх прямих і
опосередкованих зобов’язань, передбачення дефолтів і порушень
домовленостей. Бюро зможе слугувати основним інструментом поліпшення
доступу позичальників до кредитів, удосконалення управління кредитними
портфелями банківських і небанківських установ.

В умовах вітчизняного фінансового ринку кредитні бюро можуть
зосередитися на наданні недорогих рейтингових послуг, обслуговуванні
середнього та малого бізнесу. На українському ринку рейтингових послуг у
перспективі може бути створено не одне, а мережа кредитних бюро,
орієнтованих на „випуск думок про кредитоспроможність”. Можливий
регіональний принцип до організації діяльності кредитних бюро. Поле
діяльності кредитних бюро досить широке – збір і надання інформації про
дійсних і потенційних позичальників та учасників фінансового ринку,
таких як статистика платіжної дисципліни, кредитна історія, відомості
про судові позови та розгляди тощо.

В окремих випадках спеціалізовані бюро можуть створюватися для надання
послуг у певному секторі ринку цінних паперів (наприклад, ринку
векселів) з участю професійних саморегульованих організацій,
зацікавлених у підтримці стабільності на цьому сегменті ринку, і за
підтримки вітчизняного рейтингового агентства.

Наступний суб’єкт українського ринку рейтингових послуг, потреба в якому
стає все більш явною, – це рейтингові консультанти. Їх наявність серед
суб’єктів ринку рейтингових послуг обумовлена тим, що залучення
професійного консультанта дозволяє максимізувати кредитний рейтинг. Це
очевидно, оскільки будь-яка професійна діяльність за відповідних умов
призводить до економії адміністративних і фінансових ресурсів, скорочує
ризик при взаємодії ринкових контрагентів, забезпечує вигідне
представлення кредитних позицій емітента і кращу підготовку вищого
управлінського персоналу до зустрічі з представниками рейтингових
агентства, як наслідок – вірогідність підвищення очікуваних підсумкових
результатів, тобто значень рейтингу і його перспектив. Рейтингове
консультування може відбуватись на базі українських компаній, що
здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, а також тих,
що займаються консалтинговою діяльністю в широкому розумінні.

Можна виділити кілька груп споживачів інформації про кредитні рейтинги:
зацікавлені державні і корпоративні установи, а також фізичні особи. У
першу чергу серед них вирізняються банківські та небанківські фінансові
структури-посередники, що надають послуги з відстрочкою платежу (в
Україні, крім банків, це кредитні спілки, ломбарди, страхові та
лізингові компанії). Серед них банки є найбільш зацікавленими
організаціями внаслідок оперування найбільшими обсягами кредитних
операцій. Усі фінансові структури потребують релевантної кредитної
інформації як для власних потреб – коли вони виступають як інвестори при
купівлі цінних паперів суб’єктів господарювання чи при кредитуванні
останніх, так і для трастового обслуговування своїх клієнтів.

Важливу групу клієнтів установ рейтингової інфраструктури утворюють
державні регуляторні органи, що здійснюють нагляд за діяльністю
фінансових посередників. Обов’язково відслідковують кредитні історії
саморегульовані організації та асоціативні об’єднання учасників ринку.
Насамкінець, у непрофесійному середовищі домогосподарства постійно
поповнюють пласти кредитної інформації і одночасно користуються
кредитними оцінками для вибору тих чи інших посередницьких пропозицій.
Зрозуміло, що всі групи споживачів кредитної і рейтингової інформації
користуються відповідними даними лише за умов сприйняття рейтингових
оцінок як об’єктивного, незаангажованого і професіонального результату
спеціальної аналітичної роботи.

Таким чином, український ринок рейтингових послуг найближчим часом може
об’єднувати: діяльність міжнародних рейтингових агентств (S&P, Moody’s,
Fitch); кілька вітчизняних рейтингових агентств, що надають послуги на
конкурентній основі; мережу спеціалізованих кредитних бюро (близько
чотирьох: західні регіони, східні регіони, південні регіони, центр);
рейтингове консультування на рівні мікрозамовлень різними професійними
учасниками, банками і консалтинговими фірмами.

Як показує світовий досвід, на внутрішньому ринку країни без суттєвих
наслідків конкурентної боротьби можуть працювати одночасно 2–3
рейтингові агентствах [2]. Оскільки ніша рейтингових послуг в Україні є
багатообіцяючою, цей напрям діяльності можна вважати достатньо
перспективним. Тому „боротьба” за клієнта для рейтингових агентств –
основне питання.

У перспективі рейтинговий бізнес може стати прибутковим. Якщо рейтингове
агентство протягом місяця може присвоювати в середньому 2–3 рейтинги за
договорами, то протягом року їх кількість теоретично складе від 20 до 40
рейтингів. Надалі, при сприятливому стані розвитку ринку, кількість
наданих агентством рейтингів буде обмежуватися лише масштабами його
діяльності, рівнем підготовки фахівців-аналітиків, бізнес-зв’язками
тощо. Виходячи з того, що за експертними даними середня ціна присвоєння
і моніторингу рейтингу в Україні дорівнює $ 10–15 тис. (оцінка емісії
може бути ще більшою), річна прибутковість національного рейтингового
агентства від присвоєння рейтингу може скласти від $ 200 до $ 500 тис.
Для порівняння: послуги Moody’s у перший рік складання рейтингу
обійдуться клієнту $ 120–130 тис., а щорічна його підтримка становитиме
$ 60–70 тис. У той же час, російське рейтингове агентства „Експерт РА”
пропонує рейтинги для страхових компаній українського ринку за $ 2–6
тис. Крім того, доходи агентству приносить не тільки процедура
присвоєння рейтингів, але й надання додаткових інформаційно-аналітичних
послуг (оглядів ринків, маркетингові дослідження та ін.). Як наслідок,
прибутковість рейтингового агентства може імпліцитно зростати залежно
від диверсифікації спектра наданих додаткових послуг.

У цілому розвиток ринку рейтингових послуг доцільно здійснювати на
добровільних засадах, з допуском до процедури рейтингування всіх
потенційних клієнтів. Оплата послуг рейтингових агентств повинна
здійснюватися емітентами за рахунок власних, а не бюджетних коштів.
Отримання оцінок національних рейтингових агентств представлятиме
інтерес тільки в тому випадку, якщо якість роботи цих агентств буде
визнана в міжнародному економічному середовищі.

З урахуванням аналізу започаткування діяльності фінансових інститутів на
ринку рейтингових послуг в Україні уявляється можливим дати прогноз
розвитку вітчизняного рейтингового бізнесу. Економічна історія показує,
що висока волатильність ринку і фінансові кризи підвищують попит на
рейтингові послуги. Зазначене справедливе і для вітчизняного фондового
ринку.

У найближчій перспективі (2–3 роки) розвиток ринку рейтингових послуг
України відбуватиметься: а) через появу перш за все суб’єктивних
несанкціонованих рейтингів, розширення видів пропонованих продуктів і в
зв’язку з цим, організацію нових специфічних рейтингових служб,
стимулювання рейтингової практики з боку міжнародних і українських
рейтингових агентств. Особливо гостро стоятиме проблема об’єктивної
рейтингової оцінки (не завищеної або заниженої); б) під впливом таких
чинників, як встановлення афілійованих відносин між українським і
міжнародними рейтинговими агентствами та розповсюдження репутації
останніх на вітчизняні рейтингові фірми. Існує вірогідність того, що
український ринок рейтингових послуг буде сформований у вигляді
олігополії за допомогою охоплення, перш за все, великих
експортно-орієнтованих компаній і фінансових інститутів, особливо тих,
які побажають доповнити міжнародний рейтинг національним.

Логічним кроком передбачається продовження цілеспрямованої підтримки
формування рейтингової інфраструктури з боку відповідних органів
державної влади, відповідальних за регулювання фінансових ринків та
діяльність його учасників.

Таким чином, підвищення прозорості та інформативної ефективності
вітчизняного фінансового ринку потребує утвердження більш розвинених
інфраструктурних інститутів і впровадження адекватних потребам клієнтів
рейтингових оцінок кредитного ризику.

Література:

1. Экономические известия. – 2005. – № 53. – С. 4.

2. Лямец С. Плюсы и минусы обязательного рейтингования // Киевские
ведомости. – 2004. – 16.09.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020