Реферат на тему:
Фіскальні платежі за користування землями лісогосподарського
призначення: нові підходи
Україна має досить строкаті природнокліматичні умови, не завжди
сприятливі для розвитку лісівництва як галузі рослинництва. Але на
значній частині території, у межах Полісся, Карпатського регіону і
Лісостепової зони, лісорослинні умови і розвиток у них інфраструктури є
досить сприятливими для здійснення інтенсивного лісівництва, тобто
ведення прибуткового лісового господарства. Останнє підтверджується
рядом лісівничо-таксаційних показників, що характеризують як стан
лісових екосистем у межах суб’єктів господарювання з лісівництва
(лісгоспів), так і в межах суб’єктів адміністративно-територіального
поділу України [1]. Загальна площа лісів та інших вкритих лісом площ в
Україні становить 10457,5 тис. га, із них перебуває у користуванні
лісогосподарських підприємств 7890,3 тис. га, або 75,5 % [2].
Середньорічний приріст (урожай) стовбурової деревини (неповний)
становить майже 35 млн. м3, або 3,35 м3/га. У багатьох країнах Європи
продуктивними вважають землі, на яких щорічний приріст деревини
становить 1 м3/га і більше. В Україні є шістнадцять областей, в яких
середньорічний приріст перевищує 3,7 м3/га, що мало б визначати в них
розвиток промислового лісівництва.
Однак такий напрям лісівництва в Україні всебічно заперечується
галузевими менеджерами під гаслами „сприяння узгодженої лісової політики
і такої громадської думки, які утверджують ліси в національній
свідомості як життєво важливий елемент ландшафтів” [3], у т. ч. шляхом
підготовки і супроводження розроблених ними нормативно-правових актів із
метою визнання другорядності промислового його значення. Як наслідок,
обсяг щорічного вилучення деревини лісовими господарствами України із
наданих їм у користування лісів є найнижчим порівняно з усіма
європейськими країнами зони помірного клімату. Він не перевищує 1,5
м3/га у межах землекористування державних лісгоспів, в яких
середньорічний приріст становить 4,0 м3/га і більше.
Надходження фіскальних платежів за користування лісовими ресурсами і
земельними угіддями, що є формою плати за землю, за даними Державної
податкової адміністрації, в 2005 році склали 80079,5 тис. грн, або 7,66
грн/га лісових земель.
Зазначені та інші проблеми нами ретельно досліджені й пропонуються певні
новації для практичного втілення в практику обчислення та справляння
фіскальних платежів за лісокористування в процесі здійснення
лісівництва, а також відображення розробленої методики обчислення
реальних надходжень її до державного і місцевого бюджетів [4].
Метою написання статті є дослідження об’єктивності чинної системи
справляння фіскальної плати за лісокористування і відображення
розробленої методики обчислення реальних надходжень до бюджету, у тому
числі під час проведення контрольно-перевірочної роботи.
Контроль за обчисленням і справлянням платежів за користування
земельними угіддями та лісовими ресурсами необхідно починати з аналізу
відповідних надходжень до державного і місцевого бюджетів за звітними
даними державної податкової служби. Аналітичне опрацювання важливе під
час встановлення питомих показників з метою об’єктивного їх порівняння і
пошуку шляхів удосконалення системи оподаткування та підвищення
ефективності господарювання суб’єктів підприємницької діяльності.
Відповідні економічні показники щодо фіскальної політики можна отримати
лише за умови, коли надходження коштів будуть зважені через площу
земельних угідь, які як основний природний ресурс фактично
використовуються суб’єктами господарювання з лісівництва, іншими
підприємствами і організаціями, юридичними чи фізичними особами.
Враховуючи ускладнену систему визначення об’єктів оподаткування, а також
те, що абсолютно домінуюча частка фіскальних надходжень поступає за
ресурси деревини, які вилучається із лісонасаджень шляхом тільки
головних рубок, здійсненні економічного аналізу доцільно також
враховувати фізичні обсяги заготівлі товарних лісових матеріалів від
проміжного користування. Без цього просто неможливо досягти соціальної
справедливості системи обчислення і справляння фіскальних платежів за
використання ресурсів деревини – основного продукту лісівництва і
багатства українського народу.
На нашу думку, необхідно по-новому оцінювати обсяги надходжень лісового
доходу (далі – ЛД) за результатами господарювання того чи іншого
суб’єкта з рівнем ефективності використання ним земельних ресурсів для
цілей лісівництва. Щодо земель сільськогосподарського призначення, як
відомо, ставки земельного податку встановлюються Верховною Радою залежно
від кадастрової їх оцінки. Землі, що використовуються для здійснення
лісівництва, мають також різну продуктивність і грошову оцінку, що
обчислюються в лісівництві за класами бонітету.
За лісівничою наукою, лісові землі відрізняються за так званими типами
лісу, від яких залежить вибір лiсоутворюючих порід (тобто тих, що
накопичують стовбурову деревину) під час здійснення лісовідновлення та
кількість щорічного приросту стовбурової деревини. Якщо говорити про
національну економіку лісівництва, тобто по Україні в цілому, то слід
брати до уваги ліси та інші вкриті лісом площі за Державним земельним
кадастром (далі – ДЗК) й оцінювати ефективність використання зазначених
земель. Нерiдко вживається й iнформацiя щодо площi земель, вкритих
лiсовою рослиннiстю, за Державним лiсовим кадастром – 9 400 тис. га [1].
Не вдаючись до деталізації облікових категорій, що вживають у
лісівництві – лісові, вкриті лісовою рослинністю, невкриті лісовою
рослинністю та ін., зазначимо, що землекористувачі, незалежно від форми
власності, у межах користування яких є лісові землі (вони і є власне
обліковою категорією „ліс”) повинні вносити до бюджету за них чітко
встановлену суму платежу, незалежно від результатів господарювання на
цих землях, незалежно від обсягів реалізованої деревини і за якими
видами рубок (головне, проміжне, інші) вони вилучені із лісостанів. Адже
у процесі вилучення біомаси у вигляді деревини із лісів того чи іншого
суб’єкта господарювання з лісівництва, отже, й у межах суб’єктів
адміністра-тивнотериторіального поділу країни, віднесення її до певного
виду користування (головне чи проміжне), є зрозумілим лише для
спеціалістів. Не можна вважати користування проміжним, тобто
другорядним, у результаті якого обсяг вилучення біомаси із лісостанів і
заготівлі товарних лісових матеріалів перевищує обсяги, добуті внаслідок
„головного” користування. Інакше змістовну відповідь можуть дати хіба що
правоохоронні органи. І тільки в тому випадку, коли до складу їхніх
контрольних комісій будуть залучені фахівці, не пов’язані власне з
підприємницькою діяльністю.
Про значне перевищення обсягів вилучення деревини шляхом рубок
проміжного користування (РПК) порівняно з „головним” незаперечно
свідчать дані, наведені в табл. 1. З них видно, що зростання показників
заготівлі лісових матеріалів шляхом РПК, тобто „рубок догляду,
санітарних та ін.” (узагальнений термін – рубки проміжного користування)
відбувається значно швидше, ніж показників, що відображають обсяги рубок
головного користування (РГК). А разом з цим зрозуміло, скорочується
фіскальна база нарахування плати за господарське використання лісових
ресурсів. Його слід розглядати через механізм продажу головної продукції
лісівництва – деревини.
Однією з причин такої невідповідності, на нашу думку, є наступна. На
думку науковців, лісозаготівельник, тобто суб’єкт, який здійснює
розробку лісосічного фонду, за вилучення деревини шляхом РПК не сплачує
до бюджету попенної плати та ще й отримує фінансування від держави на
виконання всіх виробничих операцій для їх здійснення (купівля машин і
механізмів, будівництво і ремонт доріг, інших об’єктів інфраструктури,
оплата праці та ін.). Оскільки лісозаготівельник суміщає такі
повноваження з веденням лісівництва, тому й зацікавлений весь обсяг
заготівлі лісових матеріалів (продукція лісопромислової діяльності)
перевести у проміжне користування, тобто без внесення у повному обсязі
фіскальних платежів за вилучені природні ресурси деревини.
Знеособлена фіскальна плата за одиницю виміру деревини у складі
лісосічного фонду (максимально 10,97 грн/м3), що поступає на ринок,
навіть від головних рубок не пропорційна ринковим цінам на лісові
матеріали, а в поєднанні з лісовими матеріалами від РПК її можна
розглядати як надто малу. Заниження фіскальної плати створює умови
надприбутковості лісозаготівельного виробництва, яке ще й фінансується
при цьому з державного бюджету.
Таблиця 1
Динаміка показників заготівлі лісових матеріалів лісовими господарствами
усіх форм власності по Україні
Показники Одиниці виміру
2000
2001
2002
2003
2004
2005 2005 до
2000, %
Заготівля лісових матеріалів (ліквід),
усього млн. м3 11,26 12,03 12,83 13,75 15,28 15,24 135,3
у т. ч.: РГК1 – “ – 5,24 5,50 5,83 5,97 6,57 6,46 123,3
РПК2 – “ – 6,02 6,53 7,00 7,78 9,71 8,79 146,0
РПК до загального
обсягу % 53,5 54,3 60,4 56,6 63,5 57,7 х
Надходження до зведеного бюджету, млн. грн 41,6 47,3 57,8 60,3 68,9
80,08 192,5
у т.ч. до державного – “ – 40,3 45,0 55,5 58,3 65,2 70,92 175,98
Знеособлена ціна за таксами
– шляхом РГК грн/м3 7,69 8,18 9,51 9,77 9,93 10,97 142,6
– з урахуванням РПК – “ – 3,58 3,74 4,32 4,24 4,27 4.65 129,9
Реальні умови для порушень у виконанні фіскальних зобов’язань є
наслідком недосконалості законодавства, що регулює економічні відносини
суб’єктів господарювання з лісівництва (лісгоспів) з державою, настанов
практичної реалізації його положень, системи обліку лісокористування,
заготовлених лісових ресурсів, слабкістю державного контролю за їх
реалізацією. А це дозволяє суб’єктам господарювання не виконувати
належним чином зобов’язання зі сплати до бюджету зборів за спеціальне
використання лісових ресурсів. Однією з причин ухилень від сплати або
неповноти надходжень згаданого збору є також недосконалість чинних
методик визначення його сум і контролю за внесенням їх до бюджету, хоча
теоретичні засади цього процесу наукою давно вивчені й впродовж довгого
часу запроваджувались у лісівництві України і колишнього Союзу [5]. Ця
недосконалість закладена й звітною формою „Розрахунок збору за
спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними
ділянками лісового фонду” [6].
Аналіз показників щодо обсягів заготівлі лісових матеріалів (ліквідної
деревини за ф. 2 – лг річна) з сортименту за 2002 рік свідчить про
невідповідність виходу конкретних сортиментів (отже, і їхньої грошової
оцінки) з теоретичним розподілом і оцінкою лісосічного фонду за
розмірно-якісними обліковими категоріями ресурсів деревини. Так,
розрахунки, за даними Держкомстату, в цілому по Україні показали, що
обсяги дров’яної деревини для технологічних потреб і дров для опалення
склали більше 54 % ((2395,8 + 4543,6) / 12826,8 тис. куб. м)) у
загальних обсягах заготівлі ліквідної деревини [7], хоча нормативний
вихід дров’яної деревини за таблицями товарної структури лісостанів
повинен бути у межах 10 – 25 % залежно від лісоутворюючої породи [8].
Це, у сою чергу, викликає строкатiсть надходжень лiсового доходу навiть
у межах одних i тих же областей за 2003 i 2004 роки. Вона є очевидною
(табл. 2). Вiдсотки надходжень до мiсцевих бюджетiв, наприклад, по
Чернiвецькiй i Чернiгiвськiй областях, не можна пояснити
об’єктивними обставинами. Логічно зробити висновок, що в різних областях
лiсiвники зайнятi переважно заготівлею лісових матеріалів. На розвиток
побiчних користувань, надання послуг з мисливства i рекреацiї,
пожвавлення туристичних заходiв, звичайно, у них не вистачає часу і
уміння. Тому нормативно-правові щодо здійснення лісівництва і системи
фіскальних платежів у лісовому господарстві потребують суттєвого
оновлення.
Таблиця 2
Порівняння надходження збору за спеціальне використання лісових ресурсів
і користування земельними ділянками лісового фонду за 2003 і 2004 роки
№
з/п Назва
області (регіону) Надходження коштів до бюджету, тис. грн Відсоток
лдм/лдзв
зведеного,
лдзв у тому числі до:
державного, лдд місцевого, лдм
2004 2003 2004 2003 2004 2003 04 03
1. АР Крим 5,3 8,0 0,0 2,6 5,3 5,4 100 67,5
2. Вінницька 2401,2 2594,3 2400,8 2594,0 0,4 0,3 0,03 0,01
3. Волинська 4274,4 3829,2 3793,2 3479,0 481,2 350,2 11,3 9,1
4. Дніпропетровська 19,9 9,8 0,1 0 19,8 9,8 99,5 100
5. Донецька 8,1 3,9 0 0 8,1 3,9 100 100
6. Житомирська 11680,8 10292,4 11138,4 9984,0 542,4 308,4 4,6 3,0
7. Закарпатська 6280,2 6154,8 5663,7 5740,0 616,5 414,8 9,8 6,7
8. Запорізька 3,8 5,4 1,0 1,0 2,8 4,4 73,7 81,5
9. Івано-Франківська 3215,9 2669,2 3119,2 2520,0 96,7 149,2 3,0 5,6
10. Київська 6184,3 5107,8 6150,7 5094,0 33,6 13,8 0,5 0,3
11. Кіровоградська 372,8 590,5 370,4 585,0 2,4 5,5 0,6 0,9
12. Луганська 242,9 105,2 246,4 97,6 2,8 7,6 1,2 7,2
13. Львівська 4981,9 4550,3 4980,8 4548,0 1,1 2,3 0,02 0,05
14. Миколаївська 10,5 11,4 0 0 10,5 11,4 100 100
15. Одеська 36,1 1,3 6,7 0 29,4 1,3 81,4 100
16. Полтавська 530,1 357,4 396,7 344,0 133,4 13,4 25,2 3,8
17. Рівненська 4714,3 4043,4 4185,5 3608,0 528,8 435,4 11,2 10,8
18. Сумська 4796,2 4236,0 4750,6 4236,0 45,6 0 1,0 0
19. Тернопільська 1081,7 918,2 1081,4 917,0 0,3 1,2 0,03 0,13
20. Харківська 1090,8 526,7 446,7 433,0 644,1 93,7 59,0 17,8
21. Херсонська 48,7 55,6 0 0 48,7 55,6 100 100
22. Хмельницька 3406,8 2964,9 3313,1 2904,0 93,7 60,9 2,8 2,1
23. Черкаська 1944,0 1410,0 1940,8 1410,0 3,2 0 0,2 0
24. Чернівецька 4160,6 3490,2 4035,8 3437,0 124,8 53,2 3,0 1,5
25. Чернігівська 7344,5 3388,3 7193,7 3369,0 150,8 19,3 2,1 0,6
26. м. Київ 9,9 7,0 0 0 9,9 7,0 100 100
27. м. Севастополь 0,4 0 0,4 0 0 0 100 0
Разом
у відсотках, 04/03 68852,4
120,1 57331,2
100 65216,1
117,9 55303,2
100 3636,3
179,3 2028,0
100 5,3
х 3,5
х
у відсотках до лдзв 100 100 94,7 96,5 5,3 3,5
Зазначене, практично, стосується майже всiх тих областей, де лiси мають
промислове призначення i продаж лiсосiчного фонду приносить основнi
доходи, незважаючи на символiчнi їхні цiни i купiвлю лiсосiчного фонду
самими ж держлiсгоспами, тобто без жодних ринкових структур із прозорим
i вiльним доступом iншим суб’єктам лісопромислового виробництва.
Звернемо увагу й на те, що внаслiдок такої економічної полiтики i стану
господарювання та справляння фіскальних платежів мiсцевi органи
державної влади та органи мiсцевого самоврядування вiд використання
лiсiв, розташованих у межах їм пiдпорядкованих територiй, практично не
отримують коштiв на формування власної фiнансової основи. Навіть у межах
тих областей, де доходи до місцевих бюджетів досягають майже 100 % усіх
надходжень, питомi їхні показники на одиницю вимiру площi є просто
символічними.
У цiлому, як свідчать наведені облiковані дані, що містяться у державній
статистиці, по всiй Українi лiсова полiтика не спрямована на
персоніфікацію економічної відповідальності суб’єктів господарювання з
лісівництва за результати землекористування. Вона також не спрямовується
на розвиток побiчних, супутніх лісівництву користувань (збір грибів,
ягід, лікарських рослин, мисливство та ін.), а також на заготiвлю
другорядних лiсових матерiалiв (кора, корені та ін.) з метою пiдвищення
iнтенсифiкацiї використання лісових земель, у тому числі для розвитку
спортивного мисливства тощо.
Надходження до місцевих бюджетів складають лише 3–5 відсотків від
загального обсягу надходжень за спеціальне використання лісових ресурсів
і користування ділянками земель лісогосподарського призначення. Лише по
АР Крим, Херсонській області та м. Києву вони досягають 100 %, що
свідчить про специфічний зміст виробничої діяльності їхніх лісових
господарств (лісопаркових та інших господарств).
Переважна частка (95–97 %) надходження коштів до державного бюджету за
рахунок продажу деревини на пні (спеціального використання лісових
ресурсів) дає підстави для досить ймовірного обчислення обсягів
надходжень до державного бюджету (позначимо його ЛД – лісовий дохід), що
включає збори за згадане спеціальне використання лісових ресурсів
(лісовий дохід основний) і за користування земельними ділянками лісового
фонду (супутній лісовий дохід), що зараховується до місцевих бюджетів.
Виходячи з викладеного, обчислення розміру лісового доходу як у цілому
по Україні, так і в розрізі окремих областей, доцільно здійснювати за
формулою:
ЛДЗВ = ЗЛРДЗ + ЗЛРМЗ + Влз, (1)
де ЛДЗВ – лісовий дохід зведений, гривень;
ЗЛРДЗ – надходження збору за ресурси державного значення, гривень;
ЗЛРМЗ – надходження збору за ресурси місцевого значення, гривень;
Влз. – втрати лісового збору (внаслідок різних причин).
Оскільки лісовий дохід за користування ресурсами державного значення є
домінуючим у складі загального (табл. 1, 2), що доведено статистичними
обліковими даними, то обсяг супутнього збору (З) на наступний рік (З нр
ЛРМЗ), необхідно обчислювати за формулою:
З нр ЛРМЗ = (З нр ЛРДЗ) х (ЗЛДМ / ЗЛДЗВ х 100), (2)
де ЗЛДМ – лісовий дохід за ресурси місцевого значення за минулий рік,
грн;
ЗЛДЗВ – лісовий дохід, зведений за минулий рік, грн;
ЛДМ / ЛДЗВ – відсотки доходу за місцеві ресурси до лісового доходу,
зведеного за рік, попередній поточному, %.
Необхідно розглядати ще й інший варіант: коли щодо того чи іншого
суб’єкта господарювання, лісгоспу або регіону (району, міста) у минулому
році не було „спеціального використання лісових ресурсів”. Тоді
визначення розміру фіскальних платежів за ресурси місцевого значення
обчислюється спрощено, тобто залежно від наслідків господарювання в
минулому році й розміру отриманих надходжень до місцевого бюджету. При
цьому необхідно передбачити його збільшення щонайменше на 10 відсотків,
як необхідну умову запровадження нових заходів з інтенсифікації
виробництва та розширення послуг, як базу для надходження коштів і базу
оподаткування конкретними лісовими господарствами, як суб’єктів
підприємницької діяльності з лісівництва. Обчислення доцільно проводити
за формулою:
ЗЛРМЗ = (ЗЛДМ ПОП. Р. / 100) х (100 +Р), (3)
де ЗЛДМ ПОП. Р. – обсяг надходжень до місцевого бюджету за попередній
рік, грн;
Р – процент нарощування обсягів з надання послуг лісовими
господарствами, надання ділянок землі у користування, дозволів на право
заготівлі лікарських рослин та ін., що встановлюється власником
природних ресурсів, як правило, не нижче 10 відсотків.
В усіх випадках формування прибуткової частини, обчислення розміру
фіскальних платежів, необхідно починати від суб’єктів підприємницької
діяльності з лісівництва, як основної організаційної ланки економіки в
галузі лісівництва на основі об’єктивних факторів і в узгодженості з
державною економічною політикою, спрямованою на постійне зростання і
поліпшення добробуту населення.
Розкриємо практичне застосування запропонованих схем обчислення
зведеного лісового доходу по Україні на 2006 рік.
Для обчислення використана інформація з наступних джерел:
1. Звіт про надходження коштів до державного і місцевого бюджетів за
2004 рік за даними Державної податкової адміністрації України (наведено
в табл. 4.1 як у розрізі областей, регіонів, так і в цілому по Україні).
У межах районів – підлягає використанню відповідна інформація за даними
районних (міських) податкових інспекцій.
2. Звітна інформація з обліку земель за ф. 6-зем, що складається
регіональними органами Держкомзему України.
3. Статистична інформація суб’єктів господарювання з лісівництва за ф. 2
– лг, та ф. 3-лг (квартальна, річна) та ін., що вміщують дані про обсяги
вилучення запасів деревини із лісів відповідних суб’єктів
господарювання, а також про обсяги виробництва товарних лісових
матеріалів.
Обчислення виконані з застосуванням вхідних даних:
1. Обсяг вилучення деревини шляхом рубок головного користування, що
визначено так званою розрахунковою лісосікою, затвердженою відповідними
наказами Мінприроди України, а також розміром лісосічного фонду на
наступний рік, що встановлює Кабінет Міністрів України щорічно за своїми
розпорядженнями. Для кожного із лісових господарств – це обсяг
розрахункової лісосіки; для району – як сума розрахункових лісосік по
лісових господарствах, розміщених у його межах і тільки тих земельних
ресурсів, що надано у право постійного користування безпосередньо у
межах даного району, а не за його межами.
2. Розподіл встановленого розміру лісосічного фонду за лісоутворюючими
породами здійснюється на основі згаданих вище, затверджених
розрахункових лісосік шляхом обчислення їхньої питомої ваги у відсотках
до затвердженого його розміру і з перенесенням тих же відсотків до
загального обсягу, якщо немає даних за фактичними відводами та
обчисленнями матеріальної і грошової оцінки лісосічного фонду по рубках
головного користування.
3. Таблиці, визначені офіційно і погоджені з органами державної
виконавчої влади економічного блоку, для товаризації лісосічного фонду
під час відведення лісосік на місцевості й матеріальної оцінки його за
обліково-оціночними категоріями деревини у стані росту: ділова (велика,
середня, дрібна), дрова, ліквід із крони.
4. Встановлені Кабінетом Міністрів України такси (ціни) на деревину
лісоутворюючих порід, що продається на пні залежно від регіону і
відстані (розряд такс) вивезення заготовлених лісових матеріалів.
Виходячи із опосередкованих такс середнього розряду, відповідні
обчислення, подано в табл. 3.
Частка виробництва ділової деревини (%) за розмірними категоріями
(велика, середня, дрібна) і очікувана частка дров встановлюється за
сортиментними таблицями, розробленими науковцями галузі впродовж
тривалого часу і затвердженими в установленому порядку [8, 9].
Ціни встановлюються за чинними таксами на деревину лісових порід, що
відпускається, на пні [10]. Для спрощення розрахунків і наближення
точності обчислення до найбільш вірогідного розряд такс беремо середній,
що в умовах масиву може відповідати дійсності. Решта обчислень щодо
зборів ЛД за ресурси державного значення зрозумілі будь-якому економісту
(табл. 3).
Таблиця 3
Обчислення надходження коштів до державного бюджету за т. з. спеціальне
використання лісових ресурсів за прогнозом розміру лісосічного фонду на
2006 рік (експертна оцінка)
Суб’єкти
адміністра-
тивно-тери-
торіального
поділу Усього у тому числі за головними породами
Сосна Ялина,
ялиця,
ін. хвойні Дуб Ясен Бук Граб,
клен,
інші
ТВЛ Береза Вільха Осика,
інші
МЛ
Україна, тис.м3 7145,29 2536,58 957,47 836 150,05 614,49 457,3 664,51
578,77 350,12
у тому числі, %:
велика х 31,5 59,3 81,2 56,2 82,1 3,7 26,8 42 46
середня х 58,2 33 8,9 42 11,3 76,5 57,3 49,4 36,8
дрібна х 12,9 12,1 17,8 24,2 13,1 31,5 16,8 10,6 18,3
дрова х 7,2 2,8 3,3 3,2 3,8 4,1 5,3 4,1 4,4
Разом х 109,8 107,2 111,2 125,6 110,3 115,8 106,2 106,2 105,5
Обсяг за обліково-оціночними категоріями, тис. м3
велика 3233,61 799,02 567,78 678,83 84,33 504,50 16,92 178,09 243,08
161,06
середня 3144,47 1476,29 315,97 74,40 63,02 69,44 349,83 380,76 285,91
128,84
дрібна 1089,80 327,22 115,85 148,81 36,31 80,50 144,05 111,64 61,35
64,07
дрова 358,29 182,63 26,81 27,59 4,80 23,35 18,75 35,22 23,73 15,41
Разом 7826,16 2785,16 1026,41 929,63 188,46 677,78 529,55 705,71 614,07
369,38
% до ЛСФ 109,53 109,8 107,2 111,2 125,6 110,3 115,8 106,2 106,1 105,5
Ціна за чинними таксами, грн./куб.м
велика x 14,69 12,61 38,6 19,3 37 2,8 2,8 2,8 1,7
середня x 12,61 10,79 24,6 16,4 23,7 2,5 2,5 2,5 1,4
дрібна x 7,3 6,2 12,4 12,4 11,9 1,9 1,9 1,9 1,1
дрова x 0,8 0,7 1,3 1,3 1,1 1 1 1 0,7
Cума надходжень лісового доходу за ресурси деревини, тис. грн.
велика x 11737,64 7159,70 26202,92 1627,53 18666,36 47,38 498,65 680,63
273,79
середня x 18616,01 3409,26 1830,34 1033,54 1645,67 874,59 951,91 714,78
180,38
дрібна x 2388,70 718,29 1845,22 450,27 957,93 273,69 212,11 116,56 70,48
дрова х 146,11 18,77 35,86 6,24 25,69 18,75 35,22 23,73 10,78
Разом
Середня ціна, грн/ м3 103505,50
14,49 32888,46
11,81 11306,03
11,02 29914,34
32,18 3117,59
16,54 21295,64
31,42 1214,41
2,29 1697,89
2,41 1535,71
2,50 535,44
1,45
Виконавши нескладні розрахунки, ми довели, що обсяг надходжень ЛД за
ресурси державного значення, тобто від рубок головного користування,
повинен становити по всіх лісових господарствах України 103505,5 тис.
грн. Внаслідок цього можна встановити розмір фіскальних платежів, збору
за використання лісових ресурсів державного значення – за деревину на
пні. Саме її необхідно продавати споживачам як товарну продукцію
лісівництва, лісосічний фонд (ЗЛРДЗ) для розробки і виготовлення лісових
матеріалів.
Далі для використання формули 1 (ЛДЗВ = ЗЛРДЗ + ЗЛРМЗ) необхідно
обчислити обсяг надходжень до місцевих бюджетів. Проводимо це за ф. 2.
ЗЛРМЗ = ЗЛРДЗ х (ЗЛДМ / ЗЛДЗВ х 100).
Підставляючи відповідні значення із табл. 1, отримаємо:
ЗЛРМЗ = (103505,5тис.грн / 100) х (3623,6 грн / 68852,4 грн х 100) =
5444,4 тис. грн.
Підставляємо відповідні значення до ф. 1 і отримуємо:
ЛДЗВ = 103505,5 тис. грн + 5444,4 тис. грн = 108949,9 тис. грн.
Отже, в цілому на загальнодержавному рівні (на зразок колишнього
централізованого управління економікою) правомірно було б визначити в ЗУ
„Про Державний бюджет на 2006 рік” обсяг надходжень за спеціальне
використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками
лісового фонду у розмірі 108 950 тис. грн., замість 71071 тис. грн.,
передбачених у проекті. Це – більше, ніж у 1,5 раза від передбаченого.
Аналогічно можна зробити розрахунки й на 2007 рік.
Хоча, зрозуміло, що такий шлях не відповідає умовам персоніфікованої
відповідальності суб’єктів господарювання з лісівництва за наслідки
господарювання за належне обчислення і сплату фіскальних платежів за
користування природними ресурсами. До того ж таке становище позбавляє
органи державної влади та органи місцевого самоврядування конституційних
повноважень щодо участі в державному регулюванні господарською
діяльності лісгоспів, розміщених у зоні їхньої територіальної
юрисдикції. Зрозуміло, що як природні ресурси, за використання яких
необхідно сплачувати фіскальні платежі, є земельні угіддя та запаси
стовбурової деревини, що знаходять попит з боку суб’єктів лісової та
інших галузей промисловості.
Отже, до обґрунтованих новацій належать:
1) здійснення обчислення надходжень за використання земель
лісогосподарського призначення, виходячи з їх площі, наданої юридичним
особам у встановленому порядку на право постійного користування;
2) на перехідному етапі обчислення надходжень за ресурси деревини,
призначені для продажу на корені у вигляді лісосічного фонду, оцінювати
за чинними товарними таблицями його розподілу за розмірно-якісними
обліковими категоріями і лісовими таксами;
3) при обчисленні надходжень до бюджету використовувати офіційну звітну
інформацію про надходження коштів до бюджетів усіх рівнів (1), обліку
земель (2), вилучення деревини із лісів суб’єктами господарювання з
лісівництва (3) у межах районів, незалежно від розміщення їхніх офісів.
Таким чином, впроваджуючи нові підходи до обчислення та сплати
фіскальних платежів на основі фізичних показників, що характеризують
об’єкти оподаткування, тобто земельні угіддя лісогосподарського
призначення, а також ресурси деревини, що підлягають щорічно вилученню
із лісів відповідних суб’єктів господарювання, можна не лише збільшити
розмір відповідних надходжень до бюджетів усіх рівнів, але й сприяти
підвищенню інтенсифікації лісівництва від регіонів до України в цілому.
Як новації, викладені методики доцільно використати при розробці
теоретичних положень контрольно-перевірочної роботи фіскальних органів.
Література:
1. Державний лісовий кадастр: за станом на 1 сiчня 1996 року //
Мiнiстерство лiсового господарства України. Українське державне
лiсовпорядне об’єднання. – Ірпiнь, 1997. – 508 с.
2. Державний земельний кадастр України на 1 січня 2004 року //
Держкомзем України. – К., 2004.
3. Страхов В. В. От национальных лесов – к глобальному лесному
хозяйству. – Ж.: Лесное хозяйство, 1997. – № 4. – С. 9.
4. Бобко А.М. Про формування у складі державного бюджету України
видатків на лісове і мисливське господарство і надходжень від його
діяльності // Економіка України. – 2004. – № 5. – С. 11–19.
5. Наставление по отводу и таксации лесосек в лесах СССР // ГЛХ СРСР. –
М., 1972.
6. Інструкція про механізми справляння збору за спеціальне використання
лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду.
Затверджена спільним Наказом Державного комітету лісового господарства
України, Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Міністерства
охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки,
Державної податкової адміністрації номера, відповідно, 91/ 241/ 129/
236/ 565 від 15 жовтня 1999 р. //
http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.
7. Статистичний щорічник за 2002 рік // Держкомстат України. – К:
Консультант, 2005. – 662 с.
8. Сортиментні таблиці для таксації лісу на корені // Государственный
комитет СССР по лесному хозяйству. Министерство лесного хозяйства УССР.
– К.: Урожай, 1984. – 629 с.
9. Нормативно-справочные материалы для таксации лесов Украины и
Молдавии. – К.: Урожай, 1987. – С. 425.
10. Такси на деревину лісових порід, що відпускається на пні… //
Постанова Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 44.
www.nau.kiev.ua.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
