Реферат на тему:
Cуверенні та субверенні кредитні рейтинги в оцінці ризиків фінансування
позичальників
Фінансові ризики, які супроводжують операції запозичення суб’єктів
господарювання на макро- та мікрорівнях, досить проблематично піддаються
статистичній формалізації з використанням кількісних оцінок. Одночасно
така оцінка є необхідною для врахування ризику як одного з чинників
визначення дохідності боргових інструментів. У міжнародній і,
віднедавна, у вітчизняній практиці зазначена проблема вирішується з
допомогою використання кредитних рейтингів.
Під кредитним рейтингом ми розуміємо оцінку ймовірності невиконання (або
несвоєчасного виконання) позичальником власних зобов’язань у межах
емітованих боргових цінних паперів і за кредитними угодами.
Термінологічні уточнення „суверенний рейтинг” та „субсуверенний рейтинг”
означають оцінку кредитоспроможності позичальника відповідно на
макрорівні (держава) та мікрорівні (корпоративні та муніципальні
позичальники).
Ця публікація присвячена характеристиці кредитних рейтингів як
індикаторів ризику фінансування щодо суверенних і субсуверенних
позичальників з аналізом практики залучення фінансових ресурсів
резидентами України на зовнішніх ринках. У цьому полягає мета статті.
Слід сказати, що проблематика вивчення відповідності наявного рівня
рейтингу з результатами економічного розвитку держави і суб’єктів
господарювання, можливо, є одним з тих питань, де дослідницький інтерес
не зменшується, а постійно підтримується необхідністю проведення
моніторингу подій у відповідній сфері.
Світова практика передбачає використання кредитних рейтингів, що
встановлюються спеціалізованими рейтинговими агентствами, як
інформативних індикаторів безпечності боргового фінансування (позиція
кредитора) одночасно зі спорідненою оцінкою кредитоспроможності
позичальника (позиція дебітора). Кредитний рейтинг відіграє роль
лакмусового папірця при визначенні ступеня довіри до економічного
контрагента-позичальника. Слід зазначити, що рейтингові оцінки є
корисними, в першу чергу, обопільно для обох сторін – кредиторів та
позичальників. Перші з них оцінюють ризики як екзогенне ринкове
середовище, а другі підтверджують чи спростовують власну
кредитоспроможність. Також користувачами рейтингових послуг є широке
коло інших потенційних учасників ринку, у т. ч. і
аналітично-дослідницького спрямування.
Загальнодоступна інформація щодо кредитних ризиків, надана через
оприлюднення кредитного рейтингу, знижує витрати постачальників капіталу
на дослідження системних та індивідуальних ринкових ризиків. Наявність
кредитного рейтингу підтримує інтерес потенційних і дійсних кредиторів
до емітентів та їх зобов’язань. Для позичальників загалом більш вигідний
низький рейтинг, ніж його відсутність. Хоча отримання рейтингу формально
не є обов’язковою умовою виходу на міжнародні боргові ринки, але, за
оцінками аналітиків швейцарського Банку міжнародних порівнянь, розвиток
вторинного ринку цінних паперів емітентів без їх рейтингової оцінки
практично неможливий [1].
Тому фінансові ринки передбачають наявність кредитних рейтингів і
рейтингових агентств як важливої складової їх сервісної інфраструктури.
Найбільш авторитетними рейтинговими агентствами визнані Moody‘s
Іnvestors Service, Standard & Poor‘s, Fitch IBCA. Економічна історія
засвідчує, що агентство Moody’s функціонує з 1900 р., коли американський
економіст Дж. Муді створив перше рейтингове бюро. Агентство S&P
розвивалося на базі видавництва Poor’s Р.С., яке у 1916 р. почало
публікувати власні кредитні оцінки. Становлення „Fitch IBCA” в сучасному
вигляді відліковується з 1997 р., коли дві розрізнені до того часу
компанії – американська „Fitch Investor’s Service” і англійська
„International Bank Credit Analysis” об’єднали свої активи й інтереси в
консультативному бізнесі. Згодом, у жовтні 2000 р., відбулось поглинання
агентством Fitch IBCA досить великого рейтингового агентства „Thomson
Bank Watch”, яке спеціалізувалося на присвоєнні кредитних рейтингів
банківським установам.
У табл. 1 і 2 міститься інформація щодо градації довго- і
короткотермінових рейтингів суверенних і субсуверенних позичальників і
боргових фінансових інструментів за стандартами Moody‘s, S&P і
Fitch-IBCA. Короткострокові рейтинги оцінюють надійність запозичень з
терміном їх погашення до одного року, а довготермінові – понад рік.
В основі градації рейтингових оцінок покладено поєднання визначених
букв, цифр і символів. Так, знаки „+”, „–” та цифри „1, 2, 3” дозволяють
більш точно деталізувати аспекти рейтингових оцінок (їх проміжкові
тренди підвищення чи зниження). Усі зазначені агентства оприлюднюють і
прогнозні передбачення (тенденції) зміни наявного рейтингу, фіксуючи
рейтинговий прогноз як один з трьох таких варіантів: „позитивний”,
„стабільний”, „негативний”. Агентство S&P за необхідності доповнює
рейтингову характеристику символом r, що засвідчує присутність
некредитних ризиків, які впливають на платоспроможність емітента, а
також символом R, який означає особливий режим фінансового стану
позичальника під час визначення індивідуальних процедур погашення
зобов’язань.
Таблиця 1
Довготермінові рейтингові категорії
Джерела: www.moodys.com; www.fitchibca.com; www.standardandpoors.com
Таблиця 2
Короткотермінові рейтингові категорії
Джерела: www.moodys.com; www.fitchibca.com;
www.standardandpoors.com
Запозичення з рейтинговою класифікацією в перших чотирьох групах довго-
і короткострокових рейтингів (ААА, АА, А, ВВВ, ВВ, A1+, F1+, A1, F1, A3,
F3, B, що відображають стандарти S&P, FITCH) та Ааа, Аа, А, Ваа, Ва,
Prime 1, Prime 2, Prime 3, Not Prime (стандарти „Moody’s”) у світовій
практиці належать до інвестиційного класу – „investment-grade”, а всі
інші характеризуються як спекулятивні – „junк-grade”. Переміщення
емітента вниз по рейтинговій стратифікації одночасно свідчить про
зростання ризику банкрутства і дефолту, звісно при цьому зростає і
вартість запозичень. На противагу, підвищення кредитного рейтингу
дозволяє більш оптимістично прогнозувати платоспроможність
позичальників. За результатами оцінки, на договірній основі визначається
конкретна відсоткова ставка як плата за користування кредитними
ресурсами (наприклад, для країн, що розвиваються, прийнятним вважається
діапазон від 6 до 11 % річних) [2].
Як задзначалось вище, кредитні рейтинги присвоюються для оцінки
платоспроможності дебіторів та ризику боргових інструментів і тому
логічно буде підкреслити, що основною метою рейтингування є прогноз саме
надійності запозичення, а не прибутковості. Незважаючи на те, що
рейтингова оцінка не містить безпосередньої вказівки на той чи інший
рівень ймовірності відмови емітента від виконання свої зобов’язань,
зустрічаються аналітичні дані, що такий взаємозв’язок існує. Так, за
даними агентств Fitch IBCA і частково Moody’s, відмови платежів за
корпоративними зобов’язаннями категорії ААА складали 0,01 % протягом
року, ВВВ – 0,35 %, а категорії В – 3,0 % за рік [3].
Заслуговує на увагу дослідження факторів, які впливають на визначення
рейтингів відповідними агентствами. Серед них фігурують у першу чергу
показники внутрішньої та міжнародної статистики. Зарубіжні дослідники Р.
Кантор та Ф. Пекер зафіксували високу кореляцію тільки шести
макроекономічних показників із суверенними кредитними рейтингами [4]. До
них належать: дохід на душу населення, темп зростання ВВП, інфляція,
обсяги/динаміка зовнішнього боргу, рівень економічного розвитку,
кредитна історія. Регресійний аналіз додатково показав, що у дев’яти з
десяти випадків на зміну рейтингових оцінок, крім названих шести
факторів, також впливали обсяги бюджетного дефіциту та дефіциту балансу
поточних операцій.
Відліковується кілька років співробітництва України та вітчизняних
корпоративних структур із міжнародними рейтинговими організаціями.
Вперше, і досить високий, кредитний рейтинг державним запозиченням
України був присвоєний агентством „Moody’s” 6 лютого 1998 р. в
класифікації В 2. Після погіршення ринкової кон’юнктури у вересні того ж
року внаслідок запровадження конверсійних схем реструктуризації боргу по
ОВДП мало місце погіршення рейтингу до В 3, а у лютому 1999 р. – до Саа
1. У січні 2002 р. „Moody’s” відновила докризову оцінку
платоспроможності державних цінних паперів України на рівні В 2.
Паралельно й інші рейтингові агентства надавали аналогічні послуги. На
сьогодні, крім трьох вищезазначених агентств, рейтингову оцінку
зобов’язанням України як суверенного позичальника надає і агентство
„Rating and Investment Information, Inc”.
Суверенний рейтинг України, наданий провідними рейтинговими агентствами,
з 2002 року покращувався чотири рази. Узагальнена картина кредитних
рейтингів державних цінних паперів України, за даними Міністерства
фінансів, подана в табл. 3.
Запозичення України згідно з даними наведеної таблиці 3 виглядають
фактично маржинальними між інвестиційною і спекулятивною градаціями
кредитних рейтингів (належність до позичальників з „найвищим”
спекулятивним рейтингом є більш, ніж відносною). Такий рівень оцінки з
боку міжнародних агентств вбачається необґрунтованим, і цьому є
відповідні пояснення.
Протягом останніх років Україна має позитивний тренд динаміки державного
боргу, обсяг якого скоротився відносно ВВП практично у два рази до 21 %.
Успішна реструктуризація комерційної та офіційної частини боргу в межах
відповідно Лондонського і Паризького клубів кредиторів у 2000–2002рр., а
також вдалі емісії євробондів у 2003–2004 рр.* засвідчили дієвість
інструментарію боргової політики і платоспроможності держави.
Таблиця 3
Кредитний рейтинг державних цінних паперів України
жерело: www. minfin.gov.ua.
Тут і далі зазначені дати присвоєння (підтвердження) рейтингу.
Тому кредитний рейтинг України в класифікаційній групі „В” на сьогодні
вбачається замалим. За експертними оцінками, позиція України в частині
дотримання критеріїв безпечності запозичень є чи не найкращою серед
країн-позичальників у даній рейтинговій групі [5]. У вересні 2004 р.
авторитетний у фінансовому світі міжнародний журнал „Institutional
Investor’s” опублікував кредитний рейтинг країн світу [6]. За півроку, з
березня 2004, Україна піднялася на шість позицій: з 86 на 80 місце.
Загалом у рейтингу зазначено 173 країни. За версією „Institutional
Investor’s”, суверенний рейтинг нашої держави упродовж року зріс на 4,5
пункта і сягнув 37 балів (найбільша позитивна зміна у Мальти – 11,1 та
Ізраїлю – 7,8). Найвищий суверенний рейтинг у вересні 2004 року був у
Швейцарії – 95,2 бала (значення рейтингу встановлюється від 0 до 100
балів).
Звісно, кредитори справедливо очікують вчасного виконання наявних
зобов’язань зі сплати боргових сум, особливо в періоди пікових виплат.
Особливого значення на сьогодні набуває нормалізація відносин з
Організацією боротьби з відмивання грошей (FATF) і закріплення
позитивних зрушень у частині покращання інвестиційного клімату та іміджу
держави. Безумовне врівноваження макроекономічної ситуації, бюджетної
системи і поступальний розвиток корпоративного сектору дозволяють
очікувати адекватних змін в оцінках платоспроможності і підвищення
рейтингових категорій України як позичальника на міжнародних ринках
капіталу.
Існує об’єктивний взаємозв’язок між рівнями суверенних і субсуверенних
кредитних рейтингів, – перші з них є визначальними для фіксації
загальної рейтингової оцінки.
Особливість субсуверенних запозичень полягає у тому, що кредитний
рейтинг муніципальних чи корпоративних позичальників не може бути вищим,
ніж рейтинг держави, і виходячи з цього потенційна вартість кредитування
також синхронізується. У частині рейтингової оцінки муніципальних емісій
цінних паперів (облігацій місцевих позик) запозичення Київської міської
ради у 2003 р. отримали від рейтинги „В” та „В 2” відповідно від
агентств S&P та Moody’s з однаковим прогнозом „позитивний”. Серед
корпоративних позичальників першим з українських банків АКБ „Надра” у
2000 р. отримав від згадуваного вище рейтингового агентства „Thomson
Вank Watch” досить невисокі оцінки (наприклад, тільки рівень ССС за
довгостроковими запозиченнями), що не перевищували тогорічні відповідні
державні рейтингові характеристики. Згодом, після стабілізації
макроекономічної ситуації в державі разом з підвищенням кредитних
рейтингів України банківські структури також отримали більш високі
рейтингові оцінки. Так, АКБ „Укрсоцбанк” з 2003 р. користується довго- і
короткостроковими кредитними рейтингами агентства Moody’s на рівні В 2,
а „Приватбанк” наприкінці 2003 р. отримав від агентств „Fitch” і „S&P”
довгостроковий рейтинг „В-” з прогнозом „стабільний”. На початку 2004 р.
обидва зазначені банки успішно організували розміщення власних трирічних
євробондів обсягами по 100 млн дол. США кожний під 10,875 % річних
(Укрсоцбанк при посередництві банку ABN Amro, а Приватбанк використав
послуги Credit Suisse First Boston). Банк „Аваль” у 2004 р. залучив
річний синдикований кредит обсягом 45 млн дол США під 5,8 % річних.
Таким чином, підвищення прозорості та інформативної ефективності
вітчизняного фінансового ринку потребує утвердження більш розвинених
інфраструктурних інститутів і впровадження адекватних потребам
рейтингових оцінок фінансового ризику.
Література:
1. www. bis. org / Annual Report. – 2002.
2. www. oecd.org / report, 2001 / analysis review.
3. Буклемишев О.В. Рынок еврооблигаций. – М.: Дело, 1999. – С.158.
4. Cantor R., Packer F. Determinations and Impact of Sovereign Credit
Rating // Economic Policy Review. – 1996. – Vol. 2. – № 2. – October.
5. Корнєєв В. Компаративний аналіз державного боргу в рейтинговому
розподілі країн-позичальників // Наукові праці НДФІ. – 2003. – Вип. 2. –
С. 19.
6. www. minfin. gov. ua
* На початку серпня 2004 р. Кабінетом Міністрів України були
затверджені умови випуску п’ятирічних євробондів України на $500 млн з
рекордно низькою вартістю запозичень на рівні LIBOR + 3,375 %.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
