Реферат на тему:
Визначення змісту першочергових дій при розслідуванні податкових
злочинів
Одним з основних принципів реалізації державної політики в охороні прав
громадян від кримінальних посягань є невідворотність покарання за
скоєний злочин. На ступінь реалізації невідворотності покарання
впливають об’єктивні та суб’єктивні причини, особливо яскраво вони
виражені в період проведення першочергових дій, коли слідча ситуація
обмежена фактором часу і можуть бути знищені сліди злочину.
Об’єктивно досліджено і зазначено, що успіх розслідування злочинів
визначається тим, наскільки своєчасно і якісно були проведені
першочергові дії.
Визначаючи зміст першочергових дій при розслідуванні ухилень від сплати
податків, зборів, інших обов’язкових платежів, необхідно виходити з
того, що дозволить на початковому етапі досудового слідства системно й
кваліфіковано вирішити завдання із зібрання основного доказового
матеріалу. Це питання частково досліджували вітчизняні та зарубіжні
вчені: Бєлкін Р.С., Герасімов І.Ф., Григор’єв В.М., Драпкін Л.Я., Жогін
М.В., Лисенко В.В., Лузгін І.М., Селіванов Н.А., Сидоров В.Є.,
Прушинський Ю.В., Пальцева І.В., Пирцхалава К.А., Цимбал П.В., Шейфер
С.А. та інші.
У кримінально-процесуальній науці питання змісту першочергових дій не
достатньо науково розроблені і обґрунтувані, оскільки зазначені автори
розглядали лише окремі аспекти першочергових дій.
Метою дослідження є визначення змісту першочергових дій при
розслідуванні ухилень від сплати податків, зборів, інших обов’язкових
платежів, що передбачає вирішення таких завдань:
– визначення стану наукової розробки поняття змісту першочергових дій;
– визначення змісту першочергових дій при розслідуванні ухилень від
сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів.
Традиційно, характеризуючи першочергові дії, за основу вчені беруть
процесуальну форму. Здебільшого в юридичній літературі першочергові дії
визначаються як слідчі дії, оперативно-розшукові заходи та інші [1; 3;
8-10]. Але такий підхід, на нашу думку, не може виявити загальні якості
дій, які застосовуються для отримання інформації про злочин. Разом з
тим, ці якості є їх основою, за змістом вони ідентичні, в той час як їх
процесуальна форма в багатьох випадках не співпадає.
Елементами змісту першочергових дій згідно з проведеним дослідженням,
можна визначити:
– отримання відомостей про обставини злочину;
– обмеження в діяльності органів і посадових осіб при отриманні цих
відомостей;
– організацію та облік діяльності контролюючих та правоохоронних
органів;
– права та законні інтереси осіб, задіяних у діяльності контролюючих та
правоохоронних органів.
На нашу думку, вказані елементи є універсальними, що обумовлено
провадженням у зв’язку з отриманням інформації про злочин.
Для необхідності і достатності характеристики змісту першочергових дій
співставимо їх з елементами змісту слідчих дій.
Так, зміст слідчих дій розкривають А.Р. Ратинов та Г.М. Міньковський:
– дії, які визначають рух справи та процесуальне становище його
учасників;
– дії, які забезпечують можливість отримання доказової інформації та
явку учасників про-цесу;
– дії, які реалізують процесуальні права учасників процесу;
– дії, спрямовані на збирання та перевірку доказів;
– дії, які полягають у використанні доказів для формування і
обґрунтування висновків про ре-зультати справи [10, с. 371].
І.М. Лузгін ділить слідчі дії за змістом на дві групи:
1) дії, змістом яких є виявлення, дослідження та оцінка доказів;
2) дії, змістом яких є управління процесом розслідування, визначення
його межі, строків і порядок провадження [6, с. 96].
Порівнюючи слідчі дії і першочергові дії, Ю.В. Прушинський визначає
чотири елементи останніх:
1) отримання інформації про обставини злочину;
2) обмеження та заборони в діяльності посадових осіб правоохоронних
органів;
3) ґарантування прав і законних інтересів осіб, які задіяні в сфері
діяльності правоохоронних органів;
4) організація і облік діяльності правоохоронних органів [8, с. 47].
При відмінності класифікацій слідчих дій, можна виділити такі елементи
змісту першочергових дій, де основою є загальна ознака дій – факт
вчинення злочину. Однак такі елементи, як використання доказів для
формування і обґрунтування висновків, об’єктивно не ввійшли в елементи
першочергових дій, так як вони не доходять до цього етапу розслідування.
Для більш повного визначення змісту першочергових дій проаналізуємо його
елементи, які в свою чергу також мають зміст.
Отримання відомостей про обставини злочину. Зміст першочергових дій,
направлених на отримання відомостей про обставини злочину, визначається
об’єктом дослідження. У даному випадку зміст першочергових дій
визначається характером залишених злочином слідів. С.А. Шейфер виділив
чотири групи слідів злочину:
1) сліди, в яких інформація проявлена в фізичних ознаках: формі, обсязі,
кольорі, температурі, запаху та інших. Вони відображають обставини на
місці пригоди, необхідні предмети та документи, динаміку проведених дій
та інші;
2) мовна інформація – відомості, які зберігаються в пам’яті майбутніх
свідків, обвинуваче-них, потерпілих. Ця інформація являє собою смислові
образи та більш узагальнені відображення подій;
3) сліди, які несуть у собі приховану інформацію, недоступну для
безпосереднього сприйняття та уяснення її суті, яка для свого виявлення
і розшифровки вимагає спеціальних знань;
4) штучно об’єднані сліди злочину, які дозволяють у результаті
об’єднання і співставлення двох потоків інформації отримати більше
відомостей про злочин, ніж попередня вихідна інформація [11, с. 94].
Зміст першочергових дій, направлених на отримання відомостей про сліди
злочину, полягає в фіксуванні обстановки і обставин, їх порівняння,
експерименту чи іншого прийому.
У випадках, коли необхідно зберегти сліди, залишені злочином на
предметах чи документах, потрібно їх вилучити і надати в розпорядження
органу розслідування. У зміст цих дій входить отримання предметів і
документів.
До першочергових дій, направлених на отримання із пам’яті людей
відображення події злочину, належить отримання мовної інформації
(допит).
В.В.Лисенко визначає джерела, які можуть містити сліди злочину про
ухилення від сплати податків [5, с. 13]. Вони відображають в основному
перші три вказані С.А. Шейфером групи слідів:
– документи первинного обліку, що відображають виконання
фінансово-господарських операцій;
– документи бухгалтерського оформлення;
– документи митного оформлення;
– матеріали досліджень;
– документи бухгалтерської звітності.
Однак В.В. Лисенко такі дії, як допит, опитування осіб, вивчення
документів, візуальне спостереження, відносить до заходів, які сприяють
виконанню завдань кримінального судочинства, а не до джерел отримання
інформації про сліди злочину, що унеможливлює широко розглянути ці дії в
контексті змісту першочергових [7, с. 15].
До першочергових дій, направлених на отримання відомостей про обставини
злочину, потрібно віднести:
1) спостереження обстановки та обставин;
2) отримання мовної інформації;
3) отримання предметів і документів;
4) дослідження із застосуванням спеціальних знань;
5) комбіновані дії.
Вказані дії практично вичерпні на етапі провадження першочергових і
також стосуються ухилень від сплати податків, зборів, інших обов’язкових
платежів, про що свідчать публікації багатьох авторів [2, 3, 5, 8, 11,
12].
Обмеження в діяльності органів, посадових осіб при отриманні відомостей
про обставини злочину. На нашу думку, обмежень у змісті першочергових
дій для органів і посадових осіб при отриманні відомостей про обставини
злочину бути не може. Обмеження можуть тільки відрізнятись, залежно від
ситуації, яка виникла на момент проведення першочергової дії.
Крім того, слід розмежовувати кримінально-процесуальні дії від
оперативно-розшукових та адміністративних, а в діяльності органів
державної податкової служби при виявленні фактів ухилення від сплати
податків і контрольно-перевірочних, при яких вони можуть вилучати певні
носії інформації [8, с. 54].
Кримінально-процесуальні дії обмежені процесуальною формою. КПК України
чітко встановлює норми поведінки для органів і посадових осіб при
провадженні слідчих дій [4, с. 38].
Для оперативно-розшукових дій обмеження не характерні, тому що вони
становлять суть розвідувальної діяльності. А по справах про ухилення від
сплати податків, у зв’язку з латентністю цього виду злочинів, є ще й
одним з основних видів джерел інформацій про сліди злочину.
Адміністративні дії менше мають обмежень, оскільки вирішують ситуації,
які становлять незначний рівень громадянської безпеки.
Організація та облік діяльності контролюючих та правоохоронних органів.
Організація та облік діяльності контролюючих і правоохоронних органів
потрібні для обліку відомостей і дій, що проводяться, виключення
випадків зловживань, створення умов для контролю за першочерговими
діями.
Об’єктивні елементи першочергових дій не обумовлені частково діючими
традиціями та станом справ у системі контролюючих і правоохоронних
органів. Їх аналіз показує, що в зміст першочергових дій, направлених на
організацію та облік, входять реєстрація дій та відомостей, прийняття
рішень та направлення повідомлень для організації заходів реагування [1;
2; 4; 6; 10; 12].
Облік діяльності працівників ДПС та податкової міліції з проведення
перевірок суб’єктів господарювання регламентований відповідними
відомчими наказами та інструкціями [13; 14].
Діяльність з проведення інших дій, які при ситуації ухилення від сплати
податків у розмірах, встановлених ст. 212 КК України, також
регламентована і відповідним чином обліковується (реєстрація несплати
податків, неподання декларацій тощо) [15; 16].
Права та законні інтереси осіб, задіяних у діяльності контролюючих та
правоохоронних органів. Права та законні інтереси осіб, задіяних на
етапі першочергових дій практично не визначені. У першу чергу потребує
вивчення факт доказу самого злочинного діяння. І тільки після порушення
кримінальної справи, в разі визнання особи потерпілим, підозрюваним,
свідком та іншим суб’єктом кримінального процесу особа набуває
встановлених законом прав.
Найбільшого захисту своїх прав потребує підозрюваний, до якого можуть
бути застосовані запобіжні заходи. Кім того, він потрапляє на облік
правоохоронних органів, що в подальшому може впливати на його інтереси.
Проблема полягає в тому, щоб ефективно діяла система захисту прав та
законних інтересів осіб, які не є підозрювані за законом, але щодо яких
проводяться конкретні дії, направлені на отримання відомостей, що можуть
служити викриваючими доказами. Для забезпечення прав і законних
інтересів не потрібно розширяти перелік підстав для визнання
підозрюваним, а тільки забезпечення їх щодо певних дій.
Серед елементів механізму захисту прав та законних інтересів потрібно
виділити такі: тайна слідства, не розголошення обставин особистого
життя, тайна листування, допомога адвоката-захисника, заборона впливати
на показання тиском, силою, погрозами та інші, які ще нерідко
використовуються на практиці і які повинні законодавчо закріпитися.
Розглядаючи питання змісту першочергових дій, потрібно зазначити, що
йому, як і слідчим діям, притаманні тактичні прийоми, розгляд яких
дозволить конкретизувати зміст окремих першочергових дій.
Розглянемо таку першочергову дію, як вилучення предметів і документів,
проведення якої можливе до порушення кримінальної справи. Тактичні
прийоми змісту вилучення предметів і документів співпадають з виїмкою, а
у справах про ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових
платежів співпадають з вилученням предметів і документів по інших
злочинах. Таку ж думку висловлюють В.В. Лисенко та Ю.В. Прушинський [7,
с. 62; 5, с. 7; 8, с. 59].
До елементів з вилучення предметів і документів належать:
– планування, організація та підготовка до вилучення;
– блокування об’єкта, де знаходяться документи та предмети;
– фіксування порядку та результатів вилучення за допомогою аудіо-,
відеотехніки;
– оголошення про намір провести вилучення;
– пошукові дії;
– фіксація місця знаходження предметів і документів;
– вилучення, попередній огляд предметів і документів;
– знаття блокади і вихід з місця вилучення.
Практично у всіх випадках вилучення предметів і документів ця дія
планується, але потребує організаційної підготовки, оголошується про
намір провести вилучення.
У конфліктних ситуаціях використовуються технічні засоби, блокування
об’єкта та інше. Звідси випливає актуальність цього питання для
криміналістики про допустимість тактичних прийомів до порушення
кримінальної справи при проведенні першочергових дій.
Визначення змісту першочергових дій має важливе наукове та практичне
значення, яке, зокрема, полягає в наступному:
1) виявляє відсутність потрібної процесуальної форми першочергових дій у
різних ситуаціях;
2) показує єдність змісту першочергових дій у різних процесуальних
формах;
3) дозволяє повніше встановити зміст діяльності на етапі проведення
першочергових дій;
4) дає можливість проаналізувати відмінності між першочерговими діями.
Література:
1. Белкин Р.С. Курс криминалистики. – Т.3. Кримилитические средства,
приемы и рекомен-дации. – М., 1997.
2. Григорьев В.Н. Задержание подозреваемого. – М., 1999.
3. Григорьев В.Н. Обнаружение признаков преступления. – Ташкент, 1986.
4. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний
коментар. – К., 2002.
5. Лисенко В.В. Виявлення податковою міліцією ухилень від сплати
податків. – К., 2002.
6. Лузгин И.М. Методологические проблеми расследования. – М., 1973.
7. Лысенко В.В., Мельник П.В. Возбуждение уголовного дела об уклонении
от уплаты налогов. – К., 1999.
8. Прушинский Ю.В. Первоначальное действие при получении сведений о
преступлении. – М., 2000.
9. Сидоров В.Е. Начальный этап расследования. – М., 1992.
10. Теория доказательств в советском уголовном процессе / Под редакцией
Н.В. Жогина. – М., 1977.
11. Шейфер С.А. Собирание доказательств в советском уголовном процессе.
– Саратов, 1986.
12. Шейфер С.А. Следственные действия. – М., 1981.
13. Порядок періодичності перевірок і обстеження виробничих, складських,
торговельних та інших приміщень: Наказ ДПА України від 30.07.1998 року №
371.
14. Порядок оформлення і реалізації документальних перевірок щодо
дотримання податкового і валютного законодавства суб’єктами
підприємницької діяльності – юридичними особами: Наказ ДПА України від
01.08.98. № 266.
15. Наказ ДПА України від 24.06.98 № 304. Затверджено інструкцію про
порядок приймання, реєстрації, обліку та розгляду в підрозділах
податкової міліції заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини.
16. Наказ ДПА України від 01.07.98 № 316. Затверджено інструкцію про
порядок вилучення посадовими особами органів ДПС України у підприємств,
установ і організацій документів, що свідчать про приховування
(заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків та інших платежів.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
