Реферат на тему:
Використання матеріалів експертних закладів у профілактичній роботі
Профілактичні документи експертних закладів (в основному у вигляді
профілактичного листа) можуть направлятися для реалізації безпосередньо
в організації, підприємства, де були здійснені правопорушення. Незалежно
від адресата рекомендації експерта в процесі їх реалізації іноді виникає
необхідність в узгодженні окремих питань. На визначення ефективності
розроблених профілактичних заходів у будь-якому аспекті впливають хід і
результати їх реалізації. Судово-експертні заклади можуть визначити, як
реалізуються їх пропозиції шляхом направлення адресатам профілактичних
рекомендацій відповідних запитів. Разом з тим, практика їх направлення
не виправдовує себе повною мірою. Це пов’язано з відсутністю належних
відомчих вказівок, які б зобов’язували правоохоронні органи повідомляти
про результати використання профілактичних рекомендацій. В Україні
практикувалось направлення у вищі органи МВС і прокуратури копій
документів з профілактики або узагальнена інформація за місяць. Хоча не
можна сказати, що така практика дозволяла здійснювати належний контроль
за реалізацією профілактичних документів, але, разом з тим, і ця
практика останнім часом не застосовується, оскільки не виправдала себе.
За інструкцією про профілактичну роботу контроль за реалізацією своїх
рекомендацій повинен здійснювати сам екперт. Проте така форма контролю
не забезпечує отримання необхідних відомостей і в майбутньому не
сприятиме підвищенню ефективності профілактичної роботи.
Суб’єктом профілактичної діяльності, як відомо, є слідчий, прокурор,
суд, які, відповідно до закону, аналізують усі наявні в їх
розпорядженні матеріали кримінальних справ.
Аналіз показав, що в більшості випадків слідчі і суди успішно
використовують профілактичні рекомендації експертів. Орган дізнання,
слідчий, прокурор і суд зобов’язані, згідно із законом, виявляти причини
та умови, що сприяли скоєнню злочину, а встановивши їх, вносити у
відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі
подання (окрему ухвалу) про вжиття заходів щодо усунення цих причин і
умов. Необхідні заходи щодо подання або окремої ухвали повинні бути
вжиті відповідно до кримінально-процесуального закону протягом місяця,
а результати повідомлені особі (органу), яка направила такий документ.
Щодо до експертних закладів, то адресати профілактичних рекомендацій
такими обов’язками не наділені. Було б неправильним, якби слідчий або
суд у своєму поданні (окремій ухвалі) вказували на необхідність при
реагуванні направляти відповідне повідомлення і в експертний заклад.
Профілактичні дані експертних установ дозволяють конкретизувати подання
і окремі ухвали, більш чітко сформулювати пропозиції з профілактики
правопорушень. Разом з тим, існує ряд недоліків, безпосередньо
пов’язаних з діяльністю як слідчих і судів, так і експертів (експертних
закладів). До них варто віднести наступні:
1. Деякі слідчі і суди не використовують або використовують формально,
не у повному обсязі профілактичні рекомендації експертів. У більшості
випадків це мало місце у справах, щодо яких не виносились подання або
окремі ухвали. Як правило, це справи, закриті з тих чи інших підстав,
хоча за багатьма з них вказані експертами криміногенні фактори мали
значення для попередження можливих випадків аналогічних правопорушень, і
тому, не дивлячись на закриття справи, потрібно було б застосовувати
заходи профілактичного характеру.
Експертна практика показує, що при призначенні експертиз на розгляд
експертів рідко ставляться питання з виявлення та усунення обставин, які
сприяли правопорушенням. Майже не використовуються можливості для
проведення профілактичної роботи експертами, які беруть участь у судових
засіданнях.
2. Дані про реалізацію винесених подань та окремих ухвал, які були при
аналізі кримінальних справ, свідчать про вжиття установами й
організаціями конкретних заходів щодо усунення недоліків і порушень, які
сприяли правопорушенням і були зазначені експертами. Але в більшості
матеріалів справ такі відомості були відсутні. Це ускладнювало
проведення ефективної профілактичної роботи, призводило в деяких
випадках до виправданого дублювання судом в окремих ухвалах тієї
інформації з профілактики правопорушень, яка містилася в поданні і
отримана з повідомлення або висновку експерта. Подібні факти пояснюються
недостатнім контролем за впровадженням профілактичних рекомендацій,
відсутністю в розпорядженні суду відомостей про реалізацію пропозицій,
що містяться в повідомленні (висновку) експерта і покладені в основу
подання або окремої ухвали. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного
Суду “Про подальше вдосконалення судової діяльності з попередження
злочинів” від 26 квітня 1984 року № 7 суд повинен встановити, які заходи
вжиті за поданням слідчого або прокурора. Якщо ніяких заходів не було
вжито, то про це необхідно вказати в окремій ухвалі і за наявності
відповідних підстав поставити питання про відповідальність посадової
особи. Відсутність у справі відомостей про вжиття заходів
профілактичного характеру вищі судові інстанції вважають порушенням
закону (ст. 23 КПК України).
3. Реалізуються не всі можливі напрями проведення профілактичної роботи
з використанням матеріалів судових експертиз. При призначенні експертизи
слідчі (суди) в більшості випадків не обдумують питання про можливі
напрями використання спеціальних знань для профілактики злочинів і інших
правопорушень, не ставлять перед експертами питань профілактичного
характеру. Були встановлені факти, коли експерти використовували не всю
інформацію про обставини, що сприяли правопорушенням, яка могла бути
отримана при аналізі матеріалів, що були в їх розпорядженні: складали
профілактичні рекомендації без достатніх на те підстав, що, по суті,
наперед визначало неможливість їх використання.
4. Результати профілактичної роботи часто оформляються несвоєчасно.
Винесення подання затягується іноді до закінчення розслідування, хоча є
можливість і необхідність зробити їх значно раніше. Якщо експертиза
проводиться в кінці розслідування, то іноді неможливо використовувати
повідомлені експертом відомості, особливо, якщо вони викладені в
повідомленні (листі), яке напрявляється пізніше висновку.
Несвоєчасне використання всіх наявних у справі відомостей знижує
ефективність профілактичної роботи.
5. Відбиваються на ефективності профілактичної роботи також недоліки в
оформленні документів з профілактики правопорушень. Крім
некомпетентності і неповноти деяких документів, підготовлених як слідчим
(судом), так і експертами, можна виділити і такі недоліки, як
відсутність у необхідних випадках посилань на відповідні законодавчі чи
нормативні акти або ж помилкові посилання, недостаньо чітко
сформульовані профілактичні рекомендації. Загальним недоліком багатьох
висновків, у яких відображені профілактичні рекомендації, є те, що
експерти лише констатують відповідний факт, не приводять ніяких даних
порівняльного дослідження або інших доказів свого твердження.
Профілактичні документи експертів, як правило, не ілюструються і не
мають необхідних посилань на спеціальну літературу.
6. В експертних профілактичних документах не завжди досить чітко
показано, як виявлені недоліки сприяли або могли сприяти скоєнню
злочину.
7. Відповідна інформація, яка має значення для встановлення обставин, що
сприяли вчиненню злочинів і інших правопорушень, може бути викладена не
лише в тому розділі експертного висновку, який соціально присвячений
профілактиці правопорушень, але й в інших, які також повинні оцінюватися
з профілактичного погляду. Інформація, яка має профілактичне значення,
повинна, по можливості, використовуватися і за висновками тих експертиз,
щодо яких профілактична робота не велася.
Наприклад, з метою розробки профілактичних заходів можуть бути
використані дані про спосіб здійснення злочину, застосування технічних
засобів, що містяться у висновку експерта.
Встановлення обставин, що сприяли злочину, який розслідується, повинне
проводитися слідчим і судом на підставі всіх матеріалів справи. Тому,
оцінюючи відомості, що містяться у висновку або повідомленні експерта,
необхідно зіставляти з іншими матеріалами справи, що характеризують
обставини, які сприяли цьому злочину. Таке зіставлення і загальна оцінка
є кінцевим критерієм для вирішення питання про те, які з відомостей і
рекомендацій, повідомлених експертом, необхідно використовувати при
підготовці подання (окремої ухвали). У профілактичному документі
експерта може йтися про такі обставини, які в цьому випадку злочину
(правопорушенню) не сприяли, але можуть сприяти скоєнню інших подібних
злочинів (правопорушень). Якщо оцінка цих обставин показує, що вони
належать до криміногенних факторів, то це не повинно залишитися поза
увагою, хоча слідчий (суд) звертається до конкретної справи з поданням
(окремою ухвалою) щодо обставин, які сприяли злочину чи правопорушенню,
що розглядається.
8. Ефективність профілактичної роботи в багатьох випадках залежить від
рівня рекомендацій з усунення обставин, що сприяли правопорушенням.
Експертами такі профілактичні рекомендації часто даються з урахуванням
відомостей, отриманих з інших справ. Вони не впливають на вирішення
конкретної справи, і, разом з тим, не підлягають передчасному
розголошенню з тактичних причин. Оцінюючи таку профілактичну
рекомендацію, необхідно вирішувати питання, чи підлягає вона
розголошенню, чи може знаходитися серед матеріалів, які приєднуються до
кримінальної справи, ураховуючи, що всі матеріали повинні пред’являтися
обвинуваченому й іншим учасникам процесу. У Постанові № 10 від 1 грудня
1983 року зі змінами, внесеними Постановою “Про застосування
процесуального законодавства при розгляді цивільних справ у суді першої
інстанції” від 3 квітня 1987 року, Пленум Верховного Суду зазначав про
необхідність при розгляді цивільних справ судами більше уваги приділяти
виявленню причин і умов, що сприяли скоєнню правопорушень. Залучаючи при
складанні окремих ухвал матеріали судових експертиз, зокрема,
рекомендацій експерта з питань профілактики правопорушень, необхідно
також вирішити питання про можливість оголошення ухвали, для якої ці
відомості були використані. Ухвала, у якій містяться технічні подробиці
про спосіб здійснення правопорушення (наприклад, розпечатування пломб),
повідомлення експерта, оголошувати недоцільно. У випадку, коли
оголошення окремої ухвали визнано недоцільним, суд, як вказує Пленум,
оголошує в судовому засіданні про винесення їм такої ухвали.
9. Передумовами підвищення ефективності подань і окремих ухвал є їх
законність, об’єктивність, повнота, обґрунтованість матеріалами справи.
Ефективність залежить також від правильного і конкретного відображення в
цих документах криміногенних факторів, зокрема тих конкретних порушень
правил оформлення документів, які були зазначені експертами.
Оцінюючи пропозиції експерта, необхідно визначити, наскільки вони
реальні та економічно доцільні. У деяких профілактичних рекомендаціях
експертів пропонується, наприклад, заборонити виписку документів на
папері, що просвічується, оскільки на ній можливе, з метою підробки,
перемальовування підписів через просвічування. Керівник закладу, куди
направлено подання з такою рекомендацією, не може заборонити
використання стандартних типографських бланків документів, віддрукованих
на такому папері в державних типографіях з дотриманням усіх існуючих
вимог. Мабуть, не можна визнати реальним і економічно доцільним
проведення у великому обсязі таких заходів, не враховуючи ті можливості,
які існують для використання різних сортів паперу при виготовленні
бланків документів.
10. Оцінюючи встановлений експертами криміногенний фактор і його
рекомендацію в тих випадках, коли відсутнє посилання на нормативний акт,
порушення якого експерт зафіксував, потрібно перевірити, чи дійсно
встановлено відповідне правило, про порушення якого говориться.
Необхідно звернутися за відповідним роз’ясненням до спеціалістів або
витребувати відповідний нормативний акт і, лише пересвідчившись у його
порушенні, включати таку констатацію в подання (окрему ухвалу).
Наприклад, у деяких висновках і повідомленнях кваліфікується як
порушення факт виконання підписів у документах через копіювальний папір.
Такі підписи в документах часто погано помітні, змазані, можливість їх
виконання полегшує підробку шляхом перемалювання через копіювальний
папір. Але не для всіх категорій документів існує заборона виконання
підписів через копіювальний папір. Тому перед тим, як ставити питання
про наявність порушення, необхідно, оцінюючи викладене експертом,
пересвідчитись, що для цієї категорії документів така заборона існує. В
іншому випадку може говоритися про мотивовану рекомендацію з метою
введення такої заборони.
11. Комплексне дослідження з метою встановлення криміногенних факторів
часто проводиться одним спеціалістом, який володіє відповідними знаннями
в суміжних галузях. Оцінюючи документ, у якому викладені результати
таких досліджень, необхідно, виходячи з відомостей про освіту експерта,
його спеціалізації і стажу роботи, посилань на нормативні акти,
визначати, чи дійсно експерт володіє комплексом необхідних спеціальних
знань. Будь-які сумніви повинні бути націлені на додаткове вивчення
встановлених криміногенних факторів і рекомендацій щодо їх усунення, що
дозволить правильно вирішити питання про зміст і напрям подальших
профілактичних заходів.
У практиці експертих закладів мають місце випадки, наприклад при
проведенні великої кількості експертиз документів у справах про
викрадення державної власності, коли експерти в багатьох висновках
фіксують обставини, що полегшують здійснення викрадень. Часто за кожною
з експертиз відзначаються однотипні обставини, але щодо різних
документів, які досліджуються. Оцінюючи відомості, подані експертами,
необхідно згрупувати їх для того, щоб узагальнені і систематизовані
відомості могли бути зіставлені з іншими матеріалами справи і дозволили
найбільш ефективно без повторів використати їх при підготовці подання
(окремої ухвали).
12. Якщо інформація за погодженням з органом, який призначив експертизу,
направляється для реалізації безпосередньо у відповідне відомство або
організацію, то копія такого документа повинна направлятися особі або
органу, який призначив експертизу. Оцінюючи відомості, що містяться в
документі експерта, необхідно співставити їх з іншими відомостями з
профілактики правопорушень, які є в розпорядженні слідчого і суду. Це
дозволить визначити правильність і повноту запропонованих експертом
заходів, вирішити питання про доцільність додаткового внесення подання
(окремої ухвали), його змісту й адресата. Приймаючи рішення про
необхідність внесення подання (окремої ухвали) з того ж питання, а,
можливо, і тому ж адресату, до якого звертається експерт, слід вияснити,
чи не були раніше вжито необхідних профілактичних заходів щодо листа
експертного закладу. Якщо вжитих заходів недостатньо, то, можливо,
доцільно звернутися до вищої організації з метою більш оперативного й
ефективного реагування. Необхідно враховувати і профілактичні заходи,
які іноді застосовуються після проведення інвентаризацій, ревізій,
висновків різних інспекцій тощо.
13. Інформацію експерта з питань профілактики правопорушень необхідно
брати до уваги і в тому випадку, коли кримінальна справа закрита,
оскільки обставини, що полегшують скоєння злочинів, не усунені.
14. Якщо в межах, відведених для проведення експертизи, профілактична
робота в повному обсязі не може бути здійснена, необхідно вияснити, чи
будуть найближчим часом встановлені факти після експертизи, викладені в
окремому повідомленні (листі) або повідомлені тільки після проведення
додаткового дослідження (вивчення).
У тих випадках, коли отримані відомості недостатні для відповідного
повідомлення профілактичного характеру і необхідне зібрання більш
обгрунтованих і наглядних відомостей з використанням матеріалів і інших
експертиз, експерт повинен зафіксувати ці відомості (у відповідному
журналі).
При вивченні і вирішенні питання про випуск експертизи керівник
експертного закладу (структурного підрозділу) повинен перевірити повноту
і правильність, обґрунтованість і аргументованість проведеної
профілактичної роботи, вибір належного адресата.
В експертному закладі повинен здійснюватися контроль за ходом реалізації
профілактичних пропозицій з направленням, у необхідних випадках,
нагадувань органом розслідування і судом.
У більшості судово-експертних закладів контроль проводиться не зовсім
задовільно. У багатьох випадках це позв’язано з відсутністю осіб, які б
конкретно відповідали за цю ділянку роботи. Наявність таких
співробітників (у межах структурного підрозділу з профілактики або
безпосередньо підпорядкованих керівнику СЕЗ) дозволить своєчасно
отримувати необхідні відомості, планомірно вивчати ефективність
профілактичної роботи.
Ця ідея була підтримана у свій час і на конференції з питань
профілактики, яка проходила в м. Баку в 1986 році [4]. Висловлювання на
користь створення таких підрозділів неодноразово мали місце і в
криміналістичній літературі, причому в багатьох випадках вони базувалися
на матеріалах анкетування, проведеного серед експертів і співробітників
правоохоронних органів [5].
Анкетування, яке охопило всю судово-експерту систему Міністерства
юстиції, проводилося і в 1985–1986 роках в Азербайджанському НДІСЕ.
Більшість керівників СЕЗ тоді висловились за створення структурних
підрозділів з експертної профілактики.
Подібний підрозділ (сектор) був би методичним і координуючим центром
проведення всієї профілактичної роботи СЕЗ. Сектор повинен
комплектуватися висококваліфікованими фахівцями, які б володіли знаннями
як у галузі окремих видів судової експертизи і експертної профілактики,
так і в кримінології і ряді інших правових наук. Підготовка таких
фахівців – процес складний: експерт формується протягом 2–3 років, у
нього повинне формуватися експертне мислення, а для підготовки фахівця
потрібен додатковий термін. Сектор повинен мати у своєму складі
представників різних видів судових експертиз (для початку
судово-бухгалтерську, автотехнічну, криміналістичну експертизу
документів).
Безперечно, що для успішного контролю за використанням профілактичних
рекомендацій експертів необхідно також врегулювати питання про своєчасне
направлення органами розслідування і судами відповідних відомостей в
СЕЗ. На жаль, не дивлячись на важливість цього питання, воно тривалий
час знаходиться у стадії обговорення і ніяк не вирішується. У
рекомендаціях конференції говориться про необхідність розробки системи
заходів, які б забезпечували інформування експертних закладів про
реалізацію профілактичних пропозицій експертів.
Важливим питанням організації профілактичної роботи експертного закладу
(і не лише щодо контролю за ходом реалізації профілактичних пропозицій)
є питання про створення структурних підрозділів з профілактики
правопорушень. Наукова конференція із застосування науково-технічних
засобів попередження правопорушень (Баку, 1965) рекомендувала
організацію в закладах судової експертизи спеціальних відділів з
вивчення причин і розробки заходів попередження злочинності, які і були
створені в деяких СЕЗ. Про необхідність створення таких відділів ішлося
і на науковій конференції з проблем профілактичної діяльності експертних
закладів (Баку, 1973) [2].
15. Визнаючи інформацію експерта з профілактики злочинів неповною,
недостатньо мотивованою тощо, але в той же час, вважаючи вжиття
профілактичних заходів щодо цього питання необхідним, слідчий (суд)
повинен вирішити питання про можливі шляхи усунення наявних недоліків. В
одних випадках потрібно витребувати додаткові матеріали, в інших –
отримати відповідні пояснення від експерта, провести додаткову
експертизу. Якщо ніяких заходів слідчим не вжито, то на це повинен
звернути увагу прокурор при затвердженні обвинувального висновку, суд –
при відданні обвинуваченого до суду.
У Постанові Пленуму Верховного Суду СРСР за № 8 від 28 листопада 1980
року та змінами і доповненнями, внесеними Постановою Пленуму від 18
квітня 1986 року “Про практику застосування судами законодавства при
відданні обвинуваченого до суду” підкреслюється, що суд повинен на цій
стадії ретельно перевіряти, чи виконані при розслідуванні вимоги статей
КПК про виявлення причин і умов, що сприяли скоєнню злочину. Якщо вони з
тих чи інших причин не виконані, суду необхідно вжити додаткових
заходів, які б забезпечили встановлення цих обставин (визвати на судове
засідання експертів, додаткових свідків, витребувати необхідні документи
тощо).
Як правило, керівник СЕЗ є особою, на яку покладені відповідні, до речі,
обов’язкові, процесуальні функції у рамках тих процесуальних відносин,
що виникають між особами (органами), які призначили експертизу, і
експертами (судово-експертного закладу), що їх виконують, це має місце і
в наведеному випадку профілактичної роботи з конкретної справи,
результати якої отримані на основі застосування спеціальних знань, були
виділені з висновку і повідомлені особі, яка призначила експертизу,
окремим листком за підписом керівника експертного закладу, який в цьому
випадку виконував відповідні процесуальні функції. Така профілактична
робота повинна бути віднесена до процесуальної форми профілактичної
діяльності.
Суб’єктом процесуальної діяльності в цьому випадку є не конкретний
експерт, а судово-експертний заклад, від імені якого виступає наділений
відповідними процесуальними повноваженнями його керівник.
За наявності багатьох невирішених питань у галузі експертної
профілактики, на жаль, перераховані заходи щодо її вдосконелення не є
вичерпними.
Ліквідація СРСР, зміна економічних умов розвитку самостійних держав,
відсутність єдиної координації дій правоохоронних органів і експертних
закладів потягло за собою усунення не лише проблеми вдосконалення
профілактичної діяльності експертних закладів, але й усунення і самої
проблеми, яка залишається досить актуальною.
Тому сьогодні будь-які критичні зауваження на адресу керівників
відповідних міністерств і експертних закладів не дають ніяких
результатів.
Література:
1. Зудин В.Ф. Социальная профилактика преступлений. – М., 1983.
2. Вопросы судебной экспертизы: Материалы Всесоюзной научно-практической
конференции, посвященной проблемам профилактической деятельности
судебно-экспертных учреждений системы Министерства юстиции СССР. –
Вып.16. – Баку, 1973.
3. Пути совершенствования методики и организации профилактической
деятельности экспертных учреждений: Материалы Всесоюзного
научно-практического семинара. (Киев, 27–29 апреля 1976 г.). – М.,1978.
4. Правовые, организационные и методические проблемы профилактической
деятельности учреждений судебной экспертизы: Материалы Всесоюзной
научно-практической конференции. – Баку, 1986.
5. Фридман И.Я. Информационное обеспечение профилактической роботы
судебно-экспертных учреждений. Проблемы информационного и
математического обеспечения экспертных исследований в целях решения
задач судебной экспертизы: Тезисы докладов и сообщений на Всесоюзной
научно-практической конференции (Москва, ноябрь 1983 г.). – М., 1983.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
